Постанова

Іменем України

17 травня 2023 року

м. Київ

справа № 742/2416/21

провадження № 61-13146св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Батьківщина»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 11 січня 2022 року у складі судді Циганка М. О. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 09 листопада 2022 року у складі колегії суддів:

Скрипки А. А., Євстафіїва О. К, Шарапової О. Л.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

01 липня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Батьківщина» (далі - СТОВ «Батьківщина») про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Позов мотивований тим, що 04 січня 2019 року згідно з наказом від 03 січня 2019 року № 3-19/18 позивача прийнято на посаду охоронника

в СТОВ «Батьківщина», про що було зроблено відповідний запис у його трудовій книжці.

Позивач зазначав, що 07 липня 2020 року начальник служби охорони всіх охоронників цього підприємства змушував писати заяви на звільнення за власним бажанням, від чого позивач відмовився. Приїхавши на наступну зміну, 09 липня 2020 року ОСОБА_1 дізнався, що його було звільнено за угодою сторін, проте відповідної заяви він не писав і не підписував.

Розрахунок при звільненні ОСОБА_1 отримав 09-10 липня 2020 року. За доводами позивача, його трудова книжка до останніх днів перебування на роботі була у нього, оскільки він у кінці березня 2020 року взяв її

у керівництва для вирішення питання нарахування пенсії за віком у Пенсійному фонді м. Прилук, водночас за отримання трудової книжки позивач у відповідному журналі не розписувався.

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Прилуцької місцевої прокуратури щодо його незаконного звільнення керівництвом

СТОВ «Батьківщина», яке було направлено за належністю до Управління Держпраці у Чернігівській області.

На це звернення Управління Держпраці у Чернігівській області повідомило, що під час позапланового контрольного заходу не було встановлено порушень відповідачем трудового законодавства стосовно дотримання процедури звільнення позивача за угодою сторін, згідно з частиною першою статті 36 КЗпП України, з 08 липня 2020 року, та було рекомендовано звернутися до суду.

Позивач стверджував, що у березні та травні 2021 року він звертався до СТОВ «Батьківщина» із заявами про поновлення його на роботі, проте лист позивача було повернено без відповіді.

ОСОБА_1 просив поновити його на роботі на посаді охоронника

СТОВ «Батьківщина» та стягнути з відповідача на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу з 09 липня 2020 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 11 січня 2022 року, з урахуванням ухвали Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 18 січня 2022 року про виправлення описки,

у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із відсутності порушення норм КЗпП України при звільненні ОСОБА_1

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 09 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 11 січня 2022 року залишено без змін.

Залишаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У грудні 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 11 січня 2022 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 09 листопада 2022 року і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції всупереч покладеному на нього частиною п?ятою статті 12 ЦПК України обов?язку, не роз?яснив заявнику його право клопотати про призначення експертизи, не сприяв реалізації цього права, а також не повідомив про наслідки нереалізації зазначеного права.

Інші аргументи учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 20 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області.

13 березня 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 03 квітня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволенняз таких підстав.

Фактичні обставини справи

ОСОБА_1 був прийнятий на посаду охоронника СТОВ «Батьківщина»

з 04 січня 2019 року згідно з наказом від 03 січня 2019 року № 3-19/18, що підтверджується копією трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 .

Згідно з копією акта СТОВ «Батьківщина» від 02 березня 2020 року

ОСОБА_1 02 березня 2020 року за його вимогою отримав особисто трудову книжку, з його слів, «для належного оформлення документів для виходу на пенсію за віком». Як вказано у цьому акті, отримавши трудову книжку, ОСОБА_1 звільнив приміщення відділу кадрів, відмовившись надати розписку про отримання трудової книжки, та пообіцяв повернути її після оформлення пенсії.

Згідно з наданою відповідачем копією заяви ОСОБА_1 про звільнення від 07 липня 2020 року позивач звернувся з цією заявою до директора СТОВ «Батьківщина», в якій просив звільнити його з посади охоронника з 08 липня 2020 року за угодою сторін. Заява містить в собі підпис ОСОБА_1 , погоджена начальником охорони 08 липня 2020 року та містить його резолюцію від 07 липня 2020 року «Не заперечую».

Наказом від 08 липня 2020 року № 08-20/208-0000011682 ОСОБА_1 звільнено з посади охоронника за угодою сторін (частина перша статті 36 КЗпП України).

Згідно з копією видаткового касового ордера від 08 липня 2020 року із ОСОБА_1 09 липня 2020 року проведено розрахунок у зв`язку з його звільненням, виплачено позивачу 4 492,10 грн.

08 липня 2020 року СТОВ «Батьківщина» складено акт про відмову

ОСОБА_1 від отримання наказу про припинення трудового договору.

Відповідно до копії акта СТОВ «Батьківщина» від 07 квітня 2020 року «Про відмову повернення трудової книжки у відділ кадрів» ОСОБА_1 відмовився повертати до відділу кадрів трудову книжку, причину відмови не пояснив.

Відповідно до копії витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) від 23 жовтня 2020 року за заявою ОСОБА_1 від 23 жовтня

2020 року про грубе порушення законодавства про працю, а саме, незаконне звільнення його із займаної посади охоронника СТОВ «Батьківщина», відкрито кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 42020271210000123, за частиною першою статті 172 КК України.

Згідно з копією відповіді Прилуцької окружної прокуратури від 19 березня

2021 року № 88-1338-20 на звернення ОСОБА_1 досудове розслідування кримінального провадження № 42020271210000123 станом на дату надання відповіді триває.

Згідно з копією листа Управління Держпраці у Чернігівській області від

30 жовтня 2020 року про результати розгляду звернення ОСОБА_1 . Управління провело позаплановий контрольний захід щодо СТОВ «Батьківщина», під час якого встановлено, що відповідно до наказу СТОВ «Батьківщина» від 08 липня 2020 року № 08-20/208 ОСОБА_1 звільнено

з посади охоронника (підрозділ Прилуки ХПП) за угодою сторін з 08 липня 2020 року, згідно з частиною першою статті 36 КЗпП України, трудову книжку та розрахункові кошти ОСОБА_1 отримав у день звільнення. Під час контрольного заходу порушень трудового законодавства в частині дотримання керівництвом СТОВ «Батьківщина» процедури звільнення ОСОБА_1 . Управління Держпраці у Чернігівській області не встановило.

17 березня 2021 року та 07 травня 2021 року позивач звертався до

СТОВ «Батьківщина» із письмовими заявами про поновлення його на роботі. Відповідної інформації щодо надання СТОВ «Батьківщина» відповідей на вказані звернення позивача матеріали справи не містять.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення відповідають зазначеним вимогам закону.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений статтею 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння

у збереженні роботи.

Згідно з частиною першою статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізично особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України однією

з підстав припинення трудового договору є угода сторін.

У разі домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України (за угодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами.

При домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України (за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.

Розглядаючи позовні вимоги щодо оскарження наказу про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України (за угодою сторін), суди повинні з`ясувати: чи дійсно існувала домовленість сторін про припинення трудового договору за взаємною згодою; чи було волевиявлення працівника на припинення трудового договору в момент видачі наказу про звільнення; чи не заявляв працівник про анулювання попередньої домовленості сторін до припинення договору за угодою сторін;

чи була згода власника або уповноваженого ним органу на анулювання угоди сторін про припинення трудового договору.

Якщо роботодавець і працівник домовились про певну дату припинення трудового договору, працівник не має права відкликати свою заяву про звільнення. Анулювати таку домовленість можна лише за взаємною згодою на це власника або уповноваженого ним органу і працівника.

Із матеріалів справи відомо, що 07 липня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до директора СТОВ «Баткьівщина» Ковальчука А. М. із заявою, в якій просив звільнити його з посади охоронника з 08 липня 2020 року за угодою сторін

(а. с. 100).

Ця заява містить підпис ОСОБА_1 , погоджена начальником охорони

08 липня 2020 року та містить його резолюцію від 07 липня 2020 року «Не заперечую».

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 як на підставу заявлених вимог посилався на те, що заяву про звільнення він не підписував, підпис не його.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право

в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи

і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відповідно до частин першої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

У статті 78 ЦПК Українизазначено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За викладених обставин, оскільки позивач власноручно написав заяву про звільнення за угодою сторін з 08 липня 2020 року й не надав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що така заява була підписана не ним, немає підстав уважати, що його звільнення відповідно до частини першої статті 36 КЗпП України проведено з порушенням трудового законодавства.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Статтею 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено

з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки підстав для їх скасування немає.

Керуючись статтями 409 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 11 січня 2022 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 09 листопада 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов