Історія справи

Постанова КЦС ВП від 24.10.2018 року у справі №183/4683/15

Постанова

Іменем України

17 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 183/4683/15

провадження № 61-14018св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

відповідач - квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпропетровська,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Міністерство оборони України,ОСОБА_4,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області, у складі судді Парфьонова Д. О., від 30 жовтня 2015 року та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області, у складі колегії суддів: Лисичної Н. М., Баранніка О. П., Колодяжної Н. Є., від 04 лютого 2016 року,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2015 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом до квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська про визнання протиправним та скасування рішення, визнання права на приватизацію, зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що вони проживають та зареєстровані у АДРЕСА_1. ОСОБА_2 звернувся до квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська із заявою про передачу йому та членам його сім`ї зазначеної квартири у приватну власність у відповідності до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду». Квартирно-експлуатаційний відділ

м. Дніпропетровська як орган приватизації прийняв рішення від 22 липня 2015 року № 3200 про відмову ОСОБА_2 у передачі у приватну власність спірної квартири у зв'язку з тим, що військове містечко, в якій розташована квартира, включене до числа закритих, а житлові приміщення, розташовані в ньому, не підлягають приватизації та є військовим майном.

Посилаючись на зазначені обставини, а також на те, що дії відповідача є неправомірними, не відповідають вимогам Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», позивачі просили суд визнати протиправним та скасувати рішення квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська від 22 липня 2015 року № 3200 щодо відмови у передачі у приватну власність квартири, яку ОСОБА_2, ОСОБА_3 займають на підставі ордеру від 26 грудня 2005 року № 122, на території відкритого військового містечка за адресою: АДРЕСА_1; визнати право на приватизацію ОСОБА_2, ОСОБА_3 зазначеної вище квартири; зобов'язати відповідача прийняти рішення про передачу у приватну власність спірної квартири, вжити заходи щодо приватизації зазначеної квартири та передати квартиру у приватну власність, оформивши належним чином свідоцтво на право власності на цю квартиру згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» та Положенням про порядок передачі квартир (будинків),жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженим наказом Міністра з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396.

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 жовтня 2015 року позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 задоволено частково.Скасовано рішення квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська від 22 липня 2015 року № 3200 щодо відмови у передачі у приватну власність ОСОБА_2, ОСОБА_3 квартири АДРЕСА_2. Визнано за ОСОБА_2, ОСОБА_3 право на приватизацію зазначеної квартири. Зобов'язано квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпропетровська як орган приватизації вжити заходи щодо приватизації квартири, яка використовується ОСОБА_2, ОСОБА_3 на умовах найму на території відкритого військового містечка за адресою: квартира АДРЕСА_1, відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та Положення про порядок передачі квартир (будинків),жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністра з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що смт Черкаське Новомосковського району Дніпропетровської області не має статусу закритого військового містечка, а тому позивачі мають право на приватизацію житла, тому наявні підставі для задоволення позову. Крім того, суд зобов'язав квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпропетровська як орган приватизації вжити заходи щодо приватизації квартири позивачів.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 лютого

2016 року рішення суду першої інстанції змінено частково, а саме: визнано незаконним рішення квартирно-експлуатаційного відділу

м. Дніпропетровська від 22 липня 2015 року № 3200, замість його скасування. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Суд першої інстанції обґрунтовано визнав незаконним рішення квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська як органу приватизації, проте дійшов неправильного висновку про його скасування, оскільки суд не наділений повноваженнями на скасування рішень, прийнятих іншими органами.

У касаційній скарзі квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпропетровська просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що смт Черкаське Новомосковського району Дніпропетровської області входить до переліку закритих військових містечок, житловий фонд яких не підлягає приватизації. Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпропетровська не є належним відповідачем у цій справі, оскільки він не є ані власником, ані розпорядником спірного майна. Суди посилались на наказ Міністерства оборони України від 15 вересня 2011 року № 569, проте не звернули увагу на те, що зазначений наказ скасовано.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судами установлено, що згідно з ордером від 26 грудня 2005 року № 122, ОСОБА_2 та членам його сім'ї: ОСОБА_3, ОСОБА_4, надано право на вселення у квартиру АДРЕСА_1

Згідно з довідкою про склад сім'ї у квартирі АДРЕСА_4 району Дніпропетровської області зареєстровані та проживають ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Суди встановили, що квартира АДРЕСА_2 належить до житлового фонду Міністерства оборони України, перебуває у повному оперативному управлінні квартирно-експлуатаційного відділу

м. Дніпропетровська.

07 липня 2015 року ОСОБА_2 звернувся до квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська із заявою про передачу йому та члену його

сім`ї - ОСОБА_3 у приватну власність квартири у відповідності до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Квартирно-експлуатаційним відділом м. Дніпропетровська прийнято рішення від 22 липня 2015 року № 3200 про відмову у передачі у приватну власність вищезазначеної квартири. Підставою відмови у приватизації спірної квартири є те, що військове містечко, в якому розташована квартира, включене до числа закритих, у зв'язку з чим квартира не підлягає приватизації.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація здійснюється шляхом безоплатної передачі громадянам квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім'ї та додатково 10 квадратних метрів на сім'ю.

Частиною п'ятою статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, що кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз.

Згідно з частиною другою статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» не підлягають приватизації: квартири-музеї; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам'яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, що перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей); квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані в зоні безумовного (обов'язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Відповідно до пункту 4 Порядку вилучення і передачі військового майна Збройних Сил, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України

від 29 серпня 2002 року № 1282 (далі - Порядок), передача військового майна органам, уповноваженим управляти державним майном, самоврядним установам і організаціям та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність проводиться за рішенням: 1) Кабінету Міністрів України - щодо військових містечок, що вивільняються в процесі реформування Збройних Сил і не плануються до використання за цільовим призначенням; нерухомого майна (будівлі, споруди, об'єкти незавершеного будівництва, приміщення, інше нерухоме майно); 2) Міноборони - щодо іншого окремого індивідуально визначеного (рухомого) майна; житлового фонду, інших об'єктів соціальної та інженерної інфраструктури, що перебувають в оперативному управлінні військових частин і передаються не у складі майнових комплексів.

Пунктом 10 Порядку визначено, що військове майно втрачає статус військового з дня затвердження акта про його приймання-передачу, крім випадків, коли воно передано до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, які здійснюють керівництво військовими формуваннями.

Крім того, Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України, затверджене наказом Міністра оборони України від 03 липня 2013 року № 448, не містить визначення закритого військового містечка та суб'єктів, які мають право затверджувати перелік закритих військових містечок.

Відповідно до наказу Міністерства оборони України від 15 вересня

2011 року № 569 затверджено перелік військового майна, що безоплатно передається у комунальну власність територіальної громади селища Черкаське Новомосковського району Дніпропетровської області, серед яких є військове містечко № 3, до складу якого входять, у тому числі, житлові будинки № 4, 14, 15, 16, 19, 22, 23, 24, 43, 47, 50, 51, 60, 65, 70, 72, 73, 74, 75, 78, 79, 123, 124, 184, 189, 190, 192, 194, 199, 200, 201, 204, 205, 206, 208, 209, 210, 212, 213, 214, 215, 216. Доручено начальнику головного КЕУ Збройних Сил України організувати вилучення з балансу та передачу військового майна у власність територіальних громад.

Будинок № 5 по вулиці Лісній військового містечка № 3 селища Черкаське Новомосковського району Дніпропетровської області у вказаному переліку відсутній.

Вирішуючи спір, апеляційний суд не у повному обсязі встановив фактичні обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору, не з'ясував чи знаходиться будинок № 5 по вулиці Лісній у

смт Черкаське Новомосковського району Дніпропетровської області на території військового містечка № 3, чи приймалось відносно нього компетентними органами рішення про передачу у власність територіальної громади.

Поклавши в основу свого рішення наказ Міністерства оборони України від 15 вересня 2011 року № 569, апеляційний суд не звернув увагу на те, що будинок АДРЕСА_1 відсутній у переліку військового майна, яке підлягає безоплатній передачі у комунальну власність територіального громади смт Черкаське Новомосковського району Дніпропетровської області, та дійшов передчасного висновку про залишення без змін рішення суду першої інстанції.

Також апеляційний суд не встановив, чи приймалося Кабінетом Міністрів України рішення про передачу у власність територіальної громади військового містечка № 3 на підставі Порядку вилучення і передачі військового майна Збройних Сил, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2002 року № 1282, чи було військове майно, яке визнано наказом Міністерства оборони України від 15 вересня

2011 року № 569 таким, що підлягає безоплатній передачі у комунальну власність територіальної громади селища Черкаське, фактично знято з балансу органів квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України та передано згідно з актом прийому-передачі уповноваженим органам територіальної громади й прийнято останніми.

Крім того, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, яким зобов'язано квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпропетровська як орган приватизації вжити заходи щодо приватизації спірної квартири, апеляційний суд не звернув увагу на те, що відповідно до положень Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» вчинення дій щодо приватизації житла є виключеною компетенцією органу приватизації, яким у даних правовідносинах квартирно-експлуатаційний відділ

м. Дніпропетровська не є, внаслідок чого зобов'язання відповідача вжити заходів щодо приватизації квартири не узгоджується з компетенцією відповідача, на якого суд поклав такий обов'язок.

Усунути ці недоліки розгляду справи на стадії касаційного перегляду з урахуванням повноважень суду касаційної інстанції неможливо.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, коли суд не дослідив зібрані у справі докази.

При новому розгляді справи суду необхідно об'єктивно дослідити вказані в даній постанові докази у сукупності з іншими доказами у справі, надати оцінку доводам та поданим сторонами доказам в обґрунтування своїх вимог та заперечень, як в цілому, так і кожному доказу окремо.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 лютого

2016 року скасувати, справу направити на новий розгляд до Апеляційного суду Дніпропетровської області.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Б. І. Гулько

Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта