Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 19.08.2018 року у справі №296/3741/17

Постанова

Іменем України

05 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 296/3741/17

провадження № 61-41440св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Дундар І. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

третя особа - приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Клименюк Наталія Борисівна,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 23 січня 2018 року у складі судді Драч Ю. І. та постанову Апеляційного суду Житомирської області від 27 червня 2018 року

у складі колегії суддів: Шевчук А. М., Коломієць О. С., Галацевич О. М.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Клименюк Н. Б., про зміну черговості отримання права на спадкування.

Вимоги мотивувала тим, що вона є онукою спадкодавця ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1. Після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить земельна ділянка та житловий будинок, розташовані за адресою: АДРЕСА_1. Заяву про прийняття спадщини вона подала приватному нотаріусу своєчасно, тобто у шестимісячний строк з часу відкриття спадщини. Спадкоємцями першої черги за законом є її мати - ОСОБА_2 (дочка спадкодавця) та за правом представлення після смерті її тітки ОСОБА_5, її дочка - ОСОБА_3 (онука спадкодавця), оскільки ОСОБА_6 (рідна сестра ОСОБА_3) відмовилася від спадщини на користь сестри. Її бабуся була важкохворою людиною, інвалідом першої групи та за станом здоров'я потребувала постійного стороннього догляду. Вона не залишила бабусю у безпорадному стані, звільнилася з роботи та протягом тривалого часу опікувалася немічною, забезпечувала її матеріально та надавала усю необхідну допомогу.

З урахуванням уточнених позовних вимог просила визнати за нею, як спадкоємцем п'ятої черги за законом, право на спадкування разом із ОСОБА_2 та ОСОБА_3, спадкоємцями першої черги за законом, щодо спадщини, яка відкрилася внаслідок смерті спадкодавця ОСОБА_4.

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 23 січня 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Житомирської області від 27 червня 2018 року, позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_1, спадкоємцем п'ятої черги за законом, право на спадкування майна після смерті спадкодавця ОСОБА_4 разом із спадкоємцями першої черги за законом - ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Суди керувалися тим, що позивачем доведено, що вона протягом тривалого часу проживала з померлою ОСОБА_4 та здійснювала за нею догляд (опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала бабусі іншу необхідну допомогу), оскільки ОСОБА_4 через похилий вік та хронічні захворювання знаходилася у безпорадному стані, особливо у останній рік свого життя. Тобто існують всі необхідні умови, передбачені частиною 2 статті 1259 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) для визнання за ОСОБА_1 права на спадкування майна після смерті ОСОБА_4 разом із спадкоємцями першої черги за законом.

Аргументи учасників справи

У серпні 2018 року ОСОБА_3 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила оскаржені судові рішення скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди неправильно застосували статтю 1259 ЦК України, оскільки позивач не довела факт здійснення нею матеріального забезпечення спадкодавця ОСОБА_4 протягом тривалого часу.

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 подано відзив на касаційну скаргу,

в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, посилаючись на безпідставність вимог касаційної скарги.

Вважала, що обставини справи встановлені судами першої та апеляційної інстанцій достовірно, судові рішення прийняті законно та обґрунтовано.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі, зупинено дію рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 23 січня 2018 року до закінчення касаційного провадження.

Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

14 квітня 2020 року справу передано судді-доповідачеві Краснощокову Є. В.

Ухвалою Верховного Суду від 27 липня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4.

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина, до складу якої входить, у тому числі, житловий будинок, зареєстрований за спадкодавцем на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Першою Житомирською державною нотаріальною конторою 30 червня 1993 року за № 3-6214, та земельна ділянка загальною площею 0,0506 га з кадастровим номером 1810136600:03:005:0006, яка зареєстрована за спадкодавцем на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЖТ № 1131186, виданого 03 вересня 2004 року. Нерухоме майно розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно спадкової справи померлої. із заявами про прийняття спадщини до нотаріуса звернулися: ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 (онука спадкодавця); ІНФОРМАЦІЯ_3 - ОСОБА_2 (донька спадкодавця) та ІНФОРМАЦІЯ_3 - ОСОБА_1 (онука спадкодавця). ОСОБА_3 закликається до спадкування після смерті баби за правом представлення. ОСОБА_4

є матір'ю доньок: ОСОБА_7 та ОСОБА_5, яка померла

ІНФОРМАЦІЯ_4. Крім того, рідна сестра ОСОБА_3 - ОСОБА_6 (донька ОСОБА_5 та онука ОСОБА_4) заявою, яка надійшла до нотаріуса 22 березня 2017 року, відмовилася від прийняття спадщини за правом представлення після смерті бабусі на користь сестри.

ОСОБА_1 проживала з померлою бабусею, що підтверджується актом обстеження матеріально-побутових умов одинокого (одинокопроживаючого) непрацездатного громадянина від 15 жовтня 2015 року № 207, довідкою від 02 червня 2017 року № 738, виданою Комунальним підприємством "ВЖРЕП", здійснювала догляд за бабусею - ОСОБА_4, здійснила поховання бабусі.

ОСОБА_3, опікуном якої була ОСОБА_4, проживала з бабусею, однак після того як завагітніла почала проживати за адресою за місцем проживання свого чоловіка, хоча не припинила провідувати бабусю.

Згідно письмових пояснень свідків: ОСОБА_8 та ОСОБА_9 онучка ОСОБА_3 проживала з бабусею до кінця 2012 року, надавала їй допомогу.

З кінця 2015 року з покійною постійно проживала ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 надавали допомогу померлій ОСОБА_4.

Свідок ОСОБА_10 пояснила, що ОСОБА_4 мала хронічні захворювання, хворобу серця, виразку стравоходу, згодом отримала інсульт. Після перелому стегна потребувала стороннього догляду, який надавали дочка ОСОБА_2 й онука ОСОБА_1.

Свідок ОСОБА_11 пояснила, що знала про тяжкі хронічні хвороби померлої, яка потребувала стороннього догляду, який їй надавала дачка ОСОБА_2 та онука ОСОБА_1. ОСОБА_3 бачила зрідка. Знає, що ОСОБА_3 проживала з бабусею, однак часу не пам'ятає.

Свідок ОСОБА_12 пояснив, що ОСОБА_4 знав, оскільки вона є бабусею ОСОБА_1, яка звільнилась з роботи для догляду за бабусею. За весь час хвороби ОСОБА_3 декілька разів приходила провідувати бабусю.

Свідок ОСОБА_8 пояснила, що знала дочок та онуків ОСОБА_4, вони всі провідували бабусю, однак хто проживав із нею останнім часом сказати не може.

Свідок ОСОБА_13 зазначила, що ОСОБА_3 проживала з бабусею, оскільки та була її опікуном, а після народження дитини переїхала проживати до свого чоловіка, але спілкування не припинила.

Апеляційним судом також встановлено, що відповідно до висновку Лікарсько-консультативної комісії від 21 вересня 2015 року поліклініки № 2 КУ ЦМЛ № 1 м. Житомира № 68/5 ОСОБА_4 відносилася до осіб похилого віку та за станом здоров'я потребувала постійного стороннього догляду, оскільки не була здатна до самообслуговування.

Позивач у грудні 2015 року та січні 2016 року замовляла та оплачувала металопластикові вікна, які встановила у будинку бабусі, хоча офіційного доходу не мала.

Згідно довідки Управління праці та соціального захисту населення від 06 квітня 2017 року №2143/06-13 позивач отримувала допомогу по догляду за ОСОБА_4 з 10 жовтня 2015 року по 17 грудня 2016 року відповідно Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня

2004 року № 558.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини 2 статті 1259 ЦК Українифізична особа, яка

є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 вересня 2018 року у справі № 743/126/17 (провадження № 61-14362цс18) зроблено висновок по застосуванню частини 2 статті 1259 ЦК України і вказано, що "для набуття права на спадкування фізичною особою, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, необхідна наявність

у сукупності таких умов: а) фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві; б) спадкодавець через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані".

У частині 3 статті 12, частинах 1 , 5 , 6 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених частині 3 статті 12, частинах 1 , 5 , 6 статті 81 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже для правильного застосування частини 2 статті 1259 ЦК України суду кожна із зазначених обставин має бути належним чином підтверджено доказами, які подаються сторонами згідно з вимогами ЦПК України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з мотивувальної частини із зазначенням, зокрема мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

Європейський суд з прав людини вказує, що "принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником" (MALA

v. UKRAINE, № 4436/07, § 48, ЄСПЛ, від 03 липня 2014 року).

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилалася на те, що рішення суду першої інстанції не містить посилання на докази, на підставі яких суд дійшов висновку, що позивач протягом тривалого часу матеріально забезпечувала спадкодавця ОСОБА_4.

Проте апеляційний суд на зазначені доводи належної уваги не звернув та, пославшись лише на пояснення позивача у суді апеляційної інстанції щодо допомоги її цивільного чоловіка та наявність грошових заощаджень, зробив передчасний висновок про залишення рішення суду першої інстанції без змін. При цьому отримання позивачем допомоги по догляду за ОСОБА_4 відповідно Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від

29 квітня 2004 року № 558, не свідчить про тривалість та систематичність матеріального забезпечення ОСОБА_4 саме позивачем.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду постановлена без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, постанову апеляційного суду скасувати та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У зв'язку з цим не підлягає поновленню дія рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 23 січня 2018 року, зупинена ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2018 року до закінчення касаційного провадження.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 436 ЦПК України (у редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову Апеляційного суду Житомирської області від 27 червня 2018 року скасувати.

Передати справу № 296/3741/17 на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Апеляційного суду Житомирської області від 27 червня 2018 року втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: І. О. Дундар

В. І. Журавель

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук