Постанова КЦС ВП від 17.01.2024 року у справі №357/10080/22

Друк

Пошук

34

Переглядів

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

касаційний цивільний суд верховного суду ( КЦС ВП )

Історія справи

Постанова КЦС ВП від 17.01.2024 року у справі №357/10080/22

Державний герб України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2024 року

м. Київ

справа № 357/10080/22

провадження № 61-13796св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Цвинтарна Ірина Олександрівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Герасько Максим Григорович, на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08 лютого 2023 року у складі судді Кошель Б. І. та постанову Київського апеляційного суду від 07 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Мельника Я. С., Матвієнко Ю. О., Гуля В. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. 01 листопада 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до

ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Цвинтарна І. О., про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

2. Позов ОСОБА_1 обґрунтований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її баба - ОСОБА_3 , після смерті якої залишилося спадкове майно, що складається із квартири АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 2,7829 га, розташованої в межах Вільнотарасівської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

3. За життя ОСОБА_3 склала заповіт, яким вказану квартиру заповіла їй.

4. Однак про існування заповіту вона дізналась лише у вересні 2022 року після повернення з м. Мукачево, куди змушена була виїхати у зв`язку

з військовою агресією російської федерації.

5. Приватним нотаріусом Цвинтарною І. О. відмовлено їй в оформленні спадкових прав через пропуск строку для подання заяви про прийняття спадщини.

6. Посилаючись на викладене, та вважаючи, що вказаний строк пропущений нею з поважних причин, ОСОБА_1 просила суд визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини терміном

3 місяці.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

7. Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області

від 08 лютого 2023 року, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 07 вересня 2023 року, позов задоволено частково. Визначено ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом трьох місяців з дня набрання рішенням суду законної сили. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 грн та судовий збір в сумі 992, 40 грн. В іншій частині позову відмовлено.

8. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивачка не знала про наявність заповіту та пропустила строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, які об`єктивно вплинули на її можливість своєчасно подати заяву про прийняття спадщини.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

9. У касаційній скарзі ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат

Герасько М. Г., просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухваливши нове судове рішення про відмову в позові.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

10. 19 вересня 2023 року ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат

Герасько М. Г., подала касаційну скаргу на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08 лютого 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 вересня 2023 року.

11. Ухвалою Верховного Суду від 05 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції, відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 про зупинення дії оскаржуваних судових рішень.

12. У жовтні 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

13. Ухвалою Верховного Суду від 10 січня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

14. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 07 квітня 2021 року

у справі № 453/1115/18, від 07 серпня 2019 року у справі № 645/5049/17,

від 12 грудня 2019 року у справі № 711/5488/18, від 17 листопада 2021 року

у справі № 680/289/18, від 25 січня 2023 року у справі № 676/47/21,

від 26 жовтня 2022 року у справі № 522/17925/16, від 09 лютого 2022 року

у справі № 709/769/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

15. Вважає, що суди дійшли помилкового висновку, що незнання позивачки про заповіт є поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини, оскільки не врахували, що та є онукою спадкодавця, отже належить до числа спадкоємців за законом за правом представлення після своєї померлої матері ОСОБА_4 .

16. У суді апеляційної інстанції на запитання суду чому позивачка не зверталася із заявою про прийняття спадщини в порядку представлення, та відповіла, що не була обізнана з приписами цивільного законодавства, а про наявність заповіту дізналася під час розмови з батьком, який повідомив, що нібито чув, що баба збиралася скласти на неї заповіт.

17. Також суди не взяли до уваги, що належних доказів підтвердження того, що позивачка дізналася про заповіт у вересні 2022 року, тоді ж коли

і звернулася із заявою про прийняття спадщини, у матеріалах справи немає.

18. Суди застосували до спірних правовідносин частину третю

статті 1272 ЦК України, яка не підлягала застосуванню за відсутності

у позивачки будь-яких поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини.

19. Також суди помилково визначили присічний строк для звернення із заявою про прийняття спадщини, застосувавши до спірних правовідносин пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 24 червня 2022 року № 719 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо нотаріату та державної реєстрації в умовах воєнного стану». Натомість не застосували до спірних правовідносин частину першу статті 1270 ЦК України, згідно з якою строк для прийняття спадщини сплив 21 квітня 2022 року та яка не передбачає зупинення строку для прийняття спадщини.

20. Неправильне визначення дати закінчення строку прийняття спадщини вплинуло на правильність висновків судів про наявність поважних причин для визначення ОСОБА_1 додаткового строку для прийняття спадщини, оскільки суди мали досліджувати наявність поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини із 21 жовтня 2021 року до 21 квітня 2022 року, а не після цього.

21. Апеляційний суд проігнорував доводи апеляційної скарги, що позивачка, перебуваючи в Закарпатській області, після 24 лютого 2022 року, не була позбавлена можливості звернутись до відповідного нотаріуса, який здійснював нотаріальну діяльність за місцем її перебування.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

22. У листопаді 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

23. Вважає, що суди, належним чином дослідивши матеріали справи, дійшли правильного висновку про те, що вона є спадкоємицею за заповітом, про який не знала.

24. Суди при вирішенні спору фактично посилалися на статтю 1270 ЦК України та дійшли висновку про часткове задоволення позову з підстав пропуску нею строку з поважних причин, які об`єктивно вплинули на можливість звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

25. Крім того, звертає увагу, що у заповіті виражена остання воля спадкодавця, реалізація якої має фундаментальне значення у спадкових правовідносинах, однак нотаріус всупереч вимог закону не повідомила її як спадкоємця за заповітом про його наявність.

26. Ухвалою Верховного Суду від 15 листопада 2023 року продовжено ОСОБА_1 строку для подання відзиву на касаційну скаргу.

Додаткові пояснення особи, яка подала касаційну скаргу

27. 16 листопада 2023 року адвокат Опалюк С. В., діючи як представник ОСОБА_2 , подав до Верховного Суду додаткові пояснення у справі, які за своїм змістом є доповненням касаційної скарги.

28. Разом із тим, оскільки відповідно до частини першої статті 398 ЦПК України особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її лише протягом строку на касаційне оскарження, а станом на 16 листопада 2023 року строк на касаційне оскарження рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08 лютого 2023 року та постанови Київського апеляційного суду від 07 вересня 2023 року у розглядуваній справі сплив, колегія суддів не вбачає підстав для врахування вказаних доповнень під час касаційного перегляду.

Обставини справи, встановлені судами

29. ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Біла Церква Київської області померла

ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилась спадщина, до складу якої увійшли зокрема земельна ділянка площею 2,7829 га, в межах Вільнотарасівської сільської ради Білоцерківського району Київської області та квартира АДРЕСА_1 .

30. 10 листопада 2009 року ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Зінченко О. А., зареєстрований в реєстрі за № 4256, згідно

з яким на випадок своєї смерті належну їй квартиру АДРЕСА_1 заповіла ОСОБА_1 .

31. 16 січня 2016 року ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Федорякою О. С., зареєстрований в реєстрі за № 70, згідно з яким на випадок своєї смерті належну їй земельну ділянку площею 2,7829 га, що розташована в межах Вільнотарасівської сільської ради Білоцерківського району Київської області заповіла ОСОБА_2 .

32. 05 вересня 2022 року ОСОБА_2 , приватним нотаріусом

Цвинтарною О. І., видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , на вищевказану земельну ділянку.

33. Постановою приватного нотаріуса Цвинтарної І. О. від 23 вересня

2022 року відмовлено ОСОБА_1 в оформленні спадкових прав на майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_3 , у зв`язку із пропуском встановленого законом строку для прийняття спадщини.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

34. Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права

у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

35. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

36. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

37. Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

38. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

39. Відповідно до статей 1216 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

40. Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

41. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (стаття 1223 ЦК України).

42. Відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

43. Відповідно до частини першої статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

44. Отже, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем,

у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

45. Згідно з частинами першою, другою статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених

пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

46. Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

47. За змістом зазначеної статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

48. Правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) спадкоємець пропустив строк для прийняття спадщини;

2) у спадкоємця були перешкоди для подання заяви для прийняття спадщини; 3) ці обставини визнані судом поважними.

49. Оцінка поважності причин пропуску строку прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

50. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду України

від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 23 серпня 2017 року

у справі № 6-1320цс17, у постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 17 жовтня 2019 року у справі№ 766/14595/16,

від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18, від 17 серпня 2023 року у справі № 626/274/22.

51. Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема:

1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо (див. постанови Верховного Суду від 28 березня 2022 року у справі

№ 750/2158/21, від 08 червня 2023 року у справі № 585/2163/22,

від 09 жовтня 2023 року у справі № 671/208/22).

52. Відповідно до статей 12 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог

і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

53. Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

54. Обґрунтовуючи поважність причин пропуску визначеного частиною першою статті 1270 ЦК України строку для прийняття спадщини,

ОСОБА_1 посилалась зокрема на вимушене тимчасове переселення

у м. Мукачево у зв`язку з військовою агресією росії проти України, вказуючи, що про наявність складеного на її ім`я заповіту, дізналася від свого батька

у вересні 2022 року, тобто після спливу строку для подання заяви про прийняття спадщини. При цьому про наявність заповіту нотаріус її не повідомив.

55. На підтвердження факту свого вимушеного переміщення з місця постійного проживання ОСОБА_1 додала до позову довідку про взяття її на облік, як внутрішньо переміщеної особи у квітні 2022 року в м. Мукачеве Закарпатської області.

56. Відповідно до статті 63 Закону України «Про нотаріат» (у редакції, чинній на час заведення спадкової справи) нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме. Нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі.

57. Підпунктом 2.1. пункту 2 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрованого

в Міністерстві юстиції України за № 282/20595 (далі - Порядок) (тут і далі

в редакції на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 ), передбачено, що спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини на підставі поданої (або такої, що надійшла поштою) першою заяви (повідомлення, телеграми) про прийняття спадщини, про відмову від прийняття спадщини, про відмову від спадщини, заяви про відкликання заяви про прийняття спадщини або про відмову від спадщини, заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину, заяви спадкоємця на одержання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансовій установі), заяви про видачу свідоцтва виконавцю заповіту, заяви виконавця заповіту про відмову від здійснення своїх повноважень, заяви другого з подружжя про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного

з подружжя, заяви про вжиття заходів до охорони спадкового майна, претензії кредиторів.

58. Згідно з підпунктом 2.2 пункту 2 глави 9 розділу ІІ Порядку перед вжиттям заходів щодо охорони спадкового майна нотаріус вчиняє низку дій, які забезпечують повну охорону цього майна, зокрема, повідомляє про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких йому відоме. Нотаріус може також зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі;

59. Відповідно до підпунктів 2.2 пункту 2 та 3.2 пункту 3 глави 10 розділу ІІ Порядку при заведенні спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту. Для того, щоб не допустити пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, нотаріус роз`яснює спадкоємцям право подачі заяви про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття.

60. Необхідність вчинення нотаріусом дій для повідомлення спадкоємця про відкриття спадщини, здійснення виклику спадкоємця за заповітом, у тому числі шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі узгоджується із висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах

від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17, від 06 вересня 2017 року

в справі № 6-496цс17, які в подальшому підтримані Верховним Судом

у постановах від 26 липня 2021 року у справі 405/7058/19, від 22 грудня

2021 року у справі № 703/4978/19, від 09 жовтня 2023 року у справі

№ 671/208/22.

61. Судом першої інстанції витребувано копію спадкової справи заведеної приватним нотаріусом Цвинтарною І. О. після смерті ОСОБА_3 .

62. Згідно з матеріалами спадкової справи, 12 січня 2022 року ОСОБА_2 звернулася до приватного нотаріуса Цвинтарної І. О. із заявою про прийняття спадщини після смерті своєї матері ОСОБА_3 , померлої

ІНФОРМАЦІЯ_1 . За заявою ОСОБА_2 була заведена спадкова справа № 02/2002.

63. Відповідно до змісту вказаної заяви ОСОБА_2 вказала, що приймає всю спадщину за заповітом та за законом після смерті ОСОБА_3 , а інших спадкоємців, передбачених законом, немає.

64. Крім того згідно з матеріалами спадкової справи, приватний нотаріус

Цвинтарна І. О., з`ясувала наявність у Спадковому реєстрі відомостей про заповіт ОСОБА_3 від 10 листопада 2009 року та отримала 04 лютого

2022 року копію вказаного заповіту, яким спадкодавець заповіла свою квартиру ОСОБА_1 .

65. Разом із тим, в наданих суду матеріалах спадкової справи відсутні відомості щодо повідомлення ОСОБА_1 нотаріусом про наявність заповіту та відкриття спадкової справи.

66. ОСОБА_2 також не посилалась на те, що після отримання відомостей про наявність заповіту ОСОБА_3 від 10 листопада 2009 року, вона повідомляла свою племінницю ОСОБА_1 про наявність заповіту та заведення спадкової справи.

67. Отже, позивачку не було повідомлено про наявність заповіту на її ім`я та заведення спадкової справи після смерті ОСОБА_3 , що під вирішення розглядуваної справи судами, не спростовано.

68. Крім того Верховний Суд враховує, що свобода заповіту

є фундаментальним принципом спадкового права.

69. Про свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права та поважність причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини у випадку доведеності факту необізнаності особи з існуванням заповіту вказано зокрема у постановах Верховного Суду від 17 березня

2021 року у справі № 308/4272/19, від 15 квітня 2021 року в справі

№ 591/1271/18, від 26 липня 2021 року в справі 405/7058/19, від 21 жовтня 2021 року в справі 643/13260/19, від 08 червня 2023 року у справі

№ 585/2163/22.

70. Вочевидь склавши заповіт на користь онуки у 2009 році та не змінивши

і не скасувавши його до моменту смерті у 2021 році, ОСОБА_3 чітко висловила свою волю щодо розпорядження належною їй квартирою.

71. Крім того, Верховний Суд не може залишити поза увагою і те, що значна частина встановленого законом строку на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , припала на повномасштабну військову агресію росії проти України, черговий етап якої розпочався 24 лютого 2022 року, що стало підставою вимушеного тимчасового переміщення ОСОБА_1 .

72. Узагальнені доводи касаційної скарги спрямовані на необхідність переоцінки доказів Верховним Судом, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

73. Натомість встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

74. З огляду на встановлені судами поважні причини пропуску позивачкою строку на прийняття спадщини, підлягають відхиленню доводи касаційної скарги щодо безпідставності застосування судами частини третьої статті 1272 ЦК України.

75. Саме по собі посилання судів попередніх інстанцій на постанову Кабінету Міністрів України від 28лютого 2022 року №164 «Про деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» не призвело до неправильного вирішення справи по суті.

76. За встановлених обставин, висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду

від 07 квітня 2021 року у справі № 453/1115/18, від 07 серпня 2019 року

у справі № 645/5049/17, від 12 грудня 2019 року у справі № 711/5488/18,

від 17 листопада 2021 року у справі № 680/289/18, від 25 січня 2023 року

у справі № 676/47/21, від 26 жовтня 2022 року у справі № 522/17925/16,

від 09 лютого 2022 року у справі № 709/769/19, на які заявниця посилалася

в касаційній скарзі.

77. Суди належним чином виконали вимоги статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів і дотримались вимог статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно встановили обставини справи та правильно вирішили спір по суті.

78. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання виконання судом обов`язку щодо надання обґрунтування, яке випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи.

79. Оскаржувані судові рішення є достатньо вмотивованими та містять висновки суду щодо питань, які мають значення для вирішення справи.

80. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

81. Зважаючи на викладене, Верховний Суд, переглянувши рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

82. Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411

ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

83. 16 листопада 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат

Опалюк С. В. подав клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду для вирішення виключної правової проблеми та формування єдиної правозастосовної практики у подібних справах.

84. Колегією суддів не встановлено підстав, передбачених статтею 403 ЦПК України, для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Зокрема не встановлено виключної правової проблеми у справах щодо визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Наведені у клопотанні представника ОСОБА_2 справи вирішувались залежно від конкретних обставин встановлених судами та оцінки наданих сторонами доказів в контексті наявності або відсутності поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини.

Керуючись статтями 400 402 403 409 410 415 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду