Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 18.11.2019 року у справі №127/2573/17

Постанова

Іменем України

27 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 127/2573/17

провадження № 61-25298св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

представник позивача - ОСОБА_2,

відповідач - ОСОБА_3,

представник відповідача - ОСОБА_4,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Апеляційного суду Вінницької області від 19 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Сопруна В. В., Матківської М.

В., Медяного В. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про визнання майна спільною сумісною власністю і поділ спільного майна подружжя.

Позовна заява мотивована тим, що у період з 25 квітня 1998 року до 07 лютого 2017 року він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3.

За час шлюбу за спільні кошти ними на підставі договору купівлі-продажу від 14 грудня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Циц Н. В., була придбана квартира АДРЕСА_1.

На підставі вказаного ОСОБА_1 просив суд визнати квартиру АДРЕСА_1 об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та здійснити її поділ, визнавши за ним і ОСОБА_3 право власності по 1/2 частині вказаної квартири.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 05 вересня 2017 року у складі судді Прокопчук І. О. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірна квартира була набута сторонами за час шлюбу, але за кошти, які належали відповідачу. Так, з метою придбання вказаної квартири для проживання свого сина відповідач отримала кредит, який у подальшому погашала самостійно.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 19 жовтня 2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволено.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 05 вересня 2017 року скасовано і ухвалено нове рішення про задоволення позову ОСОБА_1

Визнано квартиру АДРЕСА_1 об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та здійснено її поділ.

Визнано за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1.

Визнано за ОСОБА_3 право особистої приватної власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1.

Право спільної сумісної власності на квартиру припинено.

Стягнуто з ОСОБА_3 у дохід держави судовий збір у розмірі 6 363,00 грн.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що спірне нерухоме майно було придбано сторонами за час шлюбу, отже, це майно відповідно до статті 60 СК України належить їм на праві спільної сумісної власності, а згідно з частиною 1 статті 70 СК України частки сторін у цьому майні є рівними.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить рішення апеляційного суду скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання заперечень на касаційну скаргу.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справу передано Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ до Верховного Суду.

Відповідно до розпорядження в. о. керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 11 червня 2019 року № 651/0/226-19 та протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 листопада 2019 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що, ухвалюючи оскаржуване судове рішення, апеляційний суд не врахував, що спірне майно було придбано відповідачем за особисті кошти, отримані у позику, тому відсутні підстави для визнання цього майна об'єктом спільної сумісної власності подружжя. Апеляційний суд вказані обставини не врахував та помилково скасував рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону, що відповідно до статті 413 ЦПК України є підставою для залишення цього рішення суду в силі.

Доводи особи, яка подала заперечення на касаційну скаргу

У грудні 2017 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що підстав для скасування оскаржуваного рішення апеляційного суду немає, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують і не свідчать про неправильне застосування судом норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У період з 25 квітня 1998 року до 07 лютого 2017 року ОСОБА_1 і ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі.

14 грудня 2006 року між ОСОБА_5 і ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Циц Н. В. та зареєстрований у реєстрі за № 2992, згідно з яким ОСОБА_3 придбала квартиру АДРЕСА_1 за 303 000,00 грн, що еквівалентно 60 000,00 дол. США. У договорі зазначено, що він був укладений із залученням кредитних коштів, наданих відкритим акціонерним товариством "Райффайзенбанк Аваль" (далі - ВАТ "Райффайзенбанк Аваль").

ОСОБА_1 надав нотаріально завірену згоду на придбання його дружиною ОСОБА_3 зазначеної квартири за ціною і на умовах на її розсуд.

Згідно з кредитним договором від 14 грудня 2006 року, укладеним між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" і ОСОБА_3, остання отримала кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 49 500,00 дол. США з кінцевим терміном повернення кредиту до 13 грудня 2026 року.

08 серпня 2013 року ОСОБА_3 виконала свої зобов'язання за вказаним кредитним договором від 14 грудня 2006 року, повністю сплативши кредит та проценти за користування кредитом.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування немає.

Зі змісту нормативних положень глав 7 та 8 СК України власність у сім'ї існує у двох правових режимах: спільна сумісна власність подружжя та особиста приватна власність кожного з подружжя, залежно від якого регулюється питання розпорядження таким майном.

Статтею 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 57 СК України особистою приватною власністю чоловіка, дружини є майно, набуте нею, ним до шлюбу; набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Відповідно до статті 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Згідно зі статтею 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.

Статтею 69 СК України передбачено право подружжя на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до частини 1 статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Отже, за загальним правилом застосування презумпції спільності майна подружжя згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, і позивач не зобов'язаний доводити належність набутого за час шлюбу майна до майна подружжя. Той із подружжя, який порушує питання про спростування зазначеної презумпції, зобов'язаний довести обставини, що її спростовують.

Зазначена правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року № 6-843цс17.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Тобто Верховний Суд не має права встановлювати обставини справи і оцінювати докази.

Таким чином, встановивши, що спірне майно було придбане сторонами за час шлюбу, при цьому відповідачем не надано належних і допустимих доказів на спростування презумпції спільності майна подружжя, апеляційний суд, з урахуванням вказаних норм матеріального права та обставин справи, дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку в силу вимог статей 10, 60, 212 ЦПК України 2004 року, дійшов правильного висновку, що спірна квартира відповідно до статті 60 СК України належить сторонам на праві спільної сумісної власності, а згідно з частиною 1 статті 70 СК України частки сторін у цьому майні є рівними.

Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування законного і обґрунтованого судового рішення, оскільки містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. У силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

З урахуванням того, що вказані доводи касаційної скарги є ідентичними доводам, яким судами попередніх інстанцій надана належна оцінка, Верховний Суд приходить до висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 402, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Вінницької області від 19 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В.

Шипович