Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 16.04.2019 року у справі №423/4150/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 423/4150/18

провадження № 61-6911 св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар О. І., Русинчука М.

М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_1, на ухвалу Попаснянського районного суду Луганської області

від 17 грудня 2018 року в складі судді Лизенко І. В. та на постанову

Луганського апеляційного суду від 26 лютого 2019 року в складі колегії суддів Назарової М. В., Єрмакова Ю. В., Кострицького В. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

12 грудня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області про визнання права на пенсію на пільгових умовах.

В обґрунтування своїх вимог указував, що з 21 квітня 1982 року до 20 травня 2014 року працював у Первомайському шахтопрохідницькому управлінні по бурінню стволів і свердловин. За період роботи на підприємстві позивач займав посади та виконував роботи, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України. У зв'язку з тим, що записи трудової книжки не містять повної інформації про роботу в умовах, що дають право на пільгову пенсію, позивач не може підтвердити відповідними документами наявний трудовий стаж, що дає йому право на пільгове пенсійне забезпечення.

Враховуючи, що м. Первомайськ Луганської області наразі знаходиться на тимчасово окупованій території України і у відповідності до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р входить до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, підприємство, де він працював, не перереєстровано на підконтрольній Україні території та не ліквідоване, позивач не має можливості отримати та надати уточнюючі довідки за час роботи в Первомайському шахтопрохідницькому управлінні по бурінню стволів і свердловин, тому просив визнати право позивача на отримання пенсії на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, в період роботи:

- з 21 квітня 1982 року по 22 листопада 1982 року та з 08 лютого 1985 року до 19 травня 1994 року на посаді помічника машиніста установки по бурінню стволів шахт повним перерізом Первомайського шахтопрохідницького управління по бурінню стволів і свердловин;

- з 19 травня 1994 року до 29 липня 2004 року на посаді гірничого майстра гірничопрохідницької ділянки Первомайського шахтопрохідницького управління по бурінню стволів і свердловин;

- з 29 липня 2004 року по ЗО листопада 2005 року на посаді в. о. начальника ділянки гірничопрохідницької ДВАТ "Первомайське шахтопрохідницьке управління по бурінню стволів і свердловин".

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Попаснянського районного суду Луганської області від 17 грудня

2018 року відмовлено у відкритті провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області про визнання права на пенсію на пільгових умовах.

Суд першої інстанції виходив із того, що позивачу потрібно звертатися за захистом своїх прав у порядку адміністративного судочинства до Луганського окружного адміністративного суду, оскільки позовна заява щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб подається до окружного адміністративного суду за їх місцезнаходженням.

Короткий зміст судового рішення апеляційного суду

Постановою Луганського апеляційного суду від 26 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Попаснянського районного суду Луганської області від 17 грудня 2018 року без змін.

Апеляційний суд виходив із того, що спір виник з приводу рішення відповідача у спірних правовідносинах УПФУ в Попаснянському районі Луганської області, який є суб'єктом владних повноважень, і під час здійснення своїх публічно-владних та управлінських функцій на підставі законодавства, в межах своїх повноважень відмовив зарахувати позивачу ОСОБА_1 певних періодів роботи до стажу, що дає право на пенсію на пільгових умовах, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що за предметним та суб'єктним складом цей спір має ознаки публічно-правових правовідносин і підлягає розгляду за правилами КАС України.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У квітні 2019 року представник ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Попаснянського районного суду Луганської області від 17 грудня 2018 року та на постанову Луганського апеляційного суду від 26 лютого 2018 року.

Ухвалою Верховного Суду від 15 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі представник позивача просить скасувати оскаржувані судові рішення як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права, та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Указує, що суди дійшли помилкового висновку про те, що спір у даній справі має ознаки публічно-правових правовідносин і підлягає розгляду за правилами КАС України, оскільки позивач не оскаржує дії суб'єктів владних повноважень, а вимагає визнати за ним право на пільгове пенсійне забезпечення, яке не визнається відповідачем, що відповідає нормам цивільного судочинства та є відповідним способом захисту цивільних прав судом, визначених частиною 2 статті 16 ЦК України.

Представник позивача посилається на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 29 травня 2018 року, залишене без змін постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2018 року в справі № 812/689/18 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії. Вказує, що даним рішенням визначено, що перевірка та зарахування пільгового стажу відповідних періодів роботи не є завданням адміністративних судів, а тому позивач вважає, що у нього немає іншого способу захисту свого порушеного права, ніж звернення до Попаснянського районного суду Луганської області з даним позовом.

Відзив на касаційну скаргу

16 травня 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області на касаційну скаргу позивача, у якому Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Вказує, що Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що територіальний орган пенсійного фонду має виключну компетенцію у питаннях призначення та перерахунку пенсії, а відповідна особа має у встановленому законом порядку оскаржити дії, бездіяльність чи рішення пенсійного фонду.

Рішенням Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області від 13 серпня 2018 року позивачу було відмовлено в призначені пенсії за віком на пільгових умовах з підстав не зарахування періодів його трудової діяльності по пільговому стажу роботи через відсутність необхідних документів, а тому між сторонами існує спір щодо призначення пенсії, а предметом такого спору є рішення управління як суб'єкта владних повноважень.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 29 травня 2018 року позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області від 22 грудня 2017 року б/н "Про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах за віком згідно пункту б статі 13 ЗУ "Про пенсійне забезпечення" ОСОБА_1; зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13 грудня 2017 року, зареєстровану за № 1779, про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно з пункту б статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". У задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій щодо відмови у призначенні пенсії на пільгових умовах згідно з пунктом б статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", зобов'язання зарахувати до страхового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно з пунктом б статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", певних періодів роботи та зобов'язання призначити з 11 грудня 2017 року пенсію за віком на пільгових умовах згідно з пунктом б статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Луганського окружного адміністративного суду від 29 травня 2018 року без змін.

Рішенням Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області від 13 серпня 2018 року позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне страхування" через відсутність необхідного пільгового стажу роботи, а саме 12 років б місяців.

Даних про те, що рішення Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області від 13 серпня 2018 року оскаржене позивачем у встановленому законом порядку, матеріали справи не містять.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга подана до набрання чинності Закону України № 460-IX від 15 січня 2020 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", тому відповідно до пункту 2 прикінцевих та перехідних положень вищеЗакону України № 460-IX від 15 січня 2020 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" розглядається у порядку, що діяв до набрання чинності Закону України № 460-IX від 15 січня 2020 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Згідно з положеннями статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Оскаржувані судові рішення суду першої та апеляційної інстанції відповідають зазначеним вимогам закону.

Згідно із частиною 1 статті 19 ЦПК України у порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають з цивільних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

У відповідності з пунктом 1 частини 1 статті 4 КАС України, адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Як зазначено у пункті 1 частини 1 статті 4 КАС України, суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Згідно із частиною 1 статті 22 КАС України, місцеві адміністративні суди (місцеві загальні суди як адміністративні суди та окружні адміністративні суди) вирішують адміністративні справи як суди першої інстанції, крім випадків, визначених частинами другою-четвертою цієї статті.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх віЗакону України № 460-IX від 15 січня 2020 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ"одавчими актами, тобто діяти в межах установленої компетенції.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі територіальний орган пенсійного фонду, уповноважений на виконання вказаних функцій.

Предметом спору в даній справі є визнання права ОСОБА_1 на отримання пенсії на пільгових умовах в різні періоди роботи на різних посадах, а саме встановлення факту наявності трудового стажу для призначення пенсії, що здійснюється органами ПФУ.

Верховний Суд неодноразово вказував, що не можуть розглядатися у порядку цивільного судочинства заяви про встановлення фактів трудового стажу. Відмова ПФУ у встановленні таких фактів може бути оскаржена заінтересованою особою до адміністративного суду (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року справа № 401/2020/17-ц, провадження № 14-362цс18, Постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі № 198/623/18, провадження № 14-369цс19).

Отже, позовна заява про встановлення факту трудового стажу або визнання права на отримання пенсії в певні періоди роботи для призначення пенсії не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Вищевикладене узгоджується із правовим висновком, висловленим у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 589/2794/16 (провадження № 14-589цс19).

Враховуючи викладене, суд першої інстанції, з висновками якого обґрунтовано погодився апеляційний суд, розглянув справу з додержанням вимог статті 19 ЦПК України та дійшов правильного висновку про відмову у відкритті провадження в справі, оскільки цей спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Доводи касаційної скарги про те, що рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 29 травня 2018 року визначено, що перевірка та зарахування пільгового стажу відповідних періодів роботи не є завданням адміністративних судів, а тому позивач вважає, що у нього немає іншого способу захисту свого порушеного права, ніж звернення до Попаснянського районного суду Луганської області з даним позовом, не заслуговують на увагу, оскільки вказаним рішенням адміністративного суду встановлено, що територіальний орган пенсійного фонду має виключну компетенцію у питаннях призначення та перерахунку пенсії.

Повноваження територіального органу Пенсійного фонду у питаннях зарахування періодів роботи до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, є дискреційним, а тому суд не має повноважень втручатися до таких повноважень і не може підміняти територіальний орган пенсійного фонду, уповноважений на виконання вказаних функцій.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої та апеляційної інстанцій стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною 3 статті 401 ЦПК України підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_1, залишити без задоволення.

Ухвалу Попаснянського районного суду Луганської області від 17 грудня

2018 року та постанову Луганського апеляційного суду від 26 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

М. М. Русинчук