Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 07.05.2019 року у справі №404/357/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 404/357/18

провадження № 61-5885св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М.,

Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, -Кропивницька міська державна нотаріальна контора № 1,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 9 листопада 2018 року, ухвалене у складі судді Панфілової А. В., та постанову Кропивницького апеляційного суду від 19 лютого 2019 року, прийняту колегією у складі суддів: Мурашка С. І., Голованя А. М., Карпенка О. Л.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, -Кропивницька міська державна нотаріальна контора № 1, про усунення перешкод у здійсненні права на спадкування та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом.

В обґрунтування позову вказував, що він є сином ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, і звернувся до Кіровоградської міської державної нотаріальної контори № 1 із заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після матері. 13 жовтня 2017 року вказану заяву зареєстровано у нотаріальній конторі, заведено спадкову справу та сформовано витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі.

Позивач вказував, що заповітом від 1 жовтня 2010 року, посвідченим державним нотаріусом Другої кіровоградської державної нотаріальної контори Шполянською А.

О та зареєстрований за № 2-2244, ОСОБА_3 заповіла все її майно, де б воно не було і з чого ж воно не складалось на день смерті, ОСОБА_1.

Прийняти спадщину відповідно до заповіту позивачу перешкоджає його сестра - ОСОБА_2, яка також звернулася із заявою до тієї ж нотаріальної контори про прийняття спадщини за законом після ОСОБА_3.

Позивач вказував, що він проживав з матір'ю та доглядав її, а сестра з 2008 року не спілкувалась з ним та зі спадкодавцем, яка протягом останніх дев'яти років сильно хворіла і весь тягар догляду на матір'ю, яка потребувала постійної сторонньої допомоги та догляду лежав на ньому.

Відповідач повністю самоусунулась від допомоги матері, не цікавилась станом її здоров'я та життям, хоча мала для цього можливості.

Також вказував, що після смерті матері всі обов'язки пов'язані з організацією і оплатою поховання та супутніх витрат він взяв на себе, тому вважає, що відповідач має бути усунена від спадкування.

За таких обставин позивач просив усунути ОСОБА_2 від права на спадкування за законом після ОСОБА_3 та визнати за ним право власності в порядку спадкування за заповітом, складеним ОСОБА_3

1 жовтня 2010 року, на все її майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 9 листопада 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідно до частини 5 статті 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з недоведення належними і допустимими доказами того, що ОСОБА_2 ухилялась від виконання своїх обов'язків, не надавала допомоги спадкодавцю, яка була у безпорадному стані.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 19 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Кіровського районного суду м.

Кіровограда від 9 листопада 2018 року - без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд погодився із його висновком про відсутність визначених законом підстав для усунення відповідача від спадкування, зазначивши про відповідність такого висновку обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда

від 9 листопада 2018 року та постанову Кропивницького апеляційного суду

від 19 лютого 2019 року і ухвалити нове рішення.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанції помилково не застосували до спірних правовідносин частину 5 статті 1224 ЦК України, оскільки, звертаючись із вказаним позовом, він посилався на те, що за життя матері, яка через похилий вік і тяжку хворобу була у безпорадному стані, відповідач умисно ухилялась від надання їй допомоги, тому відповідач повинна бути усунена від права на спадкування.

На думку заявника, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про створення позивачем умов, за яких відповідач не мала можливості на рівні з ним приймати участі у житті та піклуванні з матір'ю, оскільки такі обставини ґрунтуються на припущеннях.

Заявник вказує, що суди попередніх інстанцій помилково відмовили у задоволенні його клопотання про долучення до матеріалів справи запису телефонної розмови позивача з його сином ОСОБА_4, яка відбулась після пред'явлення позову в цій справі. У вказаній розмові ОСОБА_4 погрожував позивачу та вимагав відкликати цю позовну заяву.

Позиція інших учасників справи

У листопаді 2019 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому послалась на безпідставність її доводів та відповідність висновків судів попередніх інстанцій нормам матеріального і процесуального права.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 7 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

У листопаді 2019 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_3 померла

ІНФОРМАЦІЯ_1.

ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградської міської державної нотаріальної контори № 1 із заявою про прийняття спадщини за заповітом після

ОСОБА_3, але спадщину не оформив.

Із заповіту, складеного ОСОБА_3 та посвідченого державним нотаріусом Другої кіровоградської державної нотаріальної контори

Шполянською А. О. 1 жовтня 2010 року за № 2-2244, суди встановили, що спадкодавець все своє майно, де б воно не заходилось і з чого б воно не складалось на день смерті, заповіла ОСОБА_1.

Також суди встановили, що ОСОБА_2 є дочкою ОСОБА_3 та має право на обов'язкову частку у спадщині. 12 жовтня 2017 року відповідач звернулась нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом.

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною другою розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 9 листопада 2018 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 19 лютого 2019 рокуздійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147 VIII, що діяла до 8 лютого

2020 року.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України у редакції Закону України

від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України у тій же редакції під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення (частина 3 статті 401 ЦПК України).

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги і відзиву на неї, суд дійшов таких висновків.

Частиною 5 статті 1224 ЦК України передбачено, що за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Зі змісту наведеної норми закону вбачається, що лише при одночасному настанні таких обставин як ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво, а також доведеності зазначених фактів у їх сукупності, спадкоємець може бути усунений від права на спадщину.

Для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до частини 5 статті 1224 ЦК України має значення сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин та їх доведеності у сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.

Факт ухилення особи від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов'язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов'язку.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який її потребував, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.

Відповідно до частин 1 -3 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених частин 1 -3 статті 12 ЦПК України.

Згідно з частинами 1 , 5 , 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених частинами 1 , 5 , 6 статті 81 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, правильно виходив з відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог про усунення відповідача від права на спадкування за частиною 5 статті 1224 ЦК України, оскільки, в порушення частини третьої статті 12,

частини 1 статті 81 ЦПК України щодо обов'язку доказування, позивачем не доведено, що спадкодавець перебувала у безпорадному стані, у зв'язку з чим потребувала допомоги ОСОБА_2, а остання свідомо ухилялися від надання такої допомоги спадкодавцю.

Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постанові

від 23 листопада 2020 року у справі № 725/6600/18 (провадження № 61-17125св19).

Доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами попередніх інстанцій частини 5 статті 1224 ЦК України не впливають на правильність висновків судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивачем не доведено обставин, з якими вказана норма матеріального права пов'язує усунення спадкоємця від права на спадкування за законом.

Доводи касаційної скарги про помилковість висновку судів попередніх інстанцій про те, що позивач створив умови, в яких відповідач не мала можливості на рівні з ним приймати участі у житті та піклуванні з матір'ю, зводяться до необхідності переоцінки доказів і містять посилання на факти, що були предметом дослідження судів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Посилання заявника про те, що суди попередніх інстанцій безпідставно відмовили у задоволенні клопотання про долучення до матеріалів справи запису телефонної розмови позивача із його сином ОСОБА_4, є безпідставними, оскільки суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що інформація, зафіксована цим записом, не є належним і допустимим доказом обставин, визначених частиною 5 статті 1224 ЦК України

Наявність обставин, за яких відповідно до частини 1 статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено і заявник такі не вказує.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування судових рішень, оскільки суди першої і апеляційної інстанцій, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалили судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини третьої

статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій без змін.

Касаційний суд не вбачає правових підстав для задоволення клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи за її особистої участі, що викладене у касаційній скарзі, оскільки за змістом частини 1 статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Також підлягає відхиленню клопотання ОСОБА_1, викладене у касаційній скарзі, про залучення нових доказів, оскільки такі докази не були предметом розгляду в судах попередніх інстанцій. Прийняття та оцінка нових доказів не належить до компетенції суду касаційної інстанції.

Щодо судових витрат

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтею 400 ЦПК Україниу редакції, чинній на час подання касаційної скарги, статтями 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотань про розгляд справи у судовому засіданні із викликом сторін та про залучення доказів.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 9 листопада 2018 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 19 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Карпенко В. М. Ігнатенко В. А. Стрільчук