Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 05.11.2019 року у справі №761/36418/18
Ухвала КЦС ВП від 18.02.2020 року у справі №761/36418/18

Постанова

Іменем України

19 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 761/36418/18

провадження № 61-18965св19

головуючого - Сімоненко В. М.,

суддів: Калараша А. А., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,

третя особа - Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Енергобанк»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 травня 2019 року у складі судді Піхур О.В. та постанову Київського апеляційного суду від 24 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Гуля В. В., Сушко Л. П., Березовенко Р. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа: Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» про стягнення грошових коштів.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 26 січня 2015 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Енергобанк» було укладено депозитний договір № ДФ- 122655-1401 про строковий банківський вклад зі щомісячною виплатою відсотків, однак Постановою Правління Національного Банку України від 12 лютого 2015 року № 96 ПАТ «Енергобанк» було віднесено до категорії неплатоспроможних, відповідно до Постанови Правління Національного Банку України від 11 червня 2015 року № 370 «Про відкликання банківської ліцензії на ліквідацію банку ПАТ «Енергобанк», Виконавчою дирекцією Фонду прийнятого рішення № 12 від 12 червня 2016 року № 115 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Енергобанк» та призначено Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Енергобанк», однак належні для позивача кошти Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не повертав з 20 жовтня 2015 року до 24 травня 2016 року, чим було завдано позивачу шкоду та нанесено матеріальні збитки.

У зв`язку з вищевикладеним позивач просила суд стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на її користь грошові кошти в розмірі 282 599,80 грн, а саме: пеню за прострочення зобов`язання - 262 599,80 грн, відшкодування моральної шкоди - 20 000,00 грн.

Короткий зміст судового рішення суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 20 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 24 вересня 2018 року, відмовлено в задоволенні позову, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 24 вересня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що діяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, та процедура ліквідації банку регулюється спеціальним законодавством, тому до правовідносин, які виникли між сторонами не може бути застосовані положення Закону України «Про захист прав споживачів», та положення ЦК України, що регулюють договірні зобов`язання, умови їх виконання та наслідки, що настають у зв`язку з їх порушенням. Крім того, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб покладені на нього законом зобов`язання перед позивачем виконав в повному обсязі у порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій, у якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 вересня 2019 року вказану справу призначено судді-доповідачеві Петрову Є. В.

04 листопада 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 13 лютого 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Пунктом 2 розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу мотивовано тим, що твердження суду про те, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб покладені на нього Законом зобов`язання перед позивачем виконав у повному обсязі у порядку та на умовах передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є свідомим перекручуванням обставин справи та невірним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права до спірних правовідносин, оскільки Фонд гарантування вкладів фізичних осіб отримавши від Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Енергобанк» Брайко С. А. додаткову інформацію від 20 жовтня 2015 року про включення ОСОБА_1 до Переліку вкладників ПАТ «Енергобанк», які мають право на відшкодування за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, проігнорував статті 26, 27, 28 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», протягом семи місяців зміни до реєстру вкладників не затвердив та відповідні виплати у строки передбачені Законом не здійснив, чим завдав матеріальних збитків позивачу.

У відзиві на касаційну скаргу представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в якому він погоджується із висновками судів та зазначає, що задоволення вимог вкладників/кредиторів банку здійснюється у порядку, передбаченому спеціальним Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» і стягнення коштів у будь-який інший спосіб, відмінний від визначеної цим Законом процедури, неможливий.

Крім того вважає посилання апелянта на те, що спірні відносини регулюються Законом України «Про захист прав споживачів», необґрунтованими, оскільки правовідносини між вкладником та Фондом гарантування вкладів фізичних осіб регулюється виключно спеціальним законом.

Щодо відсутності порушеного права позивача з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб представник зазначав, що повноваження щодо формування переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування та визначення сум, що підлягають відшкодуванню покладені на Уповноважену особу Фонду.

Щодо неможливості стягнення з Фонду гарантування 3% пені на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» та моральної шкоди вказував, що банк перебуває в процедурі ліквідації, а тому, з урахуванням Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» на час здійснення такої процедури було призначено Уповноважену особу Фонду, яка набуває усі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до припинення діяльності банку, тоді як згідно приписів пункту першого частини п`ятої статті 36 цього Закону під час дії тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема, задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, а також нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), а також зобов`язань перед кредиторами, у тому чисті не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов`язань банку.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

26 січня 2015 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Енергобанк» було укладено депозитний Договір № ДФ-122655-1401 про строковий банківський вклад зі щомісячною виплатою відсотків: сума вкладу 100 000 грн; строк розміщення 182 дня (з 25 січня 2015 року по 27 липня 2015 року); зі сплатою: 23,75 % річних.

Того ж дня на виконання умов Договору ОСОБА_1 було здійснено платіж на користь ПАТ «Енергобанк» в розмірі 100 000 грн згідно квитанції № 157387 від 26 січня 2015 року призначення платежу: залучення коштів на депозит згідно укладеної Угоди № 122655-1401 від 26 січня 2015 року.

На підставі постанови Правління Національного Банку України від 12 лютого 2015 року № 96 «Про віднесення ПАТ «Енергобанк» до категорії неплатоспроможних Виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 12 лютого 2015 року № 29 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Енергобанк», згідно з яким з 13 лютого 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено Ільчука О. П . Уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Енергобанк» строком на 1 рік - з 12 червня 2015 року до 11 червня 2016 року.

Постановою Національного банку України від 11 червня 2015 року № 370 було прийнято рішення «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Енергобанк».

В свою чергу на виконання Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Виконавчою дирекцією Фонду було прийнято Рішення від 12 червня 2015 року № 115 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Енергобанк», призначено Уповноважену особу Фонду на ліквідацію банку» та повідомлено вкладників банку про те що з 19 червня 2015 року Фонд розпочинає виплату коштів вкладникам банку «Енергобанк».

Згідно листа повідомлення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 20 травня 2016 року № 02-036-24224/16 за підписом заступника директора - розпорядника Фонду Кияк А. Г. - ОСОБА_1 повідомлено про те, що належна їй сума гарантованого відшкодування за вкладом в ПАТ «Енергобанк» перерахована грошовим переказом в ПАТ «ПУМБ» для отримання коштів, вона може звернутися з 24 травня 2016 року в найближчу філію ПАТ «ПУМБ» з паспортом та довідкою про присвоєння ідентифікаційного номера.

27 травня 2016 року через відділення № 7 ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» позивачем ОСОБА_1 було отримано згідно Заявки на видачу готівки № НОМЕР_1 належні їй грошові кошти в сумі 100 612,95 грн, як вкладнику ПАТ «Енергобанк», що гарантовані Фондом.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій відповідають вказаним вимогам закону.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 19 ЦПК України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Разом з тим відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 цього Кодексу).

Системний аналіз зазначених норм процесуального законодавства дає підстави для висновку, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень, здійснює публічно-владні управлінські функції і в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило, майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин справи.

Таким чином до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлюються Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Цим Законом також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Цей Закон є спеціальним щодо спірних правовідносин.

Спір щодо права фізичної особи на відшкодування за вкладом за рахунок коштів Фонду (якщо адміністративна рада Фонду згідно з пунктом 17 частини першої статті 9 Закону не прийняла рішення про збільшення граничної суми такого відшкодування) є публічно-правовим і пов`язаний з виконанням Фондом владної управлінської функції з організації виплати цього відшкодування. А тому такий спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

Аналогічний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 813/921/16 (провадження № 11-126апп18), від 23 травня 2018 року у справі № 820/3770/16 (провадження № 11-409апп18), від 06 червня 2018 року у справі № 727/8505/15-ц (провадження № 14-180 цс 18), від 23 січня 2019 року у справі № 285/489/18-ц (провадження № 14-470цс18), від 10 квітня 2019 року у справі № 761/10730/18 (провадження № 14-116цс19) та від 13 листопада 2019 року № 761/2987/18 (провадження 14-285цс19).

У справі, що переглядається, ОСОБА_1 просила стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб грошові кошти в розмірі 282 599,80 грн, а саме: пені за прострочення зобов`язання у розмірі 262 599,80 грн, відшкодування моральної шкоди у розмірі 20 000,00 грн. Правовими підставами для стягнення цих сум позивач зазначає несвоєчасну виплату Фондом гарантування вкладів фізичних осіб гарантованого відшкодування за договором вкладу, укладеним з банком, у якому в подальшому було розпочато процедуру ліквідації та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Вказані майнові вимоги заявлені позивачем не до банку-боржника, а до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та стосуються правомірності дій останнього, пов`язаних із своєчасністю виплати вкладнику гарантованого відшкодування.

Такий спір пов`язаний із виконанням Фондом гарантування вкладів фізичних осіб владної управлінської функції з організації виплати суми гарантованого відшкодування та застосування відповідальності за несвоєчасне виконання такої виплати, тому є публічно-правовим і підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Оскільки позовні вимоги про стягнення з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб пені, а також відшкодування моральної шкоди стосуються безпосередньо правомірності дій Фонду і розглядаються за правилами адміністративного судочинства, провадження у цій справі підлягає закриттю.

Стаття 414 ЦПК України визначає, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі з підстав, передбачених статтею 255 цього Кодексу.

У пункті 1 частини першої статті 255 ЦПК України вказано, що суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкових висновків про можливість розгляду цієї справи за правилами цивільного судочинства, касаційний суд скасовує рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 травня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 вересня 2019 року із закриттям провадження у справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною другою статті 141 ЦПК України передбачено, що порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених стаття 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

Керуючись статтями 255, 256, 400, 409, 414, 416 ЦПК України Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 травня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 вересня 2019 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа: Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» про стягнення грошових коштів - закрити.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що розгляд справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. М. Сімоненко

Судді: А. А. Калараш

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров

С. П. Штелик