Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 09.07.2019 року у справі №686/22258/17

Постанова

Іменем України

14 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 686/22258/17

провадження № 61-12363св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Сердюка В. В., Грушицького А. І., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 березня 2019 року в складі судді Козак О. В. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 29 травня 2019 року в складі колегії суддів: П'єнти І. В., Талалай О. І., Ярмолюка О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") про відшкодування майнової та моральної шкоди.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що внаслідок неправомірних дій відповідальних осіб АТ КБ "ПриватБанк" ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_2.

Враховуючи те, що внаслідок неправомірних дій відповідача, що стали причиною смерті його батька, його сім'єю понесені матеріальні затрати, пов'язані з лікуванням батька та його похованням, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь майнову шкоду в розмірі 40 000,00 грн, а також відшкодувати завдану йому моральну шкоду, яку він оцінив в розмірі 1 360 000,00 грн.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 березня 2019 року в задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено належними, допустимими та достовірними доказами заявлених ним позовних вимог.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 29 травня 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що доводи апеляційної скарги не вплинули на правильність та законність судового рішення.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників

У червні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 березня 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 29 травня 2019 року, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

У касаційній скарзі заявник вказує на те, що судами не повно встановлені обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, не досліджені докази, подані на підтвердження заявлених ним позовних вимог.

При цьому судами зроблений помилковий висновок щодо правових підстав позову, оскільки ні в позовній заяві, ні в апеляційній скарзі він не зазначав, що неправомірність банку полягає саме у зверненні до суду з позовом про стягнення боргу, а посилався на те, що банк з листопада 2012 року, достовірно знаючи, що кредит фальшивий, прикриваючи неправомірні дії своїх працівників, вимагав у батька значну суму грошових коштів за кредитом, якого останній не отримував.

Крім того, суди неправильно застосували норми матеріального права, зокрема положення статей 1166, 1167, 1168 ЦК України та дійшли помилкових висновків, що наявні в матеріалах справи докази не доводять причинного зв'язку між діями банку та наслідками у вигляді смерті його батька та заподіянням неправомірними діями відповідача моральної шкоди.

У серпні 2019 року представник АТ КБ "ПриватБанк" подав відзив на касаційну скаргу.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 08 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення- без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають вимогам ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.

Виклад фактичних обставин справи

Судом установлено, що ОСОБА_2, отримавши лист від ПАТ КБ "ПриватБанк" про наявність заборгованості за кредитним договором, 26 листопада 2012 року та 14 червня 2013 року звертався з заявами до Хмельницької філії ПАТ КБ "ПриватБанк" з проханням провести перевірку по факту оформлення кредиту на його ім'я.

Крім того, 24 червня 2013 року ОСОБА_2 звертався із заявою до Городоцького РВ УМВС України в Хмельницькій області про вжиття заходів для проведення перевірки щодо вчинення злочинних дій відповідальною особою ПАТ КБ "ПриватБанк", внаслідок яких особа незаконно заволоділа коштами банку на підставі внесення неправдивих відомостей про нього в комп'ютерну базу банку, використовуючи при цьому належний йому паспорт, вчинивши підробку його підпису, та про притягнення до відповідальності винних осіб.

По факту поданої ОСОБА_2 заяви внесено до ЄРДР за № 12013240120000275 відомості за ознаками злочину, передбаченого частиною 1 статті 190 КК України, після чого вказане кримінальне провадження було направлено за підслідністю до СВ Хмельницького МВ.

У червні 2013 року ПАТ КБ "ПриватБанк" подав до Городоцького районного суду позов до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 22 червня 2007 року в сумі 68 132,19 грн та судових витрат.

Ухвалою Городоцького районного суду Хмельницької області від 26 липня 2013 року позовну заяву ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без розгляду на підставі пункту 3 частини 1 статті 207 ЦПК України (неявка позивача в судове засідання).

У серпні 2013 ПАТ КБ "ПриватБанк" повторно подало до Городоцького районного суду Хмельницької області позов до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 22 червня 2007 року в сумі 68 132,19 грн.

Під час розгляду справи за позовом банку призначено судову почеркознавчу експертизу, за результатами проведення якої висновком експерта від 25 грудня 2013 року встановлено, що підписи, проставлені на заяві позичальника від 22 червня 2007 року № НМХRRХ09380111 після слів "підпис" над словами "один примірник оригіналу договору мною отриманий" та у стрічці про отримання кредитної картки № НОМЕР_1 після слів "ПІН отримав, дата 22.06.2007, підпис", - виконані ОСОБА_2.

Заочним рішенням Городоцького районного суду Хмельницької області від 28 січня 2014 року позов ПАТ "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 22 червня 2007 року в сумі 68 132,19 грн, а також 681,32 грн сплаченого судового збору.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

Ухвалою Городоцького районного суду Хмельницької області від 14 серпня 2014 року заяву ОСОБА_1, як правонаступника ОСОБА_2, про перегляд заочного рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 28 січня 2014 року, залишено без задоволення.

18 серпня 2014 року ОСОБА_1, як правонаступником ОСОБА_2, було подано апеляційну скаргу на заочне рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 28 січня 2014 року.

На стадії апеляційного провадження старшим слідчим СВ Хмельницького МВ УМВС України в Хмельницькій області на запит суду було надано копії почеркознавчих експертиз, проведених у межах кримінального провадження № 12013240120000275.

Згідно з висновком експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 23 травня 2014 року № 383/14-26 підписи на заяві позичальника № НМХRRХ09380111 від 22 червня 2007 року у графах "Підпис (один примірник оригіналу договору мною отримано)" та "Підпис" виконані не ОСОБА_2, а іншою особою. Підписи на копіях 1,2,3,10,11 сторінок паспорту серії та номеру НОМЕР_2 та картки фізичної особи-платника податків на прізвище ОСОБА_2 під рукописними записами "Копія вірна ОСОБА_2." виконані не ОСОБА_2, а іншою особою.

Також згідно з висновком експертів за результатами проведення судово-технічної та почеркознавчої експертизи по матеріалам кримінального провадження від 10 вересня 2014 року № 1188/1189/14-21, підписи від імені ОСОБА_2 у заяві позичальника № НМХRRХ09380111 від 22 червня 2007 року в графі "Підпис (один примірник оригіналу договору мною отримано)", в графі "Підпис" про отримання кредитної картки № НОМЕР_1, в електрофотокопіях 1,2,3,10,11 сторінок паспорту та картки фізичної особи - платника податків на прізвище ОСОБА_2 під словами "Копія вірна ОСОБА_2", виконані рукописним способом без попередньої технічної підготовки чи технічних засобів.

Підписи від імені ОСОБА_2 у заяві позичальника № НМХRRХ09380111 від 22 червня 2007 року в графі "Підпис (один примірник оригіналу договору мною отримано)", в графі "Підпис" про отримання кредитної картки № НОМЕР_1 виконані не ОСОБА_2, а іншою особою. Підписи від імені ОСОБА_2 в електрофотокопіях 1,2,3,10,11 сторінок паспорту та картки фізичної особи-платника податків на прізвище ОСОБА_2 під словами "Копія вірна ОСОБА_2", виконані не ОСОБА_2, а іншою особою.

Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 25 вересня 2014 прийнято відмову від позову ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 28 січня 2014 року скасовано і провадження у справі закрито. Повернуто ПАТ КБ "ПриватБанк" сплачений судовий збір в розмірі 681,32 грн.

Відповідно до довідки ПАТ КБ "ПриватБанк" від 31 березня 2014 року ОСОБА_2 станом на вказану дату немає заборгованості перед банком.

Згідно з довідкою, виданою Виконавчим комітетом Кремінянської сільської ради Городоцького району Хмельницької області від 24 листопада 2014 року № 511 ОСОБА_4, вона дійсно провела поховання свого чоловіка ОСОБА_2 31 січня 2014 року за власні кошти. Згідно з наданими накладними та товарними чеками сума витрат становила 6 579,00 грн.

На підставі медичних документів судами встановлено, що 29 січня 2014 року ОСОБА_5 о 13.00 год раптово стало погано, хворому проводилась частково вірна серцево-легенева реанімація, яка не дала позитивного результату, та ІНФОРМАЦІЯ_1 о 13.40 год констатовано біологічну смерть ОСОБА_2.

При цьому також встановлено, що будь-яке психоемоційне навантаження (стресова ситуація) чи фізичне навантаження могло сприяти загостренню захворювання та сприяти настанню смерті ОСОБА_2

Нормативно-правове обґрунтування

Частиною 1 статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини другої цієї статті особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно із частиною 1 статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Для покладення на юридичну або фізичну особу відповідальності за статтею 1172 ЦК України необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника, шкода, завдана потерпілій стороні, причинний зв'язок між протиправною поведінкою працівника і завданою шкодою, вина працівника), так і спеціальних умов, які обов'язково необхідно враховувати. Це обставини, за наявності яких шкода була спричинена, хоча сама шкода в цих зобов'язаннях і не набуває будь-яких особливостей. До таких обставин частина 1 зазначеної норми відносить виконання трудових (службових) обов'язків працівником. 5 разі завдання шкоди працівником діями, що за своїм змістом не випливають з виконання ним трудових (службових) обов'язків, не виникає відповідальності юридичної або фізичної особи за шкоду, спричинену цим працівником. Він повинен сам відшкодувати цю шкоду на загальних підставах деліктної відповідальності (стаття 1166 ЦК України).

Причинно-наслідковий зв'язок у цьому виді деліктних зобов'язань може мати складний характер, тобто позивач зобов'язаний довести не тільки те, що шкоди завдано внаслідок протиправного діяння, а й те, що це протиправне діяння виникло внаслідок неналежного виконання чи невиконання працівником (службовцем) або іншою особою покладених на нього трудових (службових) чи інших обов'язків.

З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина 2 статті 1166 ЦК України) відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.

У справах про відшкодування шкоди потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду, при цьому обов'язок доведення відсутності вини несе відповідач.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно із вимогами статей 23, 1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Тобто наявність моральної шкоди доводиться позивачем, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв'язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених частини 1 статті 81 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Тобто саме на суд покладено обов'язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Таким чином, Верховний Суд не має права встановлювати обставини справи і оцінювати докази.

Враховуючи наведене, ухвалюючи рішення, суди на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з підстав їх недоведеності та необґрунтованості, а саме позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та смертю батька позивача, а також завдання йому внаслідок вказаних дій відповідача моральної шкоди.

Доводи касаційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно зі статтею 400 ЦПК України, при цьому зазначені заявником в касаційній скарзі обставини були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та підлягають додатковому встановленню.

Суди забезпечили повний та всебічний розгляд справи на основі наданих доказів, рішення судів відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що судами порушено норми матеріального чи процесуального права, що може бути підставою для скасування судового рішення.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення без змін із підстав, передбачених статтею 401 ЦПК України.

Керуючись статтями 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 березня 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 29 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. В. Сердюк А. І. Грушицький І. М. Фаловська