Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 11.02.2019 року у справі №640/9700/17

Постанова

Іменем України

11 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 640/9700/17-ц

провадження № 61-1325св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: Міністерство юстиції України в особі відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області, ОСОБА_2, Державне підприємство "Спеціалізоване підприємство "Сетам",

треті особи: Публічне акціонерне товариство "Омега Банк", Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи", Держава України в особі Центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби Харківської області, Шевченківське об'єднане Управління пенсійного фонду України міста Харкова,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 11 травня 2018 року в складі судді Бородіної Н. М. та постанову Харківського апеляційного суду від 26 грудня 2018 року в складі колегії суддів: Овсяннікової А. І., Коваленко І. П., Сащенко І. С.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Міністерства юстиції України в особі відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області (далі - ВПВР УДВС ГТУЮ у Харківській області), ОСОБА_2, Державного підприємства "Спеціалізоване підприємство "Сетам" (далі - ДП "Сетам"), треті особи: Публічне акціонерне товариство "Омега Банк" (далі - ПАТ "Омега Банк"), Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" (далі - ТОВ "Кредитні ініціативи"), Держава України в особі Центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби Харківської області (далі - ЦОДПІ ГУ ДФС у Харківській області), Шевченківське об'єднане Управління пенсійного фонду України м. Харкова (далі - Шевченківське ОУПФ м. Харкова) про визнання недійсним торгів, протоколу, свідоцтва.

В обґрунтування позову зазначала, що 19 червня 2017 року ДП "СЕТАМ" проведені електронні торги з продажу нежитлових приміщень цокольного поверху №№ XGVI, XGVII, XGVIII, XGIX, G, GI, GII, LXXXV у житловому будинку літ. 5-А, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та складено протокол проведення електронних торгів № 264749.

Звертала увагу на те, що зазначені вище електронні торги були проведені у межах виконавчого провадження, в якому вона є боржником, однак про проведення електронних торгів вона не була належним чином повідомлена, внаслідок чого не могла прийняти в них участь та придбати нежитлові приміщення, також не були повідомлені інші стягувачі, чим порушено їх права.

Крім того, електронні торги проведені з порушенням вимог статей 33,45 Закону України "Про іпотеку", при цьому з оцінкою нерухомого майна належним чином ні вона, ні інші стягувачі ознайомлені не були, внаслідок чого були позбавлені можливості її оскаржити.

Посилаючись на наведене, позивач, з урахуванням уточнення позовних вимог, просила визнати недійсними електронні торги, проведені 19 червня 2017 року з реалізації нежитлових приміщень цокольного поверху №№ XGVI, XGVII, XGVIII, XGIX, G, GI, GII, LXXXV у житловому будинку літ. "5-А" загальною площею 139,2 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1; визнати недійсним та скасувати протокол проведення електронних торгів від 19 червня 2017 року № 264749; визнати недійсним та скасувати свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 31 липня 2017 року.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 11 травня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ДП "Сетам" направляло 13 червня 2017 року ТОВ "Кредитні ініціативи" та ОСОБА_1 повідомлення про день, час проведення електронних торгів, початкову ціну майна. Доказів отримання вказаного повідомлення суду не надано. Разом з тим сам по собі факт неналежного повідомлення боржника про проведення прилюдних торгів не може бути підставою для визнання таких торгів недійсними. Головною умовою, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, тобто не тільки недотримання норм закону під час проведення прилюдних торгів, а й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.

Судом першої інстанції відхилено доводи позовної заяви щодо неналежного повідомлення позивача про проведення торгів, що позбавило її можливості бути учасником торгів та викупити спірні нежитлові приміщення, оскільки будь-яких доказів наявності у позивача грошових коштів на придбання нежитлових приміщень, суду не надано. При цьому, за час відкриття виконавчого провадження, протягом п'яти років, погашення заборгованості, яка стягнута за рішенням суду, позивач не здійснила.

Постановою Харківського апеляційного суду від 26 грудня 2018 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_3 залишено

без задоволення. Рішення Київського районного суду міста Харкова від 11 травня 2018 року залишено без змін.

Залишаючи без змін рішення суд першої інстанції, апеляційний суд виходив з законності та обґрунтованості його висновків, при цьому апеляційним судом зазначено, що посилання в апеляційних скаргах, що боржника не було повідомлено належним чином про проведення електронних торгів спростовуються наявним в матеріалах справи листом від 03 квітня 2017 року, який було направлено на адресу позивача, що є належним повідомленням відповідно вимог Закону України "Про виконавче провадження".

Що стосується порушень, допущених, на думку позивача, державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України "Про виконавче провадження" до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо визначення вартості чи оцінки майна, об'єднання декількох виконавчих проваджень тощо, апеляційним судом зазначено, що такі дії (бездіяльність) державного виконавця підлягають оскарженню в порядку, передбаченому зазначеним вище законом.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги та позиції інших учасників справи

У січні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Київського районного суду м. Харкова від 11 травня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 26 грудня 2018 року, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Зазначала, що суди дійшли помилкового висновку про те, що оспорювані електронні торги були проведені без порушень вимог Закону України "Про іпотеку" та Закону України "Про виконавче провадження", а також про те, що позивачем не доведено порушення її прав внаслідок проведення електронних торгів 19 червня 2017 року.

Такі висновки зроблені судами без достатнього встановлення фактичних обставин справи.

Так, в порушення вимог статті 33 Закону України "Про іпотеку", державним виконавцем було передане належне позивачу майно на реалізацію не на підставі рішення суду, без встановлення наявності іншого майна, належного позивачу, вартість якого могла перевищувати заборгованість в рахунок погашення якої були реалізовані спірні нежитлові приміщення. Посилаючись на те, що позивач не надала доказів наявного в неї іншого майна, яке могло бути реалізовано, суди не звернули уваги на подані нею докази щодо належності позивачу на праві власності майна значної вартості.

Судам також не надана правова оцінка доводам позовної заяви та апеляційної скарги щодо заниження вартості спірного нерухомого майна, оскільки реалізація майна за заниженою вартістю призвела до порушення її прав на повне погашення заборгованості. На підтвердження своїх доводів щодо порушень, допущених державним виконавцем під час оцінки майна, позивач надавала звіт про оцінку майна, відповідно до якого реальна вартість спірних нежитлових приміщень становить 3 245 600, грн, тоді як належне їй майно було реалізовано за

2 174 000,00 грн, проте судами не була надана належна правова оцінка цьому доказу.

Також поза увагою судів залишилось те, що через неналежне повідомлення про проведення електронних торгів, вона була позбавлена можливості бути їх учасником та придбати спірні житлові приміщення або надати докази реальної вартості майна.

У березні 2019 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 подав відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому зазначає про безпідставність її доводів та правильність висновків судів попередніх інстанції щодо відсутності порушень положень Закону України "Про іпотеку" та Закону України "Про виконавче провадження", а також підстав для визнання зазначених вище електронних торгів недійсними.

Вважає, що позивачем неправильно обраний спосіб захисту порушених, на її думку, прав, оскільки доводи позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг свідчать про те, що позивач стверджує про незаконні дії державного виконавця під час примусового виконання рішення про стягнення з позивача заборгованості за кредитним договором. Звертає увагу на те, що дії чи бездіяльність державного виконавця є самостійним предметом оскарження, проте ОСОБА_1 таким правом не скористалась.

У березні 2019 року ГТУЮ у Харківській областіподало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено на підставі повного та всебічного розгляду справи, з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

У відзиві ГТУЮ у Харківській області наводить аргументи на спростування доводів касаційної скарги позивача щодо порушення проведенням електронних торгів прав та інтересів інших стягувачів щодо боржника ОСОБА_1, а також зазначає про відсутність підстав для визнання оспорюваних електронних торгів недійсними, оскільки вони відбулись з дотримання вимог законодавства. Незаконні, на думку позивача, дії чи бездіяльність державного виконавця під час примусового виконання рішення про стягнення з позивача кредитної заборгованості, в рахунок погашення якої було реалізовано належне позивачу майно, можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (далі - ЦПК України) та Законом України "Про виконавче провадження".

У березні 2019 року ПП "Сетам" також подало відзив на касаційну скаргу

ОСОБА_1, у якому зазначило, що оскаржувані позивачем судові рішення є законні та обґрунтовані, а доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанції про те, що електронні торги були проведені з дотриманням Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України

від 29 вересня 2016 року № 2831/5 (далі - Порядок), не спростовують. Результати проведення оцінки майна, як і дії чи бездіяльність державного виконавця під час примусового виконання рішення, позивачем у встановленому законом порядку не оскаржувались.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 вересня 2019 року справу передано судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 28 січня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду

м. Харкова від 11 травня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду

від 26 грудня 2018 року, витребувано цивільну справу та надано строк на подання відзивів на касаційну скаргу.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 2 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина 1 статті 263 ЦПК України).

Частиною 1 статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судами встановлено, що рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова

від 08 листопада 2011 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ВАТ "Сведбанк" заборгованість за кредитним договором від 14 березня 2008 року в розмірі

4 198 995,52 грн. На виконання зазначеного вище рішення, судом 08 травня 2012 року виданий виконавчий лист.

01 листопада 2012 року старшим державним виконавцем ВПВР УДВС ГУЮ у Харківській області було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Копія постанови направлена ОСОБА_1 та отримана останньою 22 листопада 2012 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Постановою державного виконавця на виконання ухвали Жовтневого районного суду м.

Харкова від 17 вересня 2013 року про заміну сторони виконавчого провадження стягувача було змінено на ТОВ "Кредитні ініціативи".

В межах виконавчого провадження державним виконавцем була прийнята постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Однак, як свідчать матеріали виконавчого провадження № 34996395, кошти та рухоме майно у ОСОБА_1 відсутні. Проведений опис належних позивачу нежитлових приміщень житловому будинку літ. А-5 на АДРЕСА_1.

Стягувачем у виконавчому провадженні № 34996395 подана заява про звернення стягнення на іпотечне майно - нежитлові приміщення № XCVI, XCVII, XCVIII, XCIX, C, CI, CII, LXXXV у житловому будинку літ. А-5 загальною площею 139,2 кв. м на

АДРЕСА_1, які передані ОСОБА_1 в іпотеку на підставі договору від 14 березня 2018 року.

Постановою державного виконавця від 22 лютого 2017 року було призначено суб'єкта оціночної діяльності для проведення оцінки іпотечного майна.

Оцінка нежитлових приміщень була проведена, про що свідчить звіт про незалежну оцінку майна від 01 березня 2017 року відповідно до якого вартість нежитлових приміщень становить 2 174 000,00 грн.

Відповідно до повідомлень про вручення поштових відправлень про результати оцінки майна боржник та стягувач були повідомлені належним чином.

Листом від 03 квітня 2017 року, який було направлено на адресу ОСОБА_1, останню було повідомлено про дату та час проведення електронних торгів.

19 червня 2017 року в системі електронних торгів арештованим майном відбулись електронні торги за лотом № 216656 (предмет іпотеки: нежитлові приміщення цокольного поверху № XCVI, XCVII, XCVIII, XCIX, C, CI, CII, LXXXV в житловому будинку літ А-5, розташованого за адресою: АДРЕСА_1).

За результатами проведення зазначених вище електронних торгів було сформовано протокол № 264749, відповідно до якого переможцем став учасник 1 - ОСОБА_2, яка отримала свідоцтво про право власності на нежитлові приміщення.

Нормативно-правове обґрунтування

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження", іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження", а також рішеннями, які відповідно до статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню.

Статтею 48 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Відповідно до частини 3 статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання.

Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем. Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом (частина 5 статті 57 Закону України "Про виконавче провадження").

Таким чином, у разі незгоди з результатами визначення вартості чи оцінки майна, сторони виконавчого провадження мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення про такі результати.

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає у продажу майна, тобто у забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, а відтак, є правочином.

Зазначений висновок узгоджується з положеннями статей 650, 655, частиною 4 статті 656 ЦК України, які відносять публічні торги до договорів купівлі-продажу.

Таким чином, відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу, а відтак така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, встановлених частинами 1 -3 , 6 статті 203 ЦК України (частина 1 статті 215 ЦК України).

Разом з тим, оскільки за змістом частини 1 статті 215 ЦК України підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами прилюдних торгів, то підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил їх проведення.

Відповідно до частин 1 , 2 статті 61 Закону України "Про виконавче провадження" реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частин 1 , 2 статті 61 Закону України "Про виконавче провадження") здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною. Порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України.

Аналіз положень Закону України "Про виконавче провадження" свідчить про те, що вони не встановлюють порядку та правил проведення прилюдних торгів, а лише закріплюють, як і стаття 650 ЦК України, такий спосіб реалізації майна як його продаж на прилюдних торгах і відсилають до інших нормативно-правових актів, якими повинен визначатися порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна.

Відповідно до вищенаведених правових норм державний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення прилюдних торгів (у тому числі й оцінку майна), а самі прилюдні торги з реалізації нерухомого майна організовують і проводять спеціалізовані організації, з якими державною виконавчою службою укладається відповідний договір.

Згідно з пунктом 2 розділу VII "Особливості реалізації окремих видів майна'Порядку реалізація предмета іпотеки здійснюється відповідно до вимог цього Порядку з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом та Законом України "Про іпотеку". Строк підготовки до електронних торгів під час реалізації предмета іпотеки складає не менше 30 календарних днів. Організатор не пізніше ніж за 15 робочих днів до дня початку електронних торгів публікує в місцевих друкованих засобах масової інформації за місцезнаходженням предмета іпотеки та на Веб-сайті повідомлення про проведення таких електронних торгів. Не пізніше дня публікації повідомлення про проведення електронних торгів у засобах масової інформації Організатор письмово повідомляє виконавця, іпотекодавця, іпотекодержателя та всіх осіб, що мають зареєстровані у встановленому законом порядку права та вимоги на предмет іпотеки, про день та час проведення електронних торгів та про початкову ціну продажу майна.

Пунктом 1 розділу VIIІ "Оформлення результатів електронних торгів" Порядку передбачено, що після закінчення електронних торгів (закінчення строку аукціону з урахуванням його можливого продовження) на Веб-сайті відображаються відомості про завершення електронних торгів. Не пізніше наступного робочого дня Система автоматично формує та розміщує на Веб-сайті протокол електронних торгів за лотом. До протоколу вноситься така інформація: дата і час початку та завершення електронних торгів; реєстраційний номер лота; назва лота; стартова ціна та ціна продажу лота, цінові пропозиції учасників, особливі ставки купівлі лота учасників, якщо вони мали місце; сума сплаченого гарантійного внеску; розмір винагороди Організатору, яку повинен сплатити переможець електронних торгів, та реквізити рахунку для її сплати; відомості про переможця електронних торгів (унікальний реєстраційний номер учасника); дата, до якої переможець електронних торгів повинен повністю сплатити ціну лота; реквізити рахунку відділу державної виконавчої служби (приватного виконавця), на який необхідно перерахувати кошти за придбане майно. Не пізніше наступного робочого дня Система розміщує аналогічний протокол електронних торгів за лотом з повною інформацією про переможця електронних торгів в особистому кабінеті переможця. У протоколі зазначаються прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - переможця електронних торгів, серія та номер документа, що посвідчує його особу, місце проживання та номер контактного телефону (за наявності). У разі якщо переможцем електронних торгів є юридична особа, зазначаються її найменування, код за ЄДРПОУ, місцезнаходження та номер контактного телефону (за наявності). У разі визнання електронних торгів такими, що не відбулися, у протокол електронних торгів вноситься відповідна підстава. До протоколу електронних торгів можуть бути внесені й інші відомості.

У статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що ОСОБА_1 не довела обставин, на які він посилалася як на підставу своїх вимог, та не надала доказів порушення ДП "Сетам" процедури реалізації майна на електронних торгах.

Доводи позивача про те, що її не було повідомлено про результати оцінки спірного майна та не отримано її згоди на передачу нежитлових приміщень на реалізацію за ціною, визначеною суб'єктом оціночної діяльності, не свідчать про порушення процедури проведення електронних торгів, а вказують на незгоду ОСОБА_1 саме з діями державного виконавця до призначення цих торгів.

Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що дії державного виконавця щодо визначення вартості майна боржника у виконавчому провадженні є підготовчими діями з метою проведення прилюдних торгів, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів та мають самостійний спосіб та строки оскарження, а отже не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними. Порушення, допущені державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна тощо, підлягають оскарженню в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження".

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди попередніх інстанцій правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази, надали дали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій безпідставно відхилили доводи ОСОБА_1 про реалізацію спірного майна за заниженою ціною, є безпідставними, оскільки в разі, якщо сторони виконавчого провадження не згодні з результатами оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в окремий, передбачений Законом України "Про виконавче провадження", спосіб. Як зазначено вище, дії державного виконавця при здійсненні своїх повноважень до призначення прилюдних торгів, зокрема щодо оцінки майна, не стосуються правил проведення прилюдних торгів, а відтак не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними. Позивач не надала доказів на підтвердження наявності порушень, які могли вплинути на результати торгів, тобто не довела порушення її прав і законних інтересів.

Аргументи касаційної скарги щодо неналежного повідомлення державним виконавцем боржника та інших стягувачів про проведення електронних торгів є безпідставними, оскільки боржник і стягувач виконавчого провадження, в межах якого було реалізовано спірне майно, були повідомленні належним чином. Інші стягувачі зведеного виконавчого провадження з вимогою про визнання електронних торгів недійсними до суду не звертались.

Посилання позивача на те, що суди не встановили наявність у неї іншого майна значної вартості спростовуються матеріалами справи та встановленими судами обставинами про те, що у позивача відсутнє буд-яке інше майно чи грошові кошти, які могли бути стягнуті в рахунок погашення зазначеної вище заборгованості. При цьому, спірні нежитлові приміщення були предметом іпотеки, яка забезпечувала належне виконання позивачем взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, невиконання позивачем умов якого і призвело до утворення заборгованості.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи аналогічні доводам апеляційної скарги та були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, який з дотриманням вимог процесуального закону перевірив їх та спростував відповідними висновками. Ці доводи зводяться до переоцінки доказів та обставин справи, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку не допускається.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, арішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 11 травня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 26 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. Ю. Гулейков О. В. Ступак Г. І. Усик