Постанова

Іменем України

12 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 487/8737/19

провадження № 61-3552св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Сімоненко В. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідачі: державний реєстратор Комунального підприємства "Енерго" Лубінська Олена Миколаївна, Акціонерне товариство "Альфа-Банк" про визнання незаконним рішення державного реєстратора,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Альфа - Банк", яка підписана адвокатом Степаненко Ольгою Олександрівною на ухвалу Заводського районного суду міста Миколаєва від 09 грудня 2019 року під головуванням судді Притуляк І. О. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Базовкіної Т. М., Бондаренко Т. З. та Царюк Л. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до державного реєстратора Комунального підприємства "Енерго" (далі - КП "Енерго") Лубінської О. М., Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (далі - АТ "Укрсоцбанк", Банк) про визнання незаконним рішення державного реєстратора, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування запису про реєстрацію права власності.

Позов мотивований тим, що 29 грудня 2007 р. між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк ", правонаступником якого є АТ "Укрсоцбанк", та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №640/832-К832, відповідно до якого банк надав ОСОБА_1 кошти в сумі 22 000 доларів США. З метою забезпечення виконання взятих ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором між ОСОБА_1, ОСОБА_2 та Банком було укладено іпотечний договір серія ВКС №435182, посвідчений 29 грудня 2007 р. приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Войтовською Ж. Ф. та зареєстровано в реєстрі за №4111.26 квітня 2016 р., відповідно до якого позивачі передали Банку в іпотеку квартиру за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 05 квітня 2017 р. по справі №487/2199/16 у задоволені позовних вимог Банку про стягнення заборгованості за кредитним договором було відмовлено. Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 12 червня 2017 р. апеляційну скаргу Банка відхилено, а рішення суду першої інстанції залишено без змін.

25 листопада 2019 р. ОСОБА_1 отримала інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, відповідно до якої, належна їй та ОСОБА_2 квартира на праві спільної часткової власності з 29 липня 2019 р. належить Банку. Реєстрацію зазначеного права власності провела державний реєстратор КП "Енерго" Лубінська О. М.

Посилаючись на викладене, а також на те, що державна реєстрація права власності на квартиру за Банком відбулася незаконно, позивачі просили суд визнати незаконним рішення державного реєстратора КП "Енерго" Миколаївської області Лубінської О. М., щодо звернення стягнення на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 48024194 від 31 липня 2019 р., про реєстрацію за Банком права власності на вказану квартиру; скасувати запис про реєстрацію права власності від 29 липня 2019 р. №32620218, вчинений державним реєстратором Лубінською О. М., та стягнути з Банку судовий збір.

Одночасно з поданням позовної заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 через свого представника адвоката Михайленка О. В. подали заяву про забезпечення цього позову шляхом накладення арешту на вищевказану квартиру та заборони Банку та іншим особам відчужувати або обтяжувати у будь-якій незаборонений чинним законодавством України спосіб нерухоме майно, а саме - двокімнатну квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Заява мотивована тим, що 21 листопада 2019 року невідомі особи, які назвалися представниками АТ "Альфа-Банк" та АТ "Укрсобанк" здійснили спробу примусового проникнення до спірної квартири. Також у заяві зазначено, що позивачам відомо про наміри Банку продати квартиру під час судового розгляду. Тому для забезпечення можливості майбутнього виконання рішення суду у разі задоволення позову, захисту прав учасників справи заявники просили про задоволення заяви.

Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 09 грудня 2019 року, яка залишена без зміни постановою Миколаївського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року, заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено.

Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_2.

Задовольняючи заяву, суд першої інстанції, з висновками якими погодився апеляційний суд, виходили з того, що невжиття заходів забезпечення позову взагалі може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову, при цьому, виходячи з принципів розумності та співмірності, з метою недопущення порушення прав інших осіб, а саме ОСОБА_1, ОСОБА_2, вважає за можливе задовольнити заяву про забезпечення позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

20 лютого 2020 року, через засоби поштового зв'язку, до Верховного Суду надійшла касаційна скарга АТ "Альфа-Банк" через свого представника Степаненко О. О. на ухвалу Заводського районного суду міста Миколаєва від 09 грудня 2019 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року, в якій просило скасувати ці судові рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Находження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 березня 2020 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

Витребувано із Заводського районного суду міста Миколаєва цивільну справу № 487/8737/19 за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до державного реєстратора Комунального підприємства "Енерго" Лубінської Олени Миколаївни, Акціонерного товариства "Альфа-Банк" про визнання незаконним рішення державного реєстратора, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування запису про реєстрацію права власності.

У травні 2020 року надійшла справа до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження судових рішень АТ "Альфа-Банк" зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та вважає, що судом не враховано, що обраний позивачем вид забезпечення позову є неспівмірним із предметом позову про визнання неправомірним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яким проведено державну реєстрацію права власності, що суперечить постановам Верховного Суду від 17 квітня 2019 року в справі № 308/3824/16-ц, від 19 червня 2019 року в справі № 201/12570/18 та від 03 липня 2019 року в справі № 127/220/19.

Крім того, скаржник зазначав, що задоволення заяви про забезпечення позову порушує права АТ "Укрсоцбанк" на володіння, користування та розпорядження належним йому майном.

Відзив на касаційну скаргу

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Як встановлено судами, 29 грудня 2007 року між Акціонерним комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", правонаступником якого натепер є АТ "Альфа-Банк", та ОСОБА_1 був укладений договір про надання споживчого кредиту № 640/832-К832, за яким ОСОБА_1 отримала кредитні кошти у розмірі 22000 доларів США.

В забезпечення виконання позичальником зазначеного кредитного договору 29 грудня 2007 року між ОСОБА_1, ОСОБА_2 та Акціонерним комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (іпотекодержатель) було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Войтовською Ж. Ф., за яким в іпотеку була передана належна позивачам на праві власності квартира АДРЕСА_2.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 12 червня 2017 року, Акціонерному комерційному банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" відмовлено в позові до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 19 грудня 2007 року № 640/832-К832.

29 липня 2019 року державним реєстратором Комунального підприємства "Енерго"
Лубінською О. М. було проведено перереєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 на нового власника - АТ "Укрсоцбанк" на підставі повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Посилаючись на незаконність перереєстрації права власності на квартиру за Банком, позивачі звернулися до суду із цим позовом.

Одночасно з поданням позовної заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали заяву про забезпечення цього позову шляхом накладення арешту на вищевказану квартиру та заборони Банку та іншим особам відчужувати або обтяжувати у будь-якій незаборонений чинним законодавством України спосіб нерухоме майно, а саме - двокімнатну квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_2 та заборони відповідачу та іншим особам відчужувати або обтяжувати у будь-який незаборонений чинним законодавством України спосіб вказане нерухоме майно, позивачі посилалась на те, що представники відповідача здійснювали спробу зайняти спірну квартири, а також, що відповідач має намір її продати.

Мотивувальна частина.

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних

Перевіривши доводи касаційної скарги, вивчивши аргументи, викладені у відзиві, Верховний суд у складі колегії суддів Третьої судової палати касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Положеннями пункту 8 частини 2 статті 129 Конституції України та пункту 9 частини 3 статті 2 ЦПК України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення - у випадках, встановлених законом.

Згідно із частиною 1 статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому частиною 1 статтею 4 ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ч. 1 ст. 149 ЦПК України заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Суд, обираючи вид забезпечення позову, у кожному випадку повинен обирати такий спосіб, який у найбільший мірі спрямований на забезпечення предмету спору.

Пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України встановлено, що позов може бути забезпечено накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Частиною 3 статті 150 ЦПК України встановлено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

~law14~ №9, роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку сторін з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

З сукупного аналізу вищевказаних положень законодавства вбачається, що застосування у справі заходів забезпечення позову є виправданим, якщо з обставин справи встановлено об'єктивну можливість вчинення відповідачем дій, які можуть утруднити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Як встановлено та досліджено судами, між сторонами виник спір стосовно правомірності позбавлення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права власності на нерухоме майно.

Позивачі на підставі пунктів 1, 3 частини 1 статті 150 ЦПК України просили про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_2 та заборону вчиняти дії стосовно цього майна.

Звертаючись з відповідною заявою про забезпечення позову, позивачі обґрунтовували її спробами примусового проникнення представників відповідача до квартири, а також можливістю продажу спірної квартири АДРЕСА_2, право власності на яку зареєстровано за Банком, до закінчення розгляду зазначеного позову.

Отже, судом першої та апеляційної інстанції було встановлено всі фактичні обставини справи, а саме, що Банком проведено реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 за собою, а позивачі оскаржують таку перереєстрацію у судовому порядку шляхом подання позову про визнання рішення державного реєстратора незаконними та скасування державної реєстрації, через те, що вважають, що таку реєстрацію права власності здійснено з порушенням норм чинного законодавства, а також через: спроби представників Банку проникнути до спірної квартири, факт укладання АТ "Уксоцбанк" договору оренди цієї квартири, побоювання позивачів щодо намірів Банку продати квартиру - існує реальна загроза, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на цю квартиру може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивачів (у разі задоволення позову), за захистом яких вони звернулися до суду.

Адже у разі, якщо до закінчення розгляду даної справи буде реалізовано спірну квартиру, то позивачі не зможуть захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження за їхнім позовом без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення їх порушених чи оспорюваних прав або інтересів.

Верховний Суд погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанції, що застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру, щодо реєстрації права власності на яку виник цей спір, є адекватним та ефективним способом забезпечення позову.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду апеляційної

інстанцій - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Альфа - Банк", яка підписана адвокатом Степаненко Ольгою Олександрівною залишити без задоволення.

Ухвалу Заводського районного суду міста Миколаєва від 09 грудня 2019 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Сімоненко

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров