Історія справи

Постанова

Іменем України

18 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 233/1997/18

провадження № 61-11528св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: прокуратура Донецької області, Державна казначейська служба України,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_1 та його представника - ОСОБА_2 на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 14 січня 2019 року у складі судді Малінова О. С., та постанову Донецького апеляційного суду від 08 травня 2019 року у складі колегії суддів: Мальованого Ю. М., Соломахи Л. І., Канурної О. Д.,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до прокуратури Донецької області, Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди, завданої бездіяльністю процесуальних керівників у кримінальному провадженні № 42015050000000197 від 29 квітня 2015 року.

Позов мотивовано тим, що 26 березня 2015 року відбувся апеляційний розгляд кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , у скоєнні злочинів, передбачених пунктами 1, 6, 12 частиною другою статті 115, частиною четвертою статті 187, частиною третьою статті 187, частиною першою статті 263 КК України, за результатами розгляду якої вирок Дружківського міського суду Донецької області від 20 березня 2014 року скасовано, кримінальну справу повернуто до прокуратури Донецької області для продовження додаткового розслідування.

При апеляційному розгляді кримінальної справи запобіжний захід ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою залишений без змін, але відповідно до ухвали апеляційного суду Запорізької області від 26 березня 2015 року суд зобов`язав орган досудового розслідування мотивовано вирішити питання про вид запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та, в залежності від цього виду, встановити його тривалість відповідно до положень Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

25 травня 2015 року та 08 червня 2015 року позивачем подавались скарги до суду на бездіяльність слідчого Костянтинівського МВ ГУМВС у Донецькій області Джафарова Р. А .

Ухвалами Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 28 травня 2015 року та 09 червня 2015 року визнана незаконною бездіяльність слідчого Джафарова Р. А., яка полягала у навмисному ухиленні від вирішення питання щодо виду запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 і його тривалості відповідно до положень Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, навмисному ухиленні від приведення у відповідність до вимог КПК України 2012 року запобіжних заходів зазначеним особам та навмисному ігноруванні вказівок апеляційного суду Запорізької області. Слідчий суддя зобов`язав слідчого виконати вказівки апеляційного суду Запорізької області щодо мотивованого вирішення органом досудового розслідування питання про вид запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 та, в залежності від цього виду, встановити його тривалість відповідно до положень Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Клопотання слідчого Джафарова Р. А. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_1 17 червня 2015 року розглянуто Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області, який обрав до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням в Артемівському УВП УДПтСУ в Донецькій області № 6.

Позивач посилався на те, що слідчим Костянтинівського МВ ГУМВС України у Донецькій області Джафаровим Р.А. неодноразово була допущена бездіяльність, яка призвела до порушення прав ОСОБА_1 , гарантованих ст. 3, п. 3 ст. 5, п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та тривала у період часу з 29 квітня 2015 року по 17 червня 2015 року (протягом 49 діб).

При цьому процесуальними керівниками прокуратури у даному кримінальному провадженні не було вжито всіх можливих заходів в рамках своїх повноважень щодо усунення вчиненої слідчим Джафаровим Р. А. бездіяльності, тобто зазначеними процесуальними керівниками не було своєчасно вжито заходів щодо забезпечення безумовного виконання слідчим Джафаровим Р. А. вказівок апеляційного суду Запорізької області, викладених в ухвалі від 26 березня 2015 року, та вказівок Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області, викладених в ухвалах від 28 травня 2015 року та від 09 червня 2015 року, що мало негативні наслідки щодо забезпечення реалізації прав ОСОБА_1 , гарантованих ст. 3, п. 3 ст. 5, п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Така діяльність (бездіяльність) Костянтинівської міжрайонної прокуратури Донецької області є доказом формального підходу відповідальними працівниками Костянтинівської міжрайонної прокуратури Донецької області до своїх безпосередніх обов`язків та неналежного виконання ними своїх професійних обов`язків.

Внаслідок пережитих ним нервових потрясінь, пов`язаних з тривалим знаходженням у стані невизначеності щодо вирішення питання про вид запобіжного заходу та щодо подальшої долі, з беззаконням та свавілля правоохоронних органів, зокрема, процесуальних керівників прокуратури, у позивача різко погіршився стан здоров`я, що завадило йому приймати участь у слідчих діях у період часу з 08 червня по 12 червня 2015 року, що підтверджується довідкою Артемівської УВП № 6 від 08 червня 2015 року, згідно якої у ОСОБА_1 було діагностовано гостре респіраторне захворювання.

Крім того, зазначає, що протягом досудового слідства та судового розгляду позивача з Артемівського слідчого ізолятору № 6 спочатку доставляли в Ізолятор тимчасового ув`язнення, який знаходиться в приміщенні Костянтинівського відділення поліції Бахмутського ВП ГУ НП в Донецькій області, звідки доставляли вже до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області. У зв`язку із чим ОСОБА_1 утримувався у приміщенні вказаного Ізолятора тимчасового ув`язнення.

У нього загострились хронічні хвороби, знизилися здатність організму опиратися інфекціям, що знаходиться у прямому причинному зв`язку із протизаконними діями процесуальних керівників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , Костянтинівського міжрайонного прокурора Ткачук В.О., заступника Костянтинівського міжрайонного прокурора М`ясоєдова О. О.

Виходячи із засад розумності, виваженості і справедливості, з урахуванням характеру, обсягу і тривалості його страждань, яких він зазнав у зв`язку із вчиненням бездіяльності процесуальними керівниками прокуратури, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, вважає, що справедливим розміром відшкодування завданої шкоди слід визначити суму 400 000,00 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 14 січня 2019 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного суду від 08 травня 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволення позову суди виходили із необґрунтованості позовних вимог. Судом встановлено, що підставою для відшкодування шкоди у даній справі є бездіяльність процесуальних керівників прокуратури під час нагляду за додержанням законів органами, що проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство, а також бездіяльність під час нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян. У зв`язку з чим суд дійшов висновку про відсутність спеціальних підстав для застосування статті 1176 ЦК України.

Короткий зміст вимог наведених у касаційній скарзі

У червні 2019 року представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 через засоби поштового зв`язку подано касаційну скаргу, в якій просить рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 14 січня 2019 року та постанову апеляційного суду Донецької області від 08 травня 2019 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 мотивована тим, що суд не надав належної оцінки тим фактам, що слідчий суддя Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області неодноразово (ухвалами від 25 травня 2015 року та від 08 червня 2015 року) визнавав незаконною бездіяльність слідчого Джафарова Р. А. щодо ухилення від вирішення питання щодо виду і тривалості запобіжного заходу ОСОБА_1 . Порушуючи права ОСОБА_1 слідчий Джафаров Р. А. спричинив йому моральну шкоду. Також суд не надав оцінку бездіяльності працівникам прокуратури. Процесуальні керівники даного кримінального провадження не належним чином виконували свої посадові обов`язки щодо нагляду за додержанням законів органами, що проводять оперативно-розшукову діяльність і досудове розслідування. Своєю бездіяльністю вони також порушили права ОСОБА_1 , чим спричинили йому моральну шкоду.

Крім того, дії керівника Костянтинівської міжрайонної прокуратури Ткачук В. (як і його підлеглих) також, не відповідали посадовим обов`язкам.

У липні 2019 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 14 січня 2019 року та постанову апеляційного суду Донецької області від 08 травня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Касаційна скарга ОСОБА_1 обґрунтована тим, що при вирішенні даного спору судом були неправильно встановлені обставини справи та невірно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Виходячи із обставин справи, характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач і які ОСОБА_1 довелося перенести, зокрема, порушення звичайного способу життя, негативного впливу на стан здоров`я, а також моральних страждань, пов`язаних внаслідок вчиненої Костянтинівським міжрайонним прокурором та процесуальними керівниками бездіяльності, тому зазначена в позові сума підлягає стягненню в повному обсязі.

Аргументи учасників справи

02 вересня 2019 року прокуратурою Донецької області подано до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просять касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.

09 вересня 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відповідь на відзив заступника прокурора Донецької області, в якому просить доводи, викладені у відзиві відхилити та залишити поза увагою через їх безпідставність та необґрунтованість. Задовольнити позовну заяву ОСОБА_1 , ухвалити рішення, яким стягнути з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної Казначейської служби України на корить позивача суму грошової компенсації моральної шкоди у розмірі 400 000,00 грн.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2019 року поновлено ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження та витребувано справу.

Ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .

У липні 2019 року матеріали цивільної справи № 233/1997/18 надійшли до Верховного Суду та 15 липня 2019 року передані судді-доповідачу.

Відповідно до пункту 2 розділу II «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Загальні положення про відшкодування моральної шкоди закріплені в ст. 1167 ЦК України.

Так, під час вирішення спорів про відшкодування шкоди за статтями 1167 ЦК України доказуванню підлягає факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками.

Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.

При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Тобто, позивач повинен надати докази як на підтвердження протиправних дій чи бездіяльності службової особи органу державної влади, так і докази спричинення йому шкоди, а також наявності причинного зв`язку між діями, бездіяльністю заподіювача та спричиненою шкодою.

Як свідчить тлумачення статей 23, 1173 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі незаконною бездіяльністю органу державної влади відшкодовується державою і при визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт (стаття 1176 ЦКУкраїни).

За відсутності умов для застосування частини першої статті 1176 ЦК, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто на основі загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК).

Аналогічний висновок про застосування статей 1166, 1167, 1173, 1174, 1176 ЦК зроблено Верховним Судом України у постанові від 25 травня 2016 року у справі № 6-440цс16.

Згідно пункту 1 частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відповідно до положень цього закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Згідно пункту 2 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» зазначено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках, зокрема, закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 повідомлено, що проведені службові розслідування, щодо неналежного, як на його думку, утримання його в ІТТ Костянтинівського МВ ГУМВС України в Донецькій області, за результатами яких факт незаконних дій щодо нього не встановлено (лист Костянтинівського міськрайонного прокурора Ткачук В. О. від 21 серпня 2015 року № 56-3755 вих-15 та від 11 вересня 2015 року № 56-4010 вих-15).

Крім того, 08 травня 2016 року ОСОБА_1 повідомлено, що його скарга на порушення, як на його думку, умов тримання в приміщенні Костянтинівського ВП ГУ НП України в Донецькій області МВ та з інших питань розглянута. За результатами проведеної перевірки його доводи знайшли часткове підтвердження в частині порушення норм мінімально-допустимих показників освітлення, відсутності вільного доступу до питної води, не обладнання санітарних вузлів дверима, відсутності змивних напівавтоматичних кранів для туалетів та кранів на умивальниках, дерев`яного покриття підлоги. За результатами перевірки з метою усунення вимог діючого законодавства на ім`я начальника Костянтинівського ВП Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області заплановано винесення документу прокурорського реагування (лист від 08 травня 2016 року № 90-5659вих-16 за підписом керівника Костянтинівської місцевої прокуратури В. Ткачук).

29 вересня 2016 року ОСОБА_1 повідомлено, що за результатами перевірки працівниками Генеральної прокуратури України відомостей, викладених у поданні Уповноваженого Верховної ради України з прав людини від 16 листопада 2015 року №1.-2729/В249174.15-94 «Щодо неналежного виконання працівниками прокуратури Донецької області своїх обов`язків у частині здійснення нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також з обмеженням особистої свободи громадян» до Костянтинівського міжрайонного прокурора Ткачук В. О . та прокурора цієї прокуратури Шкояна Г. Н. були застосовні заходи реагування у виді позбавлення премії у грудні 2015 року (лист начальника відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях та інших заходів примусового характеру прокуратури Донецької області від 29 вересня 2016 року № 16-17/1/1/70-15).

З огляду на вказане сама по собі наявність факту застосування до Костянтинівського міжрайонного прокурора Ткачук В.О. заходів реагування у виді позбавлення премії у грудні 2015 року та погіршення стану здоров`я позивача не є відповідними доказами щодо доведеності усіх обов`язкових складових цивільно-правової відповідальності.

Отже, суди дійшли обґрунтованих висновків про відсутність підстав для задоволення позову.

Висновки Верховного Суду

Доводи касаційних скарг не дають підстав для висновку, що оскаржені рішення постановлено без додержанням норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційні скарги слід залишити без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_1 та його представника - ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 14 січня 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 08 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук