Історія справи

Постанова КЦС ВП від 16.09.2024 року у справі №932/8915/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 932/8915/21

провадження № 61-8026св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Фінвест Груп»,

третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Ричка Юлія Олександрівна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Криволапова Наталія Сергіївна, на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 грудня 2023 року у складі судді Кудрявцевої Т. О. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 травня 2024 року у складі колегії суддів: Халаджи О. В., Космачевської Т. В., Максюти Ж. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Фінвест Груп» (далі -

ТОВ «ФК «Фінвест Груп») про визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію права власності.

Позовну заяву мотивовано тим, що 27 грудня 2006 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ТОВ «ОТП Факторинг Україна», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого позивачка отримала кредит у розмірі

95 461 доларів США, строком до 27 грудня 2005 року. На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором цього ж дня між нею та банком був укладений договір іпотеки, предметом якого є належна їй на праві власності квартира АДРЕСА_1 .

27 грудня 2020 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» відступило право вимоги за кредитним та іпотечним договорами ТОВ «ФК «Фінвест Груп».

Зазначає, що 03 березня 2021 року приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Ричка Ю. О. прийняла рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру

АДРЕСА_1 за ТОВ «ФК «Фінвест Груп».

Позивачка вважає незаконним звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки їй не було надіслано вимогу про усунення порушень основного зобов`язання. Крім того, іпотекодержатель не надав нотаріусу звіт про оцінку майна, а також оригіналів документів, на підставі яких було прийнято вказане рішення. Також зазначала, що Закон України «Про іпотеку» у відповідній редакції для переходу права власності на предмет іпотеки встановлював необхідність укладення окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя, однак такий договір між сторонами не був укладений.

Посилаючись на викладене, позивачка просила визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Рички Ю. О. від 03 березня 2021 року, індексний номер 56903088, про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за

ТОВ «ФК «Фінвест Груп» та припинити право власності ТОВ «ФК «Фінвест Груп» на спірну квартиру.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 грудня 2023 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 01 травня 2024 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, щодоговір іпотеки містить застереження про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за іпотекодержателем права власності на нього, а тому іпотекодержатель мав право звернути стягнення на підставі статті 37 Закону України «Про іпотеку». В такому випадку відсутня потреба в укладенні між сторонами окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя. Крім того, позивачці були надіслані вимоги про усунення порушень основного зобов`язання, однак ці вимоги не отримані позивачкою внаслідок недбалості або ухилення від отримання, що свідчить про дотриманням іпотекодержателем процедури повідомлення іпотекодавця про вимогу стосовно усунення порушення. Інших порушень вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку судами не встановлено.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Підставами касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 320/8269/15-ц, від 06 червня 2018 року у справі № 922/3699/17, від 20 березня 2019 року у справі № 306/2053/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 199/1276/17, тощо (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційну скаргу мотивовано тим, що іпотекодержатель не надав нотаріусу оригіналів документів, на підставі яких було прийнято оспорюване рішення, а також звіту про оцінку предмета іпотеки. Зазначає, що її не було повідомлено, як ні про відступлення права вимоги на користь ТОВ «ФК «Фінвест Груп», так і про намір звернути стягнення на предмет іпотеки із вимогою про усунення порушень основного зобов`язання. Також зазначає, що Закон України «Про іпотеку» у відповідній редакції для переходу права власності на предмет іпотеки встановлював необхідність укладення окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя, однак такий договір між сторонами не був укладений.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі.

Відзив на касаційну скаргу

У липні 2024 року від ТОВ «ФК «Фінвест Груп» надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач посилається на необгрунтованість доводів скарги та законність ухвалених у справі судових рішень. Зазначає, що ним було надані усі належні документи для реєстрації права власності на предмет іпотеки.

Встановлені судами фактичні обставини справи

27 грудня 2006 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є

ТОВ «ОТП Факторинг Україна», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого позивачка отримала кредит у розмірі 95 461 доларів США, строком до 27 грудня 2005 року.

На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором цього ж дня між позичачкою та банком був укладений договір іпотеки, предметом якого є належна їй на праві власності квартира АДРЕСА_1 .

Відповідно до пункту 6.4. іпотечного договору сторони дійшли згоди, що іпотекодержатель має право самостійно обрати такі шляхи позасудового врегулювання, зокрема при виникненні іпотечного випадку іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю іпотечне повідомлення (цінним листом з повідомленням про вручення за адресою, вказаною в цьому договорі) з вказівкою про загальну суму боргових зобов`язань та граничний строк погашення боргових зобов`язань. У випадку непогашення іпотекодавцем боргових зобов`язань у строк, передбачений у іпотечному повідомленні, право власності на предмет іпотеки переходить від іпотекодавця до іпотекодержателя в день, наступний за останнім днем строку погашення боргових зобов`язань, вказаному в іпотечному повідомленні.

Сторони встановили, що положення пункту 6.4. з підпунктами цього Договору, разом з іншими положеннями цього договору, являють собою повний укладений договір між сторонами про задоволення вимог іпотекодержателя, в якому сторони визначили можливі способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

27 грудня 2020 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» відступило право вимоги за кредитним та іпотечним договорами ТОВ «ФК «Фінвест Груп».

ТОВ «ФК «Фінвест Груп» направляло на адресу ОСОБА_1 вимоги про усунення порушення в порядку статті 35 Закону України «Про іпотеку» (іпотечне повідомлення) від 03 листопада 2020 року та від 11 грудня 2020 року (повторно).

Цими вимогами ТОВ «ФК «Фінвест Груп» повідомило ОСОБА_1 про те, що, внаслідок укладення договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ТОВ «ФК «Фінвест Груп», останнє набуло всю сукупність прав, належних первісному іпотекодержателю за договором іпотеки, включаючи право звернення на предмет іпотеки та отримання задоволення своїх вимог за рахунок вартості предмета іпотеки. Також товариство повідомило про наявну у ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором, яка станом на 27 жовтня 2020 року становить 69 063,09 доларів США, що станом на дату підписання сторонами цього Договору становить 1 956 916,47 грн, та вимагало в 30 денний строк виконати порушені зобов`язання шляхом сплати указаної суми за зазначеними у повідомленні реквізитами. Крім цього, ТОВ «ФК «Фінвест Груп» попередило, що у разі невиконання цієї вимоги у встановлений строк, ним буде вжито заходи для погашення заборгованості шляхом позасудового врегулювання на підставі підпункту 6.4.2 договору іпотеки та статті 37 Закону України «Про іпотеку» шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до статті 1 Закону України«Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (стаття 3 зазначеного Закону).

Положеннями статті 37 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, чинній на час укладення договору іпотеки) визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Із внесенням змін до цієї норми згідно із Законом України від 25 грудня 2008 року № 800-VI «Про запобігання впливу світової фінансової кризи

на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» норми

статті 37 Закону України «Про іпотеку» передбачають, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Стаття 36 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, яка діяла на час

укладення договору іпотеки) передбачала, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений у будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Після внесення Законом України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» змін до статті 36 Закону України «Про іпотеку» її нормами передбачено, зокрема, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частиною першою статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини третьої статті 10 цього Закону державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Державним реєстратором є, зокрема, нотаріус.

Згідно з частиною першої статті 11 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

За змістом статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Згідно з пунктом 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, для державної реєстрації права власності та інших речових прав на майно, яке набувається у зв`язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення таких прав, подається, зокрема, документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину.

Відповідно до пункту 61 цього Порядку для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) засвідчена іпотекодержателем копія письмової вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцю та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) засвідчена іпотекодержателем копія повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з відміткою про вручення адресату, або

засвідчена іпотекодержателем копія рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з позначкою про відмову адресата від одержання такого відправлення, або

засвідчені іпотекодержателем копії рекомендованих поштових відправлень або поштових відправлень з оголошеною цінністю (поштових конвертів), якими не менше ніж двічі з періодичністю не менше ніж один місяць надсилалася вимога, зазначена у підпункті 1 цього пункту, та які повернулися відправнику у зв`язку із відсутністю адресата або закінченням встановленого строку зберігання поштового відправлення, або

засвідчені іпотекодержателем паперові копії електронного листа, яким за допомогою засобів інформаційної, телекомунікаційної або інформаційно-телекомунікаційної системи, що забезпечує обмін електронними документами, надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, та електронного службового повідомлення відповідної системи, яким підтверджується доставка відповідного електронного листа за адресою електронної пошти адресата (у разі коли договором з іпотекодавцем або боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, передбачено можливість обміну електронними документами);

3) довідка іпотекодержателя, що містить відомості про суму боргу за основним зобов`язанням станом на дату не раніше трьох днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації та відомості про вартість предмета іпотеки, визначену суб`єктом оціночної діяльності, станом на дату не раніше 90 днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації;

4) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

У наведених правових нормах визначено перелік обов`язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і з огляду на закріплені у статтях 10, 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та статті 37 Закону України «Про іпотеку» порядок державної реєстрації та коло повноважень державного реєстратора у ході її проведення ця особа приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.

Вказаний висновок висловлено постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 306/1224/16-ц (провадження № 14-501цс18) та від 20 березня 2019 року у справі № 306/2053/16-ц (провадження № 14-22цс19).

Як свідчать матеріали справи, у зв`язку із невиконанням ОСОБА_1 умов кредитного договору від 27 грудня 2006 року утворилась заборгованість у розмірі 69 063,09 доларів СШАдоларів США. Виконання цих кредитних зобов`язань забезпечено іпотекою - належною позивачці квартирою АДРЕСА_1 згідно з договором іпотеки від 27 грудня 2006 року.

Установлено, що для реєстрації права власності на підставі договору іпотеки

ТОВ «ФК «Фінвест Груп» було надано сам договір, пункти 6.4 якого містить застереження щодо можливості передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у позасудовому порядку, копії письмових вимог від 03 листопада 2020 року та від 11 грудня 2020 року про усунення порушень основного зобов`язання, направлених позивачці, які остання не отримала у зв`язку із закінченням терміну зберігання (а. с. 57-66, т. 2), довідку про розмір заборгованості, а також звіт про оцінку майна від 24 лютого 2021 року

(а. с. 176-218, т. 2).

Отже, банк надав усі необхідні документи, передбачені пунктом

61 Порядку, для проведення державної реєстрації права власності на предмет іпотеки, а тому у приватного нотаріуса, як державного реєстратора, не було підстав для відмови іпотекодержателю у вчинення реєстраційних дій.

Позивачка не спростувала повноту та належність наданих банком документів для вчинення реєстраційних дій. Позовна заява не містить доводів, які б свідчили про порушення іпотекоджержателем вимог чинного законодавства при зверненні стягнення на предмет іпотеки шляхом реєстрації за ним права власності на майно.

Суд касаційної інстанції враховує, що позивачка не довела і матеріали справи не містять доказів виконання нею умов кредитного договору, повернення коштів у порядку та строки, передбачені цим договором, а тому у іпотекодержателя були наявні підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за собою права власності на майно.

Доводи касаційної скарги про те, що позивачка не отримувала вимоги про усунення порушень основного зобов`язання не можуть бути підставою для скасування судових рішень, оскільки іпотекодержатель двічі (03 листопада

та 11 грудня 2020 року), з періодичністю не менше один раз місяць надсилав такі вимоги позивачці, які повернулися товариству у зв`язку із закінченням терміну зберігання, що відповідно до пункту 61 Порядку є достатнім для проведення державної реєстрації права власності на предмет іпотеки і не свідчить про недотримання іпотекодержателем процедури повідомлення іпотекодавця про вимогу стосовно усунення порушення.

Також є помилковими доводи касаційної скарги про ненадання іпотекодержателем звіту про оцінку майна, оскільки такі спростовуються матеріалами справи (а. с. 93-100, т. 2), які містять звіт про вартість іпотечного майна станом на 24 лютого 2021 року (516 887 грн).

Аргументи касаційної скарги про те, що за змістом статті 37 Закону України «Про іпотеку» в редакції, чинній на час укладення договору іпотеки, позасудове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснювалося на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя, а не на підставі відповідного застереження, є помилковими, оскільки саме по собі застереження у договорі і є відповідним договором про задоволення вимог іпотекодержателя у розумінні положення статті 36 Закону України «Про іпотеку», а тому укладення окремого договору чинним законодавством не вимагається. Зазначене мало б місце лише у разі відсутності застереження у договорі іпотеки про можливість реєстрації за іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки. Таке узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові

від 13 липня 2022 року у справі № 199/8324/19.

Інші доводи заявника, які спрямовані на необхідність переоцінки доказів у справі та незгоду із обставинами встановленими судами попередніх інстанцій, підлягають відхиленню з огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, визначені статтею 400 ЦПК України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) вказала, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.

Посилання у касаційній скарзі на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 320/8269/15-ц, від 06 червня 2018 року у справі № 922/3699/17, від 20 березня 2019 року у справі

№ 306/2053/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 199/1276/17 є помилковими.

Відповідно до змісту пункту 60 постанови Великої Палати Верховного Суду

від 23 червня 2020 року у справі № 696/1693/15-ц сформульовано такий висновок: під судовим рішенням у подібних правовідносинах потрібно розуміти такі рішення, де схожими є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

У справі № 320/8269/15 предметом позову є визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, а у справі № 922/3699/17 - визнання недійсним укладеного між сторонами договору оренди нерухомого майна, тобто у цих справах, порівняно зі справою, яка переглядається, є різні предмети та підстави позову і, відповідно, встановлено інші фактичні обставини, отже правовідносини не є подібними.

У справі № 306/2053/16 Верховний Суд погодився із висновком судів про скасування державної реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем, з огляду на відсутність відомостей про отримання іпотекодавцем вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, а також відсутність відомостей про проведення оцінки предмета іпотеки. Викладені у цій постанові висновки Верховного Суду правильно були не враховані судами попередніх інстанцій, оскільки у цій справі судами був застосований пункт

61 Порядку у редакції до 06 березня 2020 року, тоді як у справі, яка переглядається спірні правовідносини виникли після внесення до пункту

61 Порядку змін. Ці зміни передбачають, що для державної реєстрації права власності на майно іпотекодержателем можуть бути надані копії рекомендованих поштових відправлень або поштових відправлень з оголошеною цінністю (поштових конвертів), якими не менше ніж двічі з періодичністю не менше ніж один місяць надсилалася вимога та які повернулися відправнику у зв`язку із відсутністю адресата або закінченням встановленого строку зберігання поштового відправлення, які відповідачем і були надані приватному нотаріусу, як і було надано звіт про оцінку майна.

У справі № 199/1276/17, на відміну від справи, яка переглядається, сторони за договором іпотеки погодили можливість виникнення в іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя,

у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності

від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ,

від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Криволапова Наталія Сергіївна, залишити без задоволення.

Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 грудня

2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 травня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара