Історія справи

Постанова КЦС ВП від 19.03.2018 року у справі №0907/16037/2012

Постанова

Іменем України

21 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 0907/16037/2012

провадження № 61-4834 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Ступак О. В., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

представник відповідача - ОСОБА_6,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_5, в особі ОСОБА_6, на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27 листопада 2015 року та рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 10 березня 2016 року у складі колегії суддів: Малєєва А. Ю., Васильковського В. М., Меленко О. Є.,

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2012 року ОСОБА_4 звернулася з позовом до ОСОБА_5 про поділ майна подружжя.

Позов мотивовано тим, що вона з ОСОБА_7 перебувала у зареєстрованому шлюбі з 9 серпня 2003 року по 17 липня 2012 року. З 14 січня 2012 року вони проживають окремо. За період шлюбу ними було придбано майно, яке вони з відповідачем не можуть поділити.

З урахуванням викладеного та збільшених позовних вимог, ОСОБА_4 просила поділити спільне майно подружжя та виділити їй у власність: земельну ділянку площею 0,1200 га для ведення садівництва, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована на території Водотиївської сільської ради Брусилівського району Житомирської області; грошові кошти на банківському рахунку відповідача, розміщені в ПАТ «Банк «Форум» та УПБ «Банк» в сумі 90 010 грн; стягнути з відповідача на її корить грошову компенсацію за Ѕ частину автомобіля ToyotaCorola, 2008 року випуску в сумі 106 665 грн та 10 900 грн грошової компенсації за рухоме майно. Виділити у власність відповідача: земельну ділянку площею 0,1200 га для ведення садівництва, кадастровий номер НОМЕР_2, яка розташована на території Водотиївської сільської ради Брусилівського району Житомирської області; автомобіль ToyotaCorola, 2008 року випуску; речі побутового вжитку: холодильник Samsung, телевізор Samsung, телевізор LG, пральну машину LG, пароварку Panasonik, м'ясорубку Mulinex, пилосос LG, мікрохвильову піч, електрочайник Siemens, праску Bosh, DVD-програвач, ковдру і подушку.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27 листопада 2015 року позов ОСОБА_4 задоволено частково. В порядку поділу спільного майна подружжя визнано за: ОСОБА_4 право особистої приватної власності на земельну ділянку площею 0,12 га для ведення садівництва, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована на території Водотиївської сільської ради Брусилівського району Житомирської області; ОСОБА_7 право особистої приватної власності на земельну ділянку площею 0,12 га для ведення садівництва, кадастровий номер НОМЕР_2, яка розташована на території Водотиївської сільської ради Брусилівського району Житомирської області. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_8 Ѕ частину вартості автомобіля ToyotaCorola, 2008 року випуску в сумі 106 665 грн. В порядку поділу майна подружжя визнано за ОСОБА_7 та ОСОБА_4 право спільної часткової власності по Ѕ частці за кожним на речі побутового вжитку, а саме: холодильник Samsung, вартістю 5 858 грн; телевізор Samsung вартістю 5 599 грн; пральну машину LGвартістю 2 137 грн; ковдру та подушку вартістю 768 грн 98 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідно до положень статей 60, 63, 69, 70 СК України, частин третьої та четвертої статті 368 ЦК України майно придбане в період шлюбу, а саме - дві земельні ділянки площею по 0,12 га, розташовані на території Водотиївської сільської ради Брусилівського району Житомирської області та автомобіль ToyotaCorola, 2008 року випуску є спільним майном подружжя та підлягає поділу між ними в рівних частках. Крім того, оскільки автомобіль ToyotaCorola, 2008 року випуску був відчужений відповідачем, то з нього необхідно стягнути на користь ОСОБА_4 грошову компенсацію за Ѕ частину вартості указаного автомобіля. При цьому, визначаючи розмір грошової компенсації, суд першої інстанції виходив із вартості, яка визначена судовим експертом-автотоварознавцем.

Що стосується речей домашнього вжитку, а саме: холодильника Samsung, вартістю 5 858 грн; телевізора Samsung вартістю 5 599 грн; пральної машини LGвартістю 2 137 грн; ковдри та подушки вартістю 768 грн 98 коп., суд першої інстанції залишив указане майно у спільній частковій власності, оскільки це майно є неподільним і жодна із сторін не погоджується на грошову компенсацію.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про поділ майна, а саме: пароварки Panasonik, телевізора LG, м'ясорубки Mulinex, вагів, пилососа LG, мікрохвильової печі, електрочайника Siemens, праски Bosh, DVD-програвача, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено наявності такого майна та факт його придбання в період шлюбу.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині поділу грошових коштів, які знаходяться на рахунках відповідача у ПАТ «Банк «Форум» та УПБ Банк, суд першої інстанції виходив із того, що вказані грошові кошти були зняті з рахунку під час перебування сторін у шлюбі, а доказів того, що грошові кошти були витрачені не в інтересах сім'ї, позивачем не надано.

Рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 10 березня 2016 року рішення суду першої інстанції, в частині визнання за ОСОБА_7 та ОСОБА_4 права спільної часткової власності по Ѕ частці за кожним на майно: холодильник Samsung, вартістю 5 858 грн; телевізор Samsung вартістю 5 599 грн; пральну машину LGвартістю 2 137 грн; ковдру та подушку вартістю 768 грн 98 коп., скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення, яким у порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_4 право власності на холодильник Samsung, вартістю 5 858 грн; пральну машину LGвартістю 2 137 грн та за ОСОБА_7 право власності на телевізор Samsung вартістю 5 599 грн, ковдру та подушку вартістю 768 грн 98 коп. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що відповідно до положень статті 71 СК України, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі, неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними, тому оскільки між сторонами немає домовленостей щодо поділу холодильника Samsung, вартістю 5 858 грн; телевізора Samsung вартістю 5 599 грн; пральної машини LGвартістю 2 137 грн; ковдри та подушки вартістю 768 грн 98 коп, то вказане майно необхідно поділити між ними в натурі.

В іншій частині вирішення позовних вимог апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та вважав, що судом першої інстанції не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_5, в особі представника ОСОБА_6, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині поділу автомобіля, стягнення грошової компенсації за Ѕ частку вартості вказаного автомобіля, та справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не враховано, що спірний автомобіль було відчужено в період шлюбу за 50 394 грн та вказані грошові кошти були використані в інтересах сім'ї.

24 травня 2016 року суддею Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження в указаній справі.

У липні 2016 року ОСОБА_4 подала відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, всі висновки судів відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстав для їх скасування немає.

Ухвалою колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 жовтня 2016 року справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про поділ майна подружжя призначено до судового розгляду.

Статтею 388 ЦПК України, в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

26 січня 2018 року вказану справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Частинами першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з 9 серпня 2003 року перебували у зареєстрованому шлюбі.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17 липня 2012 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 розірвано.

В період шлюбу на ім'я відповідача ОСОБА_5 було придбано автомобіль ToyotaCorola, 2008 року випуску, що підтверджується довідкою-рахунком від 27 жовтня 2008 року.

Згідно із договором комісії від 25 січня 2012 року № 1775, предметом якого є надання послуг з продажу та переоформлення транспортного засобу автомобіля марки ToyotaCorola, 2008 року випуску, ТОВ «Зелена Хвиля-Білекс», за дорученням ОСОБА_5, зазначений автомобіль продало ОСОБА_9 за 50 395 грн 91 коп.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 6 березня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_9, ТОВ «Зелена Хвиля-Білекс», ОСОБА_10, ТОВ «Автокорпорація» про визнання автомобіля спільним майном подружжя, визнання недійсними договорів купівлі-продажу автомобіля, зокрема, визнано спірний автомобіль спільною сумісною власністю.

Вказане рішення, в частині визнання спірного автомобіля спільним майном подружжя, залишене без змін рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 22 травня 2014 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 грудня 2014 року.

Відповідно до частини третьої статті 61 ЦПК України, у редакції чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що спірний автомобіль ToyotaCorola, 2008 року випуску є спільним майном подружжя.

Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).

Статтями 69 та 70 СК України передбачено, що дружина та чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу такого майна, частки майна дружини та чоловіка є рівними.

Пунктом 30 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2017 року № 11 роз'яснено, що у випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

ОСОБА_4, звертаючись до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача на свою користь грошової компенсації вартості Ѕ частини спірного автомобіля в сумі 106 665 грн, посилалась на довідку-повідомлення судового експерта-автотоварознавця ОСОБА_11 від 30 березня 2015 року, в якій зазначена середньо-ринкова вартість продажу спірного автомобіля в розмірі 213 330 грн (213 330/2=106 665).

Заперечуючи проти вартості спірного автомобіля, відповідач надав Акт технічного стану та оцінки транспортного засобу, складеного ТОВ «Зелена Хвиля-Білекс» 25 січня 2012 року, з якого вбачається, що вартість спірного автомобіля з урахуванням технічного стану та зносу автомобіля становить 50 395 грн 91 коп.

Вирішуючи даний спір та здійснюючи поділ спірного автомобіля, який було відчужено відповідачем без згоди позивача, суд першої інстанції з висновком якого погодився апеляційний суд, при визначенні вартості спірного автомобіля правильно вважав належним доказом довідку-повідомлення судового експерта-автотоварознавця ОСОБА_11 від 30 березня 2015 року, якою визначено вартість спірного автомобіля станом на момент розгляду справи (30 березня 2015 року) у розмірі 213 330 грн, у зв'язку з чим обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача Ѕ частину вартості спірного автомобіля в сумі 106 665 грн.

Доводи заявника в касаційній скарзі про те, що спірний автомобіль було відчужено в період шлюбу за 50 394 грн і вказані кошти були витрачені в інтересах сім'ї є безпідставними, оскільки сторони проживають окремо з січня 2012 року, що підтверджується рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17 липня 2012 року, яким розірвано шлюб між сторонами, та відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що кошти від продажу автомобіля були витрачені в інтересах сім'ї.

З урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані судові рішення, в частині стягнення грошової компенсації вартості Ѕ частини спірного автомобіля, ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Судові рішення першої та апеляційної інстанцій в іншій частині сторонами не оскаржувались, тому не можуть бути предметом перегляду у суді касаційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_5, в особі ОСОБА_6, залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27 листопада 2015 року, в частині яка не скасована апеляційним судом, та рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 10 березня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Стрільчук

Судді: В. О. Кузнєцов

А.С. Олійник

О.В. Ступак

Г.І. Усик