Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 11.12.2018 року у справі №554/10264/17

Постанова

Іменем України

04 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 554/10264/17

провадження № 61-42778св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України",

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 11 червня 2018 року у складі судді Материнко М. О. та постанову Апеляційного суду Полтавської області від 07 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Панченка О. О., Лобова О. А., Дорош А. І.,

у справі запозовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії.

описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (далі - ПАТ "Державний ощадний банк України") в особі територіально відокремленого безбалансового відділення № 10016/0112 філії - Полтавське обласне управління ПАТ "Державний ощадний банк України".

В обґрунтування позову зазначав, що 15 грудня 2015 року між ним та ПАТ "Державний ощадний банк України" укладено договір про іпотечний кредит № 2203/085488 терміном до 15 грудня 2025 року.

ОСОБА_1 просив суд визнати неправомірними дії ПАТ "Державний ощадний банк України" щодо нарахування відсотків за договором про іпотечний кредит від 15 грудня 2015 року за періоди з 16 січня 2016 року по 03 березня 2016 року, з 03 серпня 2016 року по 03 жовтня 2016 року, з 04 грудня 2016 року по 28 січня 2017 року, з 31 березня 2017 року по 30 травня 2017 року; зобов'язати відповідача зарахувати у вказані періоди сплачені ним проценти за користування кредитними коштами згідно з договором про іпотечний кредит від 15 грудня 2015 року у рахунок дострокового часткового погашення основного боргу (тіла кредиту).

Позивач вказував, що він у вказані спірні періоди безпосередньо знаходився в зоні проведення антитерористичної операції під час проходження служби на посаді поліцейського батальйону патрульної служби поліції особливого призначення "Полтава" ГУНП України в Полтавській області, тобто в складі правоохоронних органів спеціального призначення, що підтверджується відповідними довідками.

Вказував, що він є учасником бойових дій, що підтверджується відповідним посвідченням, а тому має право на отримання пільги стосовно ненарахування процентів за користування кредитом у визначений період, передбаченої пунктом 15 статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Посилаючись на наведену вище обставину він звернувся до відповідача із заявою про ненарахування процентів за договором про іпотечний кредит у спірний період, у задоволенні якої йому було відмовлено із вказівкою на те, що він не відноситься до кола осіб, на яких поширюється дія Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Вважаючи таку відмову неправомірною, ОСОБА_1 звернувся із цим позовом до суду.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 11 червня 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Полтавської області від 07 серпня 2018 року, у задоволенні позову відмовлено.

Рішення місцевого суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивоване тим, що позивач не є суб'єктом спеціального права, на якого розповсюджуються пільги відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", оскільки дія Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" не поширюється на працівників Національної поліції, які перебували у службовому відрядженні у складі сил та засобів, залучених до проведення антитерористичної операції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11 грудня 2018 року касаційну скаргу залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків.

12 червня 2019 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано справу та надано строк для подання заперечень на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2019 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п'яти суддів.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 серпня 2019 року визначено склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Висоцька В. С., Петров Є. В., Сердюк В. В., Фаловська І. М.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджено ту обставину, що позивач у вказані ним періоди перебував у службовому відрядженні у складі сил та засобів, залучених до проведення антитерористичної операції на території Луганської області, з метою виконання службового завдання, та йому надано статус учасника бойових дій, що беззаперечно вказує на розповсюдження на нього пільги, передбаченої пунктом 15 статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Доводом касаційної скарги є також неврахування судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 306/1157/15-ц.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У липні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ПАТ "Державний ощадний банк України", який містить посилання на правильність та законність оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій і відсутність підстав для задоволення касаційної скарги у зв'язку з її необґрунтованістю.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд встановив, що 15 грудня 2015 року між ОСОБА_1 та ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі територіально відокремленого безбалансового відділення № 10016/0112 філії - Полтавське обласне управління ПАТ "Державний ощадний банк України" укладено договір про іпотечний кредит № 2203/085488, за умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти для споживчих потреб на загальну суму 175
000 грн із терміном повернення до 15 грудня 2025 року зі сплатою 23 процентів річних.

Позивач належним чином виконує обов'язок з повернення кредиту щомісячними платежами; сплачує відсотки за кредитом; штрафні санкції по договору не нараховуються (відсутні) станом на момент розгляду спору судом. Вказана обставина також не заперечується відповідачем.

ОСОБА_1 як старший сержант поліції, на посаді поліцейського батальйону патрульної служби поліції особливого призначення "Полтава" ГУНП України в Полтавській області, на підставі відповідних наказів з 16 січня 2016 року по 03 березня 2016 року, з 03 серпня 2016 року по 03 жовтня 2016 року, з 04 грудня 2016 року по 28 січня 2017 року, з 31 березня 2017 року по 30 травня 2017 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції на території Луганської області, що підтверджується відповідними довідками, виданими начальником ГУНП в Луганській області від 29 лютого 2016 року № А-1202, від 29 вересня 2016 року № А-5899, від 27 січня 2017 року № А-7122, від 31 травня 2017 року № А-8298, копії яких наявні в матеріалах справи.

Згідно посвідчення серії НОМЕР_1 від 26 травня 2015 року позивач є учасником бойових дій.

Зі змісту письмової відповіді ПАТ "Державний ощадний банк України" вбачається, що позивач звертався до банку із заявою, відповідно до якої на підставі Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" просив не здійснювати йому нарахування процентів за договором у періоди проходження ним військової служби.

Листом № 1712/1 від 21 липня 2017 року відповідач відмовив ОСОБА_1 у наданні вищевказаних пільг, посилаючись на роз'яснення Міністерства внутрішніх справ України, у якому зазначено, що на працівників поліції дія Закону України "Про соціальний правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" не поширюється.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 5 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" визначено, що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Згідно із довідками начальника ГУНП в Луганській області від 29 лютого 2016 року № А-1202, від 29 вересня 2016 року № А-5899, від 27 січня 2017 року № А-7122, від 31 травня 2017 року № А-8298 ОСОБА_1 у період з 16 січня 2016 року по 03 березня 2016 року, з 03 серпня 2016 року по 03 жовтня 2016 року, з 04 грудня 2016 року по 28 січня 2017 року, з 31 березня 2017 року по 30 травня 2017 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції на території Луганської області.

Згідно зі статтею 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до осіб, які належать до учасників бойових дій, належать особи, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції.

Рішенням Ради національної безпеки і оборони України "Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України" від 01 березня 2014 року, яке введене в дію Указом Президента України № 189/2014 від 02 березня 2014 року, констатовано виникнення кризової ситуації, яка загрожує національній безпеці України та вимагає необхідності вжиття заходів щодо захисту прав та інтересів громадян України, суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості державних кордонів України, недопущення втручання в її внутрішні справи.

Законом України від 20 травня 2014 року № 1275-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації" внесено зміни до статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", яку доповнено пунктом 15 наступного змісту: військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Згідно із Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" особливим періодом є функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

В Україні особливий період розпочався 18 березня 2014 року і триває дотепер.

Крім того, Національний банк України у своєму листі від 02 вересня 2014 року № 18-112/48620 надав роз'яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов'язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

Суди обох інстанцій не врахували наявні у справі докази, що підтверджують факт участі позивача у антитерористичній операції та не звернули увагу на наявність у нього статусу учасника бойових дій. Безпосередня участь ОСОБА_1 у бойових діях, спрямованих на захист Батьківщини, під час дії в державі особливого періоду дає підстави для висновку, що на спірні правовідносини поширюється дія пункту 15 статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Аналогічний за змістом правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 306/1157/15-ц (провадження № 61-2525св18), від 30 травня 2018 року у справі № 521/12726/16-ц (провадження № 61-16144св18) та від 10 січня 2019 року у справі № 327/353/16-ц (провадження № 61-25229св18).

Вказаний висновок в силу приписів частини 4 статті 263 ЦПК України має бути врахований судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, підстав відступити від якого колегія суддів не вбачає.

При цьому лист Департаменту кадрового забезпечення МВС України від 25 жовтня 2014 року № 6-4-6702, на який посилаються суди попередніх інстанцій в оскаржуваних рішеннях, не є нормативно-правовим актом, а носить лише інформаційний характер, тому зазначена у ньому інформація не є імперативною.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що ухвалення оскаржуваних судових рішень відбулось без повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, та без відповідного надання належної правової оцінки доказам у їх сукупності, що відповідно до приписів частини 3 статті 411 ЦПК України є підставою для їх скасування із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи, повно та всебічно оцінивши зібрані докази, судам слід визначитись, зокрема, із сумою нарахованих відповідачем у спірний період відсотків за користування кредитом, а також з обсягом сплачених ОСОБА_1 у цей період процентів за договором про іпотечний кредит, який він просить зарахувати у рахунок дострокового погашення тіла кредиту.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно із пунктом 1 частини 3 статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги, скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 11 червня 2018 року та постанову Апеляційного суду Полтавської області від 07 серпня 2018 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:В. С. Висоцька А. І. Грушицький Є. В. Петров В. В. Сердюк І. М.

Фаловська