Історія справи

Постанова КЦС ВП від 14.04.2022 року у справі №0417/14588/2012
Ухвала КЦС ВП від 13.09.2020 року у справі №0417/14588/2012

Постанова

Іменем України

19 червня 2019 року

м. Київ

справа № 0417/14588/2012

провадження № 61-42136св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідач 1 -акціонерне товариство «Акцент-Банк»,

відповідач 2 - ОСОБА_1 ,

відповідач 3 - ОСОБА_2

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Криволаповою Наталією Сергіївною, на заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська в складі судді Слюсар Л. П. від 23 січня 2017 року та постанову апеляційного суду Дніпропетровської області в складі колегії суддів: Красвітної Т. П., Свистунової О. В., Єлізаренко І. А. від 17 липня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2012 року акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на свою користь суму заборгованості за кредитом та відсотки за кредитною угодою від 22 серпня 2008 року у розмірі 74 548,01 дол. США; стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на свою користь сум заборгованості з пені та комісії за кредитною угодою від 22 серпня 2008 року у розмірі 106 956,68 грн; стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» суму штрафу за кредитною угодою від 22 серпня 2008 року у розмірі 35 833,65 грн; стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на свою користь суму заборгованості з кредиту та відсотків за кредитним договором від 03 березня 2008 року в розмірі 14 129,70 дол. США; стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» суму заборгованості з пені та комісії за кредитним договором від 03 березня 2008 року у розмірі 13 901,51 грн; стягнути солідарно з АТ «Акцент-Банк», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на свою користь суму заборгованості з пені та комісії за кредитним договором від 03 березня 2008 року у розмірі 10 000 грн; стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АТ КБ «Приватбанк» суму штрафу за кредитним договором у розмірі 7 089,68 грн; судові витрати покласти на відповідачів.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідно до укладеного кредитного договору від 03 березня 2008 року, ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 10 000 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 16,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення 05 березня 2012 року. Також, відповідно до укладеної кредитної угоди від 22 серпня 2008 року та договору про видачу траншу від 26 серпня 2008 року, ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 18,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення 22 серпня 2018 року. Проте, в порушення умов договору ОСОБА_1 з 2009 року зобов`язання належним чином не виконував, що стало підставою для звернення до суду.

Вимоги до відповідача ОСОБА_1 , що випливають із згаданого договору, були забезпечені шляхом укладання з відповідачем АТ «Акцент-Банк» договору поруки від 20 жовтня 2010 року, з ОСОБА_2 поруки від 03 березня 2008 року за кредитним договором від 03 березня 2008 року, з ОСОБА_2 поруки від 22 серпня 2008 року за кредитною угодою від 22 серпня 2008 року, у зв`язку з чим вони є солідарними відповідачами за пред`явленим до стягнення боргом.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23 січня 2017 року провадження в частині позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» до АТ «Акцент-Банк» про стягнення заборгованості закрито. Позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено частково. Вирішено стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 03 березня 2008 року, яка станом на 06 лютого 2012 року склала 14 129,70 дол. США, що еквівалентно 112 892,06 грн та 30 991,19 грн, а всього 143 883,25 грн, з них: 8442,95 дол. США - заборгованість за кредитом; 5 686,75 дол. США - заборгованість за відсотками; 2 961,50 дол. США - заборгованість з пені; 240,01 грн - заборгованість з комісії; 7 089,68 грн штраф. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитною угодою від 22 серпня 2008 року, яка станом на 02 лютого 2012 року склала 74 548,01 дол. США, що еквівалентно 595 616,24 грн та 152 790,33 грн а всього 748 406,57 грн, з них 41 470,87 дол. США - заборгованість за кредитом; 33 077,14 дол. США - заборгованість за відсотками; 14 463,10 дол. США - заборгованість з пені; 1 400,85 грн - заборгованість з комісії; 35 833,65 грн - штраф. Вирішено питання про судові витрати.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у зв`язку з неналежним виконанням позичальником ОСОБА_1 умов кредитного договору від 22 серпня 2008 року заборгованості за ним станом на 02 лютого 2012 року склала 89 011,11 дол. США та 37 234,5 грн, з них: 41 470,87 дол. США - заборгованість за кредитом; 33 077,14 дол. США - заборгованість за відсотками; 14 463,10 дол. США - заборгованість з пені; 1 400,85 грн - заборгованість з комісії; 35 833,65 грн штраф, які підлягають стягненню з позичальника та поручителя ОСОБА_2 . Позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» стосовно стягнення суми з АТ «Акцент-Банк» за договором поруки витікають з відносин, які виникли на підставі договору укладеного між юридичними особами, то такі вимоги не можуть бути розглянутими в порядку цивільного судочинства.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 липня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23 січня 2017 року скасовано та ухвалено нове. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитною угодою від 22 серпня 2008 року, яка виникла станом на 02 лютого 2012 року, в розмірі 74 548,01 дол. США, та 116 956,68 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 41 470,87 дол. США заборгованості за відсотками за користування кредитом в розмірі 33 077,14 дол. США, пені в сумі 115 555,83 грн, що еквівалентно 14 463,10 дол. США, та комісії в сумі 1 400,85 грн з відрахуванням 10 000 грн. Стягнуто на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитною угодою від 22 серпня 2008 року, станом на 02 лютого 2012, в розмірі 10 000 грн солідарно з: ОСОБА_1 та ПАТ «Акцент-Банк»; ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 03 березня 2008 року, станом на 06 лютого 2012 року, в розмірі 14 129,70 дол. США, що еквівалентно 12 892,06 грн та 23 901,51 коп., що складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 8 442,95 дол. США, заборгованості за відсотками за користування кредитом в розмірі 5 686,75 дол. США, пені в сумі 3 661,60 грн, що еквівалентно 2 961,50 дол. США, та комісії в сумі 240,01 грн, з відрахуванням 10 000 грн. Стягнуто на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 03 березня 2008 року, станом на 06 лютого 2012 року, в розмірі 10 000 грн, солідарно з : ОСОБА_1 та АТ «Акцент-Банк»; Поточняка Р. М. та ОСОБА_2 . В задоволенні іншої частини позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» до АТ «Акцент-Банк», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення штрафів відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

Апеляційний суд приймаючи власну постанову, фактично погодився з висновками місцевого про наявність підстав для стягнення кредитної заборгованості в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , однак відмовив у стягненні з відповідачів штрафів, оскільки вважав, що це призведе до подвійного стягнення. Також апеляційний суд вказав на те, що місцевий суд безпідставно закрив провадження за вимогами до АТ «АкцентБанк», оскільки позовні вимоги до кількох відповідачів, серед яких є хоча б одна фізична особа, мають розглядатися в одному провадженні, якщо такі вимоги однорідні, нерозривно пов`язані між собою та від вирішення однієї з них залежить вирішення іншої вимоги.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи касаційної скарги

У серпні 2018 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23 січня 2017 року та постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 липня 2018 року, у якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій незаконно стягуються грошові кошти, при тому, що експертизами підтверджено, що ані кредитні угоди, ані заяви про видачу готівки ОСОБА_1 не підписувались.

Судове рішення апеляційного суду в частині відмови в позові про стягнення з відповідачів штрафу до суду касаційної інстанції не оскаржено та предметом перегляду не є (стаття 400 ЦПК України).

Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу

У листопаді 2018 року акціонерне товариство «Акцент-Банк» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у кому просить касаційну скаргу задовольнити частково, постанову апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Указує на те, що АТ «Акцент-Банк» не укладало з АТ КБ «ПриватБанк» договір поруки за кредитним зобов`язанням ОСОБА_1 .

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 15 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі, справу 0417/14588/2012 витребувано із Індустріального районного суду м. Дніпропетровська.

Ухвалою Верховного Суду від 03 червня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що 03 березня 2008 року між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого банк зобов`язується надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 10 000,00 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 16,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення 05 березня 2012 року, а позичальник зобов`язується повернути отриманий кредит і сплатити відсотки у встановлені даним договором терміни.

Пунктом 6.8 кредитного договору від 03 березня 2008 року визначено, що строк позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів, за даним договором встановлюється сторонами тривалістю 5 років.

Згідно копії заяви на видачу готівки від 04 березня 2008 рок та копії ордеру-розпорядження від 04 березня 2008 року про видачу кредиту, ОСОБА_1 отримав грошові кошти в розмірі 10 000,00 дол. США.

Між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 03 березня 2008 року укладено договір поруки № 1, предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ОСОБА_1 своїх обов`язків за кредитним договором від 03 березня 2008 року, згідно якого кредитор надав боржнику кредит в сумі 10 000,00 дол. США.

У пункті 12 договору поруки від 03 березня 2008 року погоджено, що сторони прийшли до згоди, що строк, в межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права або законного інтересу за цим договором, встановлюється протягом 5 років.

Також судом установлено, що 22 серпня 2008 року між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» укладена кредитна угода, відповідно до умов якої банк зобовязався надати позичальнику кредит окремими частинами - траншами кредиту, сукупна величина сальдо яких не буде перевищувати суму 45 000,00 дол. США, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 18,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення 22 серпня 2018 року, а позичальник зобов`язався повернути отриманий кредит, сплатити відсотки і винагороду в терміни, встановлені даною угодою і договорами про видачу траншів у повному обсязі.

За змістом пункту 6.8 кредитної угоди від 22 серпня 2008 року, строк позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів, за даним договором встановлюється сторонами тривалістю 5 років.

Також 26 серпня 2008 року між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» укладено договір про видачу траншу, за умовами якого банк зобов`язався надати позичальнику кредитні кошти в частині загального ліміту, встановленого пунктом 1.2 кредитної угоди від 22 серпня 2008 року.

Згідно пункту 1.2 договору про видачу траншу від 26 серпня 2008 року, сума траншу кредиту 45 000,00 дол. США.

Згідно копії заяви про видачу готівки та копії ордеру розпорядження від 26 серпня 2008 року про видачу кредиту, ОСОБА_1 отримав грошові кошти в розмірі 45 000 дол. США за умовами кредитної угоди від 22 серпня 2008 року.

Також між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 22 серпня 2008 року укладено договір поруки № 1, предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ОСОБА_1 своїх обов`язків за кредитною угодою від 22 серпня 2008 року, згідно з якої кредитор надав боржнику кредит в сумі 45 000,00 дол. США.

Відповідно до пункту 12 договору поруки від 22 серпня 2008 року, сторони прийшли до згоди, що строк, в межах якого вони можуть звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права або законного інтересу за цим договором, встановлюється протягом 5 років.

Крім того, зобов`язання ОСОБА_1 були забезпечені шляхом укладення з АТ «Акцент-Банк» договору поруки від 20 жовтня 2010 року, за умовами якого, з урахуванням додатку № 1 до нього, АТ «Акцент-Банк» зобов`язався солідарно з боржником відповідати перед банком за виконання зобов`язань за кредитними договорами від 03 березня 2008 року та від 22 серпня 2008 року.

Строк в межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права або законного інтересу за цим договором, відповідно до пункту 9 договору поруки від 20 жовтня 2010 року, встановлюється протягом 5 років.

Розмір відповідальності АТ «Акцент-Банк» за кожним договором становить 10 000 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань, за вище вказаними кредитними договорами утворилась заборгованість, яка за розрахунками банку становить:

за кредитним договором від 03 березня 2008 року, станом на 06 лютого 2012 року в загальному розмірі 17 091,20 дол. США та 7 329,69 грн, що складається із заборгованості за кредитом в сумі 8 442,95 дол. США, заборгованості за відсотками в розмірі 5 686,75 дол. США, заборгованості по пені в сумі 2 961,50 дол. США, заборгованості з комісії в сумі 240,01 грн, а також банком нараховано штраф в сумі 7 089,68 грн.

за кредитним договором від 22 серпня 2008 року, станом на 02 лютого 2012 року, в загальному розмірі 89 011,11 дол. США та 37 234,50 грн, що складається із заборгованості за кредитом в сумі 41 470,87 дол. США, заборгованості за відсотками в розмірі 33 077,14 дол. США, заборгованості по пені в сумі 14 463,10 дол. США, заборгованості з комісії в сумі 1 400,85 грн, а також банком нараховано штраф в сумі 35 833,65 грн.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Вказаним вимогам закону постанова апеляційного суду не відповідає.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статей 526, 530, 610, частини першої статті 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Суд установив, що у порушення норм чинного законодавства та умов пункту 1.1., 2.2.2, 2.2.3., 4.1, 4.2 кредитних договорів від 22 серпня 2008 року та від 03 березня 2008 року ОСОБА_1 належним чином не виконує взяті на себе зобов`язання і з січня 2009 року не погашає кредити та проценти у терміни, визначені укладеними кредитними договорами та графіком погашення кредитів та відсотків до них.

Відповідно до частини другої статті 1054 та частини другої статті 1050 ЦК України наслідками порушення позичальником зобов`язання щодо повернення чергової суми кредиту є право позивача вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, належних позивачу.

Аналогічні умови передбачені підпунктом «а» пункту 2.3.3., 2.3.9 кредитної угоди від 22 серпня 2008 року та кредитного договору від 03 березня 2008 року.

На виконання зазначених умов кредитних договорів позивач 10 жовтня 2011 року та 15 грудня 2011 року направив відповідача листи-претензії з вимогою повернення кредиту, сплати процентів за його користування, виконання інших зобов`язань за кредитними договорами. У разі несплати простроченої заборгованості у термін 30 днів з дня одержання цього повідомлення, банк вимагав повернути суму кредиту в повному обсязі, тим самим змінивши строк виконання основних зобов`язань.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, провадження № 14-154цс18 висловлено правову позицію про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Після спливу чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Апеляційний суд не врахував, що банк змінив строк виконання основних зобов`язань, що в свою чергу унеможливлює стягнення процентів після закінчення кредитних договорів, не визначився з періодом за який вони мають бути стягнуті, та дійшов передчасного висновку про обґрунтованість розрахунку банку про можливість стягнення з відповідачів у солідарному порядку процентів за користування кредитним коштами на час звернення банку з позовом до суду (станом на 02 лютого 2012 року).

Припинення поруки пов`язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України в редакції тут і далі по тексту, чинній на момент звернення позивача до суду із вказаним позовом, порука припиняється після закінчення встановлено в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитором протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

Отже, порука - це строкове зобов`язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб`єктивне право кредитора.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має значення, законодавець пов`язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 251 ЦК України).

Таким чином, умови договору поруки про його дію до повного припинення зобов`язань боржника не свідчить про те, що за цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251 ЦК України, тому в такому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 цього Кодексу про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

Виконання сторонами зобов`язання - це здійснення ними дій з реалізації прав і обов`язків, що випливають із зобов`язання, передбаченого договором.

Отже, основне зобов`язання - це не зміст кредитного договору, а реально існуючі правовідносини, зміст яких складають права та обов`язки сторін кредитного договору.

Як установив суд, сторони погодили не лише строк дії договору, а й строки виконання боржником окремих зобов`язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов`язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов`язання згідно із частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Якщо умовами кредитного договору передбачено окремі самостійні зобов`язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов`язку, то в разі неналежного виконання позичальником цих зобов`язань позовна давність за вимогами кредитора до позичальника про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Оскільки відповідно до статті 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень частини четвертої статті 559 цього Кодексу) повинні застосовуватись і до поручителя.

Таким чином, можна зробити висновок, що у разі неналежного виконання боржником зобов`язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред`явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначене періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Указана правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду від 13 червня 2018 року (провадження № 14-145цс18).

Зі змісту кредитного договору від 03 березня 2008 року вбачається, що повернення кредиту здійснюється щомісячно частинами у розмірі не менш як 286,00 дол. США, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту; за кредитним договором від 22 серпня 2008 року повернення кредиту здійснюється щомісячно частинами у розмірі не менш як 1 321,00 дол. США, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту.

У разі пред`явлення банком вимог до поручителя більш ніж через 6 місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов`язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов`язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку. Разом з тим, правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов`язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов`язань.

У справі, яка переглядається, апеляційний суд не врахував, що вищевказаними кредитними договорами передбачено виконання грошових зобов`язань шляхом здійснення щомісячних платежів, та не з`ясував чи пред`явив банк вимогу до поручителів в межах шести місяців за кожним щомісячним платежем, та чи припинилась порука за окремими платежами.

Разом із тим, слід зазначити, що вищевказаними договорами поруки не встановлено строку, після якого порука припиняється, при цьому строк дії поруки не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб`єктивного права кредитора й суб`єктивного обов`язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються. Тому АТ КБ «ПриватБанк» помилкового ототожнено визначений в договорах строк позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права чи законного інтересу зі строком дії поруки, який не є строком захисту порушеного права, та його сплив припиняє суб`єктивне право кредитора.

Відповідно до підпункту третього частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Враховуючи, що судом апеляційної інстанції не встановленні фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судове рішення в оскаржуваній частині не може вважатися законним і обґрунтованим, а тому підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Криволаповою Наталією Сергіївною, задовольнити частково.

Постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 липня 2017 року в частині задоволенні позову акціонерного товариства «ПриватБанк» до акціонерного товариства «Акцент-Банк», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості скасувати, справу у цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасована постанова суду апеляційної інстанції втрачає законну силу та подальшому виконанню не підлягає.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. ЧервинськаСудді:С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун