Історія справи

Постанова

Іменем України

17 травня 2022 року

м. Київ

справа № 522/299/20

провадження № 61-2893св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Одеська обласна прокуратура, Головне управління Національної поліції в Одеській області, Управління Державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2 ,на рішення Приморського районного суду м. Одеси у складі судді Донцова Д. Ю. від 07 грудня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду у складі колегії суддів: Сєвєрової Є. С., Вадовської Л. М., Колеснікова Г. Я., від 25 січня 2022 року.

Короткий зміст заявлених позовних вимог

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Одеської обласної прокуратури, ГУНП в Одеській області, УДКСУ в м. Одесі Одеської області про відшкодування шкоди, завданої смертю та незаконними діями органу державної влади.

Свої вимоги ОСОБА_1 мотивував тим, що 10 січня 2018 року приблизно о 22:05 год. по вул. Балківській, 14/1 у м. Одеса сталась ДТП, автомобіль TOYOTA COROLLA, реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3 допустив наїзд на пішохода ОСОБА_4 , яка перетинала проїзну частину по регульованому пішохідному переходу та отримала тілесні ушкодження, від яких ІНФОРМАЦІЯ_1 померла. ОСОБА_1 посилався на те, що його визнано потерпілим у кримінальному провадженні. Кримінальне провадження двічі закривалося та станом на день звернення до суду досудове розслідування триває.

Позивач вказував, що внаслідок смерті матері та дій, бездіяльності органу досудового слідства йому завдано моральної та матеріальної шкоди, у зв`язку з чим просив суд стягнути щомісячні платежі з УДКС України в Приморському районі Одеської області з рахунку прокуратури Одеської області та ГУНПв Одеській області у рівних частинах на його утримання у сумі 4 173, 00 грн до 04 листопада 2026 року, стягнути з УДКС України в Приморському районі Одеської області з рахунку прокуратури Одеської області та ГУНП в Одеській області у рівних частинах разовим платежем кошти в сумі 450 000, 00 грн на користь ОСОБА_1 за шкоду, завдану смертю ОСОБА_4 та незаконними діями відповідачів, з яких 210 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що умовами покладання на державу обов`язку щодо відшкодування шкоди особам, які були на утриманні померлого, є невстановлення особи, винної у вчиненні злочину, або її неплатоспроможність. Станом на день розгляду справи кримінальне провадження триває, у зв`язку з чим посилання позивача щодо невстановлення особи, винної у вчиненні кримінального правопорушення, визнані передчасними. Позовні вимоги щодо присудження щомісячних виплат шляхом їх списання з рахунків прокуратури Одеської області та ГУНП в Одеській області визнані такими, що пред`явлені до неналежного відповідача, оскільки таке відшкодування має відбуватись шляхом безспірного списання з державного бюджету.

Районний суд вказав, що лише незгода позивача з прийнятими працівниками органів слідства та прокуратури процесуальними рішеннями, які були ним оскаржені у передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України порядку, не свідчить про наявність правових підстав для відшкодування йому шкоди в межах відповідного кримінального провадження.

Заявляючи вимогу про стягнення моральної шкоди, завданої у зв`язку із смертю матері, саме за рахунок коштів прокуратури Одеської області та ГУНП в Одеській області, позивач жодним чином не довів наявності підстав для покладання на відповідачів відповідальності за шкоди, спричинену смертю ОСОБА_4 , яка настала внаслідок ДТП.

Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 25 січня 2022 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2 , залишено без задоволення, а рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2020 року - без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки наразі відсутні рішення, які б підтверджували незаконність тих чи інших рішень, дій чи бездіяльності прокуратури Одеської області, ГУНП в Одеській області, Міністерства внутрішніх справ України, їх посадових чи службових осіб щодо позивача. Наголошено на тому, що досудове слідство триває, призначено відповідну експертизу, лише за наслідками якої можна з`ясувати правильність процесуальних рішень.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про безпідставність доводів позивача щодо встановлення протиправної бездіяльності слідчого та прокурора ухвалами судів, якими були скасовані постанови про закриття кримінального провадження, оскільки правовою підставою для визнання судом доведеним факту протиправної бездіяльності може бути вирок суду у кримінальній справі, а не ухвала, якою скасовано постанову про закриття кримінального провадження.

Обставини, з якими закон пов`язує застосування положень статей 1200 1207 Цивільного кодексу України, апеляційним судом не встановлено, оскільки особа, яка керувала транспортним засобом, що здійснив 10 січня 2018 року наїзд на матір позивача, є встановленою, досудове розслідування на час ухвалення рішення судом першої інстанції у кримінальному провадженні № 12018160000000023 триває.

Суд першої інстанції встановив обставини, що мають значення для справи, визначився зі спірними правовідносинами та нормами матеріального права, що їх регулюють, і дійшов обґрунтованого висновку про відмову в позові із заявлених правових підстав.

Узагальнені доводи касаційної скарги

У лютому 2022 року законним представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подано до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій заявник просить скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 25 січня 2022 року і направити справу на новий розгляд.

Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначив неправильне застосування судами норм матеріального

і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права

у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 04 листопада 2020 року у справі № 201/7621/17 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також не дослідили належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Заявник стверджує, що при вирішенні спору судами не враховано, що старшим слідчим відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Одеській області майором поліції Омельченко З. В. були проігноровані ухвали слідчих суддів у справі № 520/5696/19 від 25 квітня 2019 року, у справі № 520/5696/19 від 12 грудня 2019 року та не проведено слідчих дій впродовж чотирьох років у відповідності до вимог КПК України. Через бездіяльність посадових осіб, до обов`язків яких входить проведення розслідування, потерпілі фактично позбавленні права на реалізацію своїх прав, винні особи не несуть встановленої законом відповідальності. Заявник стверджує, що надмірна тривалість кримінального провадження здатна привести до моральних страждань, зумовлених тривалою невизначеністю спірних відносин.

Судові рішення фактично оскаржуються заявником в частині стягнення моральної шкоди, завданої незаконними діями органу досудового розслідування та прокуратури, а тому в іншій частині не є предметом касаційного оскарження в силу положень частини першої статті 400 Цивільного процесуального кодексу України.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 квітня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі № 522/299/20.

Ухвалою Верховного Суду від 22 травня 2022 рокусправу за позовом ОСОБА_1 до Одеської обласної прокуратури, ГУНП в Одеській області, УДКС України у м. Одесі Одеської області про відшкодування шкоди, завданої смертю та незаконними діями органу державної влади, призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

У визначений судом строк відзиви на касаційну скаргу не надійшли

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є сином ОСОБА_4

10 січня 2018 року приблизно о 22:05 год. по вул. Балківській, 14/1 у м. Одеса сталась дорожньо-транспортна пригода, автомобіль TOYOTA COROLLA, реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3 допустив наїзд на пішохода ОСОБА_4 , яка перетинала проїзну частину на регульованому пішохідному переході та отримала тілесні ушкодження, була госпіталізована до медичного закладу.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла.

Слідчим управлінням ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12018160000000023 від 11 січня 2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 Кримінального кодексу України, за фактом дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 10 січня 2018 року. Під час проведення досудового розслідування встановлено, що 10 січня 2018 року, приблизно о 22:05 годині, водій автомобілю TOYOTA COROLLA, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , здійснюючи рух по вул. Балківська в Суворовському районі м. Одеса з боку вул. Краснослобідський узвіз у напрямку вул. Маловського, навпроти будинку № 14/1 здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_4 , яка перетинала проїзну частину по регульованому пішохідному переходу на червоний сигнал світлофора. В результаті дорожньо-транспортної пригоди пішоходу ОСОБА_4 заподіяні тілесні ушкодження, від яких настала її смерть у міській клінічній лікарні № 1 м. Одеси.

Розпорядженням Миколаївської районної державної адміністрації Одеської області № 257/А-2018 від 18 липня 2018 року ОСОБА_2 призначено опікуном над малолітнім ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 визнано потерпілим у вказаному вище кримінальному провадженні.

За результатами досудового розслідування 23 липня 2018 року постановою слідчого СУ ГУНП в Одеській області кримінальне провадження за № 12018160000000023 від 11 січня 2018 року закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України за відсутністю в діях ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України.

Разом з цим, за результатами вивчення матеріалів кримінального провадження та обґрунтованості постанови про закриття провадження процесуальним керівником у справі - прокурором відділу прокуратури Одеської області 08 серпня 2018 року винесено постанову про її скасування та надано вказівки слідчому.

У подальшому, 20 лютого 2019 року постановою слідчого СУ ГУНП в Одеській області вказане кримінальне провадження закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України, яку скасовано ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 25 квітня 2019 року та поновлено досудове розслідування.

У відповідності до матеріалів кримінального провадження в ході проведених слідчих дій, зокрема експертних досліджень, встановлено, що в діях ОСОБА_3 не вбачається порушень вимог Правил дорожнього руху України, які б знаходились в причинному зв`язку із настанням дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками. Цей фат свідчить про відсутність в діях водія автомобіля складу кримінального правопорушення. В той же час встановлено, що чинником настання аварійної обстановки є власні необережні дії пішохода ОСОБА_4 , що виразились у порушенні нею вимог пунктів 4.4, 4.7, 4.14 Правил дорожнього руху України, які перебувають в причинно-наслідковому зв`язку із подією дорожньо-транспортної пригоди, оскільки, знаходячись в темний час доби на проїжджій частині дороги, вона перетинала її на заборонений сигнал світлофору.

28 жовтня 2019 року постановою слідчого СУ ГУНП в Одеській області кримінальне провадження закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України.

Не погоджуючись із винесеною постановою слідчого, представник потерпілого ОСОБА_2 оскаржила її до суду.

За результатами розгляду скарги ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 12 грудня 2019 року постанову про закриття кримінального провадження скасовано, зобов`язано старшого слідчого Омельченка З. В. провести досудове розслідування.

Досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12018160000000023 станом на час розгляду справи судом апеляційної інстанції закінчено не було.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої

статті 16 ЦК України).

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до статті 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

Стаття 2 Конвенції про захист прав людини та основоположних визначає зобов`язання держави здійснити ефективне розслідування у випадку наявності ознак насильницької смерті.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (стаття 13 Конвенції).

Особа має право на компенсацію від держави за невиконання державою свого позитивного зобов`язання щодо проведення ефективного та незалежного розслідування обставин смерті.

Розслідування не буде ефективним доти, доки всі докази не будуть детально вивчені, а висновки не будуть обґрунтовані. Критеріями оцінки ефективності розслідування є адекватність дій, проведених органом досудового розслідування, швидкість розслідування, участь родичів загиблих та незалежність слідства.

Згідно з частиною шостою статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Відповідно до статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

За змістом статті 23 ЦК України особа має правона відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода, зокрема, може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. Визначення розміру відшкодування моральної шкоди по своєму характеру є доволі складним процесом. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Надмірна тривалість кримінального провадження за фактом смерті близького родича здатна призвести до моральних страждань потерпілого, зумовлених тривалою невизначеністю спірних правовідносин; необхідністю неодноразового відвідування органів досудового розслідування, прокуратури, суду; неможливістю здійснювати звичайну щоденну діяльність; підривом репутації тощо.

Причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.

Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями чи бездіяльністю.

При цьому причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд не звернув уваги на те, що однією із підстав заподіяння моральної шкоди заявник вказував неефективність розслідування обставин смерті матері та надмірну тривалість цього розслідування. Суд апеляційної інстанції не врахував, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12018160000000023 за частиною другою статті 286 КК України розпочато 11 січня 2018 рокуі не було закінчено на момент розгляду цього спору судом апеляційної інстанції, тобто тривало понад чотири роки. У той же час ОСОБА_1 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2 , неодноразово оскаржував рішення та бездіяльність органів досудового слідства, зокрема постанови про закриття кримінального провадження, і прокурором й слідчим суддею були підтверджені факти неповноти досудового розслідування та необґрунтованого закриття кримінального провадження.

Слід зазначити, що у відповідності до даних Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 10 березня 2021 року у справі № 947/7412/21 скаргу законного представника потерпілого ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Одеській області Омельченка З. В. від 24 липня 2020 року про закриття кримінального провадження № 12018160000000023 задоволено.

Постанову старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Одеській області Омельченка З. В. від 24 липня 2020 року про закриття кримінального провадження скасовано.

До цього ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 12 грудня 2019 року було скасовано постанову слідчого про закриття кримінального провадження № 12018160000000023 від 28 жовтня 2019 року.

А ще раніше постановою прокурора від 08 серпня 2018 року було скасовано постанову слідчого про закриття кримінального провадження від 23 липня 2018 року.

Вказане свідчить, що слідчі дії у кримінальному провадженні № 12018160000000023 тривають протягом чотирьох років, і орган досудового розслідування не провів всіх необхідних дій для повного та ефективного розслідування обставин загибелі матері позивача, що не було враховано апеляційним судом під час розгляду цієї справи. Остаточне рішення у кримінальному провадженні не прийнято.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд не надав належної оцінки діям, рішенням та бездіяльності органу досудового розслідування, дійшов неправильного висновку про те, що позивач не має права на відшкодування моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, зумовлених тривалим та неефективним досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні за фактом загибелі його матері.

Такий висновок узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 20 січня 2021 року у справі № 197/1330/14-ц, від 29 вересня 2021 року у справі № 757/33629/19, від 03 листопада 2021 року у справі № 362/15/16-ц, від 01 грудня 2021 року у справі № 180/2044/19.

Колегія суддів вважає, що у зв`язку із неефективним розслідуванням у кримінальному провадженні № 12018160000000023 обставин загибелі матері позивача, враховуючи принцип процесуальної економії, а також обставини, встановлені органом досудового розслідування й судами, глибину фізичних та душевних страждань позивача, необхідно визначити відшкодування завданої позивачу моральної шкоди у розмірі 10 000 грн. Визначений розмір відшкодування завданої моральної шкоди колегія суддів вважає таким, що відповідає принципам розумності, виваженості та справедливості за обставин цієї справи.

При цьому колегія суддів бере до уваги те, що особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки (крім випадку відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки), є те, що володілець такого джерела зобов`язаний відшкодувати завдану шкоду незалежно від його вини.

Слід зазначити, що у відповідності до статті 2 ЦК України держава Україна є учасником цивільних відносин, а тому виступає відповідачем у справах про відшкодування шкоди за рахунок держави.

Держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина перша статті 167 ЦК України). Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 170 ЦК України). У цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді.

Враховуючи положення наведених вище норм матеріального права, колегія суддів вважає, що відшкодування моральної шкоди, завданої неефективним розслідуванням обставин смерті матері позивача, має бути здійснено за рахунок держави Україна, яку у цій справі представляли компетентні органи.

Частиною першою статті 412 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Керуючись статями 402 409 412 415 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 25 січня 2022 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2 , про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями, бездіяльністю органу досудового слідства, скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2 , до Одеської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Одеській області, Управління Державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями, бездіяльністю органу досудового слідства, задовольнити частково.

Стягнути з держави Україна на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок неефективного та тривалого розслідування у кримінальному провадженні, 10 000 (десять тисяч) грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями, бездіяльністю органу досудового слідства, відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников Судді О. В. Білоконь О. М. Осіян С. Ф. Хопта В. В. Шипович