Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 21.03.2019 року у справі №201/12570/18

Постанова

Іменем України

19 червня 2019 року

м. Київ

справа № 201/12570/18

провадження № 61-4591св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Журавель В. І. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,

відповідачі: акціонерне товариство «Банк Кредит Дніпро», приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Бондаренко Ростіслав Олександрович,

треті особи: Соборна районна у місті Дніпро рада, ОСОБА_4 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» на ухвалу Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 23 листопада 2018 року у складі судді Антонюк О. А. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Макарова М. О.,

Описова частина

Короткий зміст вимог позовної заяви та заяви про забезпечення позову

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , звернулася до суду з позовом до акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» (далі - АТ «Банк Кредит Дніпро»; банк), приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Бондаренка Р. О., треті особи: Соборна районна у місті Дніпро рада, ОСОБА_4 , про захист права власності шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування запису про право власності.

Вимоги обґрунтовувала тим, що 02 серпня 2006 року між нею та банком був укладений договір іпотеки № 020806-І (предмет іпотеки - квартира АДРЕСА_1 ) з метою забезпечення виконання умов кредитного договору від 22 серпня 2015 року № 220805-КЛМ, укладеного між банком і товариством з обмеженою відповідальністю «Кедр» (далі - ТОВ «Кедр»).

Їй стало відомо, що 09 листопада 2018 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Бондаренком Р. О. право власності на предмет іпотеки зареєстровано за АТ «Банк Кредит Дніпро» (запис № 28843700).

Вважала такі дії приватного нотаріуса протиправними, оскільки на момент реєстрації права власності на квартиру за банком її власниками були неповнолітні діти ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 30 жовтня 2018 року. При цьому орган опіки та піклування не надали дозволу на вчинення таких дій.

Разом із позовною заявою позивач подала заяву про забезпечення позову, у якій просила накласти арешт на квартиру, право власності на яку зареєстровано за банком, і заборонити останньому здійснювати дії щодо примусового входження в квартиру та реєстрації місця проживання будь-яких осіб.

Заяву мотивувала тим, що внаслідок неправомірних дій нотаріуса відбулася реєстрація права власності на квартиру, яка належала її дітям, за банком, у зв`язку з чим існує реальна загроза відчуження цього житла на користь третіх осіб та можливого утруднення виконання рішення про задоволення даного позову.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 23 листопада 2018 року заяву ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_2 , право власності на яку зареєстроване за АТ «Банк Кредит Дніпро».

Заборонено АТ «Банк Кредит Дніпро» здійснювати дії щодо примусового входження в квартиру АДРЕСА_2 , а також здійснювати дії, спрямовані на проведення державної реєстрації місця проживання/перебування будь-яких інших осіб в указаній квартирі.

Суд зробив висновок про необхідність забезпечення позову у зв`язку з тим, що існує реальна загроза невиконання судового рішення у разі задоволення позову.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 14 лютого 2019 року ухвалу Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 23 листопада 2018 року скасовано в частині заборони ПАТ «Банк Кредит Дніпро» здійснювати входження у спірну квартиру та здійснення дій, спрямованих на проведення реєстрації місця проживання будь-яких інших осіб у цій квартирі.

В іншій частині ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновком місцевого суду про необхідність забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру.

Разом із тим суд зазначив, що заборона банку здійснювати входження у спірну квартиру та вчиняти дії щодо проведення реєстрації місця проживання будь-яких осіб у цій квартирі суперечить змісту права власності на неї, яке зареєстроване за АТ «Банк Кредит Дніпро».

Короткий зміст касаційної скарги

У березні 2019 року до суду касаційної інстанції від ПАТ «Банк Кредит Дніпро» надійшла касаційна скарга, у якій його представник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу та постанову судів попередніх інстанцій, у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 07 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано її з суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 05 червня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Представник банку зазначає, що між сторонами тривалий час розглядаються численні спори щодо стягнення заборгованості за кредитним договором від 02 серпня 2006 року, звернення стягнення на предмет іпотеки та визнання недійсним договору іпотеки.

Зокрема, посилається на те, що постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 липня 2018 року у справі № 201/13253/15-ц ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову про визнання недійсним договору іпотеки від 02 серпня 2006 року № 020806-І.

Ураховуючи, що з 2015 року відбувається стягнення боргу із сім`ї позивача, банк прийняв рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку, який передбачений договором іпотеки.

Накладаючи арешт на квартиру, на переконання заявника, суди попередніх інстанцій не врахували, що банк є власником цього майно і таке забезпечення позову порушує норми статті 321 ЦК України.

Фактично власника майна усупереч прямим вимогам закону позбавили права користування майном і таке позбавлення відбулося за зверненням особи, яка не має на це права.

Крім того, вважає, що такий спосіб забезпечення позову, як арешт, не може бути вжитий у справі за позовною заявою про скасування державної реєстрації права власності на майно.

Обставини справи

Суди встановили, що ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 і ОСОБА_3 до АТ «Банк Кредит Дніпро» та приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондаренка Р. О., треті особи: Соборна районна у місті Дніпро рада, ОСОБА_4 , про визнання протиправним і скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування запису про право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Разом із позовною заявою ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову, яку обґрунтовувала тим, що між сторонами у справі виник спір немайнового характеру щодо вказаної квартири, належної її дітям на праві власності до моменту здійснення АТ «Банк Кредит Дніпро» позасудового звернення стягнення на неї, як на предмет іпотеки.

Зазначала, що існує реальна можливість відчуження АТ «Банк Кредит Дніпро» квартири на користь третіх осіб.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосування норми права

У частині другій статті 149 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 150 ЦПК України одним із видів забезпечення позову є накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Накладаючи арешт на квартиру, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що між сторонами виник спір та невжиття вказаних заходів забезпечення позову в разі його задоволення може істотно ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Колегія суддів вважає такі висновки судів неправильними, оскільки суди не врахували, що обраний позивачем вид забезпечення позову - «накладення арешту на квартиру» неспівмірний із предметом позову «про визнання протиправним і скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування запису про право власності», який заявлений у тому числі і до нотаріуса.

За таких обставин ухвала та постанова судів попередніх інстанцій в частині накладення арешту на житло підлягають скасуванню з ухваленням у цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні таких вимог заяви про забезпечення позову.

Постанова апеляційного суду в частині відмови у забороні банку здійснювати входження у спірну квартиру та вчиняти дії щодо проведення реєстрації місця проживання будь-яких осіб у цій квартирі є законною та обґрунтованою, тому в цій частині підлягає залишенню без змін.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

Із ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Кредит Дніпро» підлягає стягненню судовий збір у сумі 960 грн 50 коп.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» задовольнити частково.

Ухвалу Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 23 листопада 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 лютого 2019 року в частині накладення арешту на квартиру скасувати та ухвалити у цій частині нове рішення.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , яка на праві власності зареєстрована за акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро», відмовити.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 лютого 2019 року в частині відмови у забороні акціонерному товариству «Банк Кредит Дніпро» здійснювати входження у квартиру та вчиняти дії щодо проведення реєстрації місця проживання будь-яких осіб у цій квартирі залишити без змін.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 960 гривень 50 копійок.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції ухвала Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 23 листопада 2018 року та постанова Дніпровського апеляційного суду від 14 лютого 2019 року у частині накладення арешту втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:В. І. Крат Н. О. Антоненко І. О. Дундар В. І. Журавель М. М. Русинчук