Постанова

Іменем України

18 березня 2020 року

м. Київ

справа № 466/439/14-ц

провадження № 61-20207св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Кузнєцова В. О.

учасники справи:

позивач за первинним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідач за первинним позовом (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 12 грудня 2017 року в складі судді Глинської Д. Б. та постанову Львівського апеляційного суду від 05 вересня 2019 року в складі колегії суддів: Копняк С. М., Бойко С. М., Ніткевича А. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому з урахуванням уточнень, просив провести розподіл в натурі земельної ділянки площею 0, 2172 в с. Грушів Яворівського району Львівської області, призначеної для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 4625883900:07:002:0002, та виділити йому земельну ділянку розміром по периметру в метрах, а саме: 23,0;69,79;12,20;85,0 - площею 0, 1086 га, позначену зеленим кольором в таблиці 6 графічної частини висновку № 1973/1983/1984/1985/1986/1987 від 29 жовтня 2010 року судової інженерно-технічної експерти; стягнути з ОСОБА_2 на свою користь борг у сумі 166 727 грн; стягнути ОСОБА_2 витрати, пов`язані з продажем квартири у сумі 842 грн, а також збитки в сумі 37 608 грн.

В обґрунтування позову зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його рідний брат ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилась спадщина.

Вказував, що він та відповідач - ОСОБА_2 є спадкоємцями першої черги за законом, отримали відповідні свідоцтва про право на спадщину.

З приводу користування спадковим майном між ним та ОСОБА_2 виник спір.

Просив провести розподіл в натурі земельної ділянки площею 0, 2172 в с. Грушів Яворівського району Львівської області, призначеної для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 4625883900:07:002:0002, та виділити йому земельну ділянку розміром по периметру в метрах, а саме: 23,0;69,79;12,20;85,0 - площею 0, 1086 га, позначену зеленим кольором в таблиці 6 графічної частини висновку № 1973/1983/1984/1985/1986/1987 від 29 жовтня 2010 року судової інженерно-технічної експерти.

Крім того, у 1997 році він дав у борг спадкодавцю - ОСОБА_3 кошти в сумі 12 650 дол. США на ремонт квартири, погашення комунальних боргів, лікування, харчування, про що останній склав розписку, які зобов`язався повернути, однак до смерті борг не повернув.

Після смерті брата він звернувся до ОСОБА_2 з вимогою сплатити половину боргу спадкодавця, оскільки вони вдвох прийняли спадщину, однак відповідач відмовилась.

Оскільки ОСОБА_2 успадкувала 1/2 частку спадщини брата, на думку позивача, вона зобов`язана сплатити його борги у розмірі, який відповідає її

частці, тобто в сумі 6 325 дол. США, що з урахуванням курсу НБУ станом на 28 грудня 2016 року становить 166 727 грн.

Також, відповідач ОСОБА_2 в період з 1983 року по 2007 рік проживала у його квартирі АДРЕСА_1 . За час проживання відповідач завдала йому значних збитків, з її вини була виведена з ладу система опалення, пошкоджені меблі, стіни та вікна. На проведення ремонту та заміну обладнання він витратив 37 608 грн.

Крім того вважає, що відповідач повинна відшкодувати йому витрати у загальному розмірі 842 грн, пов`язані з продажем спадкової квартири, а всього стягнути з відповідача 205 177 грн 62 коп.

У березні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 , в якому просила провести розподіл в натурі земельної ділянки площею 0,2172 в с. Грушів Яворівського району Львівської області,

призначеної для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 4625883900:07:002:0002, та виділити їй земельну ділянку розміром по периметру в метрах, а саме: 23,0;69,79;12,20;85,0 - площею 0, 1086 га, позначену зеленим кольором в таблиці 6 графічної частини висновку №1973/1983/1984/1985/1986/1987 від 29 жовтня 2010 року судової інженерно-технічної експерти.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 12 грудня 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено.

3дійснено реальний розподіл земельної ділянки площею 0, 2172 в с. Грушів Яворівського району Львівської області, призначеної для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 4625883900:07:002:0002, та виділено ОСОБА_2 земельну ділянку розміром по периметру в метрах, а саме: 23,0;69,79;12,20;85,0 - площею 0, 1086 га, позначену зеленим кольором в таблиці 6 графічної частини висновку №1973/1983/1984/1985/1986/1987 від 29 жовтня 2010 року судової інженерно-технічної експерти.

Відмовляючи в задоволенні первісного позову ОСОБА_1 , місцевий суд виходив з того, що останній пред`явив вимогу до ОСОБА_2 про сплату боргу з порушенням шестимісячного строку, встановленого частиною другою статті 1281 ЦК України. Щодо витрат пов`язаних з продажем квартири в сумі 842 грн, то вказані витрати є ініціативою ОСОБА_1 , які не погоджувались із ОСОБА_2 і не повинні нею відшкодовуватись. Щодо спричинення значних збитків, виведення з ладу системи опалення, пошкодження меблів, стін і вікон ОСОБА_2 , вказані вимоги заявлені після спливу позовної давності.

Задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_2 , місцевий суд виходив з доведеності позовних вимог відповідача, оскільки висновком судової інженерно-технічної експертизи №1973/1983/1984/1985/1986/1987 від 29 жовтня 2015 року підтверджено, що за технічними показниками об`єкт може бути поділений, а кожна частина об`єкта може бути виділена в натурі.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 05 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 12 грудня 2017 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення 37 608 грн завданої шкоди за спливом позовної давності скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог за безпідставністю.

В іншій частині рішення місцевого суду залишено без змін.

Апеляційний суд, частково скасовуючи рішення місцевого суду, виходив з того, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження факту пошкодження його майна діями (бездіяльністю) відповідача.

Рішення суду в частині позовних вимог про реальний поділ земельної ділянки не оскаржувався, а відтак його законність і обґрунтованість в цій частині судом апеляційної інстанції не перевірялись.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У листопаді 2019 року до суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 12 грудня 2017 року та постанову Львівського апеляційного суду від 05 вересня 2019 року, в якій заявник, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про стягнення з ОСОБА_2 на його користь 205 177 грн 62 коп. та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що шестимісячний строк для пред`явлення вимоги про сплату боргу він пропустив з поважних причин, оскільки тривалий час займався продажем квартири АДРЕСА_2 , успадкованої в рівних частках з ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_3 . Зазначає, що кошти одержані від продажу квартири вони з сестрою мали розподілити з урахуванням боргу брата.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу та узагальнення його доводів

Відзив до суду касаційної інстанції не подано.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 10 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу № 466/439/14-ц з суду першої інстанції.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У грудні 2019 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилась спадщина, спадкоємцями за законом є сторони по справі - ОСОБА_1 та ОСОБА_2

23 серпня 2007 року позивач ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті свого брата ОСОБА_3 .

Відповідно до розписки від 19 грудня 2000 року ОСОБА_3 отримав від брата ОСОБА_1 12 650 дол. США. Гроші витратив на ремонтні роботи квартири, погашення комунальних боргів, лікування, харчування. Борг зобов`язувався повернути при обміні квартири.

У січні 2014 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розподіл спадкового майна.

28 грудня 2016 року позивач змінив позовні вимоги, просив провести розподіл в натурі земельної ділянки площею 0, 2172 в с. Грушів Яворівського району Львівської області, призначеної для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 4625883900:07:002:0002, та виділити йому земельну ділянку розміром по периметру в метрах, а саме: 23,0;69,79;12,20;85,0 - площею 0, 1086 га, позначену зеленим кольором в таблиці 6 графічної частини висновку № 1973/1983/1984/1985/1986/1987 від 29 жовтня 2010 року судової інженерно-технічної експерти, стягнути з ОСОБА_2 на свою користь борг у сумі 166 727 грн, витрати, пов`язані з продажем квартири у сумі 842 грн, а також збитки в сумі 37 608 грн.

Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції

в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Відповідно до статті 1282 ЦК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у

спадщину. Кожен зі спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

У постанові Верховного Суду України 08 квітня 2015 року у справі № 6-33цс15 зроблено висновок, що згідно зі статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. Разом з тим, положення зазначеної норми застосовуються у випадку дотримання кредитором норм статті 1281 ЦК України щодо строків пред'явлення ним вимог до спадкоємців. Недотримання цих строків, які є присічними (преклюзивними), позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців. Отже, встановлені статтею 1281 ЦК України строки - це строки у межах яких кредитор, здійснюючи власні активні дії, може реалізувати своє суб'єктивне право, а не є строком позовної давності.

Аналогічні висновки щодо застосування положень статей 1281 та 1282 ЦК України викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі 522/407/15-ц (провадження № 14-53цс18).

Відповідно до частин другої - четвертої статті 1281 ЦК України (в редакції чинній на момент смерті та звернення до суду з указаним позовом) кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Згідно з частиною першою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до спадкоємця - ОСОБА_2 з вимогою про сплату боргу 23 січня 2014 року, тобто позивачем пропущений шестимісячний строк звернення, який почав обраховуватися з часу відкриття спадщини, та який є преклюзивним ( ІНФОРМАЦІЯ_1 року - день смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - останній день пред`явлення вимог до спадкоємців, 23 січня 2014 року - день звернення до суду з позовом).

У зв`язку із чим, обґрунтованими є висновки судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні первісного позову в частині стягнення боргу в сумі 166 727 грн.

Щодо витрат, пов`язаних з продажем квартири в сумі 842 грн, що включають вартість послуг БТІ та вартість оцінки майна, то судами правильно зазначено, що такі задоволенню не підлягають. Жодних доказів того, що вказані дії позивача узгоджувались з відповідачем матеріали справи не містять, відтак такі були вчинені особисто позивачем і понесені ним витрати відшкодуванню не підлягають.

Що стосується відшкодування витрат в сумі 37 608 грн 62 коп. на проведення ремонтних робіт в квартирі АДРЕСА_3 , в якій відповідач проживала, варто зазначити наступне.

Апеляційним судом встановлено, що зі змісту заяви від 28 грудня 2016 року вбачається, що відповідач ОСОБА_2 у період з 1983 року по 2007 рік проживала в належній позивачу квартирі АДРЕСА_3 .

В підтвердження суми, яку позивач просив стягнути, останній надав копії квитанцій про закупівлю ним будівельних матеріалів протягом 2007 - 2015 років та проведення ремонтних робіт.

Апеляційним судом встановлено, що позивачем не підтверджено належними доказами позовні вимоги в частині стягнення вартості ремонтних робіт у сумі 37 608 грн 62 коп., тому висновок апеляційного суду про відмову в задоволенні цієї позовної вимоги за недоведеністю є обґрунтованим.

Рішення судів попередніх інстанцій оскаржуються лише в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення з останньої на

користь позивача 205 177 грн 62 коп., тому в іншій частині рішення судів попередніх інстанцій Верховним Судом не переглядається.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині судового рішення, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує

суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваній частині - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 12 грудня 2017 року та постанову Львівського апеляційного суду від 05 вересня 2019 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. С. Жданова В. М. Ігнатенко В. О. Кузнєцов