Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 11.02.2019 року у справі №484/2816/18

Постанова

Іменем України

11 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 484/2816/18-ц

провадження № 61-1816св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Корнацьких",

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Корнацьких" на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 11 жовтня 2018 року у складі судді Мельничук О. В. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 17 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Серебрякової Т. В., Галущенка О. І., Лисенка П. П.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Корнацьких" (далі - ТОВ "Агрофірма Корнацьких") про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості по орендній платі.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовувала тим, що вона на підставі свідоцтв про право власності на нерухоме майно від 17 липня 2013 року та від 15 серпня 2014 року є власником чотирьох земельних ділянок: площею 2,656 га з кадастровим номером 4825481800:01:000:1246; площею 1.3563 га з кадастровим номером 4825481800:01:000:1247; площею 0,2289 з кадастровим номером 4825481800:01:000:1248; площею 0,0171 га з кадастровим номером 4825481800:01:000:1249, які розташовані в межах території Кам'янобалківської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. 28 грудня 2009 року між нею та ТОВ "Агрофірма Корнацьких" укладений договір оренди земельної частки (паю), який зареєстровано 02 березня 2010 року у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) по Кам'янобалківській сільській раді за № 86, за умовами якого вона передала у користування ТОВ "Агрофірма Корнацьких" земельні ділянки на 50 років, зі сплатою щорічної орендної плати у розмірі 3 % від оціночної вартості земельного паю. При цьому відповідно до умов договору, орендна плата повинна вноситися не пізніше як до 26 грудня року, за який здійснюється розрахунок із орендної плати. Вона повністю виконала взяті на себе за договором обов'язки, у той час як відповідач своїх зобов'язань щодо сплати орендної плати за 2013-2017 роки не виконав.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просить розірвати договір оренди земельної частки (паю) від 28 грудня 2009 року, розміром 4,78 умовних кадастрових гектарів, розташованої у межах території Кам'янобалківської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, зареєстрований 02 березня 2010 року у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) по Кам'янобалківській сільській раді за № 86, та стягнути з відповідача заборгованість із орендної плати у межах позовної давності за період із 2015 року по 2017 рік включно на суму 11 179,00 грн.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 11 жовтня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено. Розірвано договір оренди земельної частки (паю) від 28 грудня 2009 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "Агрофірма Корнацьких" загальною площею 4,78 умовних кадастрових гектарів, розташованої в межах території Кам'янобалківської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, зареєстрованого у Книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) по Кам'янобалківській сільській раді Первомайського району Миколаївської області 02 березня 2010 року за № 86.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем не доведена відсутність вини у порушенні зобов'язання щодо виплати орендної плати за договором оренди землі та взагалі не доведено внесення орендної плати жодного разу, починаючи з 2013 року по 2017 рік включно, що є істотним порушенням умов договору оренди, оскільки позивач внаслідок такого порушення значною мірою позбавився того, на що він розраховував при укладенні договору.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 17 грудня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивач довів факт систематичної несплати ТОВ "Агрофірма Корнацьких" орендної плати за спірним договором, а відповідачем на спростування вказаного не доведено факту виконання ним зобов'язань за договорами оренди землі щодо нарахування та внесення орендної плати за період із 2013 року до 2017 року включно.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги

У січні 2019 року ТОВ "Агрофірма Корнацьких" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 11 жовтня 2018 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 17 грудня 2018 року, в якій просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує на те, що припинення дії договорів оренди земельних паїв має місце тільки після їх переукладення відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку або з підстав, передбачених статтею 31 Закону України "Про оренду землі". У позовній заяві не зазначено та/або не додано до неї жодного доказу на підтвердження звернення позивача до відповідача щодо отримання орендної плати або відмови щодо її отримання. Тобто, можна дійти до висновку, що позивача майже дев'ять років все влаштовувало, а отже, його законний інтерес та право не порушувалося.

Позиція Верховного Суду

Згідно із частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За змістом частини 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають вимогам статей ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.

Обставини встановлені судами

ОСОБА_1 на підставі свідоцтв про право власності на нерухоме майно від 17 липня 2013 року та від 15 серпня 2014 року є власником чотирьох земельних ділянок: площею 2,656 га, кадастровий номер undefined; площею 1,3563 га, кадастровий номер 4825481800:01:000:1247; площею 0,2289, кадастровий номер 4825481800:01:000:1248; площею 0,0171 га, кадастровий номер 4825481800:01:000:1249, що розташовані в межах території Кам'янобалківської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

28 грудня 2009 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Агрофірма Корнацьких" у простій письмовій формі укладений договір оренди земельної частки (паю), зареєстрований у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) по Кам'янобалківській сільській раді за № 86, за умовами якого ОСОБА_2 надала, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну частку (пай) розміром 4,78 умовних кадастрових гектарів. Строк дії договору становить 50 років.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що за користування вказаною в договорі земельною часткою орендар сплачує орендодавцю щороку орендну плату у грошовій формі (в розрахунку на одну земельну частку) у розмірі 3 (три) відсотки від грошової оцінки земельної частки (паю), яка передається орендодавцем в користування орендарю, що в грошовому вигляді складає 1 211,77 грн. Орендар сплачує орендну плату протягом терміну дії договору але не пізніш як до 26 грудня року, за який здійснюється розрахунок по орендній платі.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за 2004-2017 роки вбачається, що у 4 кварталі 2015 року нараховано орендної плати позивачу за надання майна в оренду в сумі 3 288,21 грн, у 4 кварталі 2016 року - 3 945,51
грн, у 4 кварталі 2017 року - 3 945,51 грн. Прибутковий податок на доходи фізичних осіб із цих сум утриманий, але орендна плата загальною сумою 11 179,00
грн позивачу не виплачена.

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У статті 21 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

За положеннями статті 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Частиною 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених Частиною 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі" та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Водночас у пункті д) частини 1 статті 141 ЗК України передбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Отже, згідно зі статтями 13, 15, 21 Закону України "Про оренду землі" основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зроблено висновок, що частинами 1 і 2 статті 651 ЦК Українипередбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог статтею 526 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Верховний Суд погоджується з висновками судів про те, що сплата орендної плати є істотною умовою договору оренди, а позивач не отримала того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про наявність підстав для розірвання договору оренди землі у зв'язку із порушенням товариством свого обов'язку щодо систематичної виплати орендної плати протягом 2013-2017 років, оскільки неналежне виконання умов договору зі сплати орендної плати є порушенням умов договору оренди земельної ділянки, яке дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена у подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК Українизобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог статтею 526 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Висновки судів попередніх інстанцій узгоджуються із правовою позицію, викладеною у постановах Верховного Суду України: від 12 грудня 2012 року №6-146цс12, від 28 вересня 2016 року №6-977цс16, від 11 жовтня 2017 року №6-1449цс17, та з установленою практикою Верховного Суду.

Твердження заявника про те, що у позовній заяві не зазначено та/або не додано до неї жодного доказу на підтвердження звернення позивача до відповідача щодо отримання орендної плати або відмови щодо її отримання, є безпідставними, оскільки договір не передбачає обов'язку орендодавця кожного разу звертатися за отриманням орендної плати. Крім того, у пункті 9 договору зазначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі шляхом видачі орендодавцю (або його уповноваженому представнику) готівкою відповідної грошової суми із каси орендаря або перерахуванням її на банківський рахунок орендодавця.

Аргументи касаційної скарги є ідентичними аргументам, що були викладені заявником у його апеляційній скарзі, та є такими, що не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Верховний Суд розглянув справу в межах доводів, наведених заявником у касаційній скарзі; враховуючи правомірний правовий результат вирішення спору судами першої та апеляційної інстанцій, підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.

Суди першої й апеляційної інстанцій забезпечили повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржувані рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, арішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 400, 401, 402, 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Корнацьких" залишити без задоволення.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 11 жовтня 2018 рокута постанову Миколаївського апеляційного суду від 17 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

І. Ю. Гулейков

Г. І. Усик