Постанова

Іменем України

14 липня 2021 року

м. Київ

справа № 756/7630/18

провадження № 61-20815св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович, Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк",

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 20 червня 2019 року у складі судді Майбоженко А. М. та постанову Київського апеляційного суду від 02 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Невідомої Т.

О., Гаращенка Д. Р., Пікуль А. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В. А., Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк") про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Позовна заява мотивована тим, що 08 червня 2007 року між ним та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк", укладений договір про надання не відновлювальної кредитної лінії № 38-05/134, відповідно до якого позивачу надано кредит у розмірі 64 590,00 дол. США зі сплатою 12,85 % річних та комісії.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором, 08 червня 2007 року між ними також укладено іпотечний договір № 38-02/1063, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мироник О. В., зареєстрований в реєстрі № 2969, за умовами якого в іпотеку банку було передано двокімнатну квартиру АДРЕСА_1. Заставна вартість предмета іпотеки визначена у розмірі 641 350,00 грн.

У зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору ОСОБА_1,20 червня 2017 року за заявою ПАТ "Укрсоцбанк" приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А. вчинено виконавчий напис № 11619, яким запропоновано звернути стягнення на предмет іпотеки, задовольнивши за його рахунок вимоги стягувача у розмірі 722 911,73 грн - заборгованості за кредитом та 299 393,89 грн - заборгованості за відсотками.

Позивач вважав, що виконавчий напис вчинено з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки сума боргу перевищує суму заставної вартості предмету іпотеки та не є безспірною, а 19 жовтня та 09 листопада 2017 року ним направлялись заяви про незгоду з сумою, яка визначена банком.

Крім того, в провадженні Солом'янського районного суду м. Києва перебуває справа за позовом ПАТ "Укрсоцбанк" до нього, ОСОБА_1, про стягнення заборгованості, що додатково підтверджує наявність спору щодо суми боргу. Також у цій справі ним заявлено вимогу про визнання кредитного договору недійсним. Вимогу про порушення зобов'язання він не отримував, ця обставина приватним нотаріусом не перевірена при вчиненні виконавчого напису.

Також вказував на те, що на зобов'язання позивача поширюються вимоги Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", яким заборонено примусове стягнення на предмет іпотеки.

Позивач просив суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В. А. від 20 червня 2017 року № 11619.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 20 червня 2019 року у позові відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що вимога про усунення порушення зобов'язань відправлена позивачу належним чином відповідно до вимог договору, зміст якого погоджений між його сторонами. Підстав вважати суму заборгованості спірною суд першої інстанції не вбачав. При цьому, позивачем не надано доказів на підтвердження наявності спору щодо суми боргу. За таких обставин, суд вважав, що при вчиненні виконавчого напису дотримано положення чинного законодавства, яким врегульовано порядок вчинення такої нотаріальної дії.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 02 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що при вирішенні справи суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, вірно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2020 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції, надіслано учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз'яснено їм право подати відзив на касаційні скарги.

У лютому 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження направлення вимоги на адресу боржника, а саме оригіналів документів про надання послуг поштового зв'язку; позивач сплатив більшу суму боргу, ніж зазначено у довідці банку про заборгованість; нотаріус не взяв до уваги, що у грудні 2012 року сторони рефінансували заборгованість за кредитним договором та у виконавчому написі та розрахунку заборгованості вказані різні періоди утворення заборгованості, що свідчить про спірність суми боргу.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що 08 червня 2007 року між ОСОБА_1 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк", укладений договір про надання не відновлювальної кредитної лінії № 38-05/134, за яким позивачу надано кредит у розмірі 64 590,00 дол. США зі сплатою 12,85 % річних та комісії.

На забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором, 08 червня 2007 року між ними укладено іпотечний договір № 38-02/1063, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мироник О. В., зареєстрований в реєстрі за № 2969, за умовами якого в іпотеку банку передано двокімнатну квартиру АДРЕСА_1. Заставну вартість предмета іпотеки визначено в розмірі 641 350,00 грн.

У зв'язку з неналежним виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору, 20 червня 2017 року за заявою ПАТ "Укрсоцбанк" приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А. було вчинено виконавчий напис № 11619, яким запропоновано звернути стягнення на предмет іпотеки, задовольнивши за його рахунок вимоги стягувача у розмірі 722 911,73 грн - заборгованості за кредитом, та 299 393,89 грн - заборгованість за відсотками.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II "Перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною 2 статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один зі способів, визначених частиною 1 статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Вчинюючи виконавчі написи, нотаріус відповідно до закону встановлює та офіційно визнає факт наявності певної безспірної заборгованості та викладає такий свій висновок у відповідному нотаріальному акті - документі (виконавчому написі), що одночасно є підставою для примусового виконання (пункт 3 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження").

Нотаріус у межах реалізації наданих йому юрисдикційних повноважень не вирішує спорів про право, але в результаті розгляду нотаріальної справи та вчинення нотаріальної дії правова невизначеність все ж припиняється. Отже, здійснюючи повноваження у сфері безспірної юрисдикції, нотаріус має встановлювати наявність або відсутність певного юридичного складу, щоб покласти його у підставу нотаріального акта в межах вчинюваної ним відповідної нотаріальної дії.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України "Про нотаріат" та іншими актами законодавства України (Законом України "Про нотаріат"). Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України "Про нотаріат"). При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на і підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі -Перелік).

Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена глава 14 Закону України "Про нотаріат" та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною - стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Згідно зі статтею 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України "Про нотаріат" визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1,3 глави 16 розділу ІІ цього Порядку).

Згідно з підпунктом 1.1 пункту 1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Підпунктом 1.2 пункту 1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій вчинення нотаріальних дій перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Підпунктом 3.1 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, зокрема якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Пунктом 1 Переліку передбачено, що для одержання виконавчого напису нотаріуса за нотаріально посвідченими договорами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього Переліку), подаються: оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

У пункті 1-1 Переліку зазначено, що для одержання виконавчого напису за іпотечними договорами, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов'язанням до закінчення строку виконання основного зобов'язання, подаються: оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов'язання; засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості; оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв'язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання; довідка фінансової установи про ненадходження платежу.

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

На момент звернення заінтересованих осіб до нотаріуса з метою ініціювання вчинення нотаріальної дії відсутність спору про право цивільне є обов'язковою умовою, а наявність спору у свою чергу унеможливлює вчинення нотаріальної дії і є перешкодою, яка утворює підстави для відкладення і зупинення нотаріального провадження (стаття 42 Закону України "Про нотаріат").

Сам факт звернення кредитора до суду не є підставою для визнання заборгованості спірною, позаяк спірність заборгованості з урахуванням положень чинного законодавства визначається не за суб'єктивним ставленням кредитора чи боржника до неї, а за об'єктивним закріпленням такого виду заборгованості у Переліку.

Таким чином, вирішуючи питання правомірності вчинення виконавчого напису у розумінні статті 88 Закону України "Про нотаріат" слід враховувати, що наявність спору в суді за позовом кредитора до боржника про стягнення суми заборгованості за кредитним договором не спростовує висновок про безспірність заборгованості цього боржника та жодним чином не свідчить про неправомірність вчинення виконавчого напису.

Спір про право, який унеможливлює вчинення виконавчого напису і, як наслідок, зумовлює певну правову реакцію нотаріуса, міг вбачатися нотаріусом винятково із заяви боржника про зупинення виконавчого провадження, поданої відповідно до частини 4 статті 42 Закону України "Про нотаріат" і обґрунтованої тим, що боржник звернувся до суду із відповідною позовною заявою про оспорювання заборгованості, а також на підставі отриманого від суду повідомлення про надходження його позовної заяви. Але навіть такі обставини свідчили б про існування спору про право, проте не змінювали б правової характеристики цього виду заборгованості як безспірної.

Зазначений висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах висловлений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19).

Відмовляючи у позові, суди попередніх інстанцій виходили з того, що банк, звернувшись до приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Чуловського В. А. з заявою про вчинення виконавчого напису, надав усі необхідні документи, передбачені Переліком, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку.

Виконавчий напис було вчинено на загальну суму 1 022 305,62 грн та сума боргу, вказана у виконавчому написі відповідає сумі, яка вказана в розрахунку заборгованості, який в свою чергу відображає умови кредитного договору з урахуванням процентної ставки.

Розмір заборгованості, який банком запропоновано позивачу погасити в письмовій вимозі не відрізняється від розміру заборгованості, зазначеного в заяві на вчинення виконавчого напису та виконавчому написі нотаріуса.

Відповідачем надано належні докази направлення банком на адресу ОСОБА_1 вимог про усунення порушення від 23 березня 2017 року (реєстри №№ 3090 та 3091 рекомендованих поштових відправлень та фіскальні чеки поштового відділення від 28 березня 2017 року, а. с. 209-217).

При цьому, копії зворотних повідомлень про направлення ОСОБА_1 банку заяви про незгоду із розміром заборгованості, які датовані 07 жовтня та 09 листопада 2017 року, тобто майже через 4 місяці після вчинення спірного виконавчого напису, не можуть бути належними та допустимими доказами того, що заборгованість є спірною.

Безпідставними є доводи позивача щодо застосування Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", оскільки предметом іпотеки є двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, а позивач зареєстрований у власному будинку за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 6 т. 1).

Встановивши, що вимога про усунення порушення зобов'язань відправлена позивачу належним чином відповідно до вимог договору, зміст якого погоджений між його сторонами, а підстав вважати суму заборгованості спірною немає та позивачем не надано доказів на підтвердження наявності спору щодо суми боргу, суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права та дійшли обґрунтованого висновку про відмову у позові.

Доводи касаційної скарги про те, що матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження направлення вимоги на адресу боржника, а саме оригіналів документів про надання послуг поштового зв'язку; позивач сплатив більшу суму боргу, ніж зазначено у довідці банку про заборгованість; нотаріус не взяв до уваги, що у грудні 2012 року сторони рефінансували заборгованість за кредитним договором та у виконавчому написі та розрахунку заборгованості вказані різні періоди утворення заборгованості, що свідчить про спірність суми боргу, висновків суду не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно зі статтею 400 ЦПК України.

Посилання ОСОБА_1 на наявність судової справи про стягнення з нього боргу за тим самим кредитним договором є неприйнятними, оскільки відповідно до статті 36 Закону України "Про іпотеку" після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання основного зобов'язання боржником - фізичною особою є недійсними, якщо інше не визначено договором іпотеки чи договором про надання кредиту, чи договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 20 червня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв В. А. Стрільчук І. М. Фаловська