Постанова

Іменем України

15 серпня 2018 року

м. Київ

справа № 514/134/17-ц

провадження № 61-12112св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І. (суддя-доповідач), КратаВ.І., КурилоВ. П.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Делени»,

відповідачі: ОСОБА_3, Тарутинська районна державна адміністрація Одеської області,

третя особа - відділ Держгеокадастру у Тарутинському районі Одеської області,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3, подану представником ОСОБА_4, на ухвалу апеляційного суду Одеської області від 27 березня 2018 року у складі судді Черевко П. М.,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю «Делени» (далі - ТОВ «Делени») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області, третя особа - відділ Держгеокадастру у Тарутинському районі Одеської області, про визнання недійсним та скасування розпорядження, визнання недійсним свідоцтва про право власності на майно, визнання недійсним та скасування рішення державного реєстратора, зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвалою Тарутинського районного суду Одеської області у складі судді Козирєва М. В. відстрочено ТОВ «Делени» сплату судового збору до ухвалення рішення у справі. Відкрито провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду.

Не погоджуючись з указаною ухвалою в частині вирішення питання про відстрочення сплати судового збору, ОСОБА_3, в інтересах якого діяв представник ОСОБА_4, оскаржив її в апеляційному порядку.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 27 березня 2018 року у складі судді Черевко П. М. апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Тарутинського районного суду Одеської області від 13 лютого 2017 року повернуто заявнику без розгляду на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 357 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що частиною першою статті 353 ЦПК України не передбачено можливості апеляційного оскарження ухвал суду першої інстанції про відстрочення сплати судового збору.

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_3, в інтересах якого діє представник ОСОБА_4, у якій він, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження. Вважає вказану ухвалу незаконною та такою, що перешкоджає у доступі до правосуддя, оскільки пунктом 13 частини першої статті 353 ЦПК України визначено, що в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції щодо визначення розміру судових витрат.

Від ТОВ «Делени» надійшов відзив, у якому його представник просить відмовити у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_3, мотивуючи свою вимогу законністю та обґрунтованістю ухвали апеляційного суду про повернення апеляційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2018 року справу № 514/134/17-ц призначено до судового розгляду.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Встановлено, що ухвалою Тарутинського районного суду Одеської області від 13 лютого 2017 року відкрито провадження у вищевказаній справі та вирішено питання про відстрочення ТОВ «Делени» сплати судового збору до ухвалення рішення у справі.

У лютому 2018 року відповідач ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу на зазначену ухвалу суду першої інстанції (в частині відстрочення сплати судового збору), яку оскаржуваною ухвалою апеляційного суду Одеської області від 27 березня 2018 року повернуто йому без розгляду.

Повертаючи апеляційну скаргу заявникові, апеляційний суд, застосувавши положення пункту 4 частини п'ятої статті 357 України, виходив із того, що скарга подана на ухвалу місцевого суду щодо відкриття провадження у справі не у зв'язку порушенням правил підсудності, а з мотивів незгоди з відстроченням ТОВ «Делени» сплати судового збору, проте частиною першою статті 353 ЦПК України не передбачено права апеляційного оскарження таких ухвал.

Колегія погоджується з таким висновком апеляційного суду.

Умови прийнятності апеляційної скарги згідно з законом мають бути більш жорсткими, ніж для звичайної скарги (рішення у справі Levages Prestations Services v. France від 23 жовтня 1996 року).

Статтею 353 ЦПК України визначений перелік ухвал суду першої інстанції, на які можуть бути подані апеляційні скарги окремо від рішення суду.

Зокрема, пунктами 8, 13 частини першої статті 353 ЦПК України передбачене право особи на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції щодо відкриття провадження у справі з порушенням правил підсудності та визначення розміру судових витрат.

У главі 8 розділу І ЦПК України «Судові витрати» в редакції, чинній на час вирішення питання про відстрочення сплати судового збору, містяться положення щодо видів судових витрат, відстрочення, розстрочення, зменшення їх розміру чи звільнення від їх оплати, їх розподілу між сторонами.

Відповідно до частини першої статті 82 ЦПК України в редакції, чинній на час вирішення питання про відстрочення сплати судового збору, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити чи розстрочити сплату судового збору на визначений строк, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

Відстрочуючи сплату судового збору, суд першої інстанції, врахувавши майновий стан позивача, вирішив питання лише про перенесення строку виконання його обов'язку щодо сплати судового збору на інший час - до ухвалення рішення по суті, однак не визначав конкретного розміру збору.

Передбачене пунктом 13 частини першої статті 353 ЦПК України право на апеляційне оскарження ухвал суду першої інстанції щодо визначення розміру судових витрат не включає в себе вирішення питання про відстрочення сплати судового збору.

Європейський суд з прав людини зазначив, що право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду (рішення у справі Golder v. the United Kingdom від 21 лютого 1975 року), не є абсолютним; воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак ці обмеження не повинні впливати на користування правом в такий спосіб і до такої міри, що саму його суть буде порушено. Вони повинні відповідати законній меті і тут має бути розумний ступінь пропорційності між засобами, що застосовуються, та метою, яку намагаються досягнути (рішення у справі Guerin v. France від 29 липня 1998 року).

За таких обставин, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про необхідність залишення без задоволення касаційної скарги та залишення без змін ухвали апеляційного суду Одеської області від 27 березня 2018 року, оскільки повернення апеляційної скарги ОСОБА_3 з підстав, визначених пунктом 4 частини п'ятої статті 357 України, є обґрунтованим і відповідає вимогам закону.

Керуючись статтями 141, 400, 416, 417 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3, подану представником ОСОБА_4, залишити без задоволення.

Ухвалу апеляційного суду Одеської області від 27 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:Н. О. Антоненко В. І. Журавель В. І. Крат В. П. Курило