Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2025 року

м. Київ

справа № 703/3005/22

провадження № 61-16744св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - Смілянська міська рада,

відповідач - ОСОБА_1 ,

третя особа - виконавчий комітет Смілянської міської ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Смілянської міської ради на постанову Черкаського апеляційного суду від 14 листопада 2024 року та додаткову постанову Черкаського апеляційного суду від 05 грудня 2024 року в складі колегії суддів: Новікова О. М., Карпенко О. В., Василенко Л. І.,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2022 року Смілянська міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - виконавчий комітет Смілянської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням виконавчого комітету Смілянської міської ради від 26 жовтня 1989 року № 387 «Про розподіл житла» ОСОБА_1 було надано 1-кімнатну квартиру АДРЕСА_1 . За інформацією сектору обласної приватизації житла виконавчого комітету Смілянської міської ради документи на передачу у приватну власність квартири АДРЕСА_1 не надходили. Тобто вказана квартира ніким не приватизована і належить до комунальної власності Смілянської міської територіальної громади.

Оскільки відповідач ОСОБА_1 зареєстрований у вказаній квартирі, однак не проживає в ній більше 10 років та в добровільному порядку не знімається з реєстрації, позивач просив визнати його таким, що втратив право користування жилим приміщенням, в судовому порядку.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Заочним рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 11 січня 2023 року позов Смілянської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа - виконавчий комітет Смілянської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням задоволено та визнано ОСОБА_1 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 16 серпня 2023 року скасовано заочне рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 11 січня 2023 року, розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження.

Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 15 травня 2024 року позовні вимоги задоволено.

Визнано ОСОБА_1 таким, що втратив право користування квартирою по АДРЕСА_2 . Вирішено питання про судовий збір.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що факт не проживання відповідача за зареєстрованим місцем проживання підтверджується актом обстеження від 14 лютого 2022 року, складеного за участю голови правління ОСББ «Вулик» Томяк Н. А., та жителів будинку ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та повідомленням голови правління ОСББ «Вулик» Томяк Н. А. № 17 від 12 липня 2022 року.

Стороною відповідача не надано жодного належного і допустимого доказу, який би підтверджував факт проживання відповідача в зазначеній квартирі.

Короткий зміст судових рішень апеляційного суду

Постановою Черкаського апеляційного суду від 14 листопада 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 15 травня 2024 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в позові.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували наявність обставин, що сукупно могли б стати підставою для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Припинення права користування ОСОБА_1 спірним житлом не відповідає принципу пропорційності щодо досягнення легітимної мети, як це вимагається відповідно до статті 8 Конвенції.

Додатковою постановою Черкаського апеляційного суду від 05 грудня 2024 року стягнуто із Смілянської міської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати, понесені у зв`язку із сплатою судового збору за подання апеляційної скарги.

Додаткова постанова апеляційного суду мотивована тим, що постановою Черкаського апеляційного суду від 14 листопада 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, однак не вирішено питання щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із переглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Узагальнені доводи вимог касаційної скарги

У грудні 2024 року міський голова Смілянської міської ради - Ананко С. В. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Черкаського апеляційного суду від 14 листопада 2024 року та додаткову постанову Черкаського апеляційного суду від 05 грудня 2024 року, у якій просить скасувати зазначені судові рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13, постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 755/16152/16, від 11 вересня 2024 року у справі № 2-2801/2000 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Крім того, зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що твердження суду апеляційної інстанції про те, що в матеріалах справи відсутні докази щодо причин, з яких відповідач залишив спірне житло та перестав у ньому проживати на строк, визначений законодавством, а також те, що саме на Смілянську міську раду покладено обов`язок надавати докази, які б підтверджували відсутність поважних причин не проживання ОСОБА_1 у спірній квартирі, не гуртуються на вимогах закону і суперечать висновкам з вказаного питання, що викладені Верховним Судом у вказаних заявником судових рішеннях.

З огляду на це саме відповідач у даній справі повинен довести поважність причин не проживання у спірній квартирі понад строки, встановлені статтею 71 ЖК України, а тому Смілянська міська рада вважає помилковим висновок Черкаського апеляційного суду щодо відсутності переконливих доказів щодо тривалості відсутності ОСОБА_1 у спірній квартирі без поважних причин.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 26 грудня 2024 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано цивільну справу № 703/3005/22 з Смілянського міськрайонного суду Черкаської області.

Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що згідно архівного витягу з рішення виконавчого комітету Смілянської міської ради № 387 від 26 жовтня 1989 року, яким затверджено спільне рішення адміністрації та профспілкового комітету радіоприладного заводу № 123 від 03 жовтня 1989 року про надання житла, вбачається, що ОСОБА_1 було надано житло, а саме 1-кімнатна квартира АДРЕСА_1 .

Відповідно до листа центру надання адміністративних послуг ОСОБА_1 значиться зареєстрованим у квартирі АДРЕСА_1 .

Згідно з листом Смілянського відділу КП «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» № 42 від 31 травня 2022 року та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна № 310637643 від 23 вересня 2022 року право власності на квартиру АДРЕСА_1 не зареєстровано.

За інформацією сектору обліку, приватизації житла виконавчого комітету Смілянської міської ради № 26/16-09/2 від 15 вересня 2022 року документи на передачу у приватну власність квартири АДРЕСА_1 до сектору обліку, приватизації житла виконавчого комітету Смілянської міської ради не надходили.

Згідно з актом від 14 лютого 2022 року, складеного за участю голови правління ОСББ «Вулик» Томяк Н. А., та жителів будинку ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , вбачається, що наймач ОСОБА_1 тривалий час не проживає в квартирі АДРЕСА_1 .

Згідно з повідомленням голови правління ОСББ «Вулик» Томяк Н. А. № 17 від 12 липня 2022 року ОСОБА_1 не проживає у квартирі АДРЕСА_1 більше 10 років та має заборгованість по внескам на утримання будинку та прибудинкової території.

Відповідно до повідомлення директора відокремленого структурного підрозділу «Смілянські енергетичні мережі» ПАТ «Черкасиобленерго» № 156/27/2023 року від 28 серпня 2023 року вбачається, що споживання електричної енергії у квартирі АДРЕСА_1 за період з січня 2010 року по травень 2010 року відсутнє, у період з червня 2010 року по червень 2017 року за вказаною адресою спожито по 1-2 кВт год. протягом декількох місяців, а з липня 2017 року по 28 серпня 2023 року споживання електричної енергії взагалі відсутнє.

Згідно з повідомленням директора КП «ВодГео» № 1294/01-10 від 28 серпня 2023 року вбачається, що за адресою: АДРЕСА_3 , послуги з водопостачання та водовідведення у період з 01 вересня 2012 року та у 2023 році не надавалися, лічильник обліку води відсутній.

Також суд установив, що Смілянським міськрайонним судом здійснювався розгляд цивільних справ про стягнення з ОСОБА_1 боргу з централізованого теплопостачання як з користувача житла (справа № 703/2955/20 - судовий наказ від 29 вересня 2020 року); про стягнення з нього боргу за централізоване постачання теплової енергії як користувача послуг (справа № 703/3090/22 - судовий наказ від 01 листопада 2022 року); про стягнення боргу за централізоване водопостачання та водовідведення як користувача послуг (справа № 730/2254/15-ц - судовий наказ від 27 квітня 2015 року); про стягнення боргу за послуги з централізованого теплопостачання (справа № 703/617/14-ц; судовий наказ від 28 лютого 2014 року).

2.Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до частини четвертої статті 9 ЖК УРСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Стаття 71 ЖК УРСР встановлює загальні правила збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами. За змістом цієї статті при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Відповідно до статті 72 ЖК УРСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Аналіз статей 71 72 ЖК УРСР дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщеннями за двох умов: непроживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин.

Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, у зв`язку з чим поважність причин відсутності особи за місцем проживання визначається судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи.

Європейський суд з прав людини вказував, що втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (Рішення ЄСПЛ від 02 грудня 2010 року у справі KRYVITSKA AND KRYVITSKYY v. UKRAINE, № 30856/03, § 41).

У постанові Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 490/12384/16-ц зроблено висновок щодо застосування статей 71 72 ЖК УРСР, який полягає в тому, що саме на позивача процесуальний закон покладає обов`язок довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК Української РСР строки у жилому приміщенні без поважних причин. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись право (намір) ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.

Факт тимчасової відсутності фізичної особи і пов`язані з цим правові наслідки необхідно відмежовувати від факту постійної відсутності особи у житловому приміщенні у зв`язку з вибуттям наймача та членів його сім`ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті (стаття 107 ЖК УРСР).

З долучених стороною відповідача доказів видно, що до нього заявлялися вимоги щодо стягнення боргу за централізоване теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, а також нараховується борг щодо утримання багатоквартирного будинку, про що свідчить довідка голови ОСББ «Вулик».

Отже, нарахування боргу відповідачу було здійснено ОСББ «Вулик» попри те, що об`єднанням засвідчено факт не проживання ОСОБА_1 у спірній квартирі.

Крім того, апеляційним судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 не втратив інтересу до житла, отримав цю квартиру на підприємстві, де пропрацював тривалий час.

Належних доказів на підтвердження факту не проживання відповідачів ОСОБА_1 у спірній квартирі без поважних причин більше шести місяців суду не надано.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Висновки апеляційного суду не суперечать правовим позиціям Верховного Суду, які викладені у постановах, що зазначені заявником у касаційній скарзі.

Безпідставним є посилання в касаційній скарзі на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, з огляду на наведені у цій постанові висновки Верховного Суду.

Щодо оскарження додаткової постанови

Відповідно до положень частин першої, другої, третьої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється у тому самому порядку, що й судове рішення.

У підпункті (б) пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України зазначено, що постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на те, що апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволена повністю, апеляційний суд правильно в додатковій постанові стягнув із Смілянської міської ради судовий збір, сплачений відповідачем за подання апеляційної скарги у розмірі 3 721,50 грн.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Смілянської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Черкаського апеляційного суду від 14 листопада 2024 року та додаткову постанову Черкаського апеляційного суду від 05 грудня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Є. Червинська

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун