Головна Сервіси для юристів ... База рішень" Протокол " Ухвала КЦС ВП від 19.06.2018 року у справі №1411/3467/12 Ухвала КЦС ВП від 19.06.2018 року у справі №1411/3...
print
Друк
search Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

Іменем України

02 червня 2021 року

м. Київ

справа № 1411/3467/12

провадження № 61-12940св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І.,

Яремка В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Горизонт",

відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Газбудкомлект", ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми "Газбудкомлект" на рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 07 грудня 2017 року у складі судді Семенової Л. М. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 30 травня 2019 року у складі колегії суддів: Шаманської Н. О., Данилової О. О., Коломієць В. В.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів

У жовтні 2012 року Публічне акціонерне товариство "Кредитпромбанк" (далі - ПАТ "Кредитпромбанк"), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк"), правонаступником якого в свою чергу є Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Горизонт" (далі - ТОВ "ФК Горизонт"), звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми "Газбудкомлект" (далі - ТОВ ВКФ "Газбудкомлект"), ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

На обґрунтування позову посилалося на таке. 27 листопада 2007 року між Відкритим акціонерним товариством "Кредитпромбанк" (далі - ВАТ "Кредитпромбанк"), правонаступником якого є ПАТ "Кредитпромбанк ", та ТОВ ВКФ "Газбудкомлект" укладений кредитний договір, згідно з умовами якого, а також з урахуванням укладеної 31 серпня 2010 року додаткової угоди № 14 до цього кредитного договору, банк надав позичальнику, перерахувавши на поточний рахунок ТОВ ВКФ "Газбудкомлект", грошові кошти (транші) у межах загальної суми 9 933 989,67 грн на строк до 26 листопада 2010 року, а позичальник зобов'язався повернути отримані в кредит кошти, сплатити відсотки за користування кредитними коштами у розмірі 23 % річних у строки, передбачені договором.

27 лютого 2009 року між банком, з однієї сторони, та ОСОБА_1 і ОСОБА_2, з іншої сторони, укладені з кожним окремо, договори поруки, а 31 серпня 2010 року - додаткові угоди до цих договорів, згідно із якими поручителі зобов'язалися відповідати солідарно з ТОВ ВКФ "Газбудкомлект" перед кредитором за виконання позичальником умов кредитного договору від 27 листопада 2007 року.

Станом на 10 жовтня 2012 року утворилася заборгованість за кредитним договором та додатковою угодою у розмірі 9 333 544,67 грн.

Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути солідарно з відповідачів на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 9 333 544,67 грн.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 07 грудня 2017 року позов ПАТ "Дельта Банк" задоволено. Стягнуто солідарно з ТОВ ВКФ "Газбудкомлект ", ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованість за кредитним договором від 27 листопада 2007 року у розмірі 9 333 544,67 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки позичальник порушив взяті за кредитним договором, забезпеченим порукою, зобов'язання щодо своєчасного погашення кредиту, тому є підстави для солідарного стягнення з боржника та поручителів заборгованості за кредитним договором.

Постановою Апеляційного суду Миколаївської області від 20 березня 2018 року рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 07 грудня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення. Закрито провадження у справі за позовом ПАТ "Дельта Банк" до ТОВ ВКФ "Газбудкомплект" про стягнення кредитної заборгованості. У позові ПАТ "Дельта Банк до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції на порушення вимог статті 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у редакції, чинній на час розгляду справи в суді першої інстанції, а також статті 16 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції, чинній на час розгляду справи в суді першої інстанції, щодо віднесення розгляду в порядку господарського судочинства спорів між юридичними особами та недопущення об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, не врахував, що спір між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ ВКФ "Газбудкомплект" підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Відмовляючи у задоволенні позову в іншій частині, суд першої інстанції виходив із того, що пред'явлення до поручителів у жовтні 2012 року позову про солідарне стягнення в судовому порядку кредитної заборгованості відбулося після спливу встановленого частиною 4 статті 559 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у редакції, чинній на момент звернення до суду із позовом, строку дії поруки, у зв'язку із чим порука за укладеними з ОСОБА_1, ОСОБА_2 27 лютого 2009 року договорами поруки припинилася.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 20 березня 2018 року про закриття провадження у справі в частині позову ПАТ "Дельта Банк" до ТОВ ВКФ "Газбудкомплект" про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано, справу в цій частині передано для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції. В іншій частині постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 20 березня 2018 року залишено без змін.

Постанова суду мотивована тим, що апеляційний суд помилково закрив провадження у справі в частині позовних вимог до юридичної особи, адже порука є похідною від основного зобов'язання, позовні вимоги взаємопов'язані між собою і не можуть розглядатися за правилами різних видів судочинства. Договорами поруки від 27 лютого 2009 року не встановлено строку, після якого порука припиняється, при цьому строк дії поруки не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються. Тому ПАТ "Дельта Банк" помилково ототожнено визначений у договорах строк позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права чи законного інтересу зі строком дії поруки, який не є строком захисту порушеного права, та його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 30 травня 2019 року апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1, до якої приєдналося ТОВ ВКФ "Газбудкомплект", залишено без задоволення, рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 07 грудня 2017 року в частині вирішення позову ПАТ "Дельта Банк" до ТОВ ВКФ "Газбудкомплект" про стягнення кредитної заборгованості - без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що вирішуючи спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції правильно виходив із того, що ТОВ ВКФ "Газбудкомплект" свої зобов'язання з погашення кредитної заборгованості виконувало неналежним чином, у зв'язку з чим станом на 10 жовтня 2012 року утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню на користь позивача.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників

У липні 2019 року ТОВ ВКФ "Газбудкомлект" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій участині вирішення позову ПАТ "Дельта Банк" до ТОВ ВКФ "Газбудкомплект" про стягнення кредитної заборгованостіскасувати, справу направити в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що доказів того, що сума коштів за додатковою угодою від 31 серпня 2010 року № 14 є самостійною сумою кредиту, яка не входить в загальну суму ліміту кредиту, яка надавалась ТОВ ВКФ "Газбудкомплект" в межах ліміту, позивач не надав. Пункти кредитного договору та всіх додаткових угод до нього свідчать, що сума коштів у розмірі 9 333 544,67 грн, яку суди попередніх інстанцій стягнули з ТОВ ВКФ "Газбудкомплект", є єдиною загальною сумою отриманого ТОВ ВКФ "Газбудкомплект" кредиту, тому в цю суму входить сума 8 371
502 грн
, яку раніше стягнув з ТОВ ВКФ "Газбудкомплект" Господарський суд Миколаївської області, а позивач отримав задоволення своїх грошових вимог за рахунок належного ТОВ ВКФ "Газбудкомплект" іпотечного майна. Суди попередніх інстанцій порушили норму процесуального права - пункт 3 частини 1 статті 255 ЦПК України, оскільки зобов'язані були закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 8 371 502 грн, яку раніше вже стягнув господарський суд.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали.

Ухвалою Верховного Суду від 08 липня 2020 року заяву ТОВ "ФК Горизонт" про заміну сторони у справі його правонаступником задоволено. Замінено позивача - ПАТ "Дельта Банк" правонаступником - ТОВ "ФК Горизонт" у цій справі.

Ухвалою Верховного Суду від 24 травня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - ~law29~) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності ~law30~, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності ~law31~ (08 лютого 2020 року).

Касаційна скарга у цій справі подана у липні2019 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності ~law32~.

Частиною 1 статті 402 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням ЦПК України.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції до набрання чинності ~law33~) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Суди встановили, що 27 листопада 2007 року між ВАТ "Кредитпромбанк", правонаступником якого є ПАТ "Кредитпромбанк", правонаступником якого є ПАТ "Дельта Банк ",правонаступником якого у свою чергу є ТОВ "ФК Горизонт",укладений кредитний договір № 02/206/07-КЛТ, яким, зокрема, встановлена процедура та умови надання банком у майбутньому кредитів (траншів) позичальнику в межах загальної суми 6 000 000 грн та повернення ним отриманих кредитів, нарахування і сплати відсотків за отриманими кредитами із розрахунку 16,5 % річних, нарахування і сплати комісій за надання кредитів (пункт 1.1 цього договору) (т. 1, а. с. 13-15).

Пунктом 2.3 кредитного договору визначено, що підставою надання кредитів за цим договором є додаткові угоди.

Згідно з пунктом 3.4.5 кредитного договору позичальник зобов'язується повністю погасити заборгованість за кредитами у терміни, визначені відповідними додатковими угодами, але у будь-якому разі не пізніше 26 листопада 2010 року.

Усі зміни та доповнення до кредитного договору дійсні лише в тому разі, якщо вони здійснені в письмовій формі і підписані уповноваженими представниками обох сторін (пункт 5.2 цього договору).

27 лютого 2009 року між ВАТ "Кредитпромбанк" та ОСОБА_1, ОСОБА_2 з кожним окремо, укладені договори поруки № 02/02/206/07-КЛТ/ПО1/09-КЛТ та № 02/02/206/07-КЛТ/ПО2/09-КЛТ, за умовами яких поручителі зобов'язалися солідарно відповідати перед банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов'язань ТОВ ВКФ "Газбудкомплект" за кредитним договором від 27 листопада 2007 року № 02/206/07-КЛТ (пункти 1.1 спірних договорів поруки) (т. 1, а. с. 19,21).

Укладеними додатковими угодами від 27 лютого 2009 року № 1 до вказаних вище договорів поруки, з кожним із поручителів окремо, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 підтвердили, що вони ознайомлені з умовами кредитного договору, в частині, що стосується, зокрема, й розміру ліміту траншової кредитної лінії - 9 950 000 грн, відсоткової ставки за користування кредитами у розмірі 23 % річних та строку повного погашення заборгованості за траншовою кредитною лінією - 26 листопада 2010 року (т. 1, а. с. 20,22).

Відповідно до листа від 31 серпня 2010 року № 75 ТОВ ВКФ "Газбудкомплект" просило видати кредит у сумі 9 933 989,67 грн (т. 1, а. с. 18).

Додатковою угодою від 31 серпня 2010 року № 14 до кредитного договору від 27 листопада 2007 року № 02/206/07-КЛТ передбачено, що банк надає позичальнику кредит згідно з цією додатковою угодою в сумі 9 933 989,67 грн, які позичальник зобов'язується повернути не пізніше 26 листопада 2010 року. Відсоткова ставка за кредитом, який надається за цією додатковою угодою, встановлюється у розмірі 23 % річних (пункт 1.1 вказаної додаткової угоди) (т. 1, а. с. 17).

Позичальник порушив умови виконання кредитного договору, у зв'язку з чим станом на 10 жовтня 2012 року утворилась заборгованість у розмірі 9 933 544,67 грн.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною 2 статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог статті 526 ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 ЦК України).

Відповідно до статей 626, 627, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог статей 626, 627, 628 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановивши на їх підставі обставини справи та правильно застосувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про порушення позичальником ТОВ
ВКФ "Газбудкомлект"
умов кредитного договору від 27 листопада 2007 року та додаткової угоди від 31 серпня 2010 року № 14 щодо належного виконання зобов'язання, а тому у відповідача станом на 10 жовтня 2012 року утворилась заборгованість у розмірі 9 933 544,67 грн, яка підлягає стягненню на користь ПАТ "Дельта Банк".

Доводи заявника про те, що сума коштів за додатковою угодою від 31 серпня 2010 року № 14 не є самостійною сумою кредиту, а входить у загальну суму ліміту кредиту, яка надавалась ТОВ ВКФ "Газбудкомплект", пункти кредитного договору та всіх додаткових угод до нього свідчать, що сума коштів у розмірі 9 333 544,67
грн
, яку суди попередніх інстанцій стягнули з ТОВ ВКФ "Газбудкомплект", є єдиною загальною сумою отриманого ТОВ ВКФ "Газбудкомплект" кредиту, тому в цю суму вже входить сума 8 371 502 грн, яку раніше стягнув з ТОВ ВКФ "Газбудкомплект" Господарський суд Миколаївської області, а позивач отримав задоволення своїх грошових вимог за рахунок належного ТОВ ВКФ "Газбудкомплект" іпотечного майна, є необґрунтованими.

Пунктом 2.3 кредитного договору від 27 листопада 2007 рокувизначено, що підставою надання кредитів за цим договором є додаткові угоди, тому грошові кошти у розмірі 9 333 544,67 грн, надані за додатковою угодою від 31 серпня 2010 року № 14, є окремими кредитними коштами. Крім того, додаткову угоду № 14, якою надано кредит у розмірі 9 333 544,67 грн, укладено 31 серпня 2010 року, тобто після ухвалення рішення Господарського суду Миколаївської області від 19 січня 2010 року, на яке посилається заявник.

Відповідно Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій порушили норму процесуального права - пункт 3 частини 1 статті 255 ЦПК України, оскільки зобов'язані були закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 8 371 502 грн, яку раніше вже стягнув господарський суд.

Встановлено, що рішення Господарського суду Миколаївської області від 19 січня 2010 року ухвалено до укладення сторонами додаткової угоди від 31 серпня 2010 року й ним вирішено спір в іншій справі з іншим предметом спору.

Відповідно необґрунтованими є доводи заявника про наявність підстав для закриття провадження у справі з огляду на тотожність предметів спору у цій справі та справі, яка розглядалася господарським судом.

У цій справі суди встановили, що заборгованість за кредитним договором утворилася саме у зв'язку з неповерненням відповідачем кредиту, виданого на підставі листа від 31 серпня 2010 року № 75 ТОВ ВКФ "Газбудкомплект" за додатковою угодою від 31 серпня 2010 року № 14. Суди досліджували докази надання спірної суми та спростували доводи ТОВ ВКФ "Газбудкомплект" про недоведення банком видачі кредиту за додатковою угодою.

Верховний Суд також відхиляє доводи заявника про те, що звернення стягнення на предмет іпотеки свідчить про погашення боргу за кредитним договором, оскільки указане стосувалося боргу за попередніми угодами.

Інші доводи касаційної скарги є необґрунтованими, оскільки фактично зводяться до незгоди зі встановленими фактичними обставинами у справі та стосуються переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України не належить до компетенції суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на те, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми "Газбудкомлект" залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 07 грудня 2017 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 30 травня 2019 року в частині вирішення позову Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Горизонт" до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми "Газбудкомлект" про стягнення кредитної заборгованостізалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний

Г. І. Усик

В. В. Яремко
logo

Юридичні застереження

Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.

Повний текст

Приймаємо до оплати