Історія справи

Постанова КЦС ВП від 17.04.2023 року у справі №759/2731/20
Постанова КЦС ВП від 17.04.2023 року у справі №759/2731/20

Постанова

Іменем України

17 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 759/2731/20

провадження № 61-7939св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Київська міська рада, ОСОБА_2 ,

третя особа - Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Мельника Я. С.,

Матвієнко Ю. О., Гуля В. В. від 02 червня 2022 року, і виходив з наступного.

Зміст заявлених позовних вимог

1. У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувсядо суду з позовом

до Київської міської ради, ОСОБА_2 , третя особа - Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради, про часткове визнання недійсним та скасування рішення, скасування державної реєстрації прав на земельну ділянку.

2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що рішенням Ленінградського районного суду м. Києва від 13 лютого 1992 року в порядку розділу житлового будинку АДРЕСА_1 було в натурі визнано за ним право власності на 38/100 частин домоволодіння та виділено у користування житлову кімнату 11,9 кв. м, кухню 9,7 кв. м, коридор 5,9 кв. м, комору 4,5 кв. м, погріб, туалет «Е», 1/2 частину сараю «Б» та 1/2 частину надвірних споруд, а за ОСОБА_2 - право власності на

62/100 частини домоволодіння та виділено в його користування в натурі квартиру АДРЕСА_2 , яка складається з двох житлових кімнат розміром 14 кв. м і

8,5 кв. м, кухні 6,5 кв. м та веранди 8,8 кв. м, а також житлову кімнату 8,8 кв. м, кухню 7,9 кв. м, ґанок, свердловину, сарай «Г», туалет «В», 1/2 частину сараю «Б» і 1/2 частину надвірних споруд.

3. Разом з тим, зазначеним рішенням суду, в порядку розділу прилеглої до будинку земельної ділянки, було виділено у користування йому та відповідачу по 528,5 кв. м землі кожному, згідно з другим варіантом висновку експертизи.

4. Позивач вказував, що незважаючи на виділення в користування земельної ділянки в рівних частинах, ОСОБА_2 незаконно надав до Київської міської ради заяви, у тому числі від його імені, про передачу безкоштовно у спільну часткову приватну власність частин земельної ділянки від 0,1 га, за адресою: АДРЕСА_1 , а саме 62/100 частини земельної ділянки ОСОБА_2 , та 38/100 частин земельної ділянки йому, а також надав відповідний пакет документів.

5. Рішенням Київської міської ради від 21 травня 2009 року №517/1573 про приватизацію земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд у Святошинському районі м. Києва ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було передано в спільну часткову власність земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , (код земельної ділянки - 75397005) в наступних частинах: ОСОБА_1 - 38/100 від 0,10 га, ОСОБА_2 - 62/100 від 0,10 га, що підтверджується переліком земельних ділянок, які передаються громадянам у приватну власність в додатку до рішення Київської міської ради від 21 травня 2009 року № 517/1573.

6. Наголошував, що жодного дозволу на обробку своїх персональних даних він не давав. Заяву про передачу в приватну власність земельної ділянки саме у вказаних вище частинах він не підписував, як і не давав згоди на відчуження частини виділеної в його користування земельної ділянки.

7. На підставі викладеного, з урахуванням уточнення позовних вимог, ОСОБА_1 просив: визнати недійсним та скасувати рішення Київської міської ради від 21 травня 2009 року № 517/1573 про приватизацію земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд у Святошинському районі м. Києва у частині передачі

в спільну часткову власність земельної ділянки, розташованої за адресою:

АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 у розмірі 38/100 від 0,10 га, ОСОБА_2 у розмірі 62/100 від 0,10 га; скасувати реєстрацію права спільної часткової власності на земельну ділянку, розташовану за адресою:

АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:75:397:0005, площею 0,1 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), на ім`я ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; зобов`язати Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) привести у відповідність до рішення Ленінградського районного суду м. Києва від 13 лютого 1992 року виготовлення ними технічної документації прилеглої до будинку земельної ділянки по 528,5 кв. м землі кожному у користування, згідно 2 варіанту висновку експертизи.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

8. Рішенням Святошинського районного суду м. Києва у складі судді Войтенко Ю. В. від 15 липня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

9. Визнано незаконним та скасовано рішення Київської міської ради «Про приватизацію земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд у Святошинському районі м. Києва» від 21 травня 2009 року №517/1573 в частині передачі у спільну часткову власність земельної ділянки, розташованої за адресою:

АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 - 38/100 від 0,10 га, ОСОБА_2 - 62/100

від 0,10 га.

10. Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 50638534 від 14 січня 2020 року, відповідно до якого 09 січня 2020 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесений запис про право власності ОСОБА_2 на 62/100 частки земельної ділянки та ОСОБА_1 на 38/100 частки земельної ділянки, кадастровий номер:8000000000:75:397:0005, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2006634280000.

11. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

12. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на момент подання заяв про безоплатну приватизацію судовим рішенням між сторонами було визначено порядок користування земельною ділянкою. Це рішення є чинним, вказаний порядок відповідав фактичному користуванню земельною ділянкою, жодних угод, або домовленостей, спрямованих на зміну порядку користування земельною ділянкою після ухвалення судового рішення, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не було, а тому оскаржуване рішення Київської міської ради порушує права позивача щодо користування земельною ділянкою та не відповідає вимогам статей 81 116 118 121 Земельного кодексу України, оскільки частини земельних ділянок, наданих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не відповідають розмірам земельних ділянок, які перебували у їх користуванні на підставі судового рішення, яке набрало законної сили.

13. Додатковим рішенням Святошинського районного суду м. Києва

від 15 липня 2021 року стягнуто з Київської міської ради, ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у рівних частинах сплачену суму судового збору в розмірі 840,80 грн. Відмовлено позивачу у відшкодуванні витрат на правничу допомогу. Стягнуто з Київської міської ради, ОСОБА_2 на користь держави у рівних частинах недоплачену суму судового збору в розмірі

840,80 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави у рівних частинах недоплачену суму судового збору в розмірі 840,80 грн.

Короткий зміст судового рішення апеляційного суду

14. Постановою Київського апеляційного суду від 02 червня 2022 року апеляційні скарги ОСОБА_2 задоволено. Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 15 липня 2021 року та додаткове рішення Святошинського районного суду міста Києва від 27 липня 2021 року скасовано, ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

15. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновок суду першої інстанції про те, що оскаржуване рішення Київської міської ради не відповідає вимогам статей 81 116 118 121 ЗК України є помилковим. Ураховуючи, що рішенням Ленінградського районного суду м. Києва від 13 лютого 1992 року в порядку поділу житлового будинку АДРЕСА_1 в натурі визнано за ОСОБА_2 право власності на 62/100 частини домоволодіння, а за ОСОБА_1 - право власності на 38/100 частину домоволодіння, рішення щодо виділення відповідних частин земельної ділянки сторонам відповідає принципу єдності житлового будинку із земельною ділянкою. При цьому позивач не довів, що він не мав волевиявлення на приватизацію 38/100 частин земельної ділянки, отже оскаржуване рішення Київської міської ради визнано законним та таким, що відповідає загальному принципу цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований.

Узагальнені доводи касаційної скарги

16. У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 02 червня 2022 року, а рішення Святошинського районного суду м. Києва від 15 липня 2021 року залишити без змін.

17. Підставами касаційного оскарження судового рішення суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 зазначає неправильне застосування судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 15 травня 2017 року у справі № 705/6917/14-ц, а також постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 720/1716/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України).

18. На обґрунтування доводів касаційної скарги ОСОБА_1 зазначив, що суд апеляційної інстанції не урахував, що у його фактичному користуванні з 1992 року перебуває земельна ділянка у розмірі 528,5 кв. м, на якій розташовані комунікації до належної йому частини житлового будинку, господарські споруди та зелені насадження. Крім того, понад 31 рік він сплачує податок на земельну ділянку саме у розмірі 528,5 кв. м, а тому обґрунтовано вважав будинок і спірну присадибну ділянку поділеними між співвласниками.

19. Посилається на те, що про прийняття Київською міською радою оскаржуваного рішення та реєстрацію права спільної часткової власності на спірну земельну ділянку він дізнався лише в січні 2020 року, отримавши витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

20. Вважає, що оскільки житловий будинок поділено між власниками в натурі, відсутні правові підстави для передання спірної земельної ділянки в спільну часткову власність. Кожен із власників окремої частини будинку повинен приватизувати земельну ділянку для обслуговування своєї виділеної в натурі частини будинку з окремим кадастровим номером.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

21. Ухвалою від 22 серпня 2022 рокукасаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.

22. Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2022 року поновлено

ОСОБА_1 строк касаційного оскарження постанови Київського апеляційного суду від 02 червня 2022 року, відкрито касаційне провадження у справі № 759/2731/20, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

23. 20 жовтня 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

24. Ухвалою Верховного Суду від 16 листопада 2022 року заяву

ОСОБА_2 про поновлення строку для подання відзиву на касаційну скаргу задоволено, поновлено строк на подання відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 02 червня

2022 року.

25. 23 березня 2023 року на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду справу № 759/2731/20 розподілено судді-доповідачеві.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

26. У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 зазначає, що судом апеляційної інстанції правильно взято до уваги заяву ОСОБА_1 про передачу йому у спільну часткову власність 38/100 частин земельної ділянки від 0,1 га та його заяву про передачу 62/100 частин цієї ж ділянки, які відповідали вимогам частини четвертої статті 120 ЗК України. Спірна земельна ділянка має один кадастровий номер, одну поштову адресу і позивач ніколи не виявляв ініціативу щодо окремого існування такого об'єкту.

27. Посилається також на положення розділу Х Перехідні положення

ЗК України, який набрав чинності з 2002 року, згідно яких рішення про надання в користування земельних ділянок, а також про вилучення (викуп земель), прийняті відповідними органами, але не виконані на момент введення в дію цього Кодексу, підлягають виконанню відповідно до вимог цього Кодексу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

28. Рішенням виконкому Києво-Святошинської районної ради депутатів трудящих від 12 березня 1956 року №190 затверджено рішення виконкому Білицької селищної ради депутатів трудящих від 09 грудня 1955 року про надання земельної дільниці під забудову ОСОБА_3 в

АДРЕСА_3 в розмірі 0,12 га з відрізків садиби ОСОБА_4 .

29. Згідно з договором про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального жилого будинку на праві особистої приватної власності з числом кімнат від однієї до п`яти включно, виконком Києво-Святошинської ради депутатів трудящих надав ОСОБА_3 земельну ділянку на праві безстрокового користування земельною ділянкою в АДРЕСА_3 , загальною площею 1 200,00 кв. м.

30. Рішенням Ленінградського районного суду м. Києва від 13 лютого

1992 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ житлового будинку та земельної ділянки та за зустрічним позовом про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання права власності на частину житлового будинку та розподіл спадкової частини будинку в натурі, третя особа - Ленінградський райвиконком м. Києва, визнано за ОСОБА_2 право власності на 38/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 , яка складає квартиру АДРЕСА_2 ; в порядку розділу вказаного житлового будинку в натурі визнано за

ОСОБА_2 право власності на 62/100 частини домоволодіння та виділено в його користування в натурі квартиру АДРЕСА_2 , яка складається з двох житлових кімнат розміром 14 кв. м і 8,5 кв. м, кухні 6,5 кв. м та веранди

8,8 кв. м, а також житлову кімнату 8,8 кв. м, кухню 7,9 кв. м, ґанок , свердловину, сарай «Г», туалет «В», 1/2 частину сараю «Б» і 1/2 частину надвірних споруд; визнано за ОСОБА_1 право власності на 38/100 частин домоволодіння та виділено у користування житлову кімнату 11,9 кв. м, кухню 9,7 кв. м, коридор 5,9 кв. м, комору 4,5 кв. м, погріб, туалет «Е», 1/2 частину сараю «Б» та

1/2 частину надвірних споруд. В порядку розділу прилеглої до будинку земельної ділянки, виділено у користування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 528,5 кв. м землі кожному, згідно з другим варіантом висновку експертизи. Межа між ділянками проходить паралельно повздовжньому паркану та йде на відстані 43,7 м уздовж повздовжнього паркану на відстані 7,8 м від нього. Від крапки під прямим кутом межа йде до повздовжнього паркану і на відстані 2 м від житлового будинку тягнеться на 12 м. Потім лінії межі співпадають з лінією розділу приміщень житлового будинку. Потім від житлового будинку на відстані 6 м від повздовжнього паркану йде до перетину з фасадним парканом.

31. 08 квітня 2008 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали до Київської міської ради заяви, в яких кожен із них просив передати безкоштовно у спільну часткову приватну власність ОСОБА_1 - 38/100 частин, а

ОСОБА_2 - 62/100 частини земельної ділянки від 0,1 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд на

АДРЕСА_4 , до кожної з яких було додано: технічний паспорт БТІ м. Києва на домоволодіння (копія); правовстановлюючий документ на домоволодіння (нотаріально посвідчена копія); паспорт громадянина України (копія); ідентифікаційний код (копія); план встановлених меж земельної ділянки; документ, який посвідчує виділення земельної ділянки в минулі роки.

32. Рішенням Київської міської ради «Про приватизацію земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд у Святошинському районі м. Києва від 21 травня 2009 року

№ №517/1573 вирішено передати у приватну власність земельні ділянки для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд у Святошинському районі м. Києва. Згідно з додатком до вказаного рішення, відповідно до Переліку земельних ділянок, які передаються громадянам у приватну власність, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було передано в спільну часткову власність земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , (код земельної ділянки 75397005) в наступних частинах: ОСОБА_1 - 38/100 від 0,10 га; ОСОБА_2 - 62/100 від 0,10 га.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

33. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

34. Згідно з положеннями пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

35. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

36. Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

37. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

38. Спірні правовідносини стосуються оформлення права власності на земельну ділянку, на якій розташований житловий будинок, який перебуває у власності сторін спору, зокрема у власності позивача - 38/100 частин, а у власності відповідача ОСОБА_2 62/100 частини, виділених в натурі.

39. Відповідно до статті 377 ЦК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

40. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.

41. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

42. Відповідно до частини першої статті 116 Земельного кодексу України, зараз і надалі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

43. Статтею 118 ЗК України передбачений порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, у частині першій якої встановлено, що громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

44. Відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву, а при передачі земельної ділянки фермерському господарству - також висновки конкурсної комісії, і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення. Проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін (частина сьома, восьма статті 118 ЗК України).

45. Згідно з положеннями частин першої, другої, четвертої статті 120 ЗК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

46. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

47. При переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.

48. Положення статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України закріплюють загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, з такою ділянкою (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку та споруд). Визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачає механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість. Враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке набуває у власність особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства.

49. Подібна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постановах від 11 лютого 2015 року у справі № 6-2цс15, від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-2225цс16, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-253цс16 та інших.

50. Наведений підхід підтверджується також і ретроспективним аналізом норм законодавства щодо переходу прав на земельну ділянку у випадку відчуження права власності на нерухоме майно. Радянське законодавство оперувало терміном «основні фонди». Термін «нерухомість» і класифікація майна на нерухоме та рухоме були відображені в Основах цивільного законодавства Союзу РСР і республік від 31 березня 1991 року (введених в дію з 01 січня 1992 року). Так, відповідно до частини другої статті 4 цих Основ майно поділяється на нерухоме та рухоме; до нерухомого майна належать земельні ділянки і «все, що міцно з ними зв`язано», як-от: будівлі, споруди тощо, а до рухомого належить майно, переміщення якого можливе без неспіврозмірної шкоди його призначенню.

51. Стаття 30 Земельного кодексу Української РСР (1990 року) в імперативній формі передбачала автоматичний перехід права власності чи права користування на земельну ділянку у разі переходу права власності на будівлю і споруду. Особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття (постанови від 04 грудня 2018 року у справі

№ 910/18560/16 (пункт 8.17), від 05 грудня 2018 року у справі № 713/1817/16-ц (пункт 61), від 18 грудня 2019 року у справі № 263/6022/16-ц (пункт 42),

від 16 червня 2020 року у справі № 689/26/17 (пункт 6.32)).

52. Встановивши, що на спірній земельні ділянці розташований житловий будинок, який належить ОСОБА_5 та ОСОБА_2 у 38/100 та

62/100 частинах відповідно, кожен із співвласників звернувся до Київської міської ради із заявою про надання у спільну часткову приватну власність (пропорційно частці у праві власності на житловий будинок) земельної ділянки, на якій розташований належний їм будинок, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для скасування рішення Київської міської ради від 21 травня 2009 року №517/1573, прийнятого на підставі вільного волевиявлення сторін спору та з урахуванням часток кожного із співвласників у праві власності на житловий будинок, розташований на такій земельній ділянці.

53. У цьому контексті заслуговує на увагу також той факт, що після прийняття Київською міською радою рішення про приватизацію спірної земельної ділянки, обидва з відповідачів уклали спільний договір на виконання комплексу робіт зі складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 16 лютого 2018 року, спільно підписали акт перенесення в натуру (на місцевість) меж санітарно-захисної зони навколо об`єкта та зони особливого режиму забудови від 04 квітня 2018 року, акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 04 квітня 2018 року.

54. З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про необґрунтованість доводів позивача про відсутність його волевиявлення на приватизацію 38/100 частин спірної земельної ділянки, з огляду на відсутність належних та достатніх доказів на спростування справжності підпису ОСОБА_5 у зазначених вище документах, поданих до органу місцевого самоврядування для приватизації земельної ділянки, а також недоведеність порушення Київською міською радою вимог чинного на час прийняття оскаржуваного рішення законодавства при розгляді заяв двох співвласників житлового будинку, розташованого на спірній земельній ділянці, про передачі їм у спільну часткову власність такої земельної ділянки пропорційно до розміру їх часток у праві власності на житловий будинок.

55. Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

56. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 79 ЦПК України).

57. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника по суті спору та їх відображення в оскарженому судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків апеляційного суду.

58. Висновки суду апеляційної інстанції, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які посилається заявник у касаційній скарзі.

59. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

60. Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскарженого судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного суду від 02 червня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Синельников С. Ф. Хопта В. В. Шипович