Постанова

Іменем України

02 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 2-91/2010

провадження № 61-14108св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: Київська міська рада, головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації),

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_5,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Київського апеляційного суду від 09 червня 2021 року у складі колегії суддів: Гуля В. В., Сержанюка А. С., Суханової Є. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Київської міської ради, головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про скасування державного акта на право приватної власності на земельну ділянку, зобов'язання видати новий державний акт, внесення змін до рішення Київської міської ради.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23 грудня 1999 року Київською міською радою було прийнято рішення № 161-1/663 "Про приватизацію земельних ділянок садівничих товариств..", де в додатку до цього рішення йому мала бути передана у приватну власність земельна ділянка площею 0,0609 га, однак згідно плану встановлених меж її фактичнийрозмір становить 591,34 кв. м.

Така невідповідність у розмірах земельної ділянки порушує його право, оскільки він змушений сплачувати земельний податок за зайвих 17 кв. м земельної ділянки, якими в дійсності не володіє.

В процесі розгляду справи позивач неодноразово уточнював позовні вимоги та просив суд: скасувати державний акт на право приватної власності на земельну ділянку розміром 0,0585 га, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 90-2-06559; зобов'язати відповідача видати йому новий державний акт на право власності на земельну ділянку розміром 0,059134 га в дійсних її межах; зобов'язати Київську міську раду внести зміни до рішення № 161-1/663 "Про приватизацію земельних ділянок садівничих товариств..", вказавши у додатку до вказаного рішення дійсний розмір земельної ділянки АДРЕСА_1 у Садівничому товаристві "Прибрежний" - 0,059134 га.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 11 червня 2008 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано недійсним державний акт про право приватної власності на землю, виданий ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,0585 га в межах згідно з планом, розташовану на території АДРЕСА_2 (с. т. "Прибережний"), зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 90-2-06559.

Зобов'язано головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) організувати у місячний строк з моменту вступу рішення у законну силу видачу ОСОБА_1 державного акта на право приватної власності на землю на земельну ділянку розміром та в межах, які відповідають розмірам та межам фактично зайнятої останнім земельної ділянки, розташованої на території АДРЕСА_2 (с. т. "Прибережний").

Вирішено питання щодо судових витрат.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 20 листопада 2008 року апеляційну скаргу головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) задоволено частково.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 11 червня 2008 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до місцевого суду в іншому складі суду.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 01 березня 2010 року у складі судді Мальченко О. А. позов задоволено частково.

Визнано недійсним державний акт на право приватної власності на землю, виданий ОСОБА_1 на земельну ділянку АДРЕСА_1 в садівничому товаристві "Прибрежний", розташовану на території м. Києва у Харківському районі площею 0,0585 га в межах згідно з планом, зареєстрований 23 листопада 2000 року в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 90-2-06559.

Зобов'язано головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) у місячний строк з моменту вступу рішення у законну силу організувати видачу ОСОБА_1 державного акта на право приватної власності на землю на земельну ділянку АДРЕСА_1 в садівничому товаристві "Прибрежний", розташовану на території м. Києва у Харківському районі, розміром та в межах фактично зайнятої ним земельної ділянки.

Рішення місцевого суду мотивовано тим, що при розробці та виготовленні технічної документації на земельну ділянку АДРЕСА_1 у садівничому товаристві "Прибрежний" площею 0,0585 га, кадастровий номер 90598012, були допущені помилки, наслідком чого було внесення недостовірних даних про розмір та межі земельної ділянки, на яку ОСОБА_1 був виготовлений та оформлений державний акт про право приватної власності на землю, права останнього мають бути поновлені шляхом визнання недійсним такого державного акта. Крім цього, відповідача, на якого покладено контроль за виготовленням, видачею державних актів про право власності на землю, має бути зобов'язано вжити заходів по видачі ОСОБА_1 нового державного акта на право приватної власності на земельну ділянку, в якому дані про її розмір та межі мають відповідати дійсному розміру та межам фактично зайнятої ним земельної ділянки.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 13 квітня 2010 року заяву ОСОБА_1 про виправлення описок у рішенні суду задоволено частково.

Внесено виправлення у рядку 6 абзацу 14 мотивувальної частини рішення Дарницького районного суду м. Києва від 01 березня 2000 року, вказавши замість "29,75м х 18,59м х 28,90м х 20м" - "29,75м х 18,59м х 1,33м х 28,90м х 20м".

У серпні 2020 року ОСОБА_5 звернулась до апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 01 березня 2010 року.

Апеляційна скарга мотивована тим, що вона є власницею земельної ділянки площею 0,0585 га з кадастровим номером 8000000000:90:598:0012, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, земельна ділянка № НОМЕР_1, садове товариство "Прибрежний" і яку вона придбала у ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 22 квітня 2019 року.

Проте, 02 липня 2020 року Дарницький районний суд м. Києва прийняв заочне рішення у цивільній справі № 753/20399/19 за позовом ОСОБА_1 до неї, яким визнав наведений вище договір купівлі-продажу земельної ділянки недійсним.

Рішення суду мотивовано тим, що зазначена земельна ділянка належала ОСОБА_1 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІУ-КВ № 130701, виданого Київською міською радою 23 листопада 2000 року, який оскаржуваним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 01 березня 2010 року по справі №2-91/2010 було визнано недійсним.

А оскільки, як свідчить зміст заочного рішення Дарницького районного суду м.

Києва від 02 липня 2020 року по справі №753/20399/19, саме ОСОБА_1 на підставі зазначеного вище державного акту про право приватної власності на землю, будучи обізнаним про його недійсність, продав їй вищезазначену земельну ділянку, у той час як Департамент земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на підтвердження державної реєстрації права власності вказаної земельної ділянки за ОСОБА_1 надав копію цього державного акту та Витяг з державного земельного кадастру, то вважає, що її права як особи, яка придбала вказану вище земельну ділянку, є порушеними саме рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 01 березня 2010 року по справі № 2-91/2010.

Таким чином, вважала, що рішення Дарницького районного суду м. Києва від 01 березня 2010 року по справі № 2-91/2010 впливає на її права та інтереси, а тому на підставі статей 53, 352 ЦПК України вона має право оскаржити його в апеляційному порядку.

Вважала, що позов ОСОБА_1 є безпідставним, а процедура виготовлення державного акту позивачу на земельну ділянку відбулась у відповідності до вимог закону.

Земельна ділянка площею 0,0585 га з кадастровим 8000000000:90:598:0012 була зареєстрована на праві приватної власності за позивачем 23 листопада 2000 року на підставі рішення Київської міської ради, яке не оспорювалось і у справі відсутні докази про скасування державної реєстрації права власності земельної ділянки. Також відсутні докази накладення меж земельної ділянки із земельними ділянками, що з нею межують.

Зазначала, що у разі виявлення неправильності показників площі земельної ділянки в державному акті порядок їх виправлення був врегульований Інструкцією про заповнення бланків державних актів на право власності на земельну ділянку і на право постійного користування земельною ділянкою, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 22 червня 2009 року № 235 (чинного на момент виникнення правовідносин).

Вважала, що звернення до суду відбулося за відсутності спору та порушених прав позивача, що залишено поза увагою суду першої інстанції.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 09 червня 2021 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 01 березня 2010 року закрито.

Закриваючи апеляційне провадження, суд апеляційної інстанції виходив із того, що ОСОБА_5 не надано доказів на підтвердження того, що оскаржуваним рішенням місцевого суду було вирішено питання про її права, обов'язки, свободи та законні інтереси.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У серпні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_5.

Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24 січня 2022 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати судове рішення апеляційного суду та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає те, що суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для закриття апеляційного провадження, оскільки рішення суду першої інстанції безпосередньо впливає на права ОСОБА_5.

Касаційна скарга мотивована тим, що вона є власницею земельної ділянки площею 0,0585 га з кадастровим undefinedпо АДРЕСА_3 (земельна ділянка № НОМЕР_1, садове товариство "Прибрежний"), яку вона придбала у ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу від 22 квітня 2019 року.

Разом із тим, заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 02 липня 2020 року по справі № 753/20399/19 за позовом ОСОБА_1 до неї було визнано вказаний договір купівлі-продажу недійсним з підстав того, що державний акт на право приватної власності на землю, що було видано ОСОБА_1 23 листопада 2000 року Київською міською радою, визнано недійсним оскаржуваним нею рішенням місцевого суду.

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 був обізнаний з рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 23 листопада 2000 року, яким визнано недійсним державний акт про право приватної власності на земельну ділянку, проте вчинив дії з продажу вказаної земельної ділянки із наданням копії недійсного державного акта на землю, виданої 18 грудня 2018 року департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) із прикладенням витягу з державного земельного кадастру, то даний факт свідчить про порушення її прав, як власника земельної ділянки.

При цьому заявник вказує, що постановою Київського апеляційного суду від 22 липня 2021 року по справі № 753/20399/19 ухвалу Дарницького районного суду м.

Києва від 19 жовтня 2020 року про повернення заяви про перегляд заочного рішення Дарницького районного суду м. Києва від 02 липня 2020 року скасовано, тому вказане заочне рішення не набрало законної сили, а тому висновок апеляційного суду про недійсність договору купівлі-продажу земельної ділянки від 22 квітня 2019 року є передчасним.

Відзиву на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

23 грудня 1999 року VI сесією XXII скликання Київської міської ради було прийнято рішення № 161-1/663 "Про приватизацію земельних ділянок садівничих товариств "Прибрежний ", "Монтажник ", "Будівельник-1 ", "Лілея Міжозерна", "Залізничний" та садового товариства "Ветеран" Харківського району" (а. с. 5-6).

Згідно Додатку до вказаного рішення ОСОБА_1 була передана у приватну власність земельна ділянка АДРЕСА_1 в садівничому товаристві "Прибрежний" площею 0,0609 га (а. с. 7), після чого ОСОБА_1 було виготовлено державний акт на право приватної власності на землю - на земельну ділянку площею 0,0585 га в межах згідно з планом, розташовану на території АДРЕСА_2), зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 90-2-06559 (а. с.9).

Вказаний акт позивач ОСОБА_1 не отримував, у зв'язку з чим державний акт знаходиться у головному управлінні земельних ресурсів КМДА (а. с. 8).

Як вбачається з плану зовнішніх меж земельної ділянки, така має форму прямокутника, її межі вказані у вигляді рівних ліній. Земельна ділянка позивача від лінії "А " до "Б " межує з земельною ділянкою ОСОБА_6, від "Б " до "В" - з земельною ділянкою ОСОБА_4, від "В " до "Г" - з земельною ділянкою ОСОБА_7, власником якої в даний час є ОСОБА_2, а від точки "Д " до точки "А" - з земельною ділянкою ОСОБА_3. Розмір меж земельної ділянки становить 29,75м х 18,59м х 28,90м х 20,00м.

Як пояснював позивач, межа між його земельною ділянкою та земельною ділянкою, яка належала ОСОБА_7, завжди мала форму ламаної лінії та була незмінною. Через те, що ця межа вказана у вигляді прямої лінії, її розмір не відповідає розміру, зазначеному в акті.

Пояснення позивача підтверджуються планами встановлених меж земельної ділянки з кадастровим номером 90598012, виготовленими ВКФ "Стафед-2" за 17 січня 2001 року (а. с. 26,27), з яких вбачається, що межа ділянки від точки "В " до точки "Г" має форму ламаної лінії і розмір земельної ділянки становить 591,34 кв. м.

Вказані пояснення підтверджуються письмовими поясненнями суміжного землекористувача ОСОБА_8 та наданим нею планом встановлених меж земельної ділянки АДРЕСА_4, в якому її межа між її земельною ділянкою та ділянкою ОСОБА_1 також містить ламану лінію межі - від точки "Г " до точки "А" (а. с. 56).

Про визнання допущеної технічної помилки у зазначенні площі земельної ділянки та невірно вказаної межі відповідачем свідчить також лист головного управління земельних ресурсів КМДА від 15 вересня 2004 року, направлений на адресу ОСОБА_9 (а. с. 48).

Акт встановлення та узгодження існуючих меж земельної ділянки в натурі від 20 жовтня 1999 року, який виконувався землеміром ОСОБА_10, підтверджує доводи позивача про те, що останнім фактичні обміри земельної ділянки не здійснювалися, так як в такому акті підпис землекористувача ОСОБА_1 відсутній (а. с. 47).

22 квітня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0585 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, садове товариство "Прибрежний".

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Так, частиною 2 статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина 1 статті 263 ЦПК України).

Відповідно до частини 1 статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини 1 цієї статті).

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем у статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на оскарження судового рішення статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Відповідно до частини 1 статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов'язки учасника справи (частина 3 статті 352 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) зазначено, що аналіз частини 1 статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків.

На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов'язок і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

При цьому, судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є заявник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків.

У пункті 3 частини 1 статті 362 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.

У постановах Верховного Суду від 01 серпня 2019 року в справі № 412/1277/2012 (провадження № 61-3704св19), від 25 листопада 2020 року у справі № 663/227/13-ц (провадження № 61-360св20), від 10 лютого 2021 року у справі № 328/675/19 (провадження № 61-13416св20) зроблено висновок, що у разі подання апеляційної скарги особою, яка не брала участі у справі, і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті.

Звертаючись до апеляційного суду з апеляційною скаргою, ОСОБА_5 вказувала, що рішення місцевого суду впливає на її права та інтереси, оскільки вона придбала земельну ділянку, яка належала ОСОБА_1 на підставі державного акта на право власності на землю, визнаного недійсним оскаржуваним рішенням суду, про що позивач по справі був обізнаний.

Разом із цим, з оскаржуваного ОСОБА_5 рішення суду першої інстанції вбачається, що задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд виходив із того, що при розробці та виготовленні технічної документації на спірну земельну ділянку були допущені помилки, наслідком яких було внесення недостовірних даних про розмір та межі земельної ділянки, на яку ОСОБА_1 було виготовлено державний акт на право власності на землю.

При цьому на час ухвалення рішення місцевим судом заявник не була учасником спірних правовідносин, в оскаржуваному рішенні відсутні судження про її права та обов'язки, що свідчить про відсутність підстав вважати її особою, права якої порушено оскаржуваним рішенням.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, закриваючи апеляційне провадження, дійшов правомірного висновку, що ОСОБА_5 не надано доказів на підтвердження того, що оскаржуваним рішенням місцевого суду було вирішено питання про її права, обов'язки, свободи та законні інтереси.

Доводи заявника у касаційній скарзі про те, що вона набула право власності на земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу від 22 квітня 2019 року, укладеного з ОСОБА_1, який був обізнаний про факт визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку оскаржуваним нею рішенням місцевого суду, що свідчить про порушення її прав, не можуть бути прийняті судом, оскільки права заявника, що випливають із вказаного договору купівлі-продажу, не стосуються прав ОСОБА_1 на набуття, зміну або припинення на цю земельну ділянку в порядку приватизації до укладення договору купівлі-продажу між нею та позивачем по справі.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що судове рішення апеляційного суду ухвалено відповідно до вимог закону, доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, підстави для його скасування відсутні.

Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58).

Відповідно до частини 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 09 червня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович