Постанова

іменем України

21 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 2-1974/11

провадження № 61-4574 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),

суддів: Карпенко С. О., Кузнєцова В. О., Олійник А. С., Погрібного С. О.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 18 квітня 2016 року у складі судді Кравчук Т. С. та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 18 серпня 2016 року у складі колегії суддів: Парапана В. Ф., Панасенкова В О., Громіка Р. Д.,

ВСТАНОВИВ :

3 березня 2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири. На обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що ОСОБА_2, яка проживає у АДРЕСА_4 і разом із ОСОБА_3 є співвласником цієї квартири, неодноразово заливала належну їй квартиру № 3, яка знаходиться поверхом нижче. Так, у грудні 2007 року залиття сталося з вини відповідача, яка безвідповідально відноситься до використання сантехнічних приладів, що підтверджується актом комісії Комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Фонтанський» (далі - КП ЖКС «Фонтанський») від 12 грудня 2007 року. Внаслідок залиття були пошкоджені стеля та стіни в кухні та ванній кімнаті, потребують ремонту кухонні меблі. У грудні 2007 року ОСОБА_2 не пустила її до своєї квартири, щоб визначитися з причиною залиття. Окрім майнової шкоди, їй також заподіяно моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв'язку із знищенням та пошкодженням майна. Враховуючи викладене, після проведення у справі судової будівельно-технічної експертизи вона уточнила позовні вимоги і остаточно просила стягнути з відповідачів на її користь матеріальну шкоду в розмірі 8 832 грн 98 коп., з яких 1 339 грн - вартість ремонту приміщення кухні, 7 493 грн 98 коп. - вартість ремонту кухонних меблів; моральну шкоду у розмірі 50 тис. грн.; витрати на поновлення здоров'я, підірваного систематичним залиттям квартири, у розмірі 5 тис. грн, а також судові витрати у розмірі 3 188 грн.

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала та просила відмовити в їх задоволенні, посилаючись на те, що акт комісії КП ЖКС «Фонтанський» від 12 грудня 2007 року складений невідомими особами, він не відповідає встановленій формі, в ньому лише зафіксовано факт огляду квартири позивача та наявність пошкоджень у ній, не вказуються результати огляду водопровідних комунікацій та сантехніки в належній їй квартирі. Разом з тим, її житло було залито мешканцями квартири № 15, розташованої над її квартирою, в результаті чого могло статися залиття і квартири позивача. Крім того, недоведеними та безпідставними є вимоги щодо відшкодування моральної шкоди, так як будь-якого причино-наслідкового зв'язку між пошкодженнями у квартирі позивача, станом її здоров'я та її діями не встановлено.

Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 18 квітня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що наданий позивачем акт комісії КП ЖКС «Фонтанський» від 12 грудня 2007 року не відповідає вимогам, викладеним у Правилах утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, тому не може бути належним та допустимим доказом спричинення відповідачем майнової шкоди позивачу. Крім того, висновок комплексної судової будівельно-технічної (оціночно-будівельної) експертизи та експертизи машин, обладнання, сировини і товарів народного споживання та інші матеріали справи не містять належних і допустимих доказів неправомірних дій щодо залиття квартири саме ОСОБА_2, а відтак - відсутній причинно-наслідковий зв'язок між неправомірними діями та шкодою. Вина відповідача не доведена.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 18 серпня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Приморського районного суду міста Одеси від 18 квітня 2016 року залишено без змін.

Відхиляючи апеляційну скаргу позивача та залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що рішення місцевого суду відповідає вимогам матеріального і процесуального права, є законним і справедливим.

19 вересня 2016 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Приморського районного суду міста Одеси від 18 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 18 серпня 2016 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій необґрунтовано визнано неналежним та недопустимим доказом акт комісії КП ЖКС «Фонтанський» від 12 грудня 2007 року, яким встановлено факт залиття відповідачем її квартири. Непрофесіоналізм працівників вищевказаного підприємства при оформленні акта не може бути підставою для відмови у захисті порушеного права. Відповідач не довела відсутності своєї вини у залитті квартири, а суди попередніх інстанцій в порушення вимог статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) незаконно відмовили у задоволенні позову.

16 січня 2017 року суддею Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито провадження у вказаній справі.

Ухвалою колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 травня 2017 року справу призначено до судового розгляду.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

31 січня 2018 року справу № 2-1974/11 Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.

Станом на час розгляду справи у Верховному Суді відповідачі не скористалися своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законних і обґрунтованим.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 є співвласником квартири АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло, виданим 20 березня 2002 року Управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Одеської міської ради.

Над квартирою № 3 у вищевказаному будинку знаходиться квартира № 7, в якій з 12 липня 2000 року мешкає ОСОБА_2, що підтверджується довідкою про склад сім'ї та реєстрацію, виданою 28 липня 2014 року дільницею № 5 КП ЖКС «Фонтанський».

У грудні 2007 року відбулося залиття належної позивачу квартири № 3, у зв'язку з чим вона звернулася до КП ЖКС «Фонтанський» з відповідною заявою, а 12 грудня 2007 року комісією цього підприємства був складений акт про залиття її квартири.

Відповідно до частин першої та другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна (частина перша та друга статті 23 ЦК України).

Згідно з частинами першою та другою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

З акта КП ЖКС «Фонтанський» від 12 грудня 2007 року вбачається, що з квартири АДРЕСА_2 через безвідповідальне відношення до сантехнічних приладів відбулося залиття нижче розташованої квартири № 3. В результаті залиття виявлено наступне: в приміщенні кухні та санвузла наявні сліди залиття на стелі, по стінах та плитці стікає струмками вода, намокли кухонні меблі.

Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року № 927/11207 (далі - Правила), передбачено, що у разі залиття квартири складається відповідний акт (пункт 2.3.6 Правил). В додатку № 4 до цих Правил зазначено, що факт залиття квартири та його наслідки фіксується актом комісійного обстеження квартири за участю представників організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, представників організації (підприємства), яка згідно з укладеною угодою обслуговує внутрішньо-будинкові системи опалення та водопостачання, представника власника будинку, будинкового комітету та затверджується начальником організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Присутність зацікавлених осіб від потерпілої сторони та з боку винної є обов'язковою. В акті повинно бути відображено: дата складання акта (число, місяць, рік); прізвища, ініціали та посади членів комісії; прізвище, ім'я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності; характер залиття та його причини; завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість); висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття.

Виходячи з викладеного, правильним є висновок суду першої інстанції, з яким обґрунтовано погодився апеляційний суд, що вищевказаний акт від 12 грудня 2007 року не відповідає вимогам, викладеним у Правилах, в ньому не зазначені конкретні причини залиття квартири та особи, які допустили таке залиття, інші необхідні для такого документа реквізити. Тому цей акт не може бути належним і допустимим доказом заподіяння відповідачем майнової шкоди.

Також судами встановлено, що 8 січня 2008 року відбулося залиття належної відповідачам у спірному будинку квартири № 7 з розташованої поверхом вище квартири № 15, що підтверджується актом КП ЖКС «Фонтанський» від 9 січня 2008 року.

Висновком комплексної судової будівельно-технічної (оціночно-будівельної) експертизи та експертизи машин, обладнання, сировини та товарів народного споживання № СЕ -2-1-122/14, складеним 2 грудня 2014 року експертами Одеської філії Судової незалежної експертизи, встановлено, що за результатами проведеного обстеження досліджуваних приміщень кухні та санвузла у квартирі АДРЕСА_3 виявлені пошкодження, характерні для дії рідини на опоряджувальні матеріали, лише у приміщенні кухні, а саме - на стінах, обклеєних шпалерами. Будь-яких інших пошкоджень оздоблювальних матеріалів, конструктивних елементів указаних приміщень, характерних для дії рідини та отриманих в результаті залиття на момент проведення огляду експертом не виявлено. Вартість матеріальної шкоди, завданої внаслідок залиття кухні, на момент складання висновку становить 1 339 грн. Визначити, чи є пошкодження шпалер у кухні, виявлене під час проведення обстеження, наслідком залиття, яке відбулося у грудні 2007 року, експерту не видається можливим. Розмір матеріальної шкоди внаслідок залиття кухонних вбудованих меблів з урахуванням їх зносу станом на 1 грудня 2014 року складає 7 493 грн 98 коп.

Судами встановлено, що вищенаведений висновок експертизи та інші матеріали справи не містять доказів неправомірних дій відповідача ОСОБА_2 щодо залиття квартири № 3.

Статтею 60 ЦПК України 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваного судового рішення, визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставин суди попередніх інстанцій, на підставі наданих сторонами доказів, яким було дано належну оцінку, правильно встановили, що ОСОБА_1 не доведено факт спричинення їй матеріальної та моральної шкоди внаслідок залиття квартири саме відповідачами. Висновки судів щодо недоведеності позовних вимог є законними та обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи і не спростовані позивачем.

Доводи касаційної скарги про те, що судами попередніх інстанцій необґрунтовано визнано неналежним та недопустимим доказом акт комісії КП ЖКС «Фонтанський» від 12 грудня 2007року, не заслуговують на увагу, оскільки судами встановлено, що у цьому акті всупереч вимогам Правил не зазначено характер залиття квартири та його причини, а також відсутній висновок комісії щодо встановлення вини особи, яка вчинила залиття. Крім того, у вказаному акті не зафіксовано відомості щодо потерпілої та винної сторони, як і будь-які дані про осіб, присутніх при складанні акта.

Наведені у касаційній скарзі доводи про те, що ОСОБА_2 не довела відсутності своєї вини у залитті квартири,також є безпідставними, оскільки за змістом статті 1066 ЦК України відсутність вини має доводити особа, яка завдала шкоди, тоді як у даному випадку факт завдання шкоди саме відповідачами не встановлений.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами першої та апеляційної інстанцій, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог вищенаведеної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду приходить до висновку, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду міста Одеси від 18 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 18 серпня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. А. Стрільчук Судді:С. О. Карпенко В. О. Кузнєцов А. С. Олійник С. О. Погрібний