Історія справи

Постанова

Іменем України

21 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 2-2774/11

провадження № 61-4016св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Мартєва С. Ю., Пророка В. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Штелик С. П.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_2

позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус», ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 березня 2015 року у складі судді Демидової С.О., та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 5 лютого 2016 року у складі суддів: Черненкової Л. А., Осіян О. М., Пономарь З. М.,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до пункту 4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У січні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 травня 2011 року в справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») до товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус»(далі - ТОВ «Українське фінансове агентство «Верус»), ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.

Заява мотивована тим, що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 травня 2011 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 6 березня 2007 року в розмірі 1 362 398 грн 85 коп. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 7 листопада 2007 року в розмірі 1 753 952 грн 11 коп.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 оскаржив його до апеляційного суду.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 листопада 2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 травня 2011 року залишено без змін. Відмовляючи у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2, апеляційний суд виходив із того, що рішення апеляційного суду Тернопільської області від 6 грудня 2012 року ухвалено пізніше ніж рішення, що переглядається, суд першої інстанції не міг врахувати обставини встановлені цим рішенням, а тому дійшов обґрунтованого висновку про стягнення на користь банку солідарно з боржника та поручителів заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 лютого 2014 року відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_5, який діє в інтересах ОСОБА_2, на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 травня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 листопада 2013 року на підставі пункту 5 частини четвертої статті 328 ЦПК України, в редакції, чинній на час розгляду справи судом касаційної інстанції.

Рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 6 грудня 2012 року визнано недійсним вказаний договір поруки від 6 березня 2007 року, укладений між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПриватБанк», який забезпечував зобов'язання ОСОБА_3 за кредитним договором від 6 березня 2007 року, а тому ОСОБА_2 вважав, що підстави для стягнення з нього заборгованості за кредитним договором від 6 березня 2007 року солідарно з боржником ОСОБА_3 відсутні.

На підставі викладеного, ОСОБА_2 просив переглянути за нововиявленими обставинами рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 травня 2011 року. Оскільки заявник не підписував договір поруки від 6 березня 2007 року, який укладено на забезпечення зобов'язання ОСОБА_3 за кредитним договором від 6 березня 2007 року.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 березня 2015 року заяву ОСОБА_2 задоволено.

Скасовано рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 травня 2011 року.

Позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 6 березня 2007 року в розмірі 1 362 398 грн 85 коп.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 7 листопада 2007 року в розмірі 1 753 952 грн 11 коп.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що договір поруки від 6 березня 2007 року, укладений між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПриватБанк» у забезпечення зобов'язання ОСОБА_3 за кредитним договором від 6 березня 2007 року, заявник - ОСОБА_2 не підписував. Зазначена нововиявлена обставина встановлена рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 6 грудня 2012 року, яким визнано вищезазначений договір поруки недійсним.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 5 червня 2015 року рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 березня 2015 року скасовано.

В задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 травня 2011 рокувідмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 грудня 2015 року рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 5 червня 2015 року скасовано. Справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ мотивована тим, що відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_2, апеляційний суд не врахував вимоги статті 204 ЦК України, не звернув уваги, що обставина, яка полягає у недійсності договору поруки на момент ухвалення рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 травня 2011 року, не мала статусу юридичного факту. Тому висновки апеляційного суд про те, що обставини на які посилається заявник не можуть бути нововиявленими є передчасними.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 лютого 2016 року рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 березня 2015 року залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що обставини, на які посилається заявник, а саме: визнання договору поруки недійсним рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 6 грудня 2012 року є істотними для цієї справи обставинами, що не були і не могли бути відомі ОСОБА_2 на час розгляду справи, та які існували на час постановлення рішення суду, але про них не знали і не могли знати заявник і суд у зв'язку з тим, що рішення суду про визнання договору поруки недійсним ухвалено після ухваленого рішення суду по цій справі про стягнення боргу зі ОСОБА_2 в солідарному порядку.

У касаційній скарзі, поданій у березні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 травня 2011 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_2 було відомо про те, що він не укладав із ПАТ КБ «ПриватБанк» договір поруки на забезпечення кредитного договору від 6 березня 2007 року. Апеляційний суд не звернув уваги, що ОСОБА_2, оскаржуючи в апеляційному порядку рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 травня 2011 року, знав про наявність судового рішення про визнання недійсним договору поруки. Вважає, що відсутні підстави для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.

У відзиві на касаційну скаргу, поданому у липні 2017 року, ОСОБА_2 просив касаційну скаргу відхилити, оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Відзив мотивовано тим, що суди попередніх інстанцій застосувавши положення статті 361 ЦПК України, в редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій, зробили висновок про те, що обставини, на які посилався ОСОБА_2 в заяві про перегляд рішення суду у зв'язку з нововиявленими обставинами, є нововиявленими, тому рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 травня 2011 року правомірно скасовано з зазначених в заяві підстав.

26 січня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Судами встановлено, що у 2009 році закрите акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ЗАТ КБ «ПриватБанк»), правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», звернулось до суду з позовом до ТОВ «Українське фінансове агентство «Верус», ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитними договорами від 6 березня 2007 року та від 7 листопада 2007 року, укладеними між ОСОБА_3 та ЗАТ КБ «ПриватБанк». На забезпечення виконання зобов'язання ОСОБА_3 за кредитним договором від 6 березня 2007 року між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПриватБанк» укладений договір поруки від 6 березня 2007 року. Між ОСОБА_4 та ПАТ КБ «ПриватБанк» укладений договір поруки від 6 березня 2007 року, на забезпечення виконання зобов'язання ОСОБА_3 за кредитним договором від 6 березня 2007 року.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 травня 2011 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 6 березня 2007 року в розмірі 1 362 398 грн 85 коп. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 7 листопада 2007 року в розмірі 1 753 952 грн 11 коп. У задоволенні іншої частини позовних вимог банку відмовлено.

Стягуючи грошові кошти з ОСОБА_2 Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська керувався тим, що 6 березня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір, згідно якого ПАТ КБ «ПриватБанк» надав ОСОБА_3 кредит у сумі 120 000 дол. США. На підтвердження забезпечення виконання позичальника за цим договором ПАТ КБ «ПриватБанк» посилався на договір поруки від 6 березня 2007 року, за яким поручителем виступав, ОСОБА_2

У апеляційній скарзі, поданій у квітні 2013 року, ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровськавід 3 липня 2013 року відновлено втрачене судове провадження по цивільній справі № 2-2774/2011 за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до товариства з обмеженою відповідальністю «УФА «Верус», ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 листопада 2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 травня 2011 року залишено без змін.

Рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 6 грудня 2012 року, визнано недійсним договір поруки від 6 березня 2007 року, укладений між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПриватБанк», який забезпечував зобов'язання ОСОБА_3 за кредитним договором від 6 березня 2007 року, а тому ОСОБА_2 вважав, що підстави для стягнення з нього заборгованості за кредитним договором від 6 березня 2007 року солідарно з боржником ОСОБА_3 відсутні.

Відповідно до статті 361 ЦПК України, в редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій, рішення або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, а також судовий наказ можуть бути переглянуті у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Пунктом 1 частини другої статті 361 ЦПК України, в редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій,встановлено, що підставами для перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв'язку з нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесенні законом до нововиявлених обставин.

Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених у пунктах 1 та 2 частини другої статті 361 ЦПК України, в редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій,є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення.

Підставами для перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв'язку з нововиявленими обставинами, є: істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду; встановлена Конституційним судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду не виконане.

Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктом 1 частиною другою статті 361 ЦПК України, в редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій, на які, як на підставу своєї заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, посилався ОСОБА_2, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові та суду на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що підставою для перегляду рішення суду є встановлена обставина рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 6 грудня 2012 року про те, що ОСОБА_2 не підписував договору поруки від 6 березня 2007 року, яким забезпечено зобов'язання позичальника ОСОБА_3 за кредитним договором.

Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.

У зв'язку з наведеним, суди першої та апеляційної інстанцій зробили обґрунтований висновок, що обставини, на які посилається заявник, а саме: визнання договору поруки недійсним за рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 6 грудня 2012 року є істотними для цієї справи обставинами, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи та які існували на час постановлення рішення суду, але про них не знали і не могли знати заявник і суд у зв'язку з тим, що рішення суду про визнання договору поруки недійсним ухвалено після ухваленого рішення суду по цій справі.

Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_2 оскаржуючи в апеляційному порядку рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 травня 2011 року, знав про наявність судового рішення про визнання недійсним договору поруки.

Оскільки дана обставина, виникла після набрання судовим рішенням законної сили, а відповідно до статті 303 ЦПК України, в редакції, чинній на момент ухвалення судового рішення, апеляційний суд перевірив доводи апеляційної скарги в межах позовних вимог та обставин, встановлених на момент розгляду справи у суді першої інстанції, тому не прийняв до уваги обставину, визнання недійсним договору поруки від 6 березня 2007 року, встановлену рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 6 грудня 2012 року, яка не була предметом розгляду в суді першої інстанції.

Положеннями статті 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.

Стаття 6 Європейської конвенції про захист прав людини гарантує право на справедливий судовий розгляд.

У абзаці 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 вказано, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Висновки судів першої та апеляційної інстанцій відповідають принципу справедливості та забезпечують ефективне поновлення порушеного права позивача.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків судів, викладених у мотивувальних частинах оскаржуваних судових рішень.

За змістом статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому ці судові рішення відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи касаційної скарги висновки судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 березня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 5 лютого 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Голов уючий В.С. Висоцька

Судді С. Ю. Мартєв

В. В. Пророк

І. М. Фаловська

С. П. Штелик