Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 28.02.2018 року у справі №347/2475/15

Постанова

Іменем України

17 червня 2020 року

м. Київ

справа № 347/2475/15-ц

провадження № 61-530св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю.,Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 23 листопада 2017 року в складі колегії суддів: Томин О. О., Василишин Л. В., Максюти І. О.,

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про захист честі, гідності та ділової репутації.

На обґрунтування позову зазначала, що вона разом зі своєю сім`єю проживає в АДРЕСА_1 . У 2009 році вона вийшла заміж за ОСОБА_4 , який народився і проживав на Східній Україні. По сусідству із ними проживає відповідач ОСОБА_2 з сім`єю, яка протягом тривалого часу, з метою принизити ОСОБА_1 в очах родини, жителів села, сусідів, друзів та колег по роботі, постійно умисно розповсюджує неправдиві відомості про неї та її чоловіка.

Зокрема, 15 липня 2015 року в приміщенні Косівського районного суду, де знаходилося багато осіб, відповідач заявила, що ОСОБА_1 забрала і привела до хати свого чоловіка від іншої сім`ї, що він залишив у себе на батьківщині дружину і дитину.

Про даний наклеп та брехню, які відповідач розповсюджує про її чоловіка, стало відомо їхнім батькам, які з хвилюванням сприйняли таку неправдиву інформацію та наполягали, щоб ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про захист честі і гідності їхньої родини.

Крім того, позивач вважала, що поширивши дану інформацію, ОСОБА_2 цим самим умисно принизила її честь та гідність як християнки, яка брала шлюб у церкві перед Богом, як матері, що народила і виховує двох дітей, а також як адвоката, журналіста і присяжного, яка має здобутий працею авторитет та відповідну набуту роками репутацію та повагу від людей. А найбільше це вплинуло на її батька ОСОБА_3 , оскільки ОСОБА_2 умисно та привселюдно заявила цей наклеп на неї відкрито у його присутності в приміщенні суду.

На підставі наведеного, просила позов задовольнити, визнати недостовірною і такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію інформацію, поширену ОСОБА_2 , зобов`язати її спростувати шляхом принесення вибачення в приміщенні Косівського районного суду, на сесії Старокутської сільської ради, перед церковною громадою Церкви Преображення Господнього, що в с. Старі Кути, у присутності священика отця ОСОБА_6 , через друковані засоби масової інформації, а саме газету «Гуцульський край».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 08 червня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано недостовірною і такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 , наступну інформацію поширену ОСОБА_2 , а саме: «що ОСОБА_1 забрала і привела свого чоловіка від офіційної сім`ї, і він через неї залишив у себе на батьківщині законну дружину і дитину, і що вона обманула священника та РАЦС, офіційно обвінчавшись і зареєструвавши свій шлюб з людиною, яка має офіційно ще одну сім`ю».

Зобов`язано ОСОБА_2 спростувати недостовірну інформацію, поширену нею про ОСОБА_1 , шляхом принесення вибачення в тому ж самому місці при тих же самих обставинах, при яких їх було поширено, а саме: в приміщенні Косівського районного суду.

Зобов`язано ОСОБА_2 спростувати недостовірну інформацію, поширену нею про ОСОБА_1 , шляхом принесення вибачення публічно серед громади села Старі Кути а саме: на сесії Старокутської сільської ради.

Визнано інформацію, поширювану ОСОБА_2 про ОСОБА_4 , що «він має законну дружину і дітей, яких залишив у себе на батьківщині і одружився з ОСОБА_1 і цим самим обманув священника та органи РАЦС, офіційно обвінчавшись і зареєструвавши свій шлюб» - недостовірною.

Зобов`язано ОСОБА_2 спростувати недостовірну інформацію поширену про ОСОБА_4 , шляхом принесення йому публічного вибачення перед його батьками та його родиною, а також перед батьками дружини ОСОБА_1 .

Визнано недостовірною і такою що, принижує честь, гідність та ділову репутацію наступну інформацію, поширену ОСОБА_2 про ОСОБА_3 , а саме: «кого ти привів до хати, твій зять залишив у себе на батьківщині законну дружину і дитину, твоя дочка забрала і привела свого чоловіка від офіційної сім`ї».

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що поширення зазначеної інформації ОСОБА_2 мало місце, така інформація стосується ОСОБА_1 та її сім`ї, порушує їх особисті немайнові права, зокрема, честь та гідність фізичної особи, є недостовірною, що стверджується дослідженими судом доказами, а тому підлягає спростуванню шляхом вибачення у присутності родини позивача та людей, що є достатнім відшкодуванням за спричинені моральні переживання.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 23 листопада 2017 року заочне рішення в частині зобов`язання ОСОБА_2 спростувати недостовірну інформацію, поширену нею про ОСОБА_1 , шляхом принесення вибачення в тому ж самому місці при тих же самих обставинах, при яких їх було поширено, а саме: в приміщенні Косівського районного суду; зобов`язання ОСОБА_2 спростувати недостовірну інформацію, поширену нею про ОСОБА_1 , шляхом принесення вибачення публічно серед громади села Старі Кути, а саме: на сесії Старокутської сільської ради; зобов`язання ОСОБА_2 спростувати недостовірну інформацію поширену про ОСОБА_4 , шляхом принесення йому публічного вибачення перед його батьками та його родиною, а також перед батьками дружини ОСОБА_1 , скасовано та прийнято у цій частині нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову в цій частині. У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції у зазначеній частині та приймаючи нове рішення про відмову у задоволенні позову у цій частині, апеляційний суд, посилаючись на роз`яснення, викладені у пункті 26 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», вважав, що суд не вправі зобов`язувати відповідача вибачатися перед позивачем у тій чи іншій формі, оскільки примусове вибачення як спосіб судового захисту гідності, честі чи ділової репутації за поширення недостовірної інформації не передбачено у статтях 16, 277 ЦК України.

У іншій частині апеляційний суд погодився із висновками суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У січні 2018 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду оскаржуються у задоволеній частині позовних вимог, у іншій частині, зокрема, щодо відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржується, а тому у касаційному порядку не переглядається (частина перша статті 400 ЦПК України).

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, неналежним чином не дослідив надані докази у їх сукупності та здійснив інші численні процесуальні порушення, що унеможливлюють встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У квітні 2018 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, у якому зазначила, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування немає.

Фактичні обставини справи встановлені судами

Встановлено, що 15 липня 2015 року в приміщенні Косівського районного суду, де на той час знаходилося багато осіб, відповідач ОСОБА_2 заявила, «що ОСОБА_1 забрала і привела свого чоловіка від офіційної сім`ї, і він через неї залишив у себе на батьківщині законну дружину і дитину, і що вона обманула священника та РАЦС, офіційно обвінчавшись і зареєструвавши свій шлюб з людиною, яка має офіційно ще одну сім`ю».

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

У статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно із статтею 10 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено право кожного на свободу вираження поглядів. Таке право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

За змістом частини першої статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до частини другої статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе і членів сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням і поширенням такої недостовірної інформації.

За положеннями статей 270, 297 ЦК України окремим видом особистих немайнових прав є право на повагу до гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Статтями 15, 275 ЦК України передбачено право особи на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб.

Частиною другою статті 302 ЦК України на особу, яка поширює інформацію, покладено обов`язок переконатися в її достовірності.

За практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується судами як джерело права, межі свободи вираження думок залежать від їх змісту та від того, чим займається особа, стосовно якої ці думки висловлені. У свою чергу національна влада може втрутитися у процес реалізації норми статті 10 Конвенції, якщо, зокрема, це передбачено законом, направлено на захист репутації або інших прав осіб і є необхідним у демократичному суспільстві.

У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз`яснено, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Положеннями статті 30 Закону України «Про інформацію» визначено, що ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.

В рішенні у справі «Ляшко проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що свобода вираження поглядів являє собою одну з важливих засад демократичного суспільства та одну з базових умов його прогресу та самореалізації кожного. Предмет пункту другого статті 10 застосовується не тільки до «інформації» чи «ідей», які були отримані зі згоди чи розглядаються як необразливі чи як малозначущі, але й до тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Такими є вимоги плюралізму, толерантності та відкритості думок, без чого неможливе «демократичне суспільство». Свобода політичних дебатів перебуває в самому серці побудови демократичного суспільства, що наскрізь пронизує Конвенцію. При цьому, повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку, що є базовою частиною права, гарантованого статтею 19.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, визнавши поширену інформацію недостовірною, не узяв до уваги відсутність достатнього балансу для необхідності втручання суду у процес реалізації особою права на свободу вираження поглядів.

Так, особа, яка висловлює не факти, а власні погляди, критичні висловлювання, припущення не може бути зобов`язана доводити їх правдивість, оскільки це є порушенням свободи на власну точку зору, що визнається фундаментальною частиною права, захист якого передбаченого статтею 10 Конвенції.

У пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини від 29 березня 2005 року у справі «Українська прес-група проти України» (заява № 72713/01) зазначено, що навіть, якщо висловлювання є оціночним судженням, пропорційність втручання має залежати від того, чи існує достатній фактичний баланс для оспорюваного висловлювання. Залежно від обставин конкретної справи, висловлювання, яке є оціночним судженням, може бути перебільшенням за відсутності будь-якого фактичного підґрунтя (рішення DEHAES GIJSELSv. BELGIUM, стор. 236, параграф 47).

Розглядаючи справу, суд не врахував розуміння відомостей фактичного характеру, які не відповідають дійсності та порочать особу, та не розмежував такі відомості від думок, критичних висловлювань, ідей, оціночних суджень, висловлених відповідачем у порядку реалізації конституційного права на свободи вираження думки і слова.

Отже, оспорювана інформація входить до предмету суспільного інтересу, стилістика інформації та застосовані мовні обороти не мають стверджувального характеру з посиланням на конкретні факти стосовно особи позивача, що стало підставою для висновку про те, що баланс між приватним інтересом щодо захисту репутації позивача та публічним інтересом знати суспільно необхідну інформацію порушено не було, а тому підстав для задоволення позовних вимог немає.

Поширена відносно позивача вищевикладена інформація є оціночним судженням, та відповідає засадам демократичного суспільства щодо свободи вираження поглядів.

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки рішення суду апеляційної інстанції не відповідає зазначеним вимогам закону, воно підлягає скасуванню.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, тому колегія суддів ухвалює нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 у задоволеній частині позовних вимог судом.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 23 листопада 2017 року в частині визнання недостовірною і такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 , наступну інформацію поширену ОСОБА_2 , а саме: «що ОСОБА_1 забрала і привела свого чоловіка від офіційної сім`ї, і він через неї залишив у себе на батьківщині законну дружину і дитину, і що вона обманула священника та РАЦС, офіційно обвінчавшись і зареєструвавши свій шлюб з людиною, яка має офіційно ще одну сім`ю» та визнання недостовірною і такою що, принижує честь, гідність та ділову репутацію наступну інформацію, поширену ОСОБА_2 про ОСОБА_3 , а саме: «кого ти привів до хати, твій зять залишив у себе на батьківщині законну дружину і дитину, твоя дочка забрала і привела свого чоловіка від офіційної сім`ї»скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання недостовірною і такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 , наступну інформацію поширену ОСОБА_2 , а саме: «що ОСОБА_1 забрала і привела свого чоловіка від офіційної сім`ї, і він через неї залишив у себе на батьківщині законну дружину і дитину, і що вона обманула священника та РАЦС, офіційно обвінчавшись і зареєструвавши свій шлюб з людиною, яка має офіційно ще одну сім`ю» та визнання недостовірною і такою що, принижує честь, гідність та ділову репутацію наступну інформацію, поширену ОСОБА_2 про ОСОБА_3 , а саме: «кого ти привів до хати, твій зять залишив у себе на батьківщині законну дружину і дитину, твоя дочка забрала і привела свого чоловіка від офіційної сім`ї», відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасовані або визнанні нечинними рішення, постанови та ухвали суду першої або апеляційної інстанції втрачають законну силу та у подальшому виконанню не підлягають.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун