Історія справи

Постанова

Іменем України

16 січня 2018 року

м. Київ

справа № 340/91/16-ц

провадження № 61-242св17

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Мартєва С. Ю., Пророка В. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2,

відповідач - Верховинська центральна районна лікарня,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Верховинської центральної районної лікарні на рішення Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 15 квітня 2016 року в складі судді Данилюк М. П. та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 23 травня 2016 року у складі суддів: Ковалюка Я. Ю., Горблянського Я. Д., Максюти І. О.,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У лютому 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Верховинської центральної районної лікарні про визнання незаконним та скасування наказу в частині оголошення догани.

Позовна заява мотивована тим, що наказом Верховинської центральної районної лікарні від 1 грудня 2015 року позивачу оголошено догану. ОСОБА_2 вважає даний наказ незаконним, оскільки його видано на підставі службового розслідування, проведеного за завою ОСОБА_3, яка не підписана останньою. Разом з тим, Департамент охорони здоров'я Івано-Франківської обласної державної адміністрації встановив відсутність неправомірних дій позивача під час виконання службових обов'язків. Також оскаржуваний наказ складено з порушенням вимог закону щодо його форми, зокрема в описовій частині не вказано, який саме дисциплінарний проступок вчинила позивач.

На підставі викладеного позивач просила визнати незаконним та скасувати пункт 1 наказу головного лікаря Верховинської центральної районної лікарні від 1 грудня 2015 року № 182 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», в частині оголошення догани.

Рішенням Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 15 квітня 2016 року позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано пункт 1 наказу головного лікаря Верховинської центральної районної лікарні від 1 грудня 2015 року № 182 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» лікаря акушера-гінеколога ОСОБА_2, якій за допущені грубі порушення оголошено догану.

Стягнуто з Верховинської центральної районної лікарні на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 551 грн. 20 коп.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що наказ Верховинської центральної районної лікарні про притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності не відповідає фактичним обставинам справи, що підтверджується матеріалами службового розслідування Департаменту охорони здоров'я Івано-Франківської обласної державної адміністрації. Обставини, викладені у довідці комісії Верховинської центральної районної лікарні про результати проведення розслідування за зверненням пацієнтки, не підтверджені належними та допустимими доказами та спростовані матеріалами справи.

Ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 23 травня 2016 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Стягнуто з Верховинської центральної районної лікарні у дохід держави судовий збір у розмірі 606 грн. 32 коп.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що комісія Департаменту охорони здоров'я Івано-Франківської обласної державної адміністрації, яка проводилася з виїздом на місце Верховинської центральної районної лікарні, встановила відсутність конфліктної ситуації між ОСОБА_3 та позивачем, а також належне надання ОСОБА_2 медичної допомоги. Притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності відбулося з порушенням норм трудового законодавства.

У касаційній скарзі, поданій у червні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Верховинська центральна районна лікарня просить скасувати оскаржувані судові рішення й ухвалити нове рішення про задоволення позову Верховинської центральної районної лікарні, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що розслідування відповідачем проведено на підставі заяви ОСОБА_3, яка вказала, що під час пологів останньої, позивач вчинила неправомірні дії, внаслідок чого між ними виник конфлікт. ОСОБА_2 притягнуто до дисциплінарної відповідальності на підставі внутрішньої довідки Верховинської центральної районної лікарні. Медичній установі не було відомо про результати службового розслідування, проведеного Департаментом охорони здоров'я Івано-Франківської обласної державної адміністрації. Разом з тим, Департаментом охорони здоров'я Івано-Франківської обласної державної адміністрації рекомендовано звернути увагу на дотримання працівниками Верховинської центральної районної лікарні норм медичної етики та деонтології по відношенню до пацієнтів, що є підтвердженням факту порушення ОСОБА_2 вищезазначених норм поведінки лікаря. Тому вважає, що суди дійшли помилкового висновку про правомірність дій позивача під час пологів ОСОБА_3 Також апеляційний суд всупереч вимогам процесуального закону розглянув справу без представника відповідача, хоча останній звертався із заявою про відкладення розгляду справи.

У жовтні 2016 року ОСОБА_2 подала до суду відзив на касаційну скаргу, в якій зазначила, що судові рішення є законними та обґрунтованими. При цьому вказала, що суди надали правильну оцінку висновкам, які містяться у матеріалах службового розслідування Департаменту охорони здоров'я Івано-Франківської обласної державної адміністрації. Службова перевірка проводилася з виїздом на місце до Верховинської центральної районної лікарні, а тому керівництву лікарні було відомо про її результати. Позивач надала належну медичну допомогу під час пологів, пацієнт та її новонароджена дитина є здоровими, а також своєчасно виписані з лікарні додому. Будь-яких доказів, які свідчили б про захворювання у подальшому пацієнта та її новонародженої дитини внаслідок дій позивача під час пологів відповідачем не надано.

22 грудня 2017 року справу передано до Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Судами встановлено, що головним лікарем Верховинської центральної районної лікарні Ілюком М. Д. 29 жовтня 2015 року отримано заяву від ОСОБА_3, яка зареєстрована у канцелярії лікарні 30 жовтня 2015 року, про неналежне надання пацієнту медичної допомоги. У зверненні зазначено, що лікар ОСОБА_2 порушила норми медичної етики, ображала ОСОБА_3 як пацієнта, а під час пологів не надала останній належної медичної допомоги.

Вказана заява також була подана до Департаменту охорони здоров'я Івано-Франківської обласної державної адміністрації.

З метою проведення службового розслідування за фактом указаного вище звернення, наказом Департаменту охорони здоров'я Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 13 листопада 2015 року створено комісію.

Під час проведення службового розслідування з виїздом на місце, комісія Департаменту охорони здоров'я Івано-Франківської обласної державної адміністрації встановила, що звернення до головного лікаря Верховинської центральної районної лікарні відбулося за згодою ОСОБА_3, а вказану вище заяву написала її свекруха. ОСОБА_3 також вказувала, що погано пам'ятає події, які відбулися під час пологів, проте позивач ображала її та поводила себе з порушенням норм медичної етики.

Конфлікт між заявницею та лікарем акушером-гінекологом ОСОБА_2 у письмових поясненнях заперечили всі працівники чергової зміни, яка здійснювала медичний супровід під час пологів заявниці. За результатами проведеного розслідування, комісією не встановлено факту неналежного надання лікарем акушером-гінекологом ОСОБА_2 медичної допомоги ОСОБА_3, про що складено відповідну довідку.

Разом з тим, довідкою про результати проведення розслідування звернення пацієнтки від 30 листопада 2015 року комісія Верховинської центральної районної лікарні рекомендувала притягнути лікаря ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності, оскільки остання порушила норми медичної етики та деонтології по відношенню до ОСОБА_3 як пацієнтки, допустила грубі порушення у веденні первинної медичної документації, порушила норми ведення третього періоду пологів.

Наказом головного лікаря Верховинської центральної районної лікарні від 1 грудня 2015 року № 182 лікарю акушеру-гінекологу ОСОБА_2 оголошено догану.

ОСОБА_2 відмовилась від підпису про ознайомлення з указаним наказом, про що складену відповідний акт.

За змістом статті 139 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Згідно із частиною першою статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.

До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, а також обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку (стаття 149 КЗпП України).

У силу статей 147-149 КЗпП України роботодавець має право застосовувати до працівника дисциплінарне стягнення в межах передбаченого строку й лише за винне невиконання або неналежне виконання працівником покладених на нього трудових обов'язків.

Разом з тим, саме на роботодавцеві лежить обов'язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку.

Крім того, при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, з яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов'язковому порядку має бути встановлена провина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

Суди врахували вимоги вказаних норм права та дійшли вірного висновку, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які підтверджують наявність конфлікту між позивачем та пацієнтом ОСОБА_3, негативних наслідків стану здоров'я останньої та її новонародженої дитини внаслідок неправомірних дій ОСОБА_2

Встановлено, що ОСОБА_2 проводила операцію ручного відділення плаценти та видалення посліду без знеболення. Оскільки у відділенні лікарні був тимчасово відсутній лікар анестезіолог, то дії лікаря акушера-гінеколога є виправданими. Пацієнт ОСОБА_3 виписана без родових травм, новонароджена дитина та її матір є здоровими.

Також суди встановили, що дії позивача під час надання допомоги ОСОБА_3 є виправданими, тобто ОСОБА_2 належним чином виконано покладені на неї трудові обов'язки.

Доводи касаційної скарги про те, що медичному закладу не було відомо про результати службового розслідування, проведеного Департаментом охорони здоров'я Івано-Франківської обласної державної адміністрації, не заслуговують на увагу, оскільки при обранні такого виду стягнення як догана роботодавець повинен враховувати всі обставини, що можуть бути підставою для встановлення або спростування факту допущення працівником порушень трудової дисципліни. Разом з тим, службова перевірка Департаментом охорони здоров'я Івано-Франківської обласної державної адміністрації проводилася з виїздом на місце до Верховинської центральної районної лікарні, тому керівництву лікарні було відомо про її результати.

Крім того, рекомендація Департаменту охорони здоров'я Івано-Франківської обласної державної адміністрації щодо необхідності звернення уваги на дотримання працівниками Верховинської центральної районної лікарні норм медичної етики та деонтології по відношенню до пацієнтів не є належним доказом порушення лікарем ОСОБА_2 вимог трудового законодавства, зокрема трудової дисципліни.

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд розглянув справу за відсутності представника відповідача, не заслуговують на увагу, оскільки відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, а факт перебування представника лікарні у відпустці не є підставою для відкладення судового засідання, оскільки інтереси Верховинської центральної районної лікарні у суді також мав право представляти керівник медичної установи - головний лікар або інші особи за довіреністю.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Колегія суддів вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому вказані судові рішення відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Верховинської центральної районної лікарні залишити без задоволення.

Рішення Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 15 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 23 травня 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді С. Ю. Мартєв

В. В. Пророк

І. М. Фаловська

С. П. Штелик