Постанова

Іменем України

17 травня 2022 року

м. Київ

справа № 384/30/21

провадження № 61-21267св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Вільшанська селищна рада Кіровоградської області, Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 27 квітня 2021 року в складі судді Сорокіної О. О. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 10 листопада 2021 року Карпенка О. Л. , Голованя А. М., Дьомич Л. М. ,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Вільшанської селищної ради Кіровоградської області, Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання незаконною відмови Вільшанської селищної ради Кіровоградської області в укладенні договору оренди земельної ділянки, визнання у діях Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області зволікання в укладенні договору оренди земельної ділянки, визнання договору оренди земельної ділянки укладеним.

В обґрунтування позову вказав, що 21 грудня 2010 року між ним та Вільшанською районною державною адміністрацією укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Добрянської сільської ради Вільшанського району Кіровоградської області, загальною площею 77,9694 га, строком на 5 років.

Рішенням Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 05 жовтня 2016 року визнано поновленим вказаний договір оренди земельної ділянки до 22 грудня 2020 року.

28 липня 2020 року він повідомив Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди земельної ділянки на новий термін, на що йому було запропоновано надати інформацію щодо наявного витягу з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, агрохімічний паспорт поля та належні докази на підтвердження своєчасної сплати орендної плати за період дії договору, а також узгодити істотні умови договору оренди землі: встановлення розміру орендної плати на рівні 12 % від нормативної грошової оцінки землі на рік, збільшення строку дії договору до 7 років.

Він виконав вказані вимоги, однак 03 листопада 2020 року Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області листом повідомило його, що він не вчинив необхідних дій для укладання додаткової угоди та заперечило проти поновлення дії договору.

10 листопада 2020 року він додатково надав Головному управлінню Держгеокадастру у Кіровоградській області копію витягу з нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 06 листопада 2020 року та проєкт договору оренди землі з запропонованими відповідачем зауваженнями стосовно істотних умов договору, проте лише 16 грудня 2020 року отримав відповідь, що спірна земельна ділянка передана у комунальну власність.

18 грудня 2020 року він звернувся до Вільшанської селищної ради Кіровоградської області з питанням реалізації належного йому переважного права на поновлення договору оренди землі, але отримав заперечення проти поновлення договору оренди землі.

Вважає, що він належно виконував свої обов`язки орендаря, дотримався процедури поновлення дії договору, погодився на запропоновану йому зміну частини істотних умов договору, подав відповідний проєкт додаткової угоди та продовжив користуватися земельною ділянкою, але відповідач умисно зволікав з укладенням договору, що порушує його права.

Враховуючи зазначене, позивач просив суд:

- визнати незаконною відмову Вільшанської селищної ради Кіровоградської області в укладенні з ним договору оренди спірної земельної ділянки на новий строк, викладену у листі-повідомленні від 18 січня 2021 року за вихідним номером 36;

- визнати у діях Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області наявне зволікання в укладенні з ним договору оренди спірної земельної ділянки на новий строк;

- визнати укладеним договір оренди землі на новий строк, та на умовах, викладених у редакції у його листі до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 10 листопада 2020 року та у листі до Вільшанської селищної ради Кіровоградської області від 18 грудня 2020 року.

Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень

Рішенням Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 27 квітня 2021 року, залишеним без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 10 листопада 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Судові рішення мотивовані відсутністю з боку Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі про його поновлення, оскільки до укладення такої угоди відбулися зміни у законодавстві, а право власності на земельну ділянку перейшло до Вільшанської селищної ради Кіровоградської області.

При цьому суди виходили із того, що заперечення орендодавця проти поновлення договору є достатньою підставою для втрати переважного права орендаря на його поновлення, не залежно від мотивів такої відмови.

У зв`язку з тим, що після закінчення строку дії договору оренди землі від 21 грудня 2010 року договір оренди з новим орендарем земельної ділянки не був укладений, то й переважне право позивача не було порушене.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У грудні 2021 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення, в якій просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 10 грудня 2020 року у справі № 396/1513/18, від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18, від 10 вересня 2018 року у справі № 920/739/17, від 29 листопада 2018 року у справі № 912/876/17.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій при вирішенні цієї справи не звернули увагу на те, що строк дії вказаного договору оренди землі закінчився 08 лютого 2022 року, а не 22 грудня 2020 року як помилково установили суди. Крім того, суди не врахували, що право особи на звернення до суду для внесення змін у договір (чи його розірвання) не може ставитись в залежність від проінформованості про позицію іншої сторони чи волевиявлення іншої сторони. Розглядаючи цей спір, суди попередніх інстанцій неправомірно відмовили у визнанні укладеної угоди на умовах, погоджених сторонами, що було б ефективним способом захисту, та неправильно застосували норми матеріального та процесуального права.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

У квітні 2022 року від Вільшанської селищної ради Кіровоградської області надійшов відзив на касаційну скаргу, мотивований незгодою із її доводами та законністю й обґрунтованістю оскаржуваних судових рішень.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

21 грудня 2010 року між Вільшанською районною державною адміністрацією Вільшанського району Кіровоградської області та ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Добрянської сільської ради Вільшанського району Кіровоградської області загальною площею 77,9694 га строком на 5 років з умовою сплати орендарем орендної плати у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням коефіцієнтів індексації. Цей договір зареєстрований Вільшанським РВ КРФ ДП «Центр ДЗК» 22 грудня 2010 року за № 041036600040.

Відповідно до пункту 7 договору оренди після закінчення строку договору оренди орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Рішенням Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 05 жовтня 2016 року визнано поновленим договір оренди вказаної земельної ділянки на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором оренди земельної ділянки від 21 грудня 2010 року.

Право оренди земельної ділянки зареєстровано 09 лютого 2017 року, що підтверджується інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку.

28 липня 2020 року ОСОБА_2 звернувся з листом - повідомленням до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про поновлення договору оренди землі від 21 грудня 2010 року.

10 вересня 2020 року Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області направило на адресу позивача лист-узгодження умов договору оренди землі, в якому запропонувало надати інформацію щодо наявного витягу з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, агрохімічний паспорт поля та належні докази на підтвердження своєчасної сплати орендної плати (квитанції, платіжні доручення) за період дії договору, а також узгодити істотні умови договору оренди землі у частині встановлення розміру орендної плати на рівні 12 % від нормативної грошової оцінки землі на рік, продовження строку його дії на 7 років.

29 вересня 2020 року ОСОБА_2 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області з повідомленням, в якому надав докази своєчасності та повноти сплати орендної плати за користування спірною земельною ділянкою, копію агротехнічного паспорту зазначеної земельної ділянки, погодився на запропоновані умови договору оренди землі в частині встановлення розміру орендної плати на рівні 12% від нормативної грошової оцінки землі на рік і продовження строку дії договору на 7 років, та надав два примірники проєкту додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 21 грудня 2010 року. У вказаному повідомленні позивач просив поновити договір оренди землі від 21 грудня 2010 року на умовах встановлення розміру орендної плати на рівні 12 % від нормативної грошової оцінки землі на рік, і продовження строку дії договору на 7 років.

Листом-повідомленням від 03 листопада 2020 року № Т-18236/0-239/0/17-20 Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області повідомило позивача про заперечення у поновленні дії договору оренди землі, зареєстрованого 22 грудня 2010 року за № 041036600040, та зазначило, що позивач не вчинив необхідних дій для укладання додаткової угоди в частині узгодження істотних умов цього договору. Крім цього у листі-повідомленні зазначено, що у зв`язку із недосягненням домовленості щодо істотних умов договору, передбачених статті 15 Закону України «Про оренду землі», переважне право позивача на поновлення договору є припиненим.

10 листопада 2020 року ОСОБА_2 направив на адресу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області повідомлення, у якому зазначив, що помилково не врахував пропозиції, зазначеної в листі-узгодженні істотних умов договору оренди землі від 10 вересня 2020 року про надання інформації щодо наявного витягу з нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Разом з повідомленням позивач надіслав проєкт договору оренди землі.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 08 грудня 2020 № 27-ОТГ Вільшанській селищній раді Вільшанського району Кіровоградської області 09 грудня 2020 року були передані у комунальну власність згідно з актом приймання-передачі земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 4553,6948 га, у тому числі земельна ділянка площею 77,9694 га, кадастровий номер 3524380800:02:000:9020, розташована на території Добрянської сільської ради Вільшанського району Кіровоградської області.

Листом-повідомленням від 16 грудня 2020 року за №Т-22348/0-326/0/17-20 Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області повідомило ОСОБА_2 про відсутність підстав для задоволення його звернення стосовно додання документів до раніше поданого клопотання про поновлення договору оренди землі, оскільки вказана земельна ділянка була передана відповідному органу місцевого самоврядування у комунальну власність.

18 грудня 2020 року ОСОБА_2 звернувся до Вільшанської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області з повідомленням про укладення договору оренди землі на новий строк, у якому посилаючись на статтю 33 Закону України «Про оренду землі» просив укласти з ним (на підставі його переважного права на укладення договору про оренду землі на новий строк) договір оренди спірної земельної ділянки.

Листом від 30 грудня 2020 за № 148 Вільшанська селищна рада Кіровоградської області відмовила у задоволенні звернення позивача, мотивуючи це тим, що станом на 29 грудня 2020 року вказана земельна ділянка мала державну, а не комунальну форму власності.

Згідно з інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, право комунальної форми власності на спірну земельну ділянку було зареєстроване за Вільшанською селищною радою Кіровоградської області 16 січня 2021 року.

Листом-повідомленням № 36 від 18 січня 2021 року Вільшанська селищна рада Кіровоградської області повідомила ОСОБА_2 про заперечення у поновленні договору оренди, зареєстрованого 22 грудня 2010 року за № 041036600040 та направила акт приймання-передачі земельної ділянки для підписання. Підписаний акт повернення земельної ділянки просили направити до селищної ради.

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі (частина перша статті 6 Закону України «Про оренду землі»).

Згідно зі статтею 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до частин першої та другої статті 93 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Законом України «Про оренду землі» від 06 жовтня 1998 року № 161-XI (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 161-XI) визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі, а статтею 13 передбачено, що договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частин першої та другої статті 33 Закону № 161-XI по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

Згідно з пунктом 8 договору оренди землі від 23 червня 2008 року після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Суди встановили, що позивач 28 липня 2020 року повідомив відповідача про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди земельної ділянки на новий термін.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону № 161-XI до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проєкт додаткової угоди.

Згідно з частиною п`ятою статті 33 Закону № 161-ХІ орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проєктом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Листом від 03 листопада 2020 року Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області повідомило ОСОБА_2 про заперечення в поновленні договору оренди у зв`язку із недосягненням домовленості щодо умов договору оренди землі.

Відповідно до частин першої-п'ятої статті 33 Закону № 161-ХІ для визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належним чином виконує свої обов'язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року № 594/376/17-ц).

Водночас, реалізація переважного права на поновлення договору оренди, передбаченого частиною першою статті 33 Закону № 161-ХІ, можлива за умови як дотримання встановленої цією нормою (частини друга-п`ята статті 33 Закону № 161-ХІ) процедури, так і наявності волевиявлення сторін.

Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду: від 23 січня 2019 року у справі № 902/619/17, від 27 червня 2019 року у справі № 923/925/18, від 29 квітня 2020 року у справі № 912/1138/19.

Згідно з частиною восьмою статті 33 Закону № 161-ХІ додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.

Відповідно до частини одинадцятої статті 33 Закону № 161-ХІ відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

У постанові Верховного Суду від 16 вересня 2019 у справі № 908/2314/18 зазначено, що саме лише визнання відмови протиправною не може бути підставою для поновлення договору оренди землі за частинами першою-п'ятою статті 33 Закону № 161-ХІ, оскільки для поновлення договору оренди за цими частинами необхідне погодження обох сторін щодо істотних умов договору.

Враховуючи наявність заперечень Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області проти поновлення договору оренди землі на умовах, запропонованих у додатковій угоді від 29 вересня 2020 року (де змінено істотні умови договору: розмір орендної плати та строк дії договору), а також наявність заперечень селищної ради щодо такого поновлення, з урахуванням вимог статті 33 Закону України «Про оренду землі» колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову, оскільки додаткова угода до договору оренди землі укладається сторонами для вирішення питання щодо поновлення дії договору при наявності взаємної згоди для державної реєстрації речових прав сторін, а у спірних правовідносинах переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припинилося у зв'язку з недосягненням між сторонами домовленості щодо істотних умов договору.

Установивши, що після закінчення строку дії договору оренди між орендарем і орендодавцем не досягнуто згоди щодо продовження дії договору оренди на змінених умовах, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання додаткової угоди про поновлення договору укладеною, оскільки орендодавець повідомив орендаря про відсутність наміру продовжувати вказаний договір оренди.

Водночас, направлення орендарем пропозиції про продовження відносин оренди не є безумовною підставою для їх поновлення між сторонами у разі відсутності волевиявлення орендодавця на продовження договору оренди.

Таким чином доводи касаційної скарги про порушення судами норм матеріального та процесуального права при розгляді цієї справи є необґрунтованими.

Доводи заявника про те, що право особи на звернення до суду для внесення змін у договір (чи його розірвання) не може ставитись в залежність від проінформованості про позицію іншої сторони чи волевиявлення іншої сторони зводяться до неправильного розуміння та тлумачення позивачем норм чинного законодавства у контексті виниклих між сторонами правовідносин.

Окрім цього безпідставними є також посилання заявника у касаційній скарзі на висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду:від 10 грудня 2020 року у справі № 396/1513/18, від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18, від 10 вересня 2018 року у справі № 920/739/17, від 29 листопада 2018 року у справі № 912/876/17.

Так, вказавши на висновки Верховного Суду у вказаних постановах щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, заявник не звернув уваги, що ці висновки стосуються застосування судами норми частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду» землі, натомість у даній справі заявник обґрунтовував свої вимоги частинами першою-п'ятою цієї статті, а отже підстави позовів не є тотожними, що виключає подібність правовідносин у цих справах.

Аргументи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій при вирішенні цієї справи не звернули увагу на те, що строк дії спірного договору оренди землі закінчився 08 лютого 2022 року, а не 22 грудня 2020 року, як помилково установили суди, не впливають на правильність вирішення судами спору у цій справі та є безпідставними.

Інші доводи касаційної скарги були предметом розгляду судів та додаткового правового аналізу не потребують, на законність судових рішень не впливають, а зводяться до незгоди заявника із висновками судів, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи.

Доводи, наведені в касаційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками судів з їх оцінкою.

Із урахуванням того, що інші доводи касаційної скарги є ідентичними доводам заявника, яким судом апеляційної інстанції надана належна оцінка, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, з повним з`ясуванням судами обставин, що мають значення для справи, відповідністю висновків судів обставинам справи, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 27 квітня 2021 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 10 листопада 2021 року - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара