Історія справи

Постанова

Іменем України

16 квітня 2018 року

м. Київ

справа № 336/5324/17

провадження № 61-11676св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

представники позивача: ОСОБА_5, ОСОБА_6,

відповідач - публічне акціонерне товариство «Українська залізниця»,

представник відповідача - Литвин ТетянуЛеонідівну,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20 листопада 2017 року у складі судді Дмитрюк О. В. та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 25 січня 2018 року у складі колегії суддів: Кочеткової І. В., Маловічко С. В., Гончар М. С.,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з указаним позовом до публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - ПАТ «Укрзалізниця») про відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що на підставі наказу тресту громадського харчування Комунарського району м. Запоріжжя від 21 серпня 1987 року № 11 для надання допомоги в обслуговуванні гарячим харчуванням робітників, зайнятих на ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції, її було направлено для виконання робіт в зону відчуження з 25 серпня 1987 року по 25 вересня 1987 року. Під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції вона отримала високу дозу радіоактивного опромінення, що стало наслідком ушкодження її здоров'я, перебування тривалий час на лікарняному, проходження численних медичних оглядів та обстежень. Згідно з довідкою до акта огляду Медико-соціальної експертної комісії їй у 2010 році безстроково була встановлена ІІІ група інвалідності, причиною якої є захворювання, пов'язане з перебуванням у зоні Чорнобильської катастрофи.

У зв'язку з указаним вона позбавлена можливості вести повноцінний образ життя, постійно відчуває глибокі моральні переживання і страждання, психологічний дискомфорт, змушена витрачати значні кошти на лікування, тому просила на підставі статей 23, 170, 1167 ЦК України, статті 17 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» стягнути з ПАТ «Укрзалізниця» 240 тис. грн на відшкодування завданої моральної шкоди.

Вимоги до ПАТ «Укрзалізниця» ОСОБА_4 обґрунтовувала тим, що трест громадського харчування Комунарського району м. Запоріжжя, на підставі наказу якого її було направлено для виконання робіт з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, відноситься до структури ПАТ «Укрзалізниця».

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20 листопада 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не надала суду належних і допустимих доказів на підтвердження того, що діями або бездіяльністю ПАТ «Укрзалізниця» їй було завдано моральної шкоди. Крім того, спеціальним законодавством, зокрема, Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», визначені соціальні гарантії для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, які реалізуються шляхом виплати грошової допомоги, спір щодо отримання якої між сторонами відсутній.

Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 25 січня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20 листопада 2017 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивовано тим, що у порушення вимог статей 10, 60 ЦПК України 2004 року позивачем не надано суду належних і допустимих доказів протиправності дій або бездіяльності ПАТ «Укрзалізниця», чи наявності причинно-наслідкового зв'язку між шкодою і протиправними діями завдавача шкоди.

Крім того, відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбачено чинним законодавством у формі надання потерпілим особам певних пільг і компенсацій, передбачених спеціальним Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення її позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що вона приймала участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції від ПАТ «Укрзалізниця», внаслідок чого отримала суттєве погіршення здоров'я та інвалідність ІІІ групи. Вказане свідчить, що їй було завдано моральної шкоди, обов'язок відшкодування якої покладено на відповідача.

У квітні 2018 року ПАТ «Укрзалізниця» подало відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивного забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення. Державна політика в галузі соціального захисту потерпілих від Чорнобильської катастрофи та створення умов проживання і праці на забруднених територіях базується на принципах: соціального захисту людей, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Саме цей Закон гарантує повне відшкодування шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, тому суди обґрунтовано відмовили у задоволенні вимог до ПАТ «Укрзалізниця» про відшкодування шкоди.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Судом установлено, що позовні вимоги ОСОБА_4 були заявлені на підставі статей 23, 1167 ЦК України, згідно з якими особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Позов пред'явлено до ПАТ «Укрзалізниця», вважаючи, що трест громадського харчування Комунарського району м. Запоріжжя, на підставі наказу якого позивача було направлено для виконання робіт з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, відноситься до структури ПАТ «Укрзалізниця».

Позивач у порушення вимог статей 10, 60 ЦПК України 2004 року не надав суду належних і допустимих доказів на підтвердження протиправних дій або бездіяльності ПАТ «Укрзалізниця», чи наявного причинного зв'язку між шкодою і протиправним діями відповідача.

Крім того, суди правильно зазначили, що спеціальним законом, який спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території є Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Цим Законом визначено механізм соціального захисту людей, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до яких, зокрема, належать учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції.

Таким чином, суд дійшов правильного висновку, що відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбачено чинним законодавством у формі надання потерпілим особам певних пільг і компенсацій, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 25 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Ю. В. Черняк