Постанова

Іменем України

19 квітня 2018 року

м. Київ

справа № 161/3376/17

провадження № 61-12759св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), ГулькаБ. І., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк»,

представник позивача - ОСОБА_4,

відповідачі: публічне акціонерне товариство «ВіЕс Банк», ОСОБА_5,

третя особа - приватне підприємство «Ніка-Ріелті»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Траст Фінанс» на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 листопада 2017 року у складі судді Плахтій І . Б. та постанову Апеляційного суду Волинської області від 16 січня 2018 року у складі колегії суддів: Бовчалюк З. А., Карпук А. К., Здрилюк О. І.,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2017 року публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» (далі - ПАТ «АБ «Укргазбанк») звернулося до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» (далі - ПАТ «ВіЕс Банк»), правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «Траст Фінанс» (далі - ТОВ «Траст Фінанс»), ОСОБА_5, третя особа - приватне підприємство «Ніка-Ріелті» (далі - ПП «Ніка-Ріелті»), про визнання недійсним договору іпотеки.

Позовна заява мотивована тим, що 12 вересня 2007 між ВАТ АБ «Укргазбанк», правонаступником якого є ПАТ «АБ «Укргазбанк», та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір №52/07-І/02, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кошти у розмірі 60 000 доларів США на строк до 11 вересня 2019 року, зі сплатою 12,5 % річних. На забезпечення виконання зобов'язань, 12 вересня 2007 року між банком та ОСОБА_7 було укладено договір іпотеки №52-07/02, предметом якого є трикімнатна квартира АДРЕСА_1 загальною площею 61,4 кв. м, житловою площею 47,4 кв. м, що знаходиться в будинку АДРЕСА_1. У державному реєстрі іпотек було зареєстровано обтяження даного нерухомого майна.

12 лютого 2008 року між ВАТ АБ «Укргазбанк», правонаступником якого є ПАТ «АБ «Укргазбанк», та ОСОБА_8 було укладено кредитний договір №15/08-К/02, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кошти у розмірі 70 000 доларів США на строк до 11 лютого 2028 року, зі сплатою 12,9 % річних. На забезпечення виконання зобов'язань, 12 лютого 2008 року між банком та ОСОБА_9 було укладено договір іпотеки №15-08/02, предметом якого є трикімнатна квартира АДРЕСА_2 загальною площею 61,2 кв. м, житловою площею 47,3 кв. м, що знаходиться в будинку АДРЕСА_1. У державному реєстрі іпотек було зареєстровано обтяження даного нерухомого майна.

Іпотекодавці ОСОБА_9 та ОСОБА_7 після передачі об'єктів нерухомості в іпотеку банку здійснили їх реконструкцію шляхом об'єднання квартир в одне приміщення зі зміною цільового призначення - з житлового на комерційне. В установленому порядку було зареєстроване право власності на об'єкт нерухомості (офіс загальною площею 148,6 кв. м) та відчужено новостворене майно на підставі договору купівлі-продажу від 22 серпня 2008 року на користь ОСОБА_5

03 листопада 2008 року між ВАТ «Фольксбанк», правонаступником якого є ПАТ «ВіЕс Банк», та ОСОБА_5 було укладено договір іпотеки, відповідно до якого останній на забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору передав в іпотеку ВАТ «Фольксбанк» нерухоме майно - офіс загальною площею 148,6 кв. м, що знаходиться по АДРЕСА_1, тобто приміщення, яке раніше було передано в іпотеку, як дві окремі квартири.

Вказувало, що фактично один і той же об'єкт нерухомості став предметом забезпечення по різним кредитним договорам. Оскільки ПАТ «АБ «Укргазбанк» є попереднім іпотекодержателем майна, оспорюваний договір був укладений без його згоди, то вважали, що іпотечний договір укладений між ОСОБА_5 та ВАТ «Фольксбанк», є недійсним.

Ураховуючи наведене, ПАТ «АБ «Укргазбанк» просило суд визнати недійсним договір іпотеки від 03 листопада 2008 року, укладений між ВАТ «Фольксбанк», правонаступником якого є ПАТ «ВіЕс Банк», та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Ариванюк Т. О., зареєстрований у реєстрі за № 4436.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 листопада 2017 року позов ПАТ «АБ «Укргазбанк» задоволено.

Визнано недійсним договір іпотеки від 03 листопада 2008 року, укладений між ВАТ «Фольксбанк», правонаступником якого є ПАТ «ВіЕс Банк», та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Ариванюк Т. О., зареєстрований у реєстрі за № 4436.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірний договір іпотеки від 03 листопада 2008 року був укладений у порушення вимог статті 13 Закону України «Про іпотеку» без згоди попереднього іпотекодержателя - ПАТ «АБ «Укргазбанк», тому він підлягає визнанню недійсним. Суд вказав, що офісне приміщення, яке було передано в іпотеку, реконструйоване з квартир АДРЕСА_1, 34, які були передані в іпотеку ПАТ «АБ «Укргазбанк» раніше.

Постановою Апеляційного суду Волинської області від 16 січня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ «ВіЕс Банк» залишено без задоволення. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 листопада 2017 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що оскільки ПАТ «АБ «Укргазбанк», який є попереднім іпотекодержателем іпотечного майна та який, у свою чергу, не давав згоду для укладення оспорюваного правочину, то даний іпотечний договір був укладений з порушенням положення частини першої статті 13 Закону України «Про іпотеку», а тому в силу статті 215 ЦК України є недійсним.

Апеляційний суд зазначив, що доводи апеляційної скарги ПАТ «ВіЕс Банк» про те, що укладаючи договір іпотеки від 03 листопада 2008 року ВАТ «Фольксбанк», правонаступником якого є ПАТ «ВіЕс Банк», та ОСОБА_5 діяли в межах закону, оскільки обтяжень та обмежень щодо офісного приміщення АДРЕСА_1 у реєстрі в інтересах іпотекодержателя - ПАТ «АБ «Укргазбанк» не зареєстровано, є необґрунтованими, оскільки вказане офісне приміщення було створено з прив'язкою до квартир АДРЕСА_1, 34 внаслідок їх реконструкції, а на дані об'єкти нерухомого майна було зареєстровано обтяження відповідно до договорів іпотеки: від 12 вересня 2007 року, укладеним банком з ОСОБА_7, та від 12 лютого 2008 року, укладеним банком з ОСОБА_9, тому ПАТ «АБ «Укргазбанк» є попереднім іпотекодержателем.

Апеляційний суд вказав, що укладення оспорюваного договору іпотеки, предметом якого було офісне приміщення по АДРЕСА_1, що створене в результаті реконструкції, переобладнання квартир АДРЕСА_1, АДРЕСА_2 у цьому будинку без згоди ПАТ «АБ «Укргазбанк», свідчить про порушення прав позивача та неможливість останнього задовольнити вимоги щодо погашення кредитної заборгованості за рахунок іпотечного майна, оскільки відповідно до договору відступлення права вимоги від 29 грудня 2017 року ПАТ «ВіЕс Банк» відступило ТОВ «Траст Фінанс» право вимоги за кредитним договором від 03 листопада 2008 року, укладеним між ВАТ «Фольксбанк», правонаступником якого є ПАТ «ВіЕс Банк», та ОСОБА_5

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2018 року до Верховного Суду, ТОВ «Траст Фінанс», посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами порушено норми частини третьої статті 12 Закону України «Про іпотеку» та частини другої статті 215 ЦК України, оскільки при розгляді справи суди послалися на те, що недійсність спірного договору прямо встановлена законом, тобто визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (нікчемний правочин), проте розглянули справу та застосували норми, що визначають такий договір оспорюваним.

Судами не було враховано, що укладенням спірного договору іпотеки права позивача не були порушені, оскільки рішеннями Луцького міськрайонного суду Волинської області: від 15 вересня 2011 року та від 08 листопада 2011 року позови ПАТ «АБ «Укргазбанк» відповідно до ОСОБА_7 та ОСОБА_9 про звернення стягнення на предмет іпотеки були задоволені.

Відзив на касаційну скаргу учасники процесу до суду не подали.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК Українивизначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина перша статті 203 ЦК України).

У частині першій статті 13 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що предмет іпотеки може бути переданий в наступну іпотеку за згодою попередніх іпотекодержателів, якщо інше не встановлено попереднім іпотечним договором. Попередня іпотека має вищий пріоритет над наступними іпотеками.

Згідно з частиною третьою статті 12 Закону України «Про іпотеку» правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

У пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» судам роз'яснено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору.

Встановивши, що договір іпотеки від 03 листопада 2008 року, укладений між ВАТ «Фольксбанк», правонаступником якого є ПАТ «ВіЕс Банк», та ОСОБА_5 було укладено з порушенням вимог статті 13 Закону України «Про іпотеку» без згоди попереднього іпотекодержателя - ПАТ «АБ «Укргазбанк», суди дійшли правильно висновку, що такий договір в силу статті 215 ЦК України слід визнати недійсним.

Суди вірно виходили з того, що нежитлове приміщення загальною площею 148,6 кв. м на АДРЕСА_1 утворилось внаслідок реконструкції, перепланування двох житлових квартир АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, а тому воно не є новоствореним об'єктом нерухомого майна, оскільки створене з прив'язкою до уже існуючої заставленої нерухомості (квартир АДРЕСА_1, 34), з використанням її функціональних елементів, іпотекодержателем якої є ПАТ «АБ «Укргазбанк».

Такий висновок судів узгоджується з правовим висновком викладеним Верховним Судом України у постанові від 6 липня 2016 року у справі № 6-1213цс16.

Доводи касаційної скарги про те, що спірним договором права позивача не порушено, є безпідставними, оскільки предметом договору іпотеки від 03 листопада 2008 року є офісне приміщення по АДРЕСА_1, що створене у результаті реконструкції та переобладнання квартир АДРЕСА_1, АДРЕСА_2 цього будинку, які було передано в іпотеку ПАТ «АБ «Укргазбанк», оспорений договір іпотеки було укладено без згоди попереднього іпотекодержателя, що свідчить про порушення прав позивача та неможливість задовольнити вимоги щодо погашення кредитної заборгованості за рахунок іпотечного майна.

Спірним договором було порушено вимоги статті 13 Закону України «Про іпотеку» та пункти 3.3.5, 3.3.7 договорів іпотеки: від 12 вересня 2007 року, укладеним між ПАТ «АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_7, та від 12 лютого 2008 року, укладеним між ПАТ «АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_9, оскільки в разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця та має всі його права й несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі та на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки (частини перша та друга статті 23 Закону України «Про іпотеку»).

Посилання ТОВ «Траст Фінанс» на те, що суди фактично встановили нікчемність спірного правочину відповідно до положень частини другої статті 215 ЦК України та частини третьої статті 12 Закону України «Про іпотеку», тому безпідставно визнали його недійсним не може бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки в даному випадку між сторонами існує спір, має місце правова невизначеність щодо спірного правочину, сторони договору іпотеки від 03 листопада 2008 року не визнають його невідповідність зазначеним вимогам закону, договір було зареєстровано в Державному реєстру іпотек, тобто його укладенням створені цивільні права та обов'язки. Задовольнивши позов, суди захистили та відновили порушені права ПАТ «АБ «Укргазбанк», як попереднього іпотекодержателя.

Відповідно до частини другої статті 410 ЦПК Українине може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Отже, вирішуючи спір, суди повно, всебічно та об'єктивно з'ясували обставини справи, дослідили усі наявні у матеріалах справи докази та дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову ПАТ «АБ «Укргазбанк», відновивши його права, які були порушені спірним договором.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Траст Фінанс» залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Волинської області від 16 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б.І. Гулько

Ю.В. Черняк