Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 25.12.2019 року у справі №369/11812/18

Постанова

Іменем України

11 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 369/11812/18

провадження № 61-22766 св 19

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Кузнєцова В. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

третя особа - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Провідна",

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 04 грудня 2019 року у складі колегі суддів: Олійника В. І., Ігнатченко Н. В., Кулікової С. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди у розмірі 289 815,05 грн.

Позов мотивований тим, що 24 червня 2017 року о 17:10 год. на автодорозі Київ-Одеса в селі Круглик Києво-Святошинського району сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобілів "ГАЗ-3302" з номерним знаком НОМЕР_1, з причепом з номерним знаком НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2 і автомобіля "Skoda Octavia A5" з номерним знаком НОМЕР_3, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження, а позивач і пасажир ОСОБА_3 - тілесні ушкодження.

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 липня 2017 року в справі № 369/7298/17 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу про адміністративні правопорушення України (далі - КУпАП) за фактом ДТП, що сталося 24 червня 2017 року.

Відповідно до звіту про визначення вартості матеріального збитку від 10 липня 2017 року № 2017-06-30 позивачу завдано матеріальний збиток у розмірі 379 682,35
грн.

На час ДТП автомобіль "ГАЗ-3302" з номерним знаком НОМЕР_1 був застрахований у Приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "Провідна" (далі - ПрАТ

"СК "Провідна") за полісом №АК/1125697, до якої позивач звернулася та отримала відшкодування у розмірі 89 867,30 грн.

Проте страхове відшкодування було меншим за розмір заподіяної позивачу шкоди.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 травня 2019 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 289 815,05 грн завданої матеріальної шкоди.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно із цим договором або Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а в останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Тому з відповідача підлягає стягненню різниця між матеріальним збитком у розмірі 379 682,35 грн і виплаченою сумою страхового відшкодування 89
867,30 грн, що дорівнює 289 815,05 грн. Відповідач клопотання про призначення судової експертизи не подав та не надав доказів на спростування заявленого позивачем матеріального збитку.

Постановою Київського апеляційного суду від 04 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 травня 2019 року скасовано та прийнято постанову, якою у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивачем не доведено розмір майнової шкоди, оскільки вартість ремонту перевищувала вартість транспортного засобу, а отже, при визначення розміру майнової шкоди слід було виходити з вартості транспортного засобу та розміру страхового відшкодування, отриманого позивачем. При відшкодуванні шкоди у такому випадку слід враховувати, що відповідач має право на отримання ушкодженого транспортного засобу, що вирішується судом за клопотанням відповідача. Проте ушкоджений транспортний засіб був проданий, однак суду не надано доказів щодо цього, у тому числі не повідомлено про суму коштів, яка була отримана позивачем від його продажу, що має значення для визначення розміру шкоди, що залишився невідшкодованим.

Представник позивача повідомив суду, що йому невідома сума, за яку проданий пошкоджений автомобіль "Skoda Octavia A5" з номерним знаком НОМЕР_3 і він не має змоги з'ясувати у свого довірителя її розмір. Тому позивачем недоведено розмір заподіяних збитків.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

20 грудня 2019 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_4 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 04 грудня 2019 року, просила суд касаційної інстанції скасувати постанову Київського апеляційного суду від 04 грудня 2019 року та залишити в силі рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 травня 2019 року.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2019 року відкрите касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд дійшов неправильного висновку про недоведення позивачем розміру майнової шкоди, оскільки такий розмір підтверджений документально - відповідним звітом спеціаліста. Крім того, розмір завданої шкоди був встановлений в іншій цивільній справі № 369/12625/17 за позовом ОСОБА_1, в якій відповідач брав участь як третя особа, а отже, не доводиться. Судами встановлено факт заподіяння шкоди, винна у заподіянні шкоди особа, розмір завданої шкоди.

Таким чином, апеляційний суд не застосував положення статті 1194 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а також правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/18006/15-ц щодо обов'язку заподіювача шкоди відшкодувати різницю між її розміром і розміром страхового відшкодування.

Позиції інших учасників

У січні 2020 року відповідач ОСОБА_2 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін оскаржуване судове рішення.

Відзив мотивований тим, що доводи касаційної скарги про встановлення розміру шкоди в іншій справі є необґрунтованими, оскільки правова оцінка обставин справи для іншого суду не є обов'язковою.

У постанові апеляційного суду в справі, на яку посилається позивач, не встановлено розмір майнової шкоди, а лише зазначено який матеріальний збиток вказано у звіті № 2017-06-03.

Те, що лише згадується судом у постанові без надання оцінки, не є обставинами, встановленими судом. У справі № 755/18006/15-ц апеляційний суд встановив, що ОСОБА_5 є неналежним відповідачем за позовом про відшкодування шкоди, завданої ДТП.

Крім того, той розмір шкоди, що зазначений у звіті, має бути зменшений на розмір страхового відшкодування та вартість залишку транспортного засобу. Розмір страхового відшкодування має бути не 89 867,30 грн, що виплачені позивачу страховою компанією, а 100 000,00 грн. У платіжному документі щодо страхової виплати у призначенні платежу зазначена угода сторін.

Позивач не надала доказів вартості залишків транспортного засобу та самого транспортного засобу.

В апеляційному суді було підтверджено, що ще до постановлення рішення судом першої інстанції пошкоджений транспортний засіб був проданий позивачем. Проте представник позивача зазначив у судовому засіданні, що не знає за скільки був проданий автомобіль і з'ясувати це питання в свого довірителя не може. З огляду на ці обставини апеляційний суд відмовив у задоволенні позову.

При відшкодуванні вартості пошкодженого майна має враховуватися його зношеність, яка б не враховувалася у разі відшкодування вартості ремонту автомобіля.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною 3 статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Відповідно до частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги і матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Фактичні обставини, встановлені судами

24 червня 2017 року о 17 годині 10 хвилин на автодорозі Київ-Одеса в селі Круглик Києво-Святошинського району, сталася ДТП за участю автомобіля "ГАЗ-3302", номерний знак НОМЕР_1, з причепом, номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля "Skoda Octavia A5", номерний знак НОМЕР_3, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження, а позивач і пасажир ОСОБА_3 отримали тілесні ушкодження.

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 липня 2017 року № 369/7298/17 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, за фактом ДТП 24 червня 2017 року.

На час ДТП цивільно-правова відповідальність володільця автомобіль "ГАЗ-3302" з номерним знаком НОМЕР_1 застрахована у ПрАТ "СК "Провідна" за полісом №АК/1125697.

Відповідно до звіту про визначення вартості матеріального збитку № 2017-06-30 від 10 липня 2017 року позивачу завдано матеріальний збиток в результаті пошкодження автомобіля "Skoda Octavia A5", з номерним знаком НОМЕР_3, у розмірі 379 682,35 грн.

Позивач отримала від ПрАТ "СК "Провідна" страхове відшкодування у розмірі 89
867,30 грн.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Доводи касаційної скарги про доведеність розміру завданої їй майнової шкоди з огляду на його встановлення в судовому рішенні в іншій справі за участю позивача і відповідача є безпідставними.

У цивільній справі № 369/12625/17 судом першої інтснації, з чим погодився суд апеляційної інстанції, відмовлено у позові ОСОБА_1, до ОСОБА_5 як власника транспортного засобу, яким завдано позивачу шкоду, оскільки він був неналежним відповідачем.

У рішенні Києво-Святошинський районний суд Київської області від 02 квітня 2018 року, а також у постанові Апеляційного суду Київської області від 14 серпня 2018 року у справі № 369/12625/17, судами не встановлювався розмір завданої шкоди. У зазначених судових рішеннях вказано, що згідно із звітом № 2017-06-30 з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля "Skoda Octavia A5", державний номерний знак НОМЕР_3, проведеного ТОВ "Експертплюс" вартість матеріального збитку складає 379 682,35 грн.

Апеляційний суд у цій справі, скасовуючи рішення суду першої інстанції і постановляючи нове рішення правильно зауважив на тому, що позивачем не надано доказів на підтвердження розміру коштів, отриманих від продажу пошкодженого транспортного засобу.

Зазначений у звіті № 2017-06-30 дослідження з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля "Skoda Octavia A5", державний номерний знак НОМЕР_3, проведеного ТОВ "Експертплюс", розмір матеріального збитку у сумі 379 682,35 грн є вартістю даного автомобілю до ДТП, оскільки вартість ремонту перевищує його вартість і складає 474 506,43 грн, отже ремонт вважається економічно необґрунтованим.

Разом з тим, відповідно до статті 30 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Задовольняючи позов і стягуючи з відповідача різницю між сумою, зазначеною у звіті № 2017-06-30, і страховим відшкодуванням, отриманим позивачем від ПрАТ "СК "Провідна" страховим відшкодуванням у розмірі 89 867,30 грн, суд першої інстанції не встановив всіх обставин, що мали значення для правильного визначення розміру завданої позивачу шкоди, а саме, вартість залишків працездатних та ліквідних складових автомобіля, який зазнав ушкоджень. Зазначена обставина мала значення у зв'язку з тим, що власнику транспортного засобу, який вважається знищеним, відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди з вирахуванням отриманого власником такого транспортного засобу страхового відшкодування.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції, правомірно зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази вартості залишків працездатних та ліквідних складових автомобіля, що мало значення для визначення розміру завданої шкоди, невідшкодованої на час вирішення справи у суді.

Відповідно до частини 2 статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених статті 13 ЦПК України випадках.

У статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статті 81 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційним судом не застосовано статтю 1194 ЦК України, а також правові позиції Великої Палати Верховного Суду щодо неї, є безпідставними, оскільки підставою для відмови у позові стала недоведеність позивачем саме різниці між страховим відшкодуванням і розміром майнової шкоди, завданої позивачу внаслідок ДТП, що відповідає статті 30 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

У пункті 1 частини 1 статті 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Частиною 2 статті 1192 ЦК України передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Вказані правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) та від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18).

Апеляційний суд, встановивши, що позивач продала пошкоджений транспортний засіб, дійшов правильного висновку про те, що нею не доведений фактичний розмір завданої шкоди, оскільки не надано доказів ціни зазначеного договору купівлі-продажу, що має бути вирахувана з суми, зазначеної у звіті № 2017-06-30.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про незаконність оскаржуваної постанови апеляційного суду, у зв'язку з цим, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.

Щодо судових витрат

Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, у чому числі судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 141, 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 04 грудня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. М. Ігнатенко В. С. Жданова В. О. Кузнєцов