Історія справи

Постанова

Іменем України

17 травня 2023 року

м. Київ

справа № 201/8082/21

провадження № 61-486св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерне товариство «Лімак Іншаат Санаї Ве Тіджарет Анонім Шіркеті»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Поповський Дмитро Петрович, на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у складі судді Наумової О. С. від 04 травня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду у складі колегії суддів: Лаченкової О. В., Городничої В. С., Петешенкової М. Ю., від 07 грудня 2022 року.

Короткий зміст заявлених вимог

1. У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ «Лімак Іншаат Санаї Ве Тіджарет Анонім Шіркеті» про зміну формулювання підстав звільнення, стягнення вихідної допомоги та заборгованості за роботу у надурочний час та у святкові дні, компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати.

2. Свої позовні вимоги ОСОБА_1 мотивував тим, щовідповідно до наказу АТ «Лімак Іншаат Санаї Ве Тіджарет Анонім Шіркеті» від 19 січня 2018 року № 2-к його було прийнято на роботу на посаду заступника керівника проекту із зазначенням тривалості робочого дня (тижня) 40 годин з окладом 201 243,00 грн.

3. На підставі його заяв про продовження строку дії трудового договору наказами АТ «Лімак Іншаат Санаї Ве Тіджарет Анонім Шіркеті» від 15 січня 2019 року № 3-д та від 08 січня 2020 року № 3-д строк дії трудового договору продовжувався.

4. Згідно з наказом АТ «Лімак Іншаат Санаї Ве Тіджарет Анонім Шіркеті» від 11 червня 2020 року № 87-к на нього покладено виконання обов`язків керівника проекту.

5. Відповідно до наказу АТ «Лімак Іншаат Санаї Ве Тіджарет Анонім Шіркеті» від 30 листопада 2020 року № 181-к його переведено на посаду керівника проекту з 01 грудня 2020 року.

6. Також наказом АТ «Лімак Іншаат Санаї Ве Тіджарет Анонім Шіркеті» від 28 грудня 2020 року № 143-д продовжено строк дії його трудового договору з 22 січня 2021 року до 21 січня 2022 року.

7. Отже, АТ «Лімак Іншаат Санаї Ве Тіджарет Анонім Шіркеті» неодноразово продовжувалася дія трудового договору при виконанні одних і тих же обов`язків на одній і тій же посаді (тричі як помічника керівника проекту, двічі - як керівника проекту), тому відповідно до частини другої статті 391 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) трудовий договір, що був переукладений один чи декілька разів, вважається такими, що укладений на невизначений строк.

8. Позивач вказував, що при прийнятті на роботу йому повідомлено, що в нього буде шестиденний робочий тиждень з робочим часом з 08 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв. із перервою для відпочинку і харчування протягом однієї години, у суботу - з 08 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв. із перервою для відпочинку та харчування протягом однієї години, що обґрунтовується особливістю будівництва метрополітену. Однак фактично ж робочий тиждень тривав 59 годин на тиждень (5 днів по 10 годин і 1 день - 9 годин). Також АТ «Лімак Іншаат Санаї Ве Тіджарет Анонім Шіркеті» було зазначено, що положення статті 73 КЗпП України щодо визначення святкових і вихідних днів до представництва не застосовуються, у ці дні він мав працювати і отримати оплату відповідно до статей 106 107 КЗпП України.

9. Після введення в Україні карантину у представництві скорочено робочий час на одну годину протягом дня. Таким чином, з понеділка до п`ятниці робочий час був визначений з 08 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв. із перервою 1 година, в суботу - з 08 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв. з перервою 1 година. Отже, тривалість робочого тижня скоротилась до 53 годин.

10. 31 липня 2021 року йому вручили повідомлення № 4 про те, що у зв`язку зі скороченням посади керівника проекту його буде звільнено 01 жовтня 2021 року із займаної посади відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, а також повідомлено, що на підприємстві відсутня вакантна посада його кваліфікації.

11. АТ «Лімак Іншаат Санаї Ве Тіджарет Анонім Шіркеті» станом на кінець липня 2021 року мало перед ним борг з виплати основної заробітної плати у розмірі 519 744,45 грн, а також із оплати роботи за надурочний час та у святкові дні. У зв`язку з цим він звертався до керівництва АТ «Лімак Іншаат Санаї Ве Тіджарет Анонім Шіркеті» з питанням про виплату заборгованості із заробітної плати, оплати роботи за надурочний час і у святкові та вихідні дні, однак отримав відповідь, що борг буде накопичуватись, а виплата заборгованості із заробітної плати буде здійснена лише після його звільнення без оплати надурочного часу та часу, відпрацьованого у святкові та вихідні дні.

12. Дізнавшись про те, що йому не буде повністю виплачена заборгованість, 02 серпня 2021 року він подав заяву про звільнення на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України у зв`язку з порушенням законодавства про працю, зокрема, частини першої статті 115 КЗпП України, частини першої статті 24 Закону України «Про оплату праці». Зазначену заяву прийнято та зареєстровано в журналі під № 2606 від 02 серпня 2021 року.

13. Позивач зазначив, що наказом АТ «Лімак Іншаат Санаї Ве Тіджарет Анонім Шіркеті» від 02 серпня 2021 року № 227-к про припинення трудового договору (контракту), його звільнено з посади керівника проекту на підставі частини першої статті 38 КЗпП України. У наказі підставою звільнення зазначено його заяву, у якій він просив звільнити його на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України.

14. Таким чином, він вважав, що його протиправно звільнено на підставі частини першої статті 38 КЗпП України, оскільки мали місце порушення трудового законодавства, зокрема, порушення строків виплати заробітної плати, остаточний розрахунок здійснено несвоєчасно, його залучено до роботи понад нормою, у вихідні і святкові дні, не сплачено за роботу у надурочний час у розмірі 8 040 113,87 грн та у святкові та вихідні дні у розмірі 552 616,50 грн, а всього 8 592 730,37 грн. Отже, він має бути звільнений на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України.

15. Також позивач стверджував, що йому не виплачена вихідна допомога на підставі статті 44 КЗпП України. Враховуючи відсутність у представництві колективного договору та те, що починаючи з 01 лютого 2018 року розмір середнього заробітку становив 234 783,00 грн, що підтверджується розрахунковими листками за період з січня 2018 року до липня 2021 року, розмір вихідної допомоги вираховується з цієї суми та становить 704 349,00 грн.

16. Крім того, Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області встановлено, що працівники АТ «Лімак Іншаат Санаї Ве Тіджарет Анонім Шіркеті» працювали у вихідні дні, однак нарахування та оплата праці у подвійному розмірі їм не здійснювалася, що підтверджено рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 160/19040/21 від 08 грудня 2021 року.

17. Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 , з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив суд: змінити формулювання підстави звільнення з посади керівника проекту з 02 серпня 2021 року на підставі частини першої статті 38 КЗпП України та вважати його звільненим з посади керівника проекту з 02 серпня 2021 року на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України з внесенням запису в трудову книжку; стягнути з АТ «Лімак Іншаат Санаї Ве Тіджарет Анонім Шіркеті» вихідну допомогу на підставі статті 44 КЗпП України у розмірі середнього заробітку за три місяці у розмірі 704 349,00 грн, заборгованість із оплати надурочного робочого часу у будні та по суботах у розмірі 8 040 113,87 грн, заборгованість із оплати за роботу у святкові та вихідні дні у розмірі 552 616,50 грн, компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати за період січень - липень 2021 року в розмірі 17 207,81 грн; провести відшкодування за час затримки розрахунку, визначивши розмір відшкодування; компенсувати судові витрати.

Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції

18. Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 травня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

19. Змінено формулювання причини звільнення ОСОБА_1 з представництва АТ «Лімак Іншаат Санаї Ве Тіджарет Анонім Шіркеті» із: «звільнено за власним бажанням за частиною першою статті 38 КЗпП України» - на: «звільнено за власним бажанням у зв`язку з невиконанням власником законодавства про працю згідно із частиною третьою статті 38 КЗпП України».

20. Зобов`язано представництво АТ «Лімак Іншаат Санаї Ве Тіджарет Анонім Шіркеті» внести запис до трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 у розділі «Відомості про роботу» зазначити: «Звільнений 02 серпня 2021 року за власним бажанням у зв`язку з невиконанням власником законодавства про працю згідно із частиною третьою статті 38 КЗпП України».

21. Стягнуто з АТ «Лімак Іншаат Санаї Ве Тіджарет Анонім Шіркеті» на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу на підставі статті 44 КЗпП України у розмірі тримісячного середнього заробітку в розмірі 608 888,35 грн без утримання з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів.

22. Допущено негайне виконання рішення суду в частині присудження виплати заробітної плати в межах суми платежу за один місяць.

23. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

24. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

25. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що під час розгляду справи підтверджено те, що відповідачем було порушено строки виплати заробітної плати позивачу, у зв`язку з чим були наявні підстави для звільнення за частиною третьою статті 38 КЗпП України. Таким чином, відповідач міг відмовити позивачу у розірванні трудового договору, але був не вправі розірвати цей договір з інших підстав, які працівником не зазначалися, тому наявні підстави для зміни формулювання причини звільнення.

26. Також матеріалами справи підтверджено, що при звільненні позивача з ним не проведено остаточного розрахунку. Отже, суд вважав, що для розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу у цій ситуації має застосовуватись розмір доходу позивача за червень і липень 2021 року, тобто за два місяці, що передують події відсторонення у серпні 2021 року.

27. Щодо позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, то позивача звільнено 02 серпня 2021 року, а остаточно із ним відповідач розрахувався 03 серпня 2021 року. Отже відсутні підстави для відшкодування середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати позивачу.

28. Щодо стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням стоків її виплати за період січень - липень 2021 року, то позивачем не представлено розрахунку компенсації за затримку виплати заробітної плати (з розміром компенсації за затримку виплати заробітної плати за кожен місяць), а лише зазначено у позові, що її розмір становить 17 207,81 грн і він розрахований за допомогою «Калькулятора компенсації за несвоєчасно виплачену заробітну плату». Тому суд не прийняв до уваги вказану суму, оскільки вона жодним чином не обґрунтована і не доведена.

29. Також позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості із заробітної плати за роботу у надурочний час, у святкові та вихідні дні.

Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції

30. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 травня 2022 року - без змін.

31. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відсутні підстави для стягнення із відповідача середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати позивачу, оскільки позивача звільнено 02 серпня 2021 року, а остаточний розрахунок з ним проведено 03 серпня 2021 року. Отже, із позивачем був здійснений розрахунок з урахуванням затримки за один день.

32. Також суду першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням стоків її виплати за період січень - липень 2021 року у зв`язку з їх недоведеністю, оскільки позивачем взагалі не представлено розрахунку компенсації за затримку у виплаті заробітної плати (з розміром компенсації за затримку виплати заробітної плати за кожен місяць), а лише зазначено у позові, що її розмір становить 17 207,81 грн і він розрахований за допомогою «Калькулятора компенсації за несвоєчасно виплачену заробітну плату». Отже, також відсутні підстави для перерозподілу судових витрат.

Узагальнені доводи касаційної скарги

33. 09 січня 2023 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Поповський Д. П., через систему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 травня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року, в якій просить скасувати зазначені судові рішення в частині вирішення питання щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки до дня фактичного розрахунку і ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення цих позовних вимог. В іншій частині рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції не оскаржуються.

34. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Поповський Д. П., зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 травня 2020 року у справі № 810/451/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідили належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

35. Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій встановлено, що під час звільнення позивача з ним не було проведено остаточного розрахунку, оскільки не була виплачена вихідна допомога. Однак суди не звернули увагу на вимоги статті 117 КЗпП України та не врахували, що під належними звільненому працівникові сумами необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

36. Ухвалою Верховного Суду від 02 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 201/8082/21.

37. Ухвалою Верховного Суду від 10 травня 2023 рокусправу № 201/8082/21 призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

38. У поданому відзиві на касаційну скаргу АТ «Лімак Іншаат Санаї Ве Тіджарет Анонім Шіркеті» зазначило, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими. Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судами допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

39. Відповідно до наказу АТ «Лімак Іншаат Санаї Be Тіджарет Анонім Шіркеті» від 19 січня 2018 року № 2-к ОСОБА_1 прийнято на роботу з 22 січня 2018 року до 21 січня 2019 року на посаду заступника керівника проекту із зазначенням тривалості робочого дня (тижня) 40 годин з окладом 201 243,00 грн.

40. Наказом АТ «Лімак Іншаат Санаї Be Тіджарет Анонім Шіркеті» від 15 січня 2019 року № 3-д відповідно до статті 23 КЗпП України продовжено строк дії трудового договору, укладеного із ОСОБА_1 , заступником керівника проекту, з 22 січня 2019 року до 21 січня 2020 року.

41. Наказом АТ «Лімак Іншаат Санаї Be Тіджарет Анонім Шіркеті» від 08 січня 2020 року № 3-д відповідно до статті 23 КЗпП України продовжено строк дії трудового договору, укладеного із ОСОБА_1 , заступником керівника проекту, з 22 січня 2020 року до 21 січня 2021 року.

42. Наказом АТ «Лімак Іншаат Санаї Be Тіджарет Анонім Шіркеті» від 10 червня 2020 року № 87-К покладено на заступника керівника проекту ОСОБА_1 виконання обов`язків керівника проекту з 11 червня 2020 року на період до призначення керівника проекту зі збереженням посадового окладу.

43. Наказом АТ «Лімак Іншаат Санаї Be Тіджарет Анонім Шіркеті» від 30 листопада 2020 року № 181-к відповідно до статті 32 КЗпП України заступника керівника проекту ОСОБА_1 переведено з 01 грудня 2020 року у межах діючого строкового трудового договору (з 22 січня 2020 року до 21 січня 2021 року) зі збереженням посадового окладу .

44. Наказом АТ «Лімак Іншаат Санаї Be Тіджарет Анонім Шіркеті» від 28 грудня 2020 року № 143-к відповідно до статті 32 КЗпП України продовжено строк трудового договору, укладеного з ОСОБА_1 , керівником проекту, з 22 січня 2021 року до 21 січня 2022 року.

45. 02 серпня 2021 року ОСОБА_1 подав заяву про звільнення на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України у зв`язку із порушенням законодавства про працю, зокрема, частини першої статті 115 КЗпП України, частини першої статті 24 Закону України «Про оплату праці». Зазначену заяву прийнято та зареєстровано в журналі під № 2606 від 02 серпня 2021 року.

46. Наказом АТ «Лімак Іншаат Санаї Ве Тіджарет Анонім Шіркеті» від 02 серпня 2021 року № 227-к про припинення трудового договору (контракту), ОСОБА_1 звільнено з посади керівника проекту на підставі частини першої статті 38 КЗпП України, зазначено у наказі як підставу звільнення його заяву, у якій він просив звільнити його на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

47. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

48. Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції оскаржуються лише в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за весь час затримки до дня фактичного розрахунку. В іншій частині рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції не оскаржуються, тому відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України не переглядаються в касаційному порядку.

49. Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

50. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

51. Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

52. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

53. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

54. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

55. Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

56. Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

57. Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

58. У статті 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

59. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

60. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 (провадження № 11-1329апп18) вказано, що під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

61. Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими ЦК України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, який спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.

62. Подібні за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 травня 2020 року у справі № 810/451/17 (провадження № 11-1210апп19).

63. У заяві про збільшення позовних вимог позивач, посилаючись на статті 116 117 КЗпП України просив суд стягнути з відповідача на його користь відшкодування за час затримки розрахунку, визначивши розмір такого відшкодування, оскільки при звільненні йому не було виплачено, зокрема, вихідну допомогу.

64. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про обґрунтованість вимог позивача про зміну підстав формулювання звільнення з частини першої статті 38 КЗпП України на частину третю статті 38 КЗпП України та виплату вихідної допомоги.

65. Відмовляючи у задоволення позовних вимог про стягнення із відповідача середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивача звільнено 02 серпня 2021 року, а остаточний розрахунок з ним проведено 03 серпня 2021 року.

66. Однак суди не звернули уваги на те, що уцій справі відповідач порушив строк виплати вихідної допомоги позивачу. Отже відповідач зобов`язаний сплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

67. Враховуючи компенсаційний характер заходів відповідальності необхідно дійти висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

68. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18) звертала увагу, що зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи із середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

69. Верховний Суд при розгляді справи № 201/8085/21 за позовом працівника до АТ «Лімак Іншаат Санаї Be Тіджарет Анонім Шіркеті», зокрема, про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, у постанові від 15 березня 2023 року, врахувавши фактичні обставини справи, з огляду на характер заборгованості (вихідна допомога), дій позивача та відповідача, дійшов висновку, що справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам справи, які мають юридичне значення та наведеним критеріям, визначеним Великою Палатою Верховного Суду, є визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення належних позивачеві при звільненні виплат у розмірі 10 % від стягнутої суми вихідної допомоги (подібні висновки наведені у постановах Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 363/3659/20 (провадження № 61-6476св22)та від 05 жовтня 2022 року у справі № 753/6287/21(провадження № 61-6807св22).

70. Таким чином, керуючись вказаними вище критеріями, розмір середнього заробітку за несвоєчасну виплату АТ «Лімак Іншаат Санаї Be Тіджарет Анонім Шіркеті» вихідної допомоги на користь ОСОБА_1 у сумі 608 888,35 грн, слід визначити у розмірі 60 888, 84 грн.

71. Відповідно до пункту першої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

72. Враховуючи вищенаведене, оскаржені судові рішення у частині вирішення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не відповідають статті 117 КЗпП України і підлягають скасуванню з ухваленням у цій частині нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 400 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Поповський Дмитро Петрович задовольнити частково.

2. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні скасувати, і ухвалити у цій частині нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

3. Стягнути з Акціонерного товариства «Лімак Іншаат Санаї Ве Тіджарет Анонім Шіркеті» (код ЄДРПОУ 26511979) на користь ОСОБА_1 (номер картки облікової платника податків НОМЕР_2 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 60 888 грн (шістдесят тисяч вісімсот вісімдесят вісім) грн 84 коп. У задоволенні інших позовних вимог у цій частині відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников Судді О. В. Білоконь О. М. Осіян С. Ф. Хопта В. В. Шипович