Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 27.11.2019 року у справі №591/1128/18

Постанова

Іменем України

15 червня 2020 року

м. Київ

справа № 591/1128/18

провадження № 61-20848св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - приватне акціонерне товариство «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту»,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: виконуючий обов`язки голови правління приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» Сек Руслан Петрович, Міністерство інфраструктури України,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 10 липня 2019 року у складі судді Сидоренко А. П. та постанову Сумського апеляційного суду від 23 жовтня 2019 рокуу складі колегії суддів: Ткачук С. С., Кононенко О. Ю., Криворотенка В. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» (далі - ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ»), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: виконуючий обов`язки голови правління ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» Сек Р. П., Міністерство інфраструктури України, про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що 20 лютого 2007 року його було прийнято на роботу на посаду директора Сумської філії ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ». Наказом в.о. голови правління ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» від 07 грудня 2017 року № 351/ос його було звільнено з посади директора на підставі статті 38 КЗпП України за власним бажанням.

З указаним наказом не погоджується, оскільки заяву про звільнення він написав під тиском зі сторони керівництва ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ», який проявлявся у проведенні численних перевірок, оголошенні догани, погрозах, позбавленні премії тощо.

Незважаючи на написання ним заяви про звільнення, він продовжував працювати, на своєму звільненні не наполягав.

Крім того, його було звільнено з порушенням процедури, визначеної на підприємстві, а саме без відповідного рішення Правління ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ».

На підставі вказаного ОСОБА_1 просив суд визнати незаконним і скасувати наказ в.о. голови правління ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» від 07 грудня 2017 року № 351/ос «По особовому складу», яким його звільнено з посади директора Сумської філії ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» з 07 грудня 2017 року на підставі статті 38 КЗпП України, за власним бажанням; поновити його на роботі на вказаній посаді; стягнути з ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за період з 07 грудня 2017 року по день ухвалення судом рішення про поновлення на роботі та стягнути з ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» 70 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним звільненням.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 10 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Сумського апеляційного суду від 23 жовтня 2019 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконним і скасовано наказ в.о. голови правління ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» від 17 грудня 2017 року № 351/ос «По особовому складу», яким ОСОБА_1 звільнено з посади директора Сумської філії ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» з 07 грудня 2017 року на підставі статті 38 КЗпП України, за власним бажанням.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора Сумської філії ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ».

Стягнуто з ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 08 грудня 2017 року до 09 липня 2019 року у розмірі 155 325,39 грн. При виплаті суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу здійснено утримання податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнуто з ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» на користь ОСОБА_1 2 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто з ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» на користь держави судовий збір у розмірі 2 343,54 грн.

У задоволенні інших вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду в частині поновлення на роботі допущено до негайного виконання.

Частково задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що відповідно до статуту ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» до компетенції Правління товариства належить призначення на посади та звільнення керівників філій, представників підрозділів, апарату управління товариства за погодженням з Вищим органом товариства. Разом з тим, суду не було надано доказів на підтвердження наявності рішення Правління ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» про звільнення позивача, що свідчить про незаконність звільнення ОСОБА_1 , тому він підлягає поновленню на роботі, що відповідно до статті 235 КЗпП України є підставою для вирішення судом питання про виплату працівнику середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 12 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У січні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень не враховано, що вищим органом товариства є загальні збори акціонерів, однак, у період до набуття в процесі приватизації прав власності на акції товариства іншими акціонерами вищим органом товариства є держава в особі Міністерства інфраструктури України. Відповідно до статуту ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» вищий орган товариства має право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі із тих, що передані ним до компетенції інших органів управління товариства. Таким чином, надання вищим органом товариства - Міністерством інфраструктури України дозволу на звільнення позивача, без наявності рішення правління, не є порушенням процедури його звільнення.

Крім того, суд апеляційної інстанції, змінивши мотивувальну частині рішення суду першої інстанції, не зазначив про це у резолютивній частині судового рішення, що є порушенням вимог статей 374, 376 ЦПК України.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У січні 2020 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що підстав для скасування оскаржуваних судових рішень немає, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судами допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Крім того, у січні 2020 року ОСОБА_1 подано клопотання про закриття касаційного провадження у справі за касаційною скаргою ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ», оскільки скаргу підписано особою, яка не мала права її підписувати.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

20 липня 2007 року ОСОБА_1 було переведено на посаду директора Сумської філії відкритого акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту», яке у 2016 році змінило найменування на ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ».

06 листопада 2017 року ОСОБА_1 на ім`я в.о. голови правління ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» було подано заяву про звільнення із займаної посади за власним бажанням з 21 листопада 2017 року.

05 грудня 2017 року Міністерством інфраструктури України погоджено питання звільнення ОСОБА_1 з посади директора Сумської філії ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ».

Наказом в.о. голови правління ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» від 07 грудня 2017 року № 351/ос ОСОБА_1 було звільнено з посади директора Сумської філії ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» на підставі статті 38 КЗпП України за власним бажанням.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Щодо касаційної скарги ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ»

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено й вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням вимог процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

У частині першій статті 21 КЗпП України визначено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до частини першої статті 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Судом установлено, що згідно зі статутом ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ», затвердженим Міністерством інфраструктури України 11 лютого 2016 року, органами товариства є: Вищий орган товариства (Загальні збори акціонерів), Наглядова рада, Виконавчий орган (Правління); Ревізійна комісія.

В указаному статуті визначено, що кількісний склад правління становить 13 членів, у тому числі голова правління (пункт 9.4.4).

Правління приймає рішення колегіально на своїх засіданнях, які проводяться не рідше ніж один раз на місяць. На підставі рішень правління, голова правління видає накази та інші розпорядчі документи щодо діяльності товариства. Рішення правління оформлюються протоколом (пункти 9.4.9, 9.4.12).

Голова правління наймає на роботу та звільняє з роботи працівників товариства, відповідно до законодавства України, цього статуту та внутрішніх документів товариства (пункт 9.4.15).

Призначення на посади та звільнення керівників філій, представництв, підрозділів, апарату управління товариства належить до компетенції правління та здійснюється за погодженням з Вищим органом товариства (пункт 9.4.7).

З указаного вбачається, що питання призначення на посади та звільнення керівників філій належить до компетенції правління ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ», разом з тим, суду не було надано доказів прийняття правлінням товариства рішення про звільнення позивача, що свідчить про незаконність звільнення ОСОБА_1 з посади директора Сумської філії ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» та відповідно до статті 235 КЗпП України є підставою для вирішення судом питання про виплату працівнику середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Твердження заявника, що звільнення ОСОБА_1 було погоджено з Міністерством інфраструктури України не свідчить про дотримання роботодавцем процедури звільнення керівника філії товариства, оскільки погодженню з Вищим органом товариства повинно передувати рішення правління ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ».

Доводи касаційної скарги, що суд апеляційної інстанції порушив вимоги статей 374, 376 ЦПК України, оскільки змінив мотивувальну частину рішення суду першої інстанції і не зазначив про це у резолютивній частині судового рішення є безпідставними та спростовуються змістом оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, якою рішення місцевого суду було залишено без змін, що вбачається як з мотивувальної, так і резолютивної частини цієї постанови.

Інші доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування законних і обґрунтованих судових рішень, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який обґрунтовано їх спростував.

У силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Щодо клопотання ОСОБА_1 про закриття касаційного провадження

У пункті 2 частини першої статті 396 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що касаційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати.

Згідно з частиною третьою статті 392 ЦПК України касаційна скарга підписується особою, яка її подає, або представником такої особи. До касаційної скарги, поданої представником, повинна бути додана довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника.

Відповідно до статті 246 ЦК України довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами.

Із матеріалів касаційного провадження вбачається, що наказом Міністерства інфраструктури України від 02 серпня 2017 року № 81?О в.о. голови правління ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» призначено ОСОБА_2 .

Відповідно до пункту 9.4.19 статуту ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» у разі тимчасової відсутності голови правління товариства - відрядження, відпустка, тимчасова непрацездатність - виконання обов`язків керівника здійснює його заступник відповідно до розподілу обов`язків.

Касаційну скаргу ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ», подану у листопаді 2019 року, підписано в.о. голови правління ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» ОСОБА_3

На підтвердження повноважень ОСОБА_3 до касаційної скарги долучено наказ по особовому складу від 30 серпня 2019 року № 229/ос, яким у зв`язку з учбовою відпусткою в.о. голови правління ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» ОСОБА_2 на підставі пункту 9.4.19 статуту ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» виконання обов`язків голови правління з 02 вересня 2019 року до 15 грудня 2019 року покладено на ОСОБА_3 .

З урахуванням вказаного, посилання ОСОБА_1 на те, що касаційну скаргу і заяву про усунення недоліків касаційної скарги підписано особами, які не мали права її підписувати, є безпідставними, оскільки на момент подачі касаційної скарги ОСОБА_3 мав відповідні повноваження на підписання касаційної скарги, які підтверджувались належними доказами, а повноваження ОСОБА_5 на подачу заяви про усунення недоліків касаційної скарги підтверджувались довіреністю від 06 травня 2019 року № 300, що діяла включно до 31 грудня 2019 року.

Таким чином, підстави для закриття касаційного провадження відсутні.

Керуючись статтями 396, 402, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою приватного акціонерного товариства «Київ?Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 10 липня 2019 року та постанову Сумського апеляційного суду від 23 жовтня 2019 року.

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» залишити без задоволення.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 10 липня 2019 року та постанову Сумського апеляційного суду від 23 жовтня 2019рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. Ю. Сакара

О. В. Білоконь

О. М. Осіян