Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 09.04.2019 року у справі №670/95/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 670/95/17

провадження № 61-30472 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Коротуна В. М., Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - заступник прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області,

відповідачі - ОСОБА_4, Хмельницька обласна державна адміністрація,

третя особа - Департамент екології та природних ресурсів Хмельницької обласної державної адміністрації,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Хмельницької області від 10 жовтня 2017 року в складі колегії суддів Корніюк А. П., П'єнти І. В., Талалай О. І.,

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2017 року заступник прокурора Хмельницької області в інтересах держави звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, Хмельницької обласної державної адміністрації, в якому просив визнати недійсними розпорядження голови Хмельницької облдержадміністрації «Про надання дозволу громадянину ОСОБА_4 на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки водного фонду в натурі (на місцевості)» від 09 квітня 2015 року № 160/2015-р, розпорядження голови Хмельницької облдержадміністрації «Про надання дозволу громадянину ОСОБА_4 на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки водного фонду в натурі (на місцевості)» від 27 січня 2015 року № 43/2015-р та розпорядження голови Хмельницької облдержадміністрації «Про передачу в оренду водних об'єктів громадянину ОСОБА_4»від 27 жовтня 2015 року № 524/2015-р, а також визнати недійсним договір від 12 серпня 2016 року, укладений між Хмельницькою облдержадміністрацією та ОСОБА_4, про оренду водного об'єкту в комплексі з земельною ділянкою водного фонду за кадастровим номером НОМЕР_1 із земель державної власності загальною площею 81,8 га та визнати недійсними договір від 12 серпня 2016 року, укладений між Хмельницькою облдержадміністрацією та ОСОБА_4, про оренду водного об'єкту в комплексі із земельною ділянкою водного фонду за кадастровим номером НОМЕР_2 із земель державної власності загальною площею 2,61 га.

В обґрунтування позову прокурор зазначав, що ОСОБА_4 має дозволи на спеціальне водокористування від 10 грудня 2014 року № 413 та від 05 березня 2015 року № 530, на підставі яких облдержадміністрація без проведення земельних торгів (аукціону) уклала з ОСОБА_4 договори оренди водних об'єктів у комплексі з відповідними земельними ділянками водного фонду.

Позивач уважає, що передача водних об'єктів у комплексі із земельними ділянками водного фонду в оренду на підставі дозволів на спеціальне водокористування без проведення земельних торгів (аукціону) здійснена облдержадміністрацією з порушенням вимог Закону України «Про аквакультуру» та Водного кодексу України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Віньковецького районного суду Хмельницької області від 26 червня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до Водного кодексу України порядок надання земель водного фонду в користування встановлюється земельним законодавством, згідно з яким отримання в оренду водних об'єктів у комплексі з відповідними земельними ділянками водного фонду без проведення земельних торгів можливе, зокрема, в разі наявності в орендаря дозволів на спеціальне водокористування такими водними об'єктами.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням апеляційного суду Хмельницької області Хмельницької області від 10 жовтня 2017 року апеляційну скаргу заступника прокурора Хмельницької області задоволено, рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області від 26 червня 2017 року скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено.

Визнано недійсними розпорядження голови Хмельницької облдержадміністрації «Про надання дозволу громадянину ОСОБА_4 на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки водного фонду в натурі (на місцевості)» від 09 квітня 2015 року № 160/2015-р, розпорядження голови Хмельницької облдержадміністрації «Про надання дозволу громадянину ОСОБА_4 на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки водного фонду в натурі (на місцевості)» від 27 січня 2015 року № 43/2015-р, розпорядження голови Хмельницької облдержадміністрації «Про передачу в оренду водних об'єктів громадянину ОСОБА_4» від 27 жовтня 2015 року № 524/2015-р, а також визнано недійсними договори від 12 серпня 2016 року, укладені між Хмельницькою облдержадміністрацією та ОСОБА_4, про оренду водного об'єкта в комплексі із земельною ділянкою водного фонду за кадастровим номером НОМЕР_1 із земель державної власності загальною площею 81,8 га та про оренду водного об'єкта в комплексі із земельною ділянкою водного фонду за кадастровим номером НОМЕР_2 із земель державної власності загальною площею 2,61 га.

Апеляційний суд виходив із того, що Водний кодекс України та Закон України «Про аквакультуру» є спеціальними нормативно-правовими актами, які врегульовують порядок надання в оренду водного об'єкта та які не передбачають можливість надання особі в оренду водного об'єкта в комплексі з земельною ділянкою водного фонду без проведення земельних торгів (аукціону), а тому наявні правові підстави для задоволення позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Відповідач просив скасувати оскаржуване рішення апеляційного суду як таке, що прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У жовтні 2017 року ОСОБА_4 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на зазначене судове рішення.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження в даній справі та зупинено виконання рішення апеляційного суду Хмельницької області від 10 жовтня 2017 року до завершення розгляду касаційної скарги.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначено, що судом касаційної інстанції в цивільних справах є Верховний Суд.

На виконання вимог підпункту 4 пункту 1 розділу XIII ЦПК України в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» 03 березня 2018 року дана справа передана до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 04 квітня 2019 року дану справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_4 зазначав, що він отримав дозволи на спеціальне водокористування, а тому має право на укладення договорів оренди водних об'єктів у комплексі з відповідними земельними ділянками водного фонду без проведення земельних торгів (аукціону).

Відзив на касаційну скаргу

Відзив на дану касаційну скаргу від інших учасників справи до Верховного Суду не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що заступник прокурора Хмельницької області подав до суду апеляційну скаргу та зазначив, що Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області є уповноваженим на передачу та користування спірними земельними ділянками органом, однак відповідно до статей 45, 46 ЦПК України (в редакції, чинній на момент подачі позову) органи Держгеокадастру України не мають повноважень на участь у справі та оскарження в апеляційному порядку судового рішення, а тому апеляційна скарга подається прокуратурою Хмельницької області.

Докази на підтвердженя факту повідомлення Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області області та його письмової згоди на подачу даного позову в порядку, передбаченому абзацом третім частини другої статті 45 ЦПК України, частиною четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» заступник прокурора Хмельницької області суду не надав.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення не відповідає зазначеним вимогам закону.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частиною першою статті 292 ЦПК України передбачено, що сторонни та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі в справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Частиною першою статті 46 ЦПК України органи та інші особи, які відповідно до статті 45 цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах, мають процесуальні права й обов'язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком права укладати мирову угоду.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 45 ЦПК України з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з позовною заявою (заявою), бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом України, про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Згідно з абзацом другим частини першої статті 45 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві та в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Відповідно до абзацу третього частини другої статті 45 ЦПК прокурор, який звертається до суду з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво), повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених частинами другою або третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру». Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в суді має наслідком застосування положень, передбачених статтею 121 ЦПК України.

Згідно з абзацами першим, другим частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процессу (частина четверта статті 23 Закону).

Суди не встановили факт наявності в прокуратури повноважень на подачу даного позову та не врахували, що в порушення вимог абзацу третього частини другої статті 45 ЦПК України та частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» заступник прокурора Хмельницької області не надав письмової згоди Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області на здійснення прокурором представництва інтересів в суді та не повідомив попередньо, до звернення з даним позовом до суду, Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про таке звернення.

Згідно з частиною третьою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

За встановлених обставин Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Хмельницької області від 10 жовтня 2017 року та рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області від 26 червня 2017 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

В. М. Коротун

В. І. Крат