Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 08.10.2019 року у справі №161/7786/19

Постанова

Іменем України

17 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 161/7786/19

провадження № 61-17891св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Кузнєцова В. О.

учасники справи:

заявник 1 - ОСОБА_1 ,

заявник 2 - ОСОБА_2 ,

заінтересована особа - головний державний виконавець Другого відділу Державної виконавчої служби м. Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області Левчук Ірина Олегівна,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх представника - ОСОБА_3 на ухвалу Волинського апеляційного суду від 28 серпня 2019 року в складі судді Федонюк С. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх представник - ОСОБА_3 звернулися до суду із скаргою, в якій просили скасувати

постанову про стягнення виконавчого збору, прийняту головним державним виконавцем Другого відділу Державної виконавчої служби м. Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області (далі - головний державний виконавець Другого ВДВС м. Луцька ГТУЮ у Волинській області) Левчук І. О. при примусовому виконанні постанови № 44819991, виданої від 18 квітня 2019 року, в розмірі 12 933,36 дол. США.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 травня 2019 року у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх представника - ОСОБА_3 на постанову головного державного виконавця Другого ВДВС м. Луцька ГТУЮ у Волинській області Левчук І. О. про стягнення виконавчого збору відмовлено.

Суд першої інстанції, відмовляючи у відкритті провадження, виходив з того, що справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору мають розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Волинського апеляційного суду від 01 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх представника - ОСОБА_3 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 травня 2019 року залишено без руху і надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги - десять днів з дня вручення копії цієї ухвали.

Заявникам роз`яснено, що у разі невиконання в зазначений строк вимог ухвали про усунення недоліків апеляційна скарга буде повернута заявникам.

Ухвалою Волинського апеляційного суду від 28 серпня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх представника - ОСОБА_3 визнано неподаною та повернуто з підстав, передбачених частиною третьою статті 185 ЦПК України.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що копію ухвали Волинського апеляційного суду від 01 липня 2019 року про усунення

недоліків заявники отримали 08 липня 2019 року, проте станом на 28 серпня 2019 року вимоги ухвали апеляційного суду не виконали, тому наявні

підстави для визнання апеляційної скарги неподаною та повернення її заявникам.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У жовтні 2019 року до касаційного суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх представника - ОСОБА_3 на ухвалу Волинського апеляційного суду від 28 серпня 2019 року, в якій заявники просять скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове рішення про задоволення скарги.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом не взято до уваги те, що заявниками 17 липня 2019 року до суду апеляційної інстанції подано заяву про відвід судді, тим самим підтверджено незгоду заявників з недоліками, визначеними в ухвалі Волинського апеляційного суду від 01 липня 2019 року.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу та узагальнення його доводів

Відзив до суду касаційної інстанції не подано.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу № 161/7786/19 з суду першої інстанції.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У січні 2020 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 травня 2019 року у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх представника - ОСОБА_3 на постанову головного державного виконавця Другого ВДВС м. Луцька ГТУЮ у Волинській області Левчук І. О. про стягнення виконавчого збору відмовлено з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 186 ЦПК України.

Не погоджуючись з указаною ухвалою суду, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх представник - ОСОБА_3 звернулися до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою.

Ухвалою Волинського апеляційного суду від 01 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх представника - ОСОБА_3 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 травня 2019 року залишено без руху, надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги - десять днів з дня вручення копії ухвали.

Ухвала містить роз`яснення, що у разі не усунення недоліків у вказаний термін, апеляційна скарга буде визнана неподаною та повернута.

Згідно з поштовим повідомленням копію ухвали Волинського апеляційного суду від 01 липня 2019 рокукожний із заявників отримав особисто 08 липня 2019 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, однак станом на 28 серпня 2019 року вимоги ухвали не виконали.

17 липня 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх представник - ОСОБА_3 подали до апеляційного суду заяву про відвід судді.

Ухвалою Волинського апеляційного суду від 19 липня 2019 року в задоволенні заяви про відвід судді відмовлено, копію направлено до відома заявникам.

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення копію ухвали Волинського апеляційного суду від 19 липня 2019 року ОСОБА_1 отримала особисто 22 липня 2019 року, ОСОБА_2 отримав особисто 22 липня 2019 року та їх представник - ОСОБА_3 отримав особисто 26 липня 2019 року.

Ні в установлений судом строк для усунення недоліків, ні на час постановлення оскаржуваної ухвали апеляційним судом, недоліки апеляційної скарги заявники не усунули.

Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або

(та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (в редакції, чинній на час подання касаційної скарги).

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно статті 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до частин другої, третьої статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

Якщо заявник відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 354, 356 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо заявник не усунув недоліки апеляційної скарги у строк, встановлений судом, скарга вважається неподаною і повертається особі, яка її подала.

Апеляційний суд встановив, що заявники 22 липня та 26 липня 2019 року кожний особисто отримали ухвалу про усунення недоліків, але протягом встановленого строку недоліки апеляційної скарги не усунули, дійшов обґрунтованого висновку про те, що апеляційну скаргу слід визнати неподаною і повернути заявникам.

Доводи касаційної скарги про те, що заявниками у липні 2019 року до суду апеляційної інстанції подано заяву про відвід судді, тим самим підтверджено незгоду заявників з недоліками, визначеними в ухвалі Волинського апеляційного суду від 01 липня 2019 року, не заслуговують на увагу, оскільки порядок розгляду заяви про відвід врегульований статтею 40 ЦПК України і її не можна вважати такою, що направлена на усунення недоліків.

Таким чином, ні в установлений судом строк, ні на час розгляду апеляційним судом питання про відвід, недоліки апеляційної скарги не усунуті.

З огляду на викладене вище в сукупності, оскаржуване рішення апеляційного суду ґрунтується на вимогах чинного законодавства та ухвалене з дотриманням норм процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує

суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини

справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх представника - ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Волинського апеляційного суду від 28 серпня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Жданова В. М. Ігнатенко В. О. Кузнєцов