Історія справи

Постанова КЦС ВП від 19.12.2019 року у справі №2-759/12

Постанова

Іменем України

04 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 2-759/12

провадження № 61-32268 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В.

В.,

учасники справи:

позивач - кредитна спілка "Тандем";

представник позивача - Майсун Тетяна Миколаївна;

відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2;

представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 10 лютого 2017 року у складі судді Кривцової Г. В. та рішення апеляційного суду Сумської області від 01 червня 2017 рокуу складі колегії суддів: Криворотенка В. І., Левченко Т. А., Хвостика С. Г.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2011 року кредитна спілка "Тандем" (далі - КС "Тандем") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 17 жовтня 2007 року між КС "Тандем" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 02-04-0587-0963, згідно з яким вона отримала кредит в сумі 5 тис. грн строком до 15 жовтня 2008 року зі сплатою 55 % річних, а при пристроченій заборгованості (закінчення строку кредитного договору) у розмірі 60 % річних, що діє до повного погашення заборгованості.

19 жовтня 2007 року між КС "Тандем" та ОСОБА_1 було укладено ще один кредитний договір № 02-04-0587-0965, за яким вона отримала кредит в сумі 5 тис. грн строком до 15 жовтня 2008 року зі сплатою 55 % річних, а при пристроченій заборгованості (закінчення строку кредитного договору) 60 % річних.

Зобов'язання за обома кредитними договорами було забезпечено договорами поруки від 17 жовтня 2007 року та від 19 жовтня 2007 року, які було укладено з ОСОБА_2

Позичальник, як і поручитель, зобов'язання за кредитним договором та договорами поруки належним чином не виконували, на вимоги не реагували, унаслідок чого утворилась заборгованість: за кредитним договором від 17 жовтня 2007 року у сумі 21 532 грн 88 коп., з яких: тіло кредиту у розмірі 5 тис. грн та відсотки у розмірі 16 532 грн 88 коп. ; за кредитним договором від 19 жовтня 2007 року у розмірі 21 515 грн 06 коп., з яких: тіло кредиту у розмірі 5 тис. грн та відсотки у розмірі 16 515 грн 06 коп., а всього 43 047 грн 94 коп.

Ураховуючи викладене, КС "Тандем" просило суд стягнути солідарно з відповідачів вказану суму кредитної заборгованості, а також понесені кредитною спілкою судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 10 лютого 2017 рокупозов кредитної спілки "Тандем" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь кредитної спілки "Тандем" заборгованість за кредитними договорами від 17 жовтня 2007 року та від 19 жовтня 2007 року у загальному розмірі 43 047 грн 94 коп. У задоволенні позовних вимог кредитної спілки "Тандем" до ОСОБА_2 відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позичальник, як і поручитель, належним чином умови кредитного договору та договору поруки не виконували, унаслідок чого утворилась заборгованість, розмір якої визначено відповідно до умов договору та вимог закону. Позичальник зобов'язалася повернути кредити у строк до 15 жовтня 2008 року та до 17 жовтня 2008 року, а оскільки кредитна спілка звернулася до поручителя з позовом у жовтні 2011 року, тобто із пропуском зазначеного в частині 4 статті 559 ЦК України шестимісячного строку, тому є підстави для відмови в позові до поручителя у зв'язку з припиненням права кредитора на задоволення своїх вимог за рахунок поручителя.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням апеляційного суду Сумської області від 01 червня 2017 року апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 та кредитної спілки "Тандем" задоволено частково. Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 10 лютого 2017 року скасовано і ухвалено нове рішення, яким позов кредитної спілки "Тандем" задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь кредитної спілки "Тандем" суму заборгованості за кредитним договором від 17 жовтня 2007 року у розмірі 9 642 грн 48 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту у розмірі 424 грн, заборгованості за відсотками у розмірі 9 218 грн 48 коп., яка виникла станом на 15 жовтня 2011 року. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь кредитної спілки "Тандем" заборгованість за кредитним договором від 19 жовтня 2007 року у розмірі 9 642 грн 50 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту у розмірі 424 грн, заборгованість за відсотками у розмірі 9 218 грн 50 коп., яка виникла станом на 15 жовтня 2011 року. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про наявність заборгованості ОСОБА_1 за кредитними договорами. При цьому суд зазначив, що строк дії договорів поруки складає чотири роки, тобто до 17 жовтня 2011 року та до 19 жовтня 2011 року. Тому, пред'явивши позов до поручителя 14 жовтня 2011 року, позивач вчинив дії щодо стягнення заборгованості в межах строку дії договорів поруки. Згідно з вимогами кредитних договорів ОСОБА_1 повинна була щомісяця вносити кошти на погашення тіла кредиту та відсотків, тому строк позовної давності, про застосування якої заявив представник ОСОБА_2, повинен бути застосований по кожному щомісячному платежу окремо у разі його невнесення згідно з графіком платежів. У зв'язку з цим стягненню з відповідачів підлягає нарахована та несплачена заборгованість по тілу кредиту та відсоткам в межах трьох років, що передували зверненню позивача до суду з даним позовом 14 жовтня 2011 року.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційну скаргу

У червні 2017 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просила оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що КС "Тандем" звернулась до суду лише 14 жовтня 2011 року, тобто після збігу трирічного строку для звернення до суду, який необхідно рахувати з дати нездійснення чергового платежу, що є підставою для відмови в задоволенні позову у зв'язку з пропуском строків позовної давності. Зазначала, що тіло кредиту є основним зобов'язанням, а відсотки, які нараховуються на тіло кредиту є похідним зобов'язанням, оскільки їх розмір в грошовому еквіваленті залежить від розміру боргу по основному зобов'язанню, тобто по тілу кредиту. Відповідно, якщо строк позовної давності було пропущено по тілу кредиту, то він є пропущеним і по відсоткам які нараховуються на заборгованість по кредиту, відповідно до частини 1 статті 266 ЦК України.

Апеляційним судом було стягнуто з неї 424 грн по тілу кредиту (останній платіж) та 218 грн 48 коп. по відсотках. Разом з тим сума відсотків за останнім платежем за кредитними договорами становила 18 грн 53 коп., а тому сума кредитної заборгованості розрахована судом невірно.

Згідно з пунктом 3.7 кредитних договорів у разі недотримання позичальником умов кредитного договору, кредитор має право розірвати цей договір і достроково в судовому порядку стягнути кошти згідно укладеного кредитного договору і реалізувати заставлене майно при утворенні простроченої заборгованості понад 6 місяців. Тому вважала, що сторони кредитних правовідносин таким чином врегулювали в договорі питання зміни строку виконання основного зобов'язання, та визначили умови такої зміни.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому в силу частини 1 статті 400 ЦПК України в касаційному порядку не переглядаються.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 серпня 2017 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 2-759/12 із Зарічного районного суду м. Суми.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 червня 2019 року справу передано судді-доповідачеві Осіяну О. М.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 листопада 2019 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

17 жовтня 2007 року між КС "Тандем" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 02-04-0587-0963, згідно з яким вона отримала кредит в сумі 5 тис. грн строком до 15 жовтня 2008 року зі сплатою 55 % річних, а при пристроченій заборгованості (закінчення строку кредитного договору) у розмірі 60 % річних, що діє до повного погашення заборгованості.

19 жовтня 2007 року між КС "Тандем" та ОСОБА_1 було укладено ще один кредитний договір № 02-04-0587-0965, за яким вона отримала кредит в сумі 5 тис. грн строком до 15 жовтня 2008 року зі сплатою 55 % річних, а при пристроченій заборгованості (закінчення строку кредитного договору) 60 % річних, що діє до повного погашення заборгованості.

Для забезпечення виконання кредитних договорів, укладених з ОСОБА_1,17 жовтня 2007 року та 19 жовтня 2007 року між КС "Тандем" та ОСОБА_2 було укладено два договори поруки, відповідно до яких поручитель зобов'язався відповідати за виконання позичальником зобов'язань за укладеними кредитними договорами.

Позичальник, як і поручитель, зобов'язання за кредитними договорами та договорами поруки, належним не чином не виконували, на вимоги не реагували, унаслідок чого утворилась заборгованість, яка за розрахунком позивача становила: 21 532 грн 88 коп. за кредитним договором від 17 жовтня 2007 року, з яких: тіло кредиту у розмірі 5 тис. грн та відсотки у розмірі 16 532 грн 88 коп. ; 21 515
грн 06 коп. за кредитним договором в ід 19 жовтня 2007 року, з яких: тіло кредиту у розмірі 5 тис. грн та відсотки у розмірі 16 515 грн 06 коп., а всього 43 047 грн 94 коп.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення частково не відповідають.

За змістом статті 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України.

За правилом статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з пунктами 3 та 4 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків.

Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.

Згідно з частиною 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до частиною 2 статті 1050 ЦК України.

У частині 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За умовами кредитних договорів сторони погодили щомісячну сплату відсотків за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, який наданий на 12 місяців - до 15 жовтня 2008 року та до 17 жовтня 2008 року відповідно.

Відтак, у межах строку кредитування позичальник мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами згідно з графіком платежів (форма № 3 до кредитних договорів).

Отже, припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Застосовуючи наведені норми права, Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), згідно з яким право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) - тривалістю в один рік (пункт 1 частини 2 статті 258 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 ЦК України). А за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята цієї статті).

Оскільки договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.

Судом встановлено, що представником ОСОБА_2 - ОСОБА_3 -до суду першої інстанції подано заяву про застосування строку позовної давності (а. с. 234-236, т. 1).

Вирішуючи спір, апеляційний суд виходив з того, що оскільки умовами кредитних договорів передбачено погашення кредитної заборгованості шляхом сплати щомісячних внесків, а позивач звернувся з позовом до суду 14 жовтня 2011 року, то строк позовної давності по платежам з листопада 2007 року по вересень 2008 року пропущено, а з відповідачів підлягає стягненню нарахована та несплачена заборгованість по тілу кредиту та відсоткам в межах трьох років, що передували зверненню позивача до суду з позовом 14 жовтня 2011 року. При цьому суд керувався наданими позивачем довідками-розрахунками (а. с. 88-95, т. 2), та зазначив, що підлягають стягненню за договором кредиту від 17 жовтня 2007 року нарахована та не сплачена позичальником станом на 15 жовтня 2008 року заборгованість по тілу кредиту в сумі 424 грн та відсоткам в сумі 218 грн 48 коп., а також нараховані відсотки за період з 16 листопада 2008 року по 15 жовтня 2011 року в сумі 9 тис. грн. ; за договором кредиту від 19 жовтня 2007 року підлягають стягненню нарахована та не сплачена позичальником станом на 17 жовтня 2008 року заборгованість по тілу кредиту в сумі 424 грн та відсоткам в сумі 218 грн 50 коп., а також нараховані відсотки за період з 19 листопада 2008 року по 15 жовтня 2011 року в сумі 9 тис. грн.

Разом з тим, в матеріалах справи наявні графіки платежів до кредитних договорів (форми № 3), згідно з якими розмір останнього платежу по тілу кредиту складав 424 грн, а по відсоткам - 18 грн 53 коп. (а. с. 9,15, т. 1).

Судом встановлено, що згідно з пунктом 1.1. кредитних договорів сторони передбачили, що у разі наявності простроченої заборгованості і після закінчення строку дії кредитних договорів застосовується процентна ставка у розмірі 60 % річних.

За змістом статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Тобто сторонами в договорі визначено розмір процентів, які має сплачувати позичальник у разі наявності простроченої заборгованості після спливу строку дії кредитного договору.

Крім того, як убачається із довідок-розрахунків, на які послався суд апеляційної інстанції, відсотки, які були нараховані після спливу строку дії кредитного договору у розмірі 60 % річних, нараховано позивачем на всю суму заборгованості, а не на останній платіж, вимоги за яким позивачем пред? явлено в межах строку позовної давності.

Ураховуючи викладене, розмір боргу, який підлягає стягненню з відповідачів за договором кредиту від 17 жовтня 2007 року становить: по тілу кредиту - 424 грн; по відсоткам, нарахованим в межах строку дії кредитного договору - 18 грн 53 коп. ; по відсоткам, нарахованим за період з 16 листопада 2008 року по 14 жовтня 2011 року, - 763 грн 20 коп. (424 грн х 60% х 3 роки). Розмір боргу, який підлягає стягненню з відповідачів за договором кредиту від 19 жовтня 2007 року становить: по тілу кредиту - 424 грн; по відсоткам, нарахованим в межах строку дії кредитного договору - 18 грн 53 коп. ; по відсоткам, нарахованим за період з 19 листопада 2008 року по 15 жовтня 2011 року, - 763 грн 20 коп. (424 грн х 60% х 3 роки).

Відтак, загальний розмір заборгованості за кредитними договорами становить 2 411

грн 46 коп.

Доводи касаційної скарги щодо пропуску банком строку позовної давності у повному обсязі безпідставні, оскільки умовами кредитних договорів передбачено щомісячне погашення кредитної заборгованості.

Відтак, мотивувальну та резолютивну частину рішення апеляційного суду слід змінити в частині розміру боргу за кредитом та відсотками, визначивши її у вказаному вище розмірі.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Сумської області від 01 червня 2017 року змінити, визначивши загальну суму заборгованості за кредитними договорами від 17 жовтня 2007 року та від 19 жовтня 2007 року у розмірі 2 411 грн 46 коп.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович