Історія справи

Постанова КЦС ВП від 19.01.2022 року у справі №678/326/17
Ухвала КЦС ВП від 18.02.2021 року у справі №678/326/17

Постанова

Іменем України

19 січня 2022 року

м. Київ

справа № 678/326/17

провадження № 61-1818св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Усика Г. І. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Летичівська районна державна адміністрація Хмельницької області, ОСОБА_2 ,

третя особа - Летичівська селищна рада Летичівського району Хмельницької області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області від 08 жовтня 2020 року у складі судді Потапова О. О. та постанову Хмельницького апеляційного суду

від 24 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Ярмолюка О. І., Купельського А. В., Янчук Т. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Летичівської районної державної адміністрації Хмельницької області (далі - Летичівська РДА), ОСОБА_2 , третя особа - Летичівська селищна рада Летичівського району Хмельницької області (далі - Летичівська селищна рада), про визнання недійсним договору оренди земель водного фонду.

На обґрунтування позовних вимог зазначав, що 15 квітня 2016 року на аукціоні з продажу майна Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія» (далі - СТОВ «Мрія») він придбав греблю ставу в селі Рудня Летичівського району Хмельницької області протяжністю 150 м.

21 квітня 2016 року, на підставі біржового протоколу № 16/12, між ним та СТОВ «Мрія» в особі ліквідатора Іващука В. А. укладений договір купівлі-продажу зазначеного нерухомого майна, а 22 квітня 2016 року підписаний передавальний акт.

Рішенням від 31 жовтня 2016 року № 32124298 державний реєстратор Андрієвська М. В. здійснила державну реєстрацію за ним права власності на греблю ставу протяжністю 150 м, що розташована у селі Рудня Летичівського району Хмельницької області на земельній ділянці, кадастровий номер 6823084600:06:016:0001.

17 жовтня 2016 року він уклав з ПП «Земельно-юридичний центр» договір № 16/42 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі для експлуатації та догляду за гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами і каналами, розташованими в с. Рудня, за межами населених пунктів Летичівської об`єднаної територіальної громади. Однак листом від 23 лютого 2017 року за вих. № 17/33 ПП «Земельно-юридичний центр» повідомило його про неможливість виготовлення технічної документації, оскільки гідротехнічна споруда, що належить йому на праві власності, накладається на земельну ділянку, кадастровий номер 6823084600:06:016:0001.

Як з'ясувалося, 20 листопада 2009 року між Летичівською РДА та ОСОБА_2 укладений договір оренди земель водного фонду, за умовами якого Летичівська РДА передала ОСОБА_2 у строкове платне користування земельну ділянку площею 86,03 га, у тому числі під водним дзеркалом - 76,43 га, під дамбою -

1,02 га, під чагарником у прибережній смузі - 8,58 га.

У повідомленні від 13 червня 2014 року за вих. № 4/1-1779 Державна інспекція сільського господарства в Хмельницькій області (далі - Держсільгоспінспекція в Хмельницькій області) довела до його відома, що договір оренди земель водного фонду від 20 листопада 2009 року між Летичівською РДА та ОСОБА_2 укладений з порушенням вимог Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та Закону України «Про оренду землі», у зв`язку з чим до прокуратури Летичівського району направлено клопотання про вжиття заходів прокурорського реагування. Зокрема, у зверненні від 13 червня 2014 року за

вих. № 4/1-1777 на адресу прокуратури Летичівського району, Держсільгоспінспекція в Хмельницькій області зазначила, що у договорі оренди земель водного фонду від 20 листопада 2009 року, укладеного між Летичівською РДА та ОСОБА_2 , не вказано про умови передачі в заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки як однієї з істотних умов договору. Крім того, відсутні кадастровий план земельної ділянки, акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Держсільгоспінспекція в Хмельницькій області також зазначила про те, що дамба знаходиться у спільній власності громадян як власників майнових паїв, набутих в результаті паювання майна СТОВ «Щорса», у зв`язку з його реформуванням у СТОВ «Мрія», а тому при укладенні договору оренди земель водного фонду

від 20 листопада 2009 року з ОСОБА_2 , Летичівська РДА порушила вимоги статей 88 90 120 123 124 ЗК України, статті 15 Закону України «Про оренду землі» та права громадян як власників паїв.

Посилаючись на те, що договір оренди земель водного фонду від 20 листопада 2009 року, укладений між Летичівською РДА та ОСОБА_2 , грубо порушує чинне законодавство, оскільки в оспорюваному договорі оренди землі відсутні умови збереження стану об'єкта оренди, які визначені законом як істотні умови договору оренди землі, та порушує його права, ОСОБА_1 просив визнати зазначений договір недійсним.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Віньковецького районного суду Хмельницької області від 08 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду

від 24 грудня 2020 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, мотивовано тим, що доводи ОСОБА_1 про те, що оспорюваний договір оренди земель водного фонду не відповідає вимогам статті 15 Закону України «Про оренду землі», зокрема не містить умову збереження стану об`єкта оренди, спростовуються змістом пунктів 9.18, 9.19, 9.22 договору оренди, згідно з якими орендар зобов`язаний: дотримуватися обмежень господарської діяльності у прибережних захисних смугах і водоохоронних зонах, а також інших вимог чинного законодавства; проводити залуження прибережних смуг, при потребі заліснення, здійснювати догляд за ними; не допускати порушень санітарних норм і правил, підтоплення територій; додержуватися правил експлуатації гідротехнічних споруд та проводити їх ремонт; не виконувати на водосховищі перебудову гребель та гідротехнічних споруд без погодження орендодавця, не здійснювати самовільний забір і скид води.

Ураховуючи, що оспорюваний договір оренди земель водного фонду укладений задовго до набуття позивачем права власності на греблю ставу, суд дійшов висновку, що обраний ОСОБА_1 спосіб захисту своїх прав у спосіб визнання недійсним цього договору не є ефективним. У спірних правовідносинах ОСОБА_1 , в силу вимог частини другої статті 120 ЗК України, вправі заявити про перехід до нього права користування земельною ділянкою, на якій розміщена гребля ставу, на тих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Рух справи у суді касаційної інстанції. Узагальнені доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та аргументи інших учасників справи

У лютому 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_1 , у якій він просив рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області від 08 жовтня 2020 року і постанову Хмельницького апеляційного суду від 24 грудня 2020 року скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Підставами касаційного оскарження судових рішень ОСОБА_1 зазначив неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема, неврахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду

від 10 квітня 2018 року у справі № 915/672/17, від 30 травня 2018 року у справі

№ 908/1990/17, від 18 липня 2018 року у справі № 821/3514/15-а, від 04 липня 2019 року у справі № 911/2244/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України) та порушення норм процесуального права - суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Ухвалою Верховного Суду від 22 березня 2021 року відкрито касаційне провадження на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України та витребувано матеріали справи.

Касаційна скарга ОСОБА_1 , у межах доводів та вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, обґрунтована посиланням на те, що вирішуючи спір, суд першої інстанції без відповідного обґрунтування вийшов за межі заявлених ним вимог, фактично розглянув вимоги, які він не заявляв, - про розірвання договору оренди земель водного фонду від 20 листопада 2009 року, укладеного між Летичівською РДА та ОСОБА_2 , тоді як він просив визнати оспорюваний договір недійсним. Тим самим суд першої інстанції порушив його права, суттєво погіршив його становище, оскільки всупереч положенням статті 120 ЗК України, частини третьої статті 7 Закону України «Про оренду землі», визнав чинним оспорюваний ним договір на момент прийняття судового рішення. Апеляційний суд на допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права уваги не звернув та не надав їм належної оцінки.

Суди застосували статтю 120 ЗК України без урахування висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 915/672/17,

від 30 травня 2018 року у справі № 908/1990/17, від 04 липня 2019 року у справі № 911/2244/18, що позбавило його права на захист земельної ділянки, що мала перейти у його власність унаслідок укладення договору купівлі-продажу греблі ставу, та залишили поза увагою його аргументи про те, що без припинення оспорюваного ним договору оренди земельної ділянки водного фонду

від 20 листопада 2009 року, укладеного між Летичівською РДА та ОСОБА_2 , він позбавлений права користування земельною ділянкою під об'єктом нерухомого майна - спорудою греблі ставу протяжністю 150 м, що належить йому на праві власності.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Установлені судами фактичні обставини справи

Судами попередніх інстанцій установлено, що на підставі розпорядження Летичівської РДА від 18 червня 2009 року № 272/2009-р між ОСОБА_2 (орендар) та Летичівською РДА (орендодавець) 20 листопада 2009 року укладений договір орендиземель водного фонду (далі - договір оренди), за умовами якого орендар прийняв в строкове (на 20 років) платне користуванняземельну ділянку із земель державної власності земель водного фонду (загальна площа 86,03 га, у тому числі. під водним дзеркалом - 76,43 га, під дамбою -

1,02 га та8,58 га під чагарниками уприбережній смузі) для обслуговування ставу і рибогосподарських потреб, що знаходиться на території Руднянської сільської ради біля села Рудня. Договір оренди зареєстровано у Летичівському районному відділі Хмельницької регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України», про що14 грудня 2009 року в Державному реєстрі земель вчинено відповідний запис

№ 040973700074.

15 грудня 2009 року сторони договору підписали акт передачі-прийому земельної ділянки під водним об`єктом (ставом), переданої в оренду.

На замовлення ОСОБА_2 . Приватним підприємством«Кілюта» виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення в натурі на місцевості меж земельної ділянки водного фонду на території Руднянської сільської ради, що перебуває у користуванні ОСОБА_2 , дозвіл на що надано Летичівською РДА.

Переданій в оренду ОСОБА_2 земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 6823084600:06:016:0001.

21 квітня 2016 року ОСОБА_1 придбавна аукціоні з продажу майна СТОВ «Мрія», на підставі договору купівлі-продажу майна, посвідченого організатором аукціону - Першою українською міжрегіональною товарною біржею, греблю ставу в селі Рудня Летичівського району Хмельницької області протяжністю

150 м.

22 квітня 2016 року між СТОВ «Мрія» та ОСОБА_1 підписаний передавальний акт щодо вказаного майна.

На підставі заяви ОСОБА_1 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, державний реєстратор Андрієвська М. В. рішенням від 31 жовтня 2016 року

№ 32124298 здійсниладержавну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на греблю ставупротяжністю 150 м, що розташована в селі Рудня Летичівського району Хмельницької областіна земельній ділянці, кадастровий номер 6823084600:06:016:0001, що перебуває у користуванні ОСОБА_2 на підставі договору оренди від 20 листопада 2009 року,укладеного з Летичівською РДА.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування

Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги ОСОБА_1 висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, шляхом визнання правочину недійсним.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені статтею 203 ЦК України. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

Згідно з частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на дату укладення оспорюваного договору оренди) істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, є підставою для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга статті 15 Закону України «Про оренду землі»).

ОСОБА_1 обґрунтовував вимоги про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки водного фонду від 20 листопада 2009 року, укладеного між Летичівською РДА та ОСОБА_2 , посилаючись на те, що в оспорюваному договорі оренди відсутні умови збереження стану об`єкта оренди, які визначені законом як істотні умови договору оренди землі, та що такий договір порушує його право власності на греблю ставу.

Установивши, що оспорюваний договір оренди землі містить умови збереження стану об`єкта оренди (пункти 9.18, 9.19, 9.22 договору оренди), суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про те, що сторони оспорюваного договору у належній формі досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, встановлених Законом України «Про оренду землі» для договорів оренди землі на дату його укладення.

Доводи касаційної скарги заявника не дають підстав для висновку про те, що вирішуючи спір, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та розглянув вимоги, які ОСОБА_1 не заявляв, - про розірвання договору оренди, оскільки, як вбачається з описової та мотивувальної частини рішення суду першої інстанції, предметом розгляду були вимоги позивача про визнання недійсним договору оренди земель водного фонду від 20 листопада 2009 року, укладеного між Летичівською РДА та ОСОБА_2 .

Зазначення судом у вступній та резолютивній частинах рішення суду про розгляд позовних вимог ОСОБА_1 до Летичівської РДА, ОСОБА_2 , третя особа - Летичівська селищна рада, про визнання розірвання договору оренди земель водного фонду є опискою суду, що виникла внаслідок допущеної самим позивачем описки у позовній заяві «про розірвання договору оренди землі

від 20 листопада 2009 року», тоді як зі змісту позовної заяви та її прохальної частини вбачається, що позивач заявив вимогу про визнання недійсним оспорюваного договору оренди землі, що і була предметом вирішення спору в суді.

Щодо доводів касаційної скарги заявника про неврахування судами висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).

Здійснюючи право на судовий захист, звертаючись до суду, особа повинна вказати суб`єктивне бачення порушеного права чи охоронюваного інтересу та спосіб його захисту. Вирішуючи спір, суд зобов`язаний надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Таким чином, суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного правам чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі

№ 905/1926/16 (провадження № 12-186гс18), від 30 січня 2019 року у справі

№ 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18) та від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).

Іншими словами, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Відмовляючи у задоволенні вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним оспорюваного договору оренди землі, суди виходили з того, що оспорюваний ним договір оренди укладений між Летичівською РДА та ОСОБА_2 з дотриманням вимог закону, до того ж задовго до дати набуття ОСОБА_1 права власності на греблю ставу, а тому обраний позивачем спосіб захисту не забезпечить ефективного захисту його права на користування земельною ділянкою, необхідною для обслуговування належного йому на праві власності нерухомого майна.

Аргументи заявника про те, що вирішуючи питання про можливість захисту його прав як нового власника греблі ставу у правовідносинах щодо користування земельною ділянкою, на якій безпосередньо розташований об`єкт нерухомості та яка необхідна для його обслуговування, у спосіб визнання недійсним договору оренди землі, укладеного між Летичівською РДА та ОСОБА_2 раніше дати набуття ним права власності на майно, суди не врахували висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 10 квітня 2018 року у справі № 915/672/17,

від 30 травня 2018 року у справі № 908/1990/17, від 04 липня 2019 року у справі № 911/2244/18, не знайшли свого підтвердженння з огляду на таке.

У постановах від 10 квітня 2018 року у справі № 915/672/17, від 30 травня

2018 року у справі № 908/1990/17, від 04 липня 2019 року у справі № 911/2244/18 Верховний Суд дійшов висновків про те, що питання переходу права на земельну ділянку у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюється статтями 120 ЗК України та 377 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно з частиною другою статті 120 ЗК України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до частини третьої статті 7 Закону України «Про оренду землі» до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

У розумінні наведених положень законодавства при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду право попереднього користувача земельною ділянкою припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки. Відповідно, новий власник об'єкта нерухомості, до якого переходить право оренди, набуває право оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Стаття 32 Закону України «Про оренду землі» не передбачає припинення договору оренди землі шляхом його розірвання у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Ураховуючи наведене, відчуження об`єкта нерухомості, що знаходиться на орендованій земельній ділянці, не є підставою для розірвання договору оренди з попереднім власником або визнання його недійсним, оскільки такий договір припиняється щодо останнього, однак діє на тих самих умовах щодо особи, яка, набувши право власності на нерухоме майно, розміщене на орендованій земельній ділянці, з моменту набуття такого права, набуває також право оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже, й відповідні права та обов`язки, зокрема зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою.

Наведене дає підстави для висновку, що у спірних правовідносинах,

ОСОБА_1 як новий власник греблі ставу протяжністю 150 м, що розташована у селі Рудня Летичівського району Хмельницької області на земельній ділянці кадастровий номер 6823084600:06:016:0001, якою користується на умовах оренди ОСОБА_2 , набув права вимагати оформлення на своє ім`я документів щодо користування земельною ділянкою, на якій безпосередньо розташований об`єкт нерухомості та яка необхідна для його обслуговування. Саме такий правовий висновок Верховний Суд зробив у постанові від 17 лютого 2021 року у справі № 757/2524/16-ц.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що обраний позивачем спосіб захисту права на користування земельною ділянкою, на якій безпосередньо розташований набутий ним у власність об`єкт нерухомості (гребля ставу) та яка необхідна для його обслуговування, у спосіб визнання недійсним укладеного між Летичівською РДА та ОСОБА_2 договору оренди земель водного фонду від 20 листопада 2009 року, не відповідає характеру порушення суб'єктивного права позивача, за захистом якого він звернувся до суду, а тому вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Доводи касаційної скарги про неврахування апеляційним судом правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 915/672/17, від 30 травня 2018 року у справі № 908/1990/17, від 04 липня 2019 року у справі № 911/2244/18, є безпідставними, оскільки зроблені в них висновки не суперечать тим, до яких дійшли суди у справі, яка переглядається.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Аналізуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 .

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 415 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області від 08 жовтня

2020 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 24 грудня 2020 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. І. Усик

О. В. Ступак

В. В. Яремко