Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 03.10.2019 року у справі №752/21994/18

Постанова

Іменем України

12 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 752/21994/18

провадження № 61-17595св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Жданової В. С.,

Кузнєцова В. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: Державне підприємство "Сетам", приватний виконавець Виконавчого округу м. Києва Бандола Олександр Олексійович,

треті особи: ОСОБА_2, Акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт",

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 16 квітня 2019 року у складі судді Чередніченко Н. П. та постанову Київського апеляційного суду від 29 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Семенюк Т.

А., Кирилюк Г. М., Рейнарт І. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Державного підприємства "Сетам" (далі - ДП "Сетам"), приватного виконавця Виконавчого округу м. Києва Бандоли О. О., треті особи: ОСОБА_2, Акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (далі - АТ "Райффайзен Банк Аваль"), Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" (далі - ТОВ "ФК "Форінт") про визнання недійсними електронних торгів, протоколу проведення електронних торгів та акту про проведені торги з реалізації нерухомого майна.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 05 жовтня 2018 року на електронному торгівельному майданчику ДП "Сетам" відбулись електронні торги по лоту № 302120 з реалізації нерухомого майна - предмету іпотеки: нежилих приміщень з АДРЕСА_1.

Переможцем зазначених торгів став учасник № 6 - ОСОБА_2. Прилюдні торги з реалізації предмета іпотеки відбулись відповідно до статті 51 Закону України "Про виконавче провадження" з урахуванням Закону України "Про іпотеку".

Приватним виконавцем Виконавчого округу м. Києва складено акт про проведення електронних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна при примусовому виконанні виконавчого провадження № 56090330, відкритого на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 лютого 2015 року, а також 05 жовтня 2018 року складено протокол № 361089 про проведення електронних торгів.

Позивач, як власник зазначеного нерухомого майна, вважає, що такі електронні торги відбулись з грубим порушенням вимог закону, а тому результати таких торгів, які за своєю правовою природою є угодою з відчуження майна, підлягають визнанню недійсними. Позивач зазначає, що підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законом правил проведення торгів.

Так, позивача не було належним чином повідомлено про проведення електронних торгів, позивачем оскаржено звіт Товариства з обмеженою відповідальністю "РМ Консалтинг" про незалежну оцінку майна від 27 червня 2018 року та виконавчі дії, які передували проведенню електронних торгів, а також нежилі приміщення було реалізовано на торгах за вартістю значно нижчою від ринкової вартості даного нерухомого майна, що в сукупності свідчить про допущення ряду порушень встановлених законом вимог, а відтак є законні підстави для визнання зазначених торгів недійсними.

Таким чином, позивач, як власник майна, просив визнати недійсними електронні торги, протокол проведення електронних торгів та акт про проведені торги з реалізації нерухомого майна.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 16 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 29 серпня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що звіт про оцінку майна на момент проведення торгів був чинним, боржник у порядку визначеному Законом України "Про виконавче провадження" повідомлявся про результати визначення вартості майна, та дії державного виконавця в цій частині не визнані судом недійсними. Суди виходили з того, що позивач був належним чином повідомлений про проведення електронних торгів та ним не надано доказів, що ринкова вартість реалізованого майна на момент проведення електронних торгів була вищою порівняно з тією вартістю, за якою її продано на цих торгах, і що, відповідно, могло б вплинути на розмір погашення заборгованості за виконавчим провадженням.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У касаційній скарзі, поданій у вересні 2019 року до Верховного Суду представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3,посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що висновки судів попередніх інстанцій про належне повідомлення позивача про проведення електронних торгів є помилковими, суди не звернули уваги на те, що позивач належним чином не був повідомлений про проведення електронних торгів, в матеріалах справи відсутні докази направлення ДП "Сетам" таких повідомлень та, відповідно, і немає доказів їх отримання позивачем. Крім того, приватним виконавцем направлено рекомендованим листом повідомлення про результати визначення вартості оцінки майна на адресу позивача, за якою він не проживає. Тому про наявність звіту з визначення вартості та оцінки майна від 27 червня 2018 року № 267 позивач дізнався 23 серпня 2018 року, після ознайомлення представника позивача з матеріалами виконавчого провадження.

Короткий зміст вимог відзивів на касаційну скаргу

У жовтні 2019 року від представника приватного виконавця виконавчого округу м.

Києва Бандоли О. О. - Коваленка О. А., до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому приватний виконавець просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, оскільки виконавець повідомив належним чином позивача щодо оцінки вартості майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, що відповідає вимогам статті 57 Закону України "Про виконавче провадження".

У жовтні 2019 року від ТОВ "ФК "Форінт" до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому товариство просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки позивач був належним чином повідомлений щодо електронних торгів, а посилання касатора на те, що приватний виконавець мав надсилати кореспонденцію до Португалії є безпідставним.

У листопаді 2019 року від АТ "Райффайзен Банк Аваль" до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому банк просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги зводяться лише до переоцінки доказів у справі.

У листопаді 2019 року від ДП "Сетам" до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому підприємство просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

У червні 2020 року від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3., до Верховного Суду надійшли доповнення до касаційної скарги.

У червні 2020 року від ТОВ "ФК "Форінт" до Верховного Суду надійшли заперечення на доповнення до касаційної скарги з посиланням на те, що такі доповнення подані після закінчення встановленого законом строку на касаційне оскарження, тому підлягають залишенню без розгляду.

У червні 2020 року від приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Бандоли О. О. до Верховного Суду надійшов відзив на доповнення до касаційної скарги з посиланням на те, що такі доповнення містять посилання на обставини, що не були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій, і відповідно, суд касаційної інстанції не може їх приймати до розгляду.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

Указана справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Установлено, що відповідно до договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 10 липня 2017 року та витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно від 03 квітня 2013 року, ОСОБА_1 придбав нежиле приміщення, загальною площею 271 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1.

10 липня 2007 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки № 010/26-01/06/108, відповідно до умов якого забезпечено вимоги іпотекодержателя, що витікають із генеральної кредитної угоди від 06 липня 2007 року № 010/26-01/05/086, укладеної між іпотекодержателем та іпотекодавцем, а також додаткових угод до неї, що можуть бути укладені в подальшому, за умовами якої іпотекодавець зобов'язується перед іпотекодержателем повернути кредитні кошти, ліміт яких становить 212 000,00 доларів США, строк повернення яких визначений до 05 липня 2017 року, сплатити проценти за його користування, на умовах та у випадках, передбачених кредитним договором.

Згідно зазначеного договору іпотекодержатель має право у випадку невиконання іпотекодавцем своїх зобов'язань за кредитним договором отримати задоволення за рахунок майна, заставленого за умовами даного договору.

Відповідно до постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бандоли О. О. від 16 травня 2018 року, у виконавчому провадженні № 5690330 з виконання виконавчого листа № 761/31283/14-ц, виданого Шевченківським районним судом м. Києва від 09 квітня 2015 року, яким стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість в сумі: 17 595,53 доларів США та 4 743,68
грн, 80 145,42 доларів США та 9 813,29 грн, 31 075,61 доларів США та 7 633,28
грн, призначено суб'єкта оціночної діяльності ТОВ "РМ Консалтинг" щодо надання висновку про вартість нерухомого майна - нежилих приміщень з АДРЕСА_2.

Згідно постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бандоли О.

О. від 01 червня 2018 року, у виконавчому провадженні № 5690330 з виконання виконавчого листа № 761/31283/14-ц, виданого Шевченківським районним судом міста Києва від 09 квітня 2015 року, накладено арешт на грошові кошти на рахунках в банках, які належать боржнику ОСОБА_1.

З постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бандоли О. О. від 08 червня 2018 року, у виконавчому провадженні № 5690330 з виконання виконавчого листа № 761/31283/14-ц, виданого Шевченківським районним судом міста Києва від 09 квітня 2015 року вбачається, що описано та накладено арешт на нежилі приміщення за адресою АДРЕСА_1, які належать боржнику.

Відповідно до звіту ТОВ "РМ Консалтинг" від 27 червня 2018 року, ринкова вартість нерухомого майна - нежилих приміщень з АДРЕСА_1, власником яких є ОСОБА_1, без урахування ПДВ станом на 27 червня 2018 року становить 3 058
921,00 грн.

У матеріалах справи міститься повідомлення приватного виконавця від 27 червня 2018 року № 267 про результати визначення вартості оцінки майна, яким доведено до відома ОСОБА_1 про отримання відповідного звіту про незалежну оцінку майна.

У матеріалах справи міститься повідомлення ДП "Сетам" від 26 липня 2018 року та 07 вересня 2018 року адресовані приватному виконавцю, ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", ОСОБА_1 з відомостями щодо реалізації предмета іпотеки шляхом проведення електронних торгів.

З матеріалів справи вбачається, що ДП "Сетам" розмістило оголошення про проведення електронних торгів за лотом у двох друкованих засобах масової інформації: в газеті "Улюблена газета" від 05 серпня 2018 року № 351 та газеті "Метро" від 30 липня 2018 року № 58.

28 серпня 2018 року, вважаючи дії приватного виконавця незаконними, позивач звернувся до суду зі скаргою на дії приватного виконавця щодо дотримання проведення процедури незалежної оцінки нерухомого майна, визнання протиправним та скасування звіту про незалежну оцінку майна, однак, ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 31 серпня 2018 року у справі № 761/31283/14-ц, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного суду від 21 листопада 2018 року, зазначену скаргу залишено без розгляду.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 03 квітня 2019 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 16 липня 2019 року, у справі № 761/31283/14-ц, у задоволенні вимог скарги ОСОБА_1 на дії та рішення приватного виконавця, визнання протиправним та скасування звіту про незалежну оцінку майна, відмовлено.

05 жовтня 2018 року на електронному торгівельному майданчику ДП "Сетам" відбулись електронні торги по лоту № 302120 з реалізації нерухомого майна - предмету іпотеки: нежилі приміщення з АДРЕСА_1.

Переможцем зазначених торгів став учасник № 6 - ОСОБА_2.

За результатами торгів складено відповідний протокол № 361089 від 05 жовтня 2018 року, 10 жовтня 2018 року складено акт про реалізацію предмета іпотеки, а також право власності на нерухоме майно придбане з прилюдних торгів було зареєстровано за ОСОБА_2.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною 3 статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Згідно із частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У силу частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною 1 статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно зі статею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у статею 1 Закону України "Про виконавче провадження" органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, статею 1 Закону України "Про виконавче провадження", іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до статею 1 Закону України "Про виконавче провадження", а також рішеннями, які відповідно до статею 1 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню.

Згідно із частиною 5 статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем.

Відповідно до статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених статті 19 Закону України "Про виконавче провадження", мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому статті 19 Закону України "Про виконавче провадження", надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, настатті 19 Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно зі статтею 33 Закону України "Про іпотеку", у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статті 19 Закону України "Про виконавче провадження". Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або відповідно до договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

Реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог Законом України "Про виконавче провадження" (стаття 41 Закону України "Про іпотеку").

Прилюдні торги проводяться в двомісячний строк з дня одержання організатором прилюдних торгів заявки державного виконавця на їх проведення. Початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки (Стаття 43 Закону України "Про іпотеку").

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що звіт про оцінку майна на момент проведення торгів був чинним, а дії державного виконавця неправомірними не визнавалися.

За загальним правилом реалізація арештованого майна здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною (частина перша статті 61 Закону України "Про виконавче провадження).

Правова природа процедури реалізації майна на електронних торгах полягає в продажі майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника торгів, та складанні за результатами їх проведення акта про проведення торгів, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно у випадках, визначених законодавством.

Вказаний акт є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на прилюдних торгах, а отже, є договором.

Особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства

(стаття 650 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною 1 статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 656 ЦК України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

З аналізу частини 1 статті 650, частини 1 статті 655 та частини 4 статті 656 ЦК України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на електронних торгах є різновидом договору купівлі-продажу. Сторонами в договорі купівлі-продажу є продавець і покупець.

Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару (частина 1 статті 658 ЦК України).

Набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна, є державна виконавча служба та організатор електронних торгів. Покупцем відповідно є переможець електронних торгів.

Отже, відчуження майна з електронних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, тому така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені частинами 1 -3 та 6 статті 203 ЦК України (частинами 1 -3 та 6 статті 203 ЦК України).

Такий правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 910/856/17.

При вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити, чи мало місце порушення вимог Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5 та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів.

У касаційній скарзі позивач вказує на неповідомлення його щодо проведення електронних торгів, та зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази направлення ДП "Сетам" таких повідомлень та, відповідно, і немає доказів їх отримання позивачем. Крім того, приватним виконавцем направлено рекомендованим листом повідомлення про результати визначення вартості оцінки майна на адресу позивача, за якою він не проживає, в той час як місцем його проживання є Португалія. Вказує, що про наявність звіту з визначення вартості та оцінки майна від 27 червня 2018 року № 267 позивач дізнався 23 серпня 2018 року, після ознайомлення представника позивача з матеріалами виконавчого провадження.

Матеріали справи містять повідомлення приватного виконавця про результати визначення вартості оцінки майна та ДП "Сетам" про реалізацію предмета іпотеки шляхом проведення електронних торгів. Також ДП "Сетам" розмістило оголошення про проведення електронних торгів за лотом у двох друкованих засобах масової інформації: в газетах "Улюблена газета" та "Метро".

Позивачем не надано доказів того, що ринкова вартість реалізованого майна на момент проведення електронних торгів була вищою порівняно з тією вартістю, за якою її продано на цих торгах. Не надано доказів і того, що ДП "СЕТАМ" допустило порушення вимог законодавства, а також прав чи свобод позивача під час підготовки та проведення електронних торгів по лоту з реалізації спірного приміщення.

У постанові Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884цс15 зроблено висновок, що сам по собі факт неналежного повідомлення боржника про проведення прилюдних торгів не може бути підставою для визнання таких недійсними. Головна умова, яка повинна бути встановлена судами, це наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому окрім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів повинно бути присутнє порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.

Об'єктом захисту виступає порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року, справа № 922/3537/17, провадження № 12-127гс19).

Слід зазначити, що приватний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення електронних торгів, у тому числі й оцінку майна, а самі електронні торги з реалізації нерухомого майна організовують і проводять спеціалізовані організації. Отже, дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення електронних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними.

У свою чергу позивач вже звертався до суду зі скаргою на дії приватного виконавця та ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 03 квітня 2019 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 16 липня 2019 року, у справі № 761/31283/14-ц, у задоволенні вимог скарги ОСОБА_1 на дії та рішення приватного виконавця, визнання протиправним та скасування звіту про незалежну оцінку майна, відмовлено.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).

Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Щодо доповнень до касаційної скарги

У червні 2020 року від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3., до Верховного Суду надійшли доповнення до касаційної скарги.

Відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених статті 126 ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 398 особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження.

Оскільки з доповненнями до касаційної скарги позивач звернувся поза межами строку на касаційне оскарження судових рішень, тому такі доповнення слід залишити без розгляду.

Керуючись статтями 126, 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 16 квітня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 серпня 2019 року залишити без змін.

Залишити без розгляду клопотання ОСОБА_1 про доповнення до касаційної скарги.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Ігнатенко

В. С. Жданова

В. О. Кузнєцов