Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 20.08.2019 року у справі №356/11/17

Постанова

Іменем України

11 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 356/11/17

провадження № 61-26323св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс",

відповідач - ОСОБА_1,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Березанського міського суду Київської області у складі судді Лялик Р. М. від 04 липня 2017 року та рішення апеляційного суду Київської області від 24 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Кашперської Т. Ц., Фінагєєва В. О., Яворського М. А.,

ВСТАНОВИВ:

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" (далі - ТОВ "ФК "Вектор Плюс") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позовна заява мотивована тим, що 03 листопада 2006 року між АКБ "ТАС-Комерцбанк", правонаступником якого є відкрите акціонерне товариство "Сведбанк" (далі - ВАТ "Сведбанк"), та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у сумі 10 000,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом, строком до 03 листопада 2009 року.

Цього ж дня на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором сторони уклали іпотечні договори, предметом якого є земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_1.

28 листопада 2012 року ПАТ "Сведбанк" відступив ТОВ "ФК "Вектор Плюс" відповідно до договору факторингу № 15 та договору про відступлення прав за іпотечними договорами свої права вимоги до відповідача за зобов'язаннями за кредитним договором та іпотечним договором від 03 листопада 2006 року.

Посилаючись на те, що станом на 09 грудня 2016 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становить 596 124 грн 90 коп., ТОВ "ФК "Вектор Плюс" просило в рахунок погашення вказаної заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки, що належить ОСОБА_1, шляхом застосування процедури продажу на користь третьої особи, за ціною 46 602 грн, визначеною на підставі оцінки предмета іпотеки.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Березанського міського суду Київської області від 04 липня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із спливу строку позовної давності, посилаючись на те, що 28 листопада 2012 року банк відступив ТОВ "ФК "Вектор Плюс" свої права вимоги до відповідача, а тому саме 28 листопада 2012 року у позивача виникло право на звернення до суду за захистом свого порушеного права.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням апеляційного суду Київської області від 24 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ТОВ "ФК "Вектор Плюс" задоволено, рішення Березанського міського суду Київської області від 04 липня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 2605/1106/80-001 від 03 листопада 2006 року у розмірі 23 130,36 доларів США, що еквівалентно 596 124 грн 90 коп., та яка складається з заборгованості за основною сумою кредиту 9794,00 доларів США, що еквівалентно 252 414 грн 89 коп., заборгованості за процентами 5429,66 доларів США, що еквівалентно 139 935 грн 37 коп., нарахованої пені 7906,70 доларів США, що еквівалентно 203 774 грн 64 коп., звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на земельні ділянки, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1.0,3214 га. та 0,1000 га. ), що належать ОСОБА_1, шляхом застосування процедури продажу будь-якій особі-покупцеві, за ціною 45
223 грн, визначеною на підставі оцінки предмета іпотеки.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив із того, що за кредитним договором, укладеним між ПАТ "Сведбанк" і ОСОБА_1, забезпеченим іпотечними договорами, утворилася заборгованість внаслідок порушення умов кредитного договору у розмірі 23 130,36
доларів США, що еквівалентно 596 124 грн 90 коп., право вимоги за яким перейшло до позивача, а тому наявна необхідність захисту права позивача шляхом звернення стягнення на предмет іпотечного договору в рахунок погашення зазначеної заборгованості.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи касаційних скарг

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що з моменту укладення договору факторингу № 15 позивач набув право вимоги виконання зобов'язань за рішенням Березанського міського суду Київської області від 19 березня 2012 року, а тому строк позовної давності починає обчислюватися з моменту набрання законної сили рішенням суду по справі № 2-55/2012 про стягнення заборгованості, а саме з 23 вересня 2013 року, та закінчується 23 вересня 2016 року, проте з цим позовом банк звернувся лише у січні 2017 року, тобто з пропуском строку позовної давності. Також судами не враховано, що ані первісний кредитор - ВАТ "Сведбанк ", ані ТОВ "ФК "Вектор Плюс" не повідомили його про укладення договору факторингу та договору про відступлення прав за іпотечними договорами, що свідчить про порушення його прав.

Крім того, як вбачається з іпотечних договорів, вартість земельної ділянки площею 0,3214 га складає 48 700 грн, а вартість земельної ділянки площею 0,1000 га - 35 400 грн.

Відзив до суду касаційної інстанції не подано

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

16 травня 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві Бурлакову С. Ю.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 19 серпня 2019 року справу № 356/11/17 призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що 03 листопада 2006 року АКБ "ТАС-Комерцбанк", правонаступником якого є ПАТ "Сведбанк", та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 2605/1106/80-001, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 10 000,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом, строком до 03 листопада 2009 року.

03 листопада 2006 року АКБ "ТАС-Комерцбанк" та ОСОБА_1 уклали іпотечні договори № 2605/1106/80-001-Z-1 та № 2605/1106/80-001-Z-2, за умовами яких іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю земельні ділянки загальною площею 0,1000 га та 0,3214 га відповідно, що розташовані за адресою; АДРЕСА_1.

Рішенням Березанського міського суду Київської області від 19 березня 2012 року за позовом ПАТ "Сведбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Сведбанк" заборгованість за кредитним договором в сумі 125 910 грн 22 коп.

28 листопада 2012 року ПАТ "Сведбанк ", який є правонаступником ВАТ "Сведбанк", яке в свою чергу виступає правонаступником АКБ "ТАС-Комерцбанк", та ТОВ "ФК "Вектор Плюс" уклали договір факторингу № 15, а також договір про відступлення прав за іпотечними договорами, за якими до ТОВ "ФК "Вектор Плюс" від ПАТ "Сведбанк" перейшло право вимоги за кредитним та іпотечними договорами від 03 листопада 2006 року, укладеними із ОСОБА_1.

Згідно звітів про експертну оцінку вартості земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_1, складеного ТОВ "Науковий центр незалежних експертиз" 21 грудня 2016 року, вартість земельної ділянки площею 0,3214 га складає 27 223 грн, а земельної ділянки площею 0,1000 га - 18 000 грн.

Звертаючись до суду з цим позовом ТОВ "ФК "Вектор Плюс" посилалося на те, що станом на 09 грудня 2016 року заборгованість ОСОБА_1 складає 23130,36 доларів США, що еквівалентно 596 124 грн 90 коп., та яка складається із заборгованості по основній сумі кредиту 9794,00 доларів США, що еквівалентно 252 414 грн 89 коп., заборгованості за процентами 5429,66 доларів США, що еквівалентно 139 935
грн 37 коп. та нарахованої пені 7906,70 доларів США, що еквівалентно 203 774 грн 64 коп.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Норми права та акти їх застосування

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад" ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до стаття 611 ЦК України (частина 2 статті 1050 ЦК України).

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року № 14-10цс18, від 04 липня 2018 року № 14-154цс18 та від 31 жовтня 2018 року № 14-318цс18, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник не виконав, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, а кредитор у цьому випадку має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів та пені.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд

Оскільки після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Суд апеляційної інстанції, досліджуючи наданий позивачем розрахунок заборгованості, не звернув увагу на те, що після закінчення строку дії кредитного договору (03 листопада 2009 року) позивач має право на притягнення відповідача до цивільно-правової відповідальності у порядку, визначеному статтею 625 ЦК України, та не має права стягувати проценти за користування кредитними коштами та пеню після закінчення строку дії кредитного договору. Разом з тим, задовольняючи позов та звертаючи стягнення на предмет іпотеки, суд апеляційної інстанції виходив із наявності заборгованості в розмірі 23 130,36 доларів США, що еквівалентно 596 124 грн 90 коп., яка нарахована позивачем станом на 09 грудня 2016 року, та складається із заборгованості по основній сумі кредиту 9794,00 доларів США, що еквівалентно 252 414 грн 89 коп., заборгованості за процентами 5429,66 доларів США, що еквівалентно 139 935 грн 37 коп., нарахованої пені 7906,70 доларів США, що еквівалентно 203 774 грн 64 коп. Крім того, суд апеляційної інстанції виходив з того, що сумарна вартість земельних ділянок, виходячи із звітів про їх вартість, становить 27 223 грн та 18 000 грн, що разом складає 45 223 грн, проте не надав будь-якої оцінки іпотечним договорам, в яких вартість земельної ділянки площею 0,3214 га складає 48 700 грн, а вартість земельної ділянки площею 0,1000 га - 35 400 грн.

Крім того, відповідно до частини першої, другої статті 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання. Якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Зазначені порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин справи, а суд касаційної інстанції на стадії касаційного розгляду справи позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

За приписами частин 3 , 4 статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За змістом статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

З метою забезпечення завдання цивільного судочинства, а саме щодо забезпечення справедливого розгляду справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвалене у справі судове рішення суду апеляційної інстанції - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Київської області від 24 жовтня 2017 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:М. Є. Червинська С. Ю. Бурлаков Є. В. Коротенко В. М. Коротун В. П. Курило