Історія справи

Постанова

Іменем України

19 квітня 2018 року

м. Київ

справа № 264/688/17

провадження № 61-3990св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Журавель В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 17 жовтня 2017 року у складі судді: Литвиненко Н. В. та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 06 грудня 2017 року у складі суддів: Биліни Т. І., Баркова В. М., Мироненко І. П.,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2017 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до публічного акціонерного товариства комерційний банк (далі - ПАТ КБ) «ПриватБанк» про захист прав споживачів, визнання дій неправомірними, стягнення трьох процентів річних та індексу інфляції.

Позовна заява мотивована тим, що 08 квітня 2014 року вона була учасником аукціону, проведеного ПАТ КБ «ПриватБанк». Позивачка за участь в аукціоні внесла 100 грн та 2000 грн. 25 липня 2014 року, при укладенні договору купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1, було виявлено, що на нерухомість накладено арешт. Відповідач приховав цей факт. Цей арешт було виявлено вже після повного розрахунку ОСОБА_4 з відповідачем. Вартість будинку склала 214 000,00 грн, що еквівалентно 17680 доларів США. 29 липня 2014 року ПАТ КБ «ПриватБанк» було видано гарантійний лист, за яким процес реєстрації нерухомого майна у нотаріуса визначено у два місяця. Станом на 30 грудня 2014 року арешт знятий так і не був. Цей факт дуже пригнічував позивача, створював емоційну та фізичну напругу.

Позивач взимку залишилась без газу, оскільки не могла укласти договір про постачання газу, у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на будинок. Ця ситуація продовжилась в 2015 та 2016 роках, ОСОБА_4 не могла оформити субсидію. Позивачка неодноразово зверталась до відповідача з вимогою повернення суми, яку вона перерахувала за будинок або негайного оформлення договору купівлі-продажу.

На підставі викладеного позивачка просила визнати дії відповідача неправомірними, стягнути з ПАТ КБ «Приватбанк» на її користь три відсотки річних від простроченої суми на день подання позову в розмірі 15 092,22грн., суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення на день подання позову в розмірі 136 318,00 грн.

Рішенням Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 17 жовтня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 06 грудня 2017 року, в задоволені позову відмовлено.

Рішення судів першої та апеляційної інстанції мотивовано тим, що: відповідач не брав на себе обов'язок сплатити грошові кошти на користь позивача, навпаки, він отримував від позивача платежі в рахунок оплати за житлове приміщення при укладанні договору купівлі-продажу нерухомого майна. Заявлені вимоги за своїм змістом не відповідають матеріально-правовим способам захисту права позивача.

У січні 2018 року ОСОБА_4 звернулася із касаційною скаргою, в якій просила оскаржені рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушені норми процесуального права. Суди при вирішенні справи в повному обсязі не дослідили докази, проігнорували ряд обставин, а саме те, що права позивача було порушено, а обраний спосіб захисту є правильним. Оскільки вартість нерухомого майна на день укладення договору знизилась майже в два рази, у відповідача існує грошове зобов'язання перед позивачем, тому всі вимоги мають бути задоволені.

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що при укладенні договору купівлі-продажу між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 нотаріусом Біденко О. С. було виявлено арешт Державної виконавчої служби м. Києва на будинок АДРЕСА_1 25 липня 2014 року ОСОБА_4 здійснила повний розрахунок за нерухомість в розмірі 214 000 грн. Для закінчення процесу державної реєстрації права на нерухоме майно нотаріусом, ПАТ КБ «ПриватБанк» зобов'язується зняти арешт за два місяці.

Рішенням Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 08 грудня 2014 року звільнено з-під арешту житловий будинок АДРЕСА_1

Суди встановили, що 30 грудня 2014 року ОСОБА_4 звернулась до ПАТ КБ «ПриватБанк» з заявою, в якій просила повідомити її про точну дату державної реєстрації прав на будинок АДРЕСА_1 в нотаріуса.

09 квітня 2015 року державним реєстратором прав на нерухоме майно відмовлено у державній реєстрації припинення обтяження, арешту на житловий будинок АДРЕСА_1. В рішенні державним реєстратором вказано, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відсутній запис щодо арешту будинку, щодо якого подано заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Суди встановили, що договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1, посвідчено 30 листопада 2016 року приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Лушкіною О. В., згідно якого ПАТ КБ «ПриватБанк», від імені ОСОБА_7, продав, а ОСОБА_4 придбала жилий будинок АДРЕСА_1 за 206 388 грн.

Згідно статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

У пункті 28 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц зроблено висновок, що за змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Встановивши, що між сторонами не виникло грошового зобов'язання, суди зробили правильний висновок про відмову в задоволенні позову.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться за межами повноважень Верховного Суду. Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права. У зв'язку із наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 17 жовтня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 06 грудня 2017 року залишити без змін

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

Н. О. Антоненко

В. І.Журавель