Постанова

Іменем України

19 червня 2019 року

м. Київ

справа № 127/20176/16-ц

провадження № 61-15721св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,

учасники справи:

заявник - громадянин США ОСОБА_1 ,

заінтересована особа - Вінницька митниця Державної фіскальної служби України,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Апеляційного суду Вінницької області від 21 грудня 2016 року у складі колегії суддів: Рибчинського В. П., Голоти Л. О., Кучевського П. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст заяви

У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.

Обґрунтовуючи заяву, ОСОБА_1 посилався на те, що він є громадянином США, постійно проживає на території США, має там постійне місце роботи, а саме здійснює підприємницьку діяльність. Часто перебуває на території України, має посвідку на постійне проживання та зареєстровану адресу, однак має більш тісні особисті та економічні зв`язки (центр життєвих інтересів) в США, а відтак, в силу вимог Податкового кодексу України вважається нерезидентом. Вінницькою митницею Державної фіскальної служби України (далі - Вінницька митниця ДФС України) на його запит надано відповідь, в якій зазначено, що наявність посвідки на постійне проживання, відмітки про реєстрацію місця проживання в Україні дають підстави для визначення резидентського статусу. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив встановити факт того, що він є фізичною особою-нерезидентом України.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 01 листопада 2016 року у складі судді Короля О. П. заяву задоволено. Встановлено факт, що ОСОБА_1 є фізичною особою-нерезидентом України.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що заявник є громадянином США, постійно проживає на території США разом із дружиною та дочкою, а також здійснює свою підприємницьку діяльність. ОСОБА_1 має більш тісні особисті та економічні зв`язки (центр життєвих інтересів) саме з США, а не Україною, а тому є нерезидентом України.

Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 21 грудня 2016 року апеляційну скаргу Вінницької митниці ДФС України задоволено. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 01 листопада 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні заяви.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки суду першої інстанції про те, що законодавчо не встановлено порядок підтвердження факту наявності у відповідної особи статусу нерезидента є безпідставними. Важливе значення має вимога про обов`язкове зазначення у заяві мети встановлення юридичного факту, оскільки мета дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи тягне він правові наслідки. В заяві про встановлення факту не зазначена та при розгляді справи не встановлена мета встановлення юридичного факту для ОСОБА_1 . Заявник у разі відмови суб`єкта владних повноважень у наданні йому статусу нерезидента України не позбавлений можливості оскаржити дії посадових осіб до суду у порядку адміністративного судочинства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У січні 2017 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Вінницької області від 21 грудня 2016 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не взяв до уваги те, що ОСОБА_1 постійно проживає на території США, має там постійне місце роботи, а саме здійснює підприємницьку діяльність. Часто перебуває на території України, має посвідку на постійне проживання та зареєстровану адресу, однак має більш тісні особисті та економічні зв`язки (центр життєвих інтересів) в США, а тому вислу Податкового кодексу України вважається нерезидентом. Чинним законодавством України не передбачено порядку для підтвердження факту наявності у відповідної особи статусу громадянина України нерезидента. Не визначено документи, які необхідно подати та процедуру їх розгляду для підтвердження факту наявності у відповідної особи статусу громадянина України нерезидента.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У квітні 2017 року Вінницька митниця ДФС України подала заперечення на касаційну скаргу і просила її відхилити, посилаючись на те, що наявність посвідки на постійне проживання, відмітки про реєстрацію місця проживання в Україні, положень Кодексу та Законів України дають підстави для визначення резидентського статусу. В даному випадку визначення статусу особи як резидента чи нерезидента встановлено законодавчо і тому, зазначені у заяві вимоги суперечать інституту встановлення фактів, які мають юридичне значення. Рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а касаційна скарга не містить доказів неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Вінницького міського суду Вінницької області.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до ГПК України ЦПК України КАС України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

27 березня 2018 року справу № 317/2571/14-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 «Про здійснення правосуддя у Верховному Суді» та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 «Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки», у справі призначено повторний автоматизований розподіл.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 червня 2019 року справу призначено до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 є громадянином США, що підтверджується паспортом № НОМЕР_1 , виданим Міністерством Закордонних справ США 21 листопада 2013 року.

Згідно з посвідченням водія, виданим Штатом Пенсільванія 02 січня 2013 року, ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

Згідно з довідкою компанії E & E Services, Inc від 14 серпня 2013 року зазначена компанія є бухгалтерською фірмою, яка обслуговує ОСОБА_1 більше ніж 15 років. ОСОБА_1 є одноосібним власником корпорації «Verin International Trade, Inc», яка зареєстрована в штаті Пенсільванія, США, місце провадження бізнесу США. Також згідно з цією довідкою ОСОБА_1 кожного року подавав спільну податкову декларацію разом з його дружиною ОСОБА_5 та корпоративну декларацію. Всі декларації подавались належним чином та вчасно та всі податки були сплачені Уряду США в повному обсязі вчасно, як того вимагає американське законодавство.

Згідно з свідоцтвом про укладення шлюбу, виданим відділом ЗАГС виконкому Вінницької міської Ради народних депутатів Вінницької області 04 липня 1989 року, ОСОБА_1 19 серпня 1978 року одружився з ОСОБА_6 , якій після укладення шлюбу присвоєно прізвище ОСОБА_6 .

ОСОБА_6 є громадянкою США, що підтверджується паспортом № НОМЕР_2 , виданим Міністерством Закордонних справ Сполучених Штатів 21 квітня 2016 року.

Згідно з посвідченням водія, виданим Штатом Пенсільванія 14 квітня 2014 року, ОСОБА_6 проживає за адресою: АДРЕСА_3 , тобто за тією ж адресою, за якої проживає її чоловік ОСОБА_1 .

Подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_6 мають у власності автомобіль Lexus, що підтверджується реєстраційним свідоцтвом співдружності Пенсільванії від 25 червня 2016 року.

ОСОБА_1 та ОСОБА_6 мають дочку ОСОБА_10 , яка також є громадянкою США, що підтверджується паспортом № НОМЕР_3 , виданим Міністерством Закордонних справ Сполучених Штатів 11 лютого 2013 року.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом статті 213 ЦПК України 2004 року рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 214 ЦПК України 2004 року під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції та оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції не відповідають.

Заявник звернувся до суду із заявою про встановлення факту набуття статусу громадянина України - нерезидента.

Порядок розгляду в окремому провадженні справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, був визначений главами 1 та 6 розділу IV ЦПК України 2004 року. Аналогічні приписи передбачені у главах 1 і 6 розділу IV ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 234 ЦПК України 2004 року окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 234 ЦПК України 2004 року суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Визначений у частині першій статті 256 ЦПК України 2004 року перелік фактів, які може встановлювати суд, не є вичерпним, оскільки згідно з частиною другою зазначеної статті у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 761/16799/15-ц).

Суд першої інстанції задовольнив заяву про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме: встановив, що заявник є фізичною особою-нерезидентом України. Натомість, апеляційний суд відмовив у задоволенні заяви посилаючись на те, що у заяві про встановлення факту не зазначено і при розгляді справи не встановлена мета встановлення юридичного факту для ОСОБА_1 .

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга статті 2 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (частина перша статті 3 ЦПК України 2004 року; частина перша статті 4 ЦПК України).

У заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, заявник не обґрунтовував, для відновлення яких саме порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів йому необхідно, щоб суд встановив факт набуття статусу громадянина-нерезидента.

З огляду на зміст заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, а також касаційної скарги, заявник прагне встановити у суді факт набуття статусу громадянина-нерезидента для уникнення в майбутньому ймовірного порушення, невизнання чи оспорення його прав, зокрема у випадках подвійного оподаткування доходів заявника, отриманих й оподаткованих у США. Жодних доводів про те, що будь-яка із заінтересованих осіб порушує, не визнає чи оспорює права заявника, як і про те, що є обґрунтовані фактами ризики їх порушення, невизнання чи оспорювання, у вказаній заяві, як і в касаційній скарзі немає.

Вищевикладене узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, висловленим у постанові від 23 січня 2019 року у справі № 536/1039/17 (провадження № 14-610цс18).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про те, що рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а провадження у справі - закриттю, оскільки вимога про встановлення факту набуття статусу громадянина-нерезидента не може розглядатися у судовому порядку безвідносно до дій заінтересованих осіб щодо конкретних прав, свобод та інтересів заявника. Вказаний факт може бути встановлений судом, зокрема під час розгляду справ щодо оподаткування доходів заявника чи порушення ним митних правил, а не в окремому чи позовному провадженні за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Частиною першою статті 414 ЦПК України передбачено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

За таких обставин судові рішення не можуть вважатися законними й обґрунтованими, тому підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.

Керуючись статтями 400, 409, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 01 листопада 2016 року та рішення Апеляційного суду Вінницької області від 21 грудня 2016 року скасувати.

Провадження у справі за заявою громадянина США ОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи - Вінницької митниці Державної фіскальної служби України, про встановлення факту, що має юридичне значення закрити.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. С. Висоцька Судді:А. І. Грушицький І. В. Литвиненко В. В. Сердюк І. М. Фаловська