Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2025 року

м. Київ

справа № 754/7801/22

провадження № 61-4895св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рудко Богдана Богданівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 , подану адвокатом Архамовичем Яном Ігоровичем, на рішення Деснянського районного суду м. Києва в складі судді Грегуль О. В. від 08 лютого 2023 року та постанову Київського апеляційного суду в складі колегії суддів: Мазурик О. Ф., Желепи О. В., Стрижеуса А. М. від 18 лютого 2025 року,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсними договорів, скасування державних реєстрацій права власності та витребування майна.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до рішення Київської міської ради від 24 грудня 2009 року їй передано у власність земельну ділянку площею 0,1000 га, з кадастровим номером 8000000000:62:511:0006 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 . Після цього, а саме 25 червня 2010 року їй видано державний акт на право власності на дану земельну ділянку.

Указувала, що 08 лютого 2022 року їй стало відомо про факт вибуття з її власності земельної ділянки та її подальшого незаконного відчуження на користь фізичних осіб.

Зазначала, що з моменту набуття у власність земельної ділянки вона її не продавала та будь-яким іншим способом не відчужувала, право власності нікому не передавала. А після здійснення запиту до бази даних Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно дізналася, що її земельна ділянка відчужена 12 липня 2011 року на підставі договору купівлі-продажу, укладеного нібито між нею та ОСОБА_2 . У подальшому на підставі договору купівлі-продажу від 27 січня 2022 року ОСОБА_2 відчужив земельну ділянку ОСОБА_3 , який через 10 днів, а саме 07 лютого 2022 року відчужив ОСОБА_5 земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу. Також 07 лютого 2022 року державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 63297410 від 07 лютого 2022 року та внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про державну реєстрацію за ОСОБА_6 права власності на спірну земельну ділянку.

Указувала, що після з`ясування вказаних обставин незаконного вибуття з її власності земельної ділянки її адвокат 10 лютого 2022 року подав заяву про вчинення кримінального правопорушення за фактом шахрайського заволодіння земельною ділянкою, за результатами якої до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 лютого 2022 року внесено відомості вчинення кримінального правопорушення за №42022102030000041 за частиною третьою та частиною четвертою статті 358, частиною четвертою статті 190 КК України. Відповідно до висновку почеркознавчої експертизи, проведеної за матеріалами кримінального провадження встановлено, що підпис від імені ОСОБА_1 у графі "продавець" виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Посилаючись на викладене, а також на те, що вона не була учасником договору купівлі-продажу земельної ділянки від 12 липня 2011 року, оскільки не підписувала цей договір з ОСОБА_2 чи іншою особою, а відтак не мала волевиявлення на відчуження земельної ділянки, просила визнати недійсними всі три договори, оскільки останні суперечать вимогам статті 203 317 319 ЦК України, та скасувати рішення про державну реєстрацію права власності на землю за ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .

Також з урахуванням викладеного та посилаючись на статтю 388 ЦК України позивачка просила витребувати у кінцевого набувача ОСОБА_4 земельну ділянку.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 08 лютого 2023 року позов задоволено.

Визнано недійсним посвідчений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гнідюк О. Б. і зареєстрований в реєстрі за №1475 договір від 12 листопада 2011 року купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0,1000 га, з кадастровим номером 8000000000:62:511:0006, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 25 грудня 2021 року, індексний номер: 62590922 та здійснену 23 грудня 2021 року, на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку, площею 0,1000 га, та з кадастровим номером 8000000000:62:511:0006 на АДРЕСА_1 (запис про право власності за №45934068).

Витребувано від ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 0,1000 га, з кадастровим номером 8000000000:62:511:0006 на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2546064780000).

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 07 лютого 2022, індексний номер: 63297410 та здійснену 07 лютого 2022 року, на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію права власності за ОСОБА_4 на земельну ділянку, площею 0,1000 га, з кадастровим номером 8000000000:62:511:0006 на АДРЕСА_1 (запис про право власності за №46561777).

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки позивачка не підписувала договір купівлі-продажу земельної ділянки від 12 липня 2011 року, його слід визнати недійсним.

З урахуванням цього обґрунтованими є і обидві позовні вимоги про скасування рішень та державних реєстрацій права власності на спірну земельну ділянку, оскільки вони відповідно прийняті та здійснені на підставі недійсного договору купівлі-продажу земельної ділянки від 12 липня 2011 року.

Також обґрунтованими є і позовні про витребування від ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 спірної земельної ділянки, оскільки дана земельна ділянка вибула з володіння власника не з його волі, а іншим шляхом (пункт 3 частина перша статті 388 ЦК України).

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Київського апеляційного суду від 18 лютого 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено. Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 08 лютого 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позову. Витребувано від ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 0,1000 га, з кадастровим номером 8000000000:62:511:0006 на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2546064780000). В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що місцевий суд допустив порушення положень статті 128 ЦПК України та належним чином не повідомив ОСОБА_4 про розгляд справи, зокрема про судове засідання, призначене на 08 лютого 2023 року, в якому було ухвалене оскаржуване рішення.

Власник, майно якого вибуло з його законного володіння за неукладеним договором, може захистити своє майнове право шляхом пред`явлення віндикаційного позову (про витребування майна із чужого незаконного володіння чи від добросовісного набувача (статті 387 388 ЦК України) без оспорювання правочину (правочинів) щодо спірного майна та скасування рішення (рішень) про державну реєстрацію права власності на належне йому майно за іншою (іншими) особою (особами).

Ураховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що належним способом захисту позивачки у цій справі є вимога про витребування спірної земельної ділянки у ОСОБА_4 , як у добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України.

Таким чином, позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а саме в частині задоволення позовної вимоги про витребування від ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 земельної ділянки , площею 0,1000 га, з кадастровим номером 8000000000:62:511:0006 на АДРЕСА_1 .

Апеляційний суд зазначив, що ОСОБА_4 , проявивши розумну обачність, мав об`єктивну змогу поцікавитися в ОСОБА_3 мотивами відчуження земельної ділянки через 10 днів після її придбання, а також з`ясувати, на підставі яких правовстановлюючих документів здійснювалося відчуження йому спірного нерухомого майна, у зв`язку із чим у нього могли б виникнути об`єктивні сумніви щодо наявності у продавця права відчужувати спірне нерухоме майно.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи вимог касаційної скарги

11 квітня 2025 року засобами поштового зв`язку представник ОСОБА_4 - адвокат Азрамович Я. І. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 08 лютого 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 лютого 2025 року та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові.

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19, від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14, у постанові Верховного Суду від 02 серпня 2023 року у справі № 308/8629/19, від 26 лютого 2025 року у справі № 752/8937/24 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Також заявник посилається на порушення судами норм процесуального права, а саме суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Також указує на те, що 18 лютого 2025 року, прибувши завчасно до приміщення апеляційного суду, він був обмежений у доступі до приміщення у зв`язку із оголошенням повітряної тривоги (о 15:00 у м. Києві було оголошено повітряну тривогу). Попри його вимушену відсутність і відсутність клопотання про розгляд справи без його участі, судове засідання все ж таки відбулося, у зв`язку із чим апеляційним судом допущено порушення норм процесуального права.

Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу

08 липня 2025 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_4 , у якому просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін. В обґрунтування своїх заперечень на касаційну скаргу зазначає про те, що доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів попередніх інстанцій.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 19 червня 2025 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано цивільну справу № 754/7801/22 з Деснянського районного суду м. Києва.

Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 08 вересня 2025 року зазначену справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що Київською міською радою прийнято рішення від 24 грудня 2009 року №1071/3140 про передачу позивачу ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 .

Згідно Державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ №794312 від 25 червня 2010 року позивач є власником земельної ділянки площею 0,1000 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

12 липня 2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гнідюк О.Б. посвідчено і зареєстровано в реєстрі за №1475 договір купівлі-продажу земельної ділянки, за яким продано ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 0,1000 га, кадастровий номером 8000000000:62:511:0006, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна на підставі рішення приватного нотаріуса Рудко Б. Б. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 25 грудня 2021 року, індексний номер: 62590922, здійснено 23 грудня 2021 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку, площею 0,1000 га, та з кадастровим номером 8000000000:62:511:0006 на АДРЕСА_1 (запис про право власності за №45934068).

27 січня 2022 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирик О.А. посвідчено і зареєстровано в реєстрі за №115 договір купівлі-продажу земельної ділянки за яким ОСОБА_2 продав ОСОБА_3 земельну ділянку, площею 0,1000 га, кадастровий номером 8000000000:62:511:0006, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

07 лютого 2022 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Федченко О.О. посвідчено і зареєстровано в реєстрі за №299 договір купівлі-продажу земельної ділянки за яким ОСОБА_3 продав ОСОБА_4 земельну ділянку, площею 01000 га, кадастровий номером 8000000000:62:511:0006, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна на підставі рішення приватного нотаріуса Федченко О. О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 07 лютого 2022 року, індексний номер: 63297410 здійснено 07.02.2022 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію права власності за ОСОБА_4 на земельну ділянку, площею 0,1000 га, з кадастровим номером 8000000000:62:511:0006 на АДРЕСА_1 (запис про право власності за № 46561777).

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 посилалася на те, що у продовж 2009-2022 років вищевказана земельна ділянка в будь-який спосіб нею не відчужувалася, а 08 лютого 2022 року їй стало відомо про порушення свого права власності на вищевказану земельну ділянку.

В Єдиному реєстрі досудових розслідувань за заявою адвоката ОСОБА_1. 11 лютого 2022 року здійснено реєстрацію кримінального провадження з приводу відчуження спірної земельної ділянки за №42022102030000041 та внесено відомості за частиною четвертою статті 190 КК України та частиною третьою, частиною четвертою статті 358 КК України.

Відповідно до висновку експерта від 30 серпня 2022 року №СЕ-19/111-22/30709-ПЧ, складеного на підставі постанови слідчого СВ Деснянського УПГУНП України у м. Києві про призначення судової почеркознавчої експертизи від 28 липня 2022 року у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до ЄРДР за №42022102030000041 від 11 лютого 2022 року, підпис та запис від імені ОСОБА_1 у графі «Продавець» наданого на дослідження договору купівлі-продажу земельної ділянки від 12 липня 2011 року на бланку МЮ України серії ВРВ №135978 зареєстрований в реєстрі нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гнідюком О. Б. під №1475 виконаний не ОСОБА_1 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Згідно з частиною третьою статті 2 ЦПК України основними принципами цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; змагальність сторін.

Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку (частина п`ята статті 4 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 368 ЦПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 366 ЦПК України про дату, час та місце розгляду справи повідомляються учасники справи, якщо справа відповідно до цього Кодексу розглядається з їх повідомленням.

Заявник у касаційній скарзі зазначив, що 18 лютого 2025 року о 15:00 год. у м. Києві було оголошено повітряну тривогу, і на час початку судового засідання у цій справі (15 год 00 хв.) вона тривала. Тобто колегія суддів провела судове засідання під час повітряної тривоги, нехтуючи ризиками втрати свого життя та життя інших учасників справи не переміщуючись до укриття.

Оцінюючи зазначені доводи, Верховний Суд враховує, що указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

З початку повномасштабної військової агресії населені пункти України систематично зазнають ракетних ударів, а в прифронтових містах і селах - бомбардувань, артилерійських і мінометних обстрілів.

Оповіщення про загрозу або виникнення таких надзвичайних ситуацій здійснюється через системи оповіщення різних рівнів, електронні комунікаційні мережі загального користування тощо, відповідно до статті 30 Кодексу цивільного захисту України, Положення про організацію оповіщення про загрозу виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій та організації зв`язку у сфері цивільного захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 вересня 2017 року № 733, зокрема шляхом уривчастого звукового попереджувального сигналу «Увага всім» та трансляції відповідного повідомлення про загрозу виникнення або виникнення надзвичайної ситуації (далі - сигнал «Повітряна тривога»).

Чинним законодавством України у сфері цивільного захисту передбачений чіткий алгоритм поведінки громадян та відповідні повноваження органів державної влади, місцевого самоврядування, керівників підприємств і організацій усіх форм власності у випадку виникнення надзвичайної ситуації. Шляхом відповідних оповіщень (сигналів і повідомлень) органи управління цивільного захисту доводять до мешканців населених пунктів інформацію про загрозу та виникнення надзвичайних ситуацій, повітряної тривоги, аварій, катастроф, епідемій, пожеж тощо. Після отримання таких оповіщень громадяни мають діяти відповідно до наданих інструкцій та правил цивільного захисту, зокрема, припинити роботу та вжити необхідних заходів безпеки (рішення Ради суддів України від 05 серпня 2022 року № 23).

Відповідно до наведених норм суди запровадили локальні заходи (план, порядок дій, розпорядження) щодо інформування про сигнал «Повітряна тривога» та реагування задля збереження життя і здоров`я суддів, працівників апарату та відвідувачів суду, зокрема для їх негайного переміщення до укриття.

Ураховуючи наведене, вирішуючи питання про наявність підстав для відкладення розгляду справи, у якій на початок судового засідання оголошено сигнал «Повітряна тривога», суд має керуватися пріоритетом збереження життя і здоров`я людини, а обов`язком суду є сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними процесуальних прав, зокрема на участь у судовому розгляді, та виходити з того, що відсутній учасник справи не з`явився в судове засідання з об`єктивних і поважних причин, якщо немає клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Обставини оголошення сигналу «Повітряна тривога» у певному регіоні необхідно вважати загальновідомими, тобто такими, що не потребують доказування, а неявка у судове засідання учасників справи може бути спричинена такою надзвичайною ситуацією, яка об`єктивно унеможливлює завчасне подання клопотання про відкладення розгляду справи з цих причин.

Отже, у визначений ухвалою Київського апеляційного суду час розгляду справи (18 лютого 2025 року о 15.00 год) пролунав сигнал повітряної тривоги.

Попри цей факт апеляційний суд розглянув справу 18 лютого 2025 року без участі відповідача.

За таких обставин, незважаючи на належне повідомлення відповідача (його представника) про дату, час і місце судового засідання, водночас ураховуючи наявність у сторін об`єктивних і поважних причин, з яких вони не змогли з`явитися до суду, так само, як і подати клопотання про відкладення судового розгляду з цих причин, тобто за надзвичайної ситуації, Верховний Суд погоджується з доводами касаційної скарги про те, що розглядаючи справу одразу після закінчення повітряної тривоги, без надання учасникам справи об`єктивно достатнього часу для явки в судове засідання, апеляційний суд мав вирішити питання про відкладення розгляду справи, застосувавши відповідні процесуальні норми з урахуванням загальних засад цивільного судочинства, дотримання гарантій прав особи на участь у розгляді її справи, а також обов`язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними процесуальних прав.

У пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.

Таке право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

У пункті 1 статті 6 Конвенції гарантується процесуальна справедливість, тобто змагальні провадження, у процесі яких у суді на рівних засадах заслуховуються аргументи сторін (рішення ЄСПЛ від 06 липня 2010 року у справі «Star Cate Epilekta Gevmata and Others v. Greece», заява № 54111/07).

Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді заслухані, тобто належним чином вивчені судом (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах «Дюлоранс проти Франції», «Донадзе проти Грузії»).

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «Ван де Гурк проти Нідерландів»).

Верховний Суд вважає передчасним завершення апеляційного перегляду справи за відсутності сторони відповідача, які мали об`єктивні перешкоди для явки в судове засідання через оголошення сигналу «Повітряна тривога», що свідчить про неналежне виконання апеляційним судом обов`язків із забезпечення всебічності, повноти і справедливості судового розгляду.

З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку, що встановлені обставини обмеження права сторони на участь в апеляційному перегляді цієї справи є достатньою підставою для скасування постанови апеляційного суду.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про направлення справи на новий розгляд до апеляційного суду.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 , подану адвокатом Архамовичем Яном Ігоровичем, задовольни частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 18 лютого 2025 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. ЧервинськаСудді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов