Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 21.05.2018 року у справі №757/13606/17

Постанова

Іменем України

17 червня 2020 року

м. Київ

справа № 757/13606/17

провадження № 61-15106св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів:Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Лідовця Р. А.,

Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі:Київський апеляційний адміністративний суд, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 05 березня 2018 року у складі судді Стрижеуса А. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Київського апеляційного адміністративного суду, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про відшкодування шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що 07 липня 2016 року Київським апеляційним адміністративним судом у складі колегії суддів: головуючого судді -

Літвіної Н. М., суддів: Коротких А. Ю., Чаку Є. В., вчинено незаконну дію, пов`язану із незаконним зупиненням розгляду адміністративної справи

№ 826/23650/15, у якій вона є позивачем.

Зазначала, що відповідачами порушено принципи правової визначеності та розумності строку розгляду адміністративної справи № 826/23650/15, у зв`язку

з чим їй завдана моральна шкода.

Моральну шкоду відповідно до частини шостої статті 1176 ЦК України вона оцінює у 54 995,10 грн.

Ураховуючи зазначене, ОСОБА_1 просила суд стягнути з Київського апеляційного адміністративного суду, суддів: Літвіної Н. М., Коротких А. Ю.,

Чаку Є. В., моральну шкоду, завдану їй внаслідок незаконної, дії у розмірі 54 995,10 грн.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 05 грудня 2017 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Київського апеляційного адміністративного суду, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про відшкодування шкоди закрито.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 подала позов, який не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, що в силу вимог статті 205 ЦПК України (2004 року) є підставою для закриття провадження

у справі.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 05 березня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 , який діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_1 , визнано неподаною та повернуто її скаржнику.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що оскільки ОСОБА_1 у наданий їй строк не усунула недоліків апеляційної скарги, а саме не сплатила судовий збір за подання апеляційної скарги у необхідному розмірі, то апеляційна скарга вважається неподаною та повертається скаржнику.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу,

в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржувану судову ухвалу апеляційного суду та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду у новому його складі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, залишаючи її апеляційну скаргу без руху, не врахував положення пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якого вона звільнена від сплати судового збору, оскільки судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У липні 2018 року Київський апеляційний адміністративний суд подав до суду відзив на касаційну скаргу, у якому просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувану ухвалу залишити без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою судді Верховного Суду від 08 червня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У липні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 червня 2020 року вказану справу призначено до розгляду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Вказаним вимогам закону оскаржуване судове рішення апеляційного суду

не відповідає.

Судом встановлено, що ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 08 лютого

2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали, та запропоновано сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 320 грн.

Станом на 05 березня 2018 року зазначені в ухвалі апеляційного суду недоліки

не усунуті, а саме суду апеляційної інстанції не надано квитанції про сплату судового збору.

Відповідно до частини другої статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 05 березня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 , який діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_1 , визнано неподаною та повернуто скаржнику з підстав неусунення недоліків апеляційної скарги.

Відповідно до статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та

у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з положеннями пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) (далі -Закон) судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду.

Із урахуванням системного аналізу цієї норми закону призначення судових витрат, а також змісту положення частини першої статті 3 цього Закону

й встановлення законодавцем ставок судового збору за скарги при перегляді судових рішень у відсотках збору, що підлягає сплаті за подання позову

(стаття 4), то зазначене слід розуміти так, що позивач, яка звільнена від сплати судового збору при поданні окремих позовів, та певні категорії осіб незалежно від категорії позову звільняються не лише від сплати судового збору за подання позову, а й за подання апеляційних та касаційних скарг. Порушені права позивача з наведених у позові підстав можуть захищатись як у суді першої інстанції (при пред`явленні позову), так і на наступних стадіях цивільного процесу, а саме при апеляційному перегляді. Ці стадії судового захисту є єдиним цивільним процесом, завданням якого є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушеного права.

Порушені права можуть захищатись як у суді першої інстанції (при пред`явленні позову), так і на наступних стадіях цивільного процесу, а саме при апеляційному перегляді. Ці стадії судового захисту є єдиним цивільним процесом, завданням якого є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушеного права (стаття 2 ЦПК України). Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 березня 2018 року в справі

№ 14-57цс18.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у статті 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, там, де існують, апеляційні або касаційні суди, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (пункт 25 рішення

у справі «Делькур проти Бельгії» від 17 січня 1970 року та пункт 65 рішення

у справі «Гофман проти Німеччини» від 11 жовтня 2001 року).

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Визнаючи неподаною та повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 у наданий їй строк не усунула недоліків апеляційної скарги, а саме не сплатила судовий збір за подання апеляційної скарги у необхідному розмірі.

У порушення норм процесуального права апеляційний суд не взяв до уваги доводи та аргументи апеляційної скарги та дійшов помилкового висновку про необхідність сплати судового збору за подання апеляційної скарги у цій справі.

Відповідно до частини третьої та четвертої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає необхідним скасувати оскаржувану ухвалу, з передачею справи до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Оскільки особа, яка подала касаційну скаргу, просить скасувати оскаржувану ухвалу та передати справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду, хоча питання відкриття апеляційного провадження судом ще не вирішено, то касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 400, 402, 406, 409, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 05 березня 2018 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк