Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 07.04.2019 року у справі №563/1215/18

Постанова

Іменем України

15 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 563/1215/18

провадження № 61-5866св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),

суддів: Дундар І. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Горинь Агро»,

відповідачі: ОСОБА_1 , товариство з обмеженою відповідальністю «Гоща-Мілк»,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Гоща-Мілк» на рішення Корецького районного суду Рівненської області від 08 листопада 2018 року у складі судді: Кулика Є. В., та постанову Рівненського апеляційного суду від 14 лютого 2019 рокуу складі колегії суддів: Шимківа С. С., Боймиструка С. В., Гордійчук С. О.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю «Горинь Агро» (далі - ТОВ «Горинь Агро») звернулось з позовом до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю «Гоща-Мілк» (далі - ТОВ «Гоща-Мілк») про визнання договору оренди землі недійсним.

Позов мотивовано тим, що 22 січня 2010 року між позивачем та ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки розміром 1,81 га, строком на 10 років. Договір 10 грудня 2010 року зареєстровано в Корецькому районному відділі Рівненської регіональної філії ДП «Центр ДЗК». Водночас, 04 лютого 2016 року ОСОБА_1 уклав договір оренди землі щодо вже орендованої земельної ділянки з іншою юридичною особою - ТОВ «Гоща-Мілк». Укладення даного договору оренди землі призвело до порушення права ТОВ «Горинь Агро» як орендаря щодо користування земельною ділянкою. ОСОБА_1 , з моменту реєстрації договору оренди землі від 22 січня 2010 року не мав права передавати земельну ділянку в оренду, оскільки таке право до 2020 року належало ТОВ «Горинь Агро». Крім того, 01 липня 2018 року ТОВ «Горинь Агро» та ОСОБА_1 уклали додаткову угоду про продовження дії договору оренди землі від 22 січня 2010 року до 08 грудня 2030 року.

ТОВ «Горинь Агро» просило:

визнати недійсним договір оренди землі № б/н від 04 лютого 2016 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Гоща-Мілк» строком на 7 років щодо земельної ділянки розміром 1,8101 га, кадастровий номер 5623081000:05:007:0008, розташованої на території Великомежиріцької сільської ради Корецького району, Рівненської області.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Корецького районного суду Рівненської області від 08 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 14 лютого 2019 року, позов ТОВ «Горинь Агро» задоволено повністю.

Визнано недійсним договір оренди землі б/н від 04 лютого 2016 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Гоща-Мілк» строком на 7 років щодо земельної ділянки, розміром 1,81 га, кадастровий номер якої 5623081000:05:007:0008, розташованої на території Великомежиріцької сільської ради Корецького району Рівненської області. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що представником ОСОБА_1 ОСОБА_2 подано до суду заяву про визнання позову ТОВ «Горинь Агро». При укладанні 04 лютого 2016 року оспорюваного договору оренди землі, сторонами недодержані вимоги статей 203, 215 ЦК України та приписи Закону України «Про орендну землі», оскільки оспорюваний договір був укладений без попереднього розірвання договору оренди земельної ділянки укладеного між ТОВ «Горинь Агро» та ОСОБА_1 .

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що факт реєстрації договору оренди вказаної земельної ділянки, за кадастровим номером 5623081000:05:007:0008, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Горинь Агро» 10 грудня 2010 року у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею Управління Дергеокадастру у Корецькому районі Рівненської області підтверджується відповіддю в.о. начальника Управління № 32-1708-0.3-398/2-16 від 07 квітня 2016 року. Об`єктом оренди є земельна ділянка. Одна і та ж сама земельна ділянка не може одночасно бути об`єктом оренди двох договорів, укладених із різними орендарями. Укладення 04 лютого 2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Гоща-Мілк» договору оренди земельної ділянки порушує права ТОВ «Горинь Агро» як орендаря цієї земельної ділянки, а також положення укладеного між ним та ОСОБА_1 22 січня 2010 року договору оренди землі № 239 та Закону України «Про оренду землі». Таким чином, місцевим судом правомірно задоволено позов ТОВ «Горинь Агро» та визнано недійсним договір оренди від 04 лютого 2016 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Гоща-Мілк» строком на 7 років щодо земельної ділянки, розміром 1,81 га, кадастровий номер 5623081000:05:007:0008, розташованої на території Великомежиріцької с/р Корецького району Рівненської області.

Аргументи учасників справи

У березні 2019 року ТОВ «Гоща-Мілк» подало касаційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржені рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому посилалося на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами обох інстанцій не взято до уваги той факт, що в матеріалах справи відсутні докази щодо реєстрації права оренди за договором оренди від 22 січня 2010 року між ТОВ «Горинь Агро» та ОСОБА_1 № 239 земельної ділянки, розміром 1,81 га, кадастровий номер якої 5623081000:05:007:0008, розташованої на території Великомежиріцької сільської ради Корецького району Рівненської області, а саме відповідних відомостей в Поземельній книзі. Суди обох інстанцій прийшли до невірних висновків, тому як державна реєстрація договору оренди, права оренди земельної ділянки, розміром 1,81 га, кадастровий номер якої 5623081000:05:007:0008, розташованої на території Великомежиріцької сільської ради Корецького району Рівненської області за договором № 239 від 22 січня 2010 року між ТОВ «Горинь Агро» та ОСОБА_1 не була проведена у відповідності до статті 120 ЗК України, оскільки відсутні відомості щодо реєстрації зазначеного договору в Поземельній книзі. Таким чином, відсутність державної реєстрації права оренди в поземельній книзі (відсутність відповідного запису) дає підстави вважати, що реєстрація не була повністю проведена, а договір не був укладений. Натомість, визнаний судом першої інстанції недійсним договір оренди землі б/у від 04 лютого 2016 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Гоща-Мілк» земельної ділянки, розміром 1,81 га, кадастровий номер якої 5623081000:05:007:0008, розташованої на території Великомежиріцької сільської ради Корецького району Рівненської області зареєстрований приватним нотаріусом Демиденко Т. М. 14 березня 2016 року, номер запису про речове право: 13706185. Суд апеляційної інстанції помилково вважав, що ця справа підлягає розгляду в порядку спрощеного провадження.

У травні 2019 року ТОВ «Горинь Агро» подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржені рішення залишити без змін.

Відзив на касаційну скаргу мотивовано тим, що ОСОБА_1 з моменту реєстрації договору оренди від 21 січня 2010 року не мав прав оренди (права володіння і користування) щодо цієї землі, й не міг її передати іншій особі - ТОВ «Гоща-Мілк» за договором оренди землі б/н від 04 лютого 2016 року, оскільки таке право зареєстроване і належить ТОВ «Горинь Агро». Державну реєстрацію договору оренди землі позивача було здійснено 10 грудня 2010 року. Відповідно до частини третьої статті З Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації. Додаткового зобов`язання Позивача щодо перереєстрації прав оренди землі в новому Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно законодавством не передбачено.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 29 березня 2019 року відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ «Гоща-Мілк» про поновлення строку на касаційне оскарження тавідкрито касаційне провадження у справі.

У пункті 2 розділу II «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Ухвалою Верховного Суду від 06 квітня 2020 року призначено справу до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що 22 січня 2010 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Горинь Агро» укладено договір оренди землі № 239, відповідно до умов якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Великомежиріцької сільської ради, площею 1,81 га строком на 10 років.

Договір оренди землі № 239 зареєстрований у Корецькому РВ РРФ Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 10 грудня 2010 року № 04105900062.

Факт реєстрації договору оренди, за кадастровим номером 5623081000:05:007:0008, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Горинь Агро» 10 грудня 2010 року у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею Управління Дергеокадастру у Корецькому районі Рівненської області підтверджується відповіддю в.о. начальника Управління № 32-1708-0.3-398/2-16 від 07 квітня 2016 року.

Згідно акту прийому-передачі земельної ділянки в оренду від 10 грудня 2010 року ОСОБА_1 передав, а орендар ТОВ «Горинь Агро» прийняв у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення кадастровий № 5623081000:05:007:0008, що знаходиться на території Великомежиріцької сільської ради та належить орендодавцеві на підставі Державного акту на право приватної власності на землю, серії РВ 00862.

04 лютого 2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Гоща-Мілк» укладено договір оренди земельної ділянки, згідно умов якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 5623081000:05:007:0008, на території Великомежирицької сільської ради Корецького району строком на 7 років. 14 березня 2016 року право оренди на підставі договору оренди землі від 04 лютого 2016 року зареєстроване приватним нотаріусом Демиденко Т. М., номер запису: 13706185.

01 липня 2018 року ОСОБА_1 та ТОВ «Горинь Агро» уклали додаткову угоду до договору оренди землі № 239 від 22 січня 2010 року, згідно умов якого внесено, зокрема, такі зміни до договору оренди землі № 239 від 22 січня 2010 року: договір оренди землі укладено строком на 20 років до 08 грудня 2030 року; кадастровий номер земельної ділянки 5623081000:05:007:0008.

Суди встановили, що на момент укладення 04 лютого 2016 року оспорюваного договору оренди та реєстрації права оренди земельної ділянки за ТОВ «Гоща-Мілк»був чинним договір оренди № 239 цієї ж земельної ділянки об`єкта від 22 січня 2010 року, укладений між ТОВ «Горинь Агро» та ОСОБА_1 , та зареєстрований 10 грудня 2010 року.

Внаслідок укладення оспорюваного договору ТОВ «Гоща-Мілк»набуло право оренди земельною ділянкою, що стало перешкодою для позивача у реалізації аналогічного права щодо тієї самої земельної ділянки.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Орендодавець зобов`язаний не вчиняти дій, які би перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою (абзац четвертий частини другої статті 24 Закону України «Про оренду землі»).

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання угоди недійсною (пункт «в» частини третьої статті 152 ЗК України

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року в справі № 587/2326/16-ц (провадження № 14-442цс19) вказано, що «суди першої й апеляційної інстанцій встановили, що на час підписання 29 грудня 2015 року оскарженого договору та реєстрації права оренди земельної ділянки за ФГ «Натон» був чинним інший договір оренди цього ж об`єкта, підписаний ОСОБА_3 із позивачем 19 квітня 2007 року і зареєстрований 23 жовтня 2007 року у Сумському районному реєстраційному відділі Сумської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України». Орендодавець зобов`язаний не вчиняти дій, які би перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою (абзац четвертий частини другої статті 24 Закону України «Про оренду землі»). Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання угоди недійсною (пункт «в» частини третьої статті 152 ЗК України). Внаслідок укладення оскарженого договору ФГ «Натон» отримало право оренди земельною ділянкою, що стало перешкодою для позивача у реалізації аналогічного права щодо тієї самої земельної ділянки. З огляду на це Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками судів першої й апеляційної інстанцій про порушення права позивача на оренду земельної ділянки та наявність підстав для визнання оскарженого договору недійсним».

За таких обставин, суди зробили обґрунтований висновок про задоволення позову і визнання оспорюваного договору оренди від 04 лютого 2016 року недійсним.

Колегія суддів відхиляє аргумент касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції помилково вважав, що ця справа підлягає розгляду в порядку спрощеного провадження, з таких підстав.

У частині третій статті 368 ЦПК України передбачено, що розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 лютого 2020 року в справі № 753/17720/18 (провадження № 61-17201св19) зроблено висновок, що «приписи частини першої статті 369 ЦПК України щодо письмового провадження за наявними у справі матеріалами можуть бути застосовані судами апеляційної інстанції лише у випадку, якщо позивачем заявлені виключно вимоги майнового характеру і розмір ціни позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. Якщо ж у справі наявні вимоги немайнового характеру, то розгляд такої справи у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи».

Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 08 січня 2019 року призначено справу за апеляційною скаргою ТОВ «Гоща-Мілк» на рішення Корецького районного суду Рівненської області від 08 листопада 2018 року до розгляду на 11:15 год. 14 лютого 2019 року в приміщенні Рівненського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржені рішення залишити без змін, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400 та 410 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Гоща-Мілк» залишити без задоволення.

Рішення Корецького районного суду Рівненської області від 08 листопада 2018 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 14 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: І. О. Дундар

В. І. Журавель

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук