Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 23.10.2019 року у справі №760/6626/17

Постанова

Іменем України

11 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 760/6626/17

провадження № 61-18615св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач),

суддів: Жданової В. С., Карпенко С. О., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Протасівська Династія",

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Протасівська Династія" на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 20 лютого 2019 року у складі судді Коробенка С. В. та постанову Київського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Олійника В. І., Ігнатченко Н. В., Кулікової С. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Протасівська Династія" (далі - ТОВ "Протасівська Династія") про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні будинком.

Позов ОСОБА_1 мотивований тим, що їй на праві приватної власності належить житловий будинок літ. "З", загальною площею 299,4 кв. м, який розташований на земельній ділянці площею 0,032 га (кадастровий номер 8000000000:72:453:0043) по АДРЕСА_1, яка належить їй на праві оренди.

Жодного іншого збудованого будинку на вказаній земельній ділянці площею 0,032 га не існує.

Позивач вказувала, що це майно, ніколи не перебувало у заставі і не було предметом поділу.

Позивач зазначала, що на початку березня 2017 року група осіб, які назвались ТОВ "Протасівська Династія", незаконно проникла у її вищевказаний будинок, огородили його парканом, поставили озброєну охорону і не дають їй користуватись та розпоряджатись власним будинком. При цьому представник ТОВ "Протасівська Династія" запевнив її у тому, що у вказаної юридичної особи є документ на право власності на будинок літ. "А", якій нібито розташований по АДРЕСА_1.

Разом з тим, як наполягала позивач ОСОБА_1, будинку літ. "А" по АДРЕСА_1 взагалі не існує, що підтверджується довідками з БТІ міста Києва, а крім того встановлено рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 грудня 2016 року, яке набрало законної сили.

Позивач вважала, що вказані особи, які пов'язують себе з ТОВ "Протасівська Династія", незаконно знаходячись у її будинку літ. "З", що розташований на земельній ділянці площею 0,032 га, кадастровий номер 8000000000:72:453:0043, по АДРЕСА_1, незаконно та протиправно чинять їй перешкоди у користуванні її майном, а тому її права підлягають захисту.

Враховуючи наведене, позивач просила суд зобов'язати ТОВ "Протасівська Династія", в тому числі осіб уповноважених цією юридичною особою та інших, усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні належним їй будинком літ. "З", загальною площею 299,4 кв. м, що розташований на земельній ділянці площею 0,032 га, кадастровий номер 8000000000:72:453:0043 по АДРЕСА_1, та звільнити його.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 20 лютого 2019 року ОСОБА_1 задоволено частково.

Зобов'язано ТОВ "Протасівська Династія", в тому числі осіб, пов'язаних з цим товариством (засновників, працівників, уповноважених представників товариства), не чинити ОСОБА_1 перешкоди у користуванні належним їй на праві власності об'єктом нерухомого майна - будинком літ. "З", загальною площею 299,4 кв. м, що розташований на земельній ділянці площею 0,032 га, кадастровий номер 8000000000:72:453:0043 по АДРЕСА_1, та звільнено його.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач безпідставно не визнає законного права власності ОСОБА_1 на спірний будинок, який фактично перебуває у володінні товариства і використовується ним у своїх цілях, тому права ОСОБА_1 порушені і підлягали судовому захисту.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року апеляційну скаргу ТОВ "Протасівська Династія" залишено без задоволення.

Рішення Солом'янського районного суду Житомирської області від 20 лютого 2019 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновки суду першої інстанції у повному обсязі відповідають фактичним обставинам справи та нормам матеріального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У жовтні 2019 року ТОВ "Протасівська Династія" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, не передаючи справи на новий розгляд, яким відмовити у задоволені вимог ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні будинком та його звільненні у повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що уповноважені особи ТОВ "Протасівська Династія" використовують у своїх цілях будинок літ. "З", належний на праві власності позивачеві не відповідає фактичному стану справ, оскільки відповідач на законних підставах набув у власність будинок літ. "А" по АДРЕСА_1 шляхом включення його до статутного капіталу від засновника ОСОБА_2. Сторонами правочину щодо внесення нерухомого майна до статутного капіталу товариства було виконано всі можливі формальні та передбачені законодавством дії щодо прийняття рішень, внесення та прийняття внесків, а також реєстрації відповідних змін до статутних документів.

Також заявник у касаційній скарзі звертає увагу на те, що у відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 він вказував, що в жодному разі не претендує на житловий будинок літ. "З", про який йдеться у позові, а тому жодних прав позивача не порушено.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20 березня 2018 року № 117729970 за ТОВ "Протасівська Династія" зареєстровано право власності на будинок літ. "А" по АДРЕСА_1.

Ухвалою Верховного Суду від 25 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

У січні 2020 року ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_3 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ТОВ "Протасівська Династія", у якому, посилаючись на правильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, просила касаційну скаргу ТОВ "Протасівська Династія" залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

У квітні 2020 року від ТОВ "Протасівська Династія" до Верховного Суду надійшла відповідь на відзив ОСОБА_1, у якій просить долучити її до матеріалів справи та врахувати викладені у ній обставини при розгляді справи.

Ухвалою Верховного Суду від 12 жовтня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX.

Частинами 1 та 2 статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з положеннями частини 2 статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина 1 статті 263 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами установлено, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 грудня 2016 року у справі №826/10438/16 за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Скляренко О. М., Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації, третя особа ОСОБА_2, були встановлені такі обставини.

Державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Скляренко О. М. 06 серпня 2015 прийнято рішення, індексний номер №23468557 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за ОСОБА_2 житлового будинку (літера "А"), за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 423 кв. м, житловою площею 98,7 кв. м.

Підставою виникнення права власності на вказаний вище об'єкт житлової нерухомості є рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 03 лютого 2010 року.

Як слідує зі змісту рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 03 лютого 2010 року у справі №2-3188-1/09, судом розділено майно, що належить ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності, з урахуванням ухвали Солом'янського районного суду міста Києва від 08 жовтня 2010 року, наступним чином: ОСОБА_2 присуджено: 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1000 га, що знаходить за адресою: АДРЕСА_1; 1/2 частини квартири АДРЕСА_2; будинок (літера А в технічному паспорті), який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Поряд з цим, позивачеві присуджено: 1/2 частини земельної ділянки площею 0,1000 га, що знаходить за адресою: АДРЕСА_1; 1/2 частини квартири АДРЕСА_2; будинок (літера Ж в технічному паспорті), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Адміністративним судом було встановлено, що при прийнятті рішення Солом'янським районним судом міста Києва від 03 лютого 2010 року у справі № 2-3188-1/09 судом при виділенні на праві приватної власності та визнанні права власності на будинок під літерою "А" по АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 використовувався технічний паспорт, складений 08 липня 2005 року. Отже за ОСОБА_2 було визнано право власності на будинок під літерою "А" за адресою: по АДРЕСА_1 загальною площею 117,9 кв. м, де житлова - 78,2 кв. м, а підсобна - 39,7 кв. м.

В той же час, відповідно до Єдиного державного реєстру прав, право власності зареєстровано за ОСОБА_2 на будинок під літерою "А" за адресою: по АДРЕСА_1 загальною площею 423 кв. м, де житлова площа становить 98,7 кв. м.

Суд вказав, що будинок під літерою "А" по АДРЕСА_1 загальною площею 423 кв. м, де житлова площа становить 98,7 кв. м, не був предметом розгляду Солом'янським районним судом міста Києва від 03 лютого 2010 року у справі №2-3188-1/09, на підставі рішення якого прийнято рішення про державну реєстрацію права власності.

Крім того, адміністративний суд встановив, що відповідно до довідки Київського міського бюро технічної інвентаризації від 23 серпня 2016 року ПБ-2016 №1481 житловий будинок літ "А" був зруйнований у 2009 році. Копія вказаної довідки наявна і в матеріалах справи.

На підставі встановлених обставин адміністративний суд дійшов висновку про скасування рішення державного реєстратора від 06 серпня 2015 року, індексний номер 23468557, про державну реєстрацію прав та обтяжень за ОСОБА_2 житлового будинку (літера "А"), за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 423 кв. м, житловою площею 98,7 кв. м.

Зазначена постанова набрала чинності згідно з ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2017 року.

Судом першої інстанції встановлено, що напередодні постановлення Київським апеляційним адміністративним судом ухвали, тобто 13 лютого 2017 року, були проведені установчі збори учасників ТОВ "Протасівська Династія", і згідно з протоколом зборів учасник товариства ОСОБА_2 передав до статутного капіталу товариства нерухоме майно, а саме: житловий будинок, загальною площею 423 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, та земельну ділянку за кадастровим номером 8000000000:72:453:0043, загальною площею - 0,032 га.

Реєстрація права власності на будинок та земельну ділянку за ТОВ "Протасівська династія" була проведена 14 лютого 2017 року, тобто в день набрання законної сили постановою суду, якою скасовано державну реєстрацію права власності на об'єкт на ім'я ОСОБА_2, що автоматично ставить під сумнів законність і цієї реєстрації, яка між тим не є предметом оскарження у цій справі.

Відповідно до інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на спірній земельній ділянці розташований будинок під літ. "З", загальною площею 299,4 кв. м та житловою площею 78,1 кв. м, який на праві власності зареєстрований за ОСОБА_1.

Згідно з Декларацією про готовність до експлуатації об'єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорта індивідуальний житловий будинок літ. "З", загальною площею 299,4 кв. м, побудований на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:72:453:0043, яка передана ОСОБА_1 на підставі договору оренди земельної ділянки від 11 листопада 2008 року укладеного з Київською міською радою, посвідченого приватним нотаріусом за реєстровим № 4455.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Згідно з статтею 41 Конституції України використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства.

Згідно зі статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений частиною 2 статті 16 ЦК України, але не є вичерпним.

Частинами 1 , 2 статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Згідно із частиною 1 статті 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.

Стаття 391 ЦК України наділяє власника правом вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі жилого приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю.

Не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав. Власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім'ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час.

Проте дії власника майна не повинні суперечити закону і порушувати прав інших осіб та інтереси суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто правомочності власника не є безмежними, закон може встановлювати певні обмеження здійснення права власності. Такі обмеження встановлюються з метою забезпечення рівноваги в суспільстві та здійснення майнових прав усіма суб'єктами права.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК України), тому дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Вирішуючи справу суд має визначити вид спірних правовідносин між сторонами, обрати норму права та правильно застосувати її.

Згідно із частиною 4 , 7 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.

Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 18 квітня 2018 року в справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17) вказав, що "преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта."

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, не встановив у повному обсязі фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для її вирішення, не надав належної оцінки наданими сторонами доказам у їх сукупності та дійшов передчасного висновку про задоволення позову з підстав, викладених у судовому рішенні.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції ґрунтував свої висновки виключно на обставинах, встановлених судовими рішеннями у адміністративній справі у справі №826/10438/16 за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Скляренко О. М., Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації, третя особа ОСОБА_2, про скасування рішення, залишивши поза увагою, підстави та мотиви позову ОСОБА_1.

Суд першої інстанції, дійшовши висновку про те, що будинку з літ. "А" на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, немає, а будинок, який ТОВ "Протасівська Династія" вважає об'єктом своєї власності, розташований на земельній ділянці площею 0,032га, кадастровий номер undefined, натомість Державний реєстр речових прав на нерухоме майно містить інформацію про те, що на вказаній земельній ділянці розташований будинок під літ. "З", загальною площею 299,4 кв. м та житловою площею 78,1 кв. м, який на праві власності зареєстрований за ОСОБА_1, не встановив належним чином складових спірного домоволодіння, яке розташоване по АДРЕСА_1 та не з'ясував його місця розташовування. Зі змісту рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 03 лютого 2010 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 08 жовтня 2010 року про виправлення описки, у справі № 2-3188-1/09 (2-300-1/10) у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільної сумісної власності та за позовом третьої особи із самостійними вимогами щодо предмету спору ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ВАТ "Автодорексплуатація" про повернення грошових коштів (реєстраційний номер рішення 81585926) вбачається, що відповідно до технічного паспорта на садибний житловий будинок АДРЕСА_1 від 08 липня 2005 року, за відповідачем (ОСОБА_1) зареєстрована вся садиба по АДРЕСА_1, яка складається з наступних будівель та споруд: літ. "А " - житловий будинок, літ. "а " - прибудова, літ. "а"" - прибудова, літ. "а2" - тамбур, літ. "А1" - прибудова, літ "Ж" - житловий будинок, літ. "Д " - сарай, літ. "Е " - сарай, під літ. "Е" - погріб, під. діт. "Г" - вбиральня, № 1..9 - споруди (ворота, огорожа, хвіртка).

Згідно з цим рішенням, в порядку поділу спільного майна подружжя ОСОБА_2 набув у власність будинок (літ. "А" в технічному паспорті), що не введений в експлуатацію, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а ОСОБА_1 - будинок (літ. "Ж" в технічному паспорті), що не введений в експлуатацію, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Зі змісту цього рішення вбачається, що за цією адресою фактично будувались два окремих будинки, які були зазначені у технічному паспорті, проте судом належним чином цій обставині не надано належну оцінку. Не встановлено належним чином загальної та житлової площі цих будинків, не з'ясовано чи введений у встановленому законом порядку житловий будинок літ. "Ж" у експлуатацію, чи є цей самий житловий будинок, об'єктом нерухомості у користуванні яким позивачеві чиняться перешкоди, або житловий будинок літ "З", загальною площею 299,4 кв. м, житловою площею 78,1 кв. м є новоствореним майном і є відмінним від житлових будинків літ. "А " та літ. "Ж", які на момент поділу майна подружжя не були введені в експлуатацію.

Суд першої інстанції, здійснюючи посилання на довідку Київського МБТІ від 23 серпня 2016 року ПБ-2016 № 1481, у якій вказано, що житловий будинок літ. "А" був зруйнований у 2009 році, не з'ясував належним чином чи припинене з урахуванням його знищення право власності у встановленому законом порядку.

Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених частини 1 статті 13 ЦПК України випадках.

Звертаючись до суду з позовом позивач ОСОБА_1 не здійснювала посилання на рішення адміністративних судів різних інстанцій, а просила усунити перешкоди у користуванні та розпорядженні належним їй майном чітко вказуючи на підстави та мотиви, проте суд першої інстанцій не з'ясував належним чином в чому полягають такі перешкоди і чи мають місце такі факти.

Варто зауважити, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень опублікована постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30 січня 2020 року у справі № 826/10438/16 (провадження № К/9901/42909/18) (реєстраційний номер рішення 87269100), якою касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Баховського М. М. задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 грудня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2017 року по справі №826/10438/16 скасовано. Провадження у справі №826/10438/16 за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Скляренко О. М., Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації, третя особа: ОСОБА_2 про скасування рішення закрите через те, що вказаний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Суд апеляційної інстанції, під час перегляду справи на вказане уваги не звернув.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов'язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позовних вимог.

Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судом не встановлені, не перевірені всі докази у справі, судові рішення не відповідають вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу статті 411 ЦПК України є підставою для їх скасування із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

За наведених обставин рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно положень статті 400 ЦПК України щодо меж розгляду справи касаційним судом Верховний Суд позбавлений можливості ухвалити нове рішення у цій справі, оскільки для його ухвалення необхідно встановити обставини, що не були встановлені в рішеннях судів попередніх інстанцій.

Відповідно до пункту 1 частини 3 , частини 4 статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи, що судами першої та апеляційної інстанцій не встановленні фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, ухвалені ними судові рішення не можуть вважатися законними і обґрунтованими, а тому підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, після чого ухвалити судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд направляє справу на новий судовий розгляд та не ухвалює нове рішення, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями, 400,406,409,411,416,419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Протасівська Династія" задовольнити частково.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 20 лютого 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. О. Кузнєцов Судді:В. С. Жданова С. О. Карпенко В. А. Стрільчук М.

Ю. Тітов