Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 01.08.2019 року у справі №347/343/16

Постанова

Іменем України

04 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 347/343/16-ц

провадження № 61-14506св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Городянська сільська рада Косівського району Івано-Франківської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 15 липня 2019 року у складі колегії суддів: Томин О. О., Мелінишин Г. П., Ясеновенко Л. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Городянської сільської ради Косівського району Івано-Франківської області про визнання права на спадщину за законом.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_3, а ІНФОРМАЦІЯ_2 помер його батько ОСОБА_4. За життя батьки заповіту не складали, тому майно, яке залишилося після їх смерті, успадковується за законом відповідно до Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Спадкове майно складається із житлового будинку та господарських споруд в с.

Город Косівського району Івано-Франківської області.

На підставі наведеного, ОСОБА_1 просив визнати за ним право власності на спадкове майно, яке залишилось після смерті його батьків: ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а саме: житловий будинок загальною площею 80,7 кв. м, житловою площею 36,5 кв. м, літню кухню, стайню, дворову вбиральню, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 22 березня 2016 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими спорудами, що розташований по АДРЕСА_1.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 є спадкоємцем майна, належного його батькам, які померли.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 15 липня 2019 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Косівського районного суду Івано-Франківської областівід 22 березня 2016 року закрито.

Закриваючи апеляційне провадження у справі, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції не вирішувалося питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки ОСОБА_2.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у липні 2019 року, ОСОБА_2, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 15 липня 2019 року скасувати й справу передати на новий апеляційний розгляд.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про закриття апеляційного провадження за його апеляційною скаргою, оскільки ОСОБА_6 був зареєстрований у спірному будинку, фактично прийняв спадщину після смерті батьків, йому належить 1/2 частини спадкового майна. Оскільки він (ОСОБА_2) є кредитором ОСОБА_6 за рішенням суду про стягнення коштів, то вважає, що оскаржуваним рішенням вирішено питання про його права та інтереси.

Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу

У серпні 2019 рокудо Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу ОСОБА_2, в якому заявник просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін

Мотивуючи відзив, заявник зазначив, що судом не вирішувалося питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки ОСОБА_2

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу № 347/343/16-ц із Косівського районного суду Івано-Франківської області.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_1 є синами ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які померли ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно.

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживали по АДРЕСА_1.

ОСОБА_1 зареєстрований по АДРЕСА_1 (копія довідки Городянської сільської ради Косівського району Івано-Франківської області від 04 січня 2016 року № 3).

Станом на 15 грудня 2015 року в Коломийському міжрайонному бюро технічної інвентаризації право власності на будинок АДРЕСА_1 не зареєстровано.

28 грудня 2015 року на замовлення ОСОБА_1 виготовлено технічний паспорт на житловий (садибний) будинок за адресою: АДРЕСА_1.

Ринкова вартість житлового будинку літ. "А", господарських будівель та споруд: літньої кухні літ. "Б ", стайні літ. "В ", дворової вбиральні літ. "Г", що належать ОСОБА_4, за адресою: АДРЕСА_1, з метою обчислення доходу для оформлення спадщини (без врахування податку на додану вартість) становить 49
830,00 грн (згідно з копією висновку про вартість об'єкта оцінки, складеного 29 грудня 2015 року товариством з обмеженою відповідальністю "Буковина-Експерт" на замовлення ОСОБА_1).

Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30 травня 2016 року задоволено позов ОСОБА_2 до

ОСОБА_6 про стягнення коштів. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 08 вересня 2011 року, посвідченим приватним нотаріусом Квочак Л. Т., в сумі 76 496,00 грн, інфляційні втрати в сумі 50 999,28 грн, 6 757,69 грн - 3 % річних, всього - 134 252,97 грн, та 1
349,91 грн судового збору.

ОСОБА_6 зареєстрований у будинку АДРЕСА_1, який належав його батьку (копія паспорта громадянина України та листа Городянської сільської ради Косівського району Івано-Франківської області від 11 грудня 2018 року № 294/02-12)

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, вирішення справи.

Згідно із положеннями частини 2 статі 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд

Частинами 1 , 2 статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Відповідно до частини 1 статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до частин 1 , 3 статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого частин 1 , 3 статті 1268 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування, заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто (частини 1 , 2 статті 1269 ЦК України).

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого частини 1 , 2 статті 1269 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (частина 1 статті 1272 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.

Виходячи з аналізу наведених вище норм права та встановлених у справі обставин, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 22 березня 2016 року, відкрите ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 20 червня 2019 року, у зв'язку з тим, що питання про права, свободи, інтереси та обов'язки ОСОБА_2 вказаним судом рішенням не вирішувались.

При цьому апеляційний суд правильно зазначав, що посилання ОСОБА_2 на фактичне прийняття ОСОБА_6 спадщини після смерті батьків та належність останньому 1/2 частини будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування є безпідставним, оскільки для прийняття спадщини не достатньо самого факту реєстрації разом зі спадкодавцем, необхідно встановити факт постійного спільного проживання спадкоємця зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, чого судами встановлено не було.

З урахуванням наданої апеляційному суду копії постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 04 липня 2019 року у справі № 344/7015/19 за скаргою ОСОБА_2 на дії заступника начальника Косівського районного відділу державної виконавчої служби України апеляційним судом встановлено, що боржник ОСОБА_6 тривалий час відсутній за місцем своєї реєстрації в

с. Город Косівського району Івано-Франківської області, місце його перебування невідоме.

Крім того, мотивуючи ухвалу, апеляційний суд зазначав, що право власності на спірний житловий будинок на підставі рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 22 березня 2016 року зареєстровано за ОСОБА_1 04 квітня 2016 року, тобто до ухвалення Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області рішення про стягнення з

ОСОБА_6 боргу на користь ОСОБА_2.

Колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду та вважає, що наведене спростовує посилання заявника на те, що при розгляді справи за позовом ОСОБА_1 про визнання права на спадщину за законом вирішувалися питання про його права, свободи та інтереси.

Наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками апеляційного суду щодо встановлення обставин справи та тлумачення норм процесуального права на свій розсуд, такі доводи були предметом дослідження в апеляційному суді та судом були спростовані. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

При цьому суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29,30 рішення ЄСПЛ від

09 грудня 1994 року у справі "Руїз Торіха проти Іспанії"). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії").

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК Українисуд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу апеляційного суду - без змін, оскільки таке судове рішення є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

З огляду на те, що судом касаційної інстанції рішення не змінюється та не ухвалюється нове рішення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 400, 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 15 липня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийС. Ю. Бурлаков Судді:В. М. Коротун М. Є. Червинська