Історія справи

Постанова КЦС ВП від 27.06.2024 року у справі №357/12106/20
Постанова КЦС ВП від 15.03.2023 року у справі №357/12106/20
Постанова КЦС ВП від 15.03.2023 року у справі №357/12106/20

Постанова

Іменем України

15 березня 2023 року

м. Київ

справа № 357/12106/20

провадження № 61-20514св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах та в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

відповідачі: ОСОБА_5 , Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справикасаційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах та в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного суду від 16 листопада 2021 року в складі колегії суддів: Сліпченка О. І., Сушко Л. П., Гаращенка Д. Р.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2020 року ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах та в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_5 , Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (далі - ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»), у якому просили суд стягнути з ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь кожного з позивачів по 14 169,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, а також на користь ОСОБА_1 грошову суму в розмірі 196 179,79 грн в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної життю і здоров`ю. Також просили стягнути з ОСОБА_5 на користь кожного з позивачів по 285 831,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, а також стягнути з нього на користь ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 , шкоду, завдану смертю його батька ОСОБА_6 , в розмірі 5 155,10 грн щомісячно, починаючи з 07 лютого 2020 року і до досягнення дитиною повноліття.

На обґрунтування позову зазначали, що 07 лютого 2020 року водій автомобіля «ВАЗ 21099» ОСОБА_5 допустив наїзд на пішохода ОСОБА_6 , який перетинав проїзну частину дороги. Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) ОСОБА_6 отримав травми та ІНФОРМАЦІЯ_1 помер.

За даним фактом Білоцерківським ВП ГУНП в Київській області до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України.

Постановою від 29 липня 2020 року закрито кримінальне провадження у зв`язку з відсутністю у діяннях ОСОБА_5 складу кримінального правопорушення.

Під час стаціонарного лікування ОСОБА_6 було витрачено грошові кошти в розмірі 196 179,79 грн.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5 була застрахована в ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», тому витрачені на лікування грошові кошти підлягають сплаті страховою компанією на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної життю і здоров`ю.

Окрім того, внаслідок ДТП та її трагічних наслідків позивачам було заподіяно моральну шкоду, вони зазнали тяжкого душевного болю, пережили сильне емоційне потрясіння.

Оскільки відповідальність за моральну шкоду несе страховик в межах страхового ліміту, різниця підлягає відшкодуванню за рахунок ОСОБА_5 .

До дня смерті ОСОБА_6 працював у ПрАТ «Росава» та відповідно до довідок про нараховану заробітну плату його середньомісячний заробіток (дохід) складав 15 465,29 грн.

Враховуючи положення статей 1194 1202 ЦК України з ОСОБА_5 на користь малолітнього ОСОБА_2 підлягає стягненню 783 575,20 грн щомісячними платежами до досягнення повноліття в рахунок відшкодування шкоди, завданої смертю ОСОБА_6 .

Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 31 травня 2021 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 20 000,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 , та на користь ОСОБА_3 і ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 30 000,00 грн на кожного.

В решті вимог до відповідача ОСОБА_5 відмовлено.

Стягнуто з ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь ОСОБА_1 грошову суму в розмірі 196 179,79 грн в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної життю і здоров`ю.

Стягнуто з ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах та в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в рахунок моральної шкоди по 14 169,00 грн на кожного.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Задовольняючи вимоги до страхової компанії, суд першої інстанції виходив з того, що відсутність вини та закриття кримінального провадження відносно водія забезпеченого транспортного засобу не звільняє страховика від обов`язку відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. Оскільки шкода, пов`язана зі смертю потерпілого ОСОБА_6 була заподіяна володільцем автомобіля «ВАЗ 21099» ОСОБА_5 і його цивільно-правова відповідальність застрахована у ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», позовні вимоги до страхової компанії є обґрунтованими.

ОСОБА_5 як особа, яка керувала джерелом підвищеної небезпеки, повинен нести відповідальність за заподіяну моральну шкоду незалежно від його вини.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд врахував відсутність вини ОСОБА_5 у смерті ОСОБА_6 , ту обставину, що загиблий знехтував правилами дорожнього руху, виходячи з принципу розумності та справедливості і з урахування майнового, сімейного стану ОСОБА_5 , тієї обставини, що він не мав технічної можливості уникнути наїзду на пішохода, стягнув на користь ОСОБА_1 20 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди (з урахуванням сплаченої на її користь ОСОБА_5 суми грошових коштів в розмірі 10 000,00 грн), а на користь ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - 30 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

Оскільки смерть ОСОБА_6 настала не з вини ОСОБА_5 , останній не повинен відшкодовувати малолітньому ОСОБА_2 шкоду, завдану смертю батька.

Постановою Київського апеляційного суду від 16 листопада 2021 року рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 31 травня 2021 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення з ОСОБА_5 моральної шкоди та щомісячних платежів на відшкодування шкоди, завданої смертю батька, скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 , яка діє в інтересах сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шкоду, завдану смертю батька, в розмірі 1 000,00 грн щомісячно, починаючи з 19 березня 2020 року і до досягнення ОСОБА_2 вісімнадцяти років.

В задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_5 моральної шкоди відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що оскільки ДТП сталася внаслідок грубої необережності потерпілого ОСОБА_6 , моральна шкода, стягнена на користь позивачів зі страхової компанії в розмірі по 14 169,00 грн кожному, є достатньою та такою, що відповідатиме принципу розумності та справедливості, а стягнення її також з ОСОБА_5 є необґрунтованою та спричинить надмірний тягар відповідальності особи, чия вина у вчиненні ДТП не була встановлена.

На день смерті ОСОБА_6 , який загинув внаслідок ДТП, у нього на утриманні перебував малолітній син ОСОБА_2 , який з урахуванням положень статті 1200 ЦК України має право на відшкодування шкоди, завданої втратою годувальника.

Оскільки ОСОБА_5 має на утриманні двох дітей, на яких сплачує аліменти у розмірі доходу, середній розмір якого за останній рік становить 4 939,00 грн, апеляційний суд дійшов висновку, що сума відшкодування, заявлена позивачем, підлягає зменшенню з урахуванням вимог статті 1202 ЦК України до 1 000,00 грн на місяць.

Рішення суду першої інстанції в частині вирішення вимог до ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» в апеляційному порядку не оскаржувалося, тому апеляційним судом не переглядалося.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У грудні 2021 року представник ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - адвокат Бойчук В. М. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати постанову Київського апеляційного суду від 16 листопада 2021 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги до ОСОБА_5 про стягнення на користь ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 , 5 155,10 грн на відшкодування шкоди, завданої смертю батька ОСОБА_6 , щомісячно починаючи з 07 лютого 2020 року і до досягнення дитиною повноліття. Також просив стягнути з ОСОБА_5 на користь позивачів по 285 831,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

На обґрунтування касаційної скарги зазначав про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Чинним законодавством передбачена можливість з урахуванням майнового стану фізичної особи, яка завдала шкоду, відшкодувати її одноразово, але не більш як за три роки наперед. Разом з тим, статтею 1202 ЦК України не передбачено зменшення розміру суми відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника.

Відмовляючи в задоволенні вимог про стягнення з ОСОБА_5 на користь позивачів моральної шкоди, апеляційний суд не оцінив у повній мірі їх страждання та неправильно застосував норми матеріального права. Стягнена на користь позивачів зі страхової компанії моральна шкода у розмірі по 14 169,00 грн не є достатньою та не впливає на обов`язок ОСОБА_5 відшкодувати їм заподіяну моральну шкоду.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 24 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Білоцерківського міськрайонного суду Київської області.

19 січня 2022 року матеріали справи № 357/12106/20 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 20 лютого 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 07 лютого 2020 року близько 18:00 год ОСОБА_5 , керуючи автомобілем «ВАЗ 21099», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по 418 км + 200 м автодороги Н-02 від міста Узин у напрямку до міста Біла Церква, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_6 , який перетинав проїзну частину дороги.

Внаслідок даної ДТП пішохід ОСОБА_6 отримав травми та був доставлений до Білоцерківської міської лікарні № 2, де ІНФОРМАЦІЯ_1 помер.

За даним фактом Білоцерківським ВП ГУНП в Київській області до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості за № 12020110360000024 про вчинення кримінального правопорушення за частиною другою статті 286 КК України.

Постановою слідчого Білоцерківського ВП ГУПН в Київській області від 29 липня 2020 року кримінальне провадження № 12020110360000024 закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України у зв`язку з відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення.

В постанові про закриття кримінального провадження вказано, що причиною зазначеної ДТП є порушення пішоходом ОСОБА_6 вимог п. п. 4.4 Правил дорожнього руху України - «У темну пору доби та в умовах недостатньої видимості пішоходи, які рухаються проїзною частиною чи узбіччям, повинні виділити себе, а за можливості мати на зовнішньому одязі світлоповертальні елементи, для своєчасного їх виявлення іншими учасниками дорожнього руху». Пішохід ОСОБА_6 не впевнився у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху, перетинав у темну пору доби проїзну частину автодороги Н-02 поза пішохідним переходом, що і призвело до наїзду на нього автомобіля.

Володільцем автомобіля «ВАЗ 21099», державний номерний знак НОМЕР_2 , є ОСОБА_5 , цивільно-правова відповідальність якого на момент ДТП була застрахована в ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», що підтверджується страховим полісом № ЕР 141866544 від 08 січня 2020 року, відповідно до якого ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю на одного потерпілого становить 260 000 грн.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Щодо вимог про відшкодування моральної шкоди з ОСОБА_5 .

Положеннями статті 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, в тому числі, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Відповідно до вимог частин другої та п`ятої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до частини другої статті 1193 ЦК України, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

Апеляційний суд встановивши, що ДТП сталася внаслідок грубої необережності потерпілого ОСОБА_6 , дійшов правильного висновку, що стягнена на користь кожного з позивачів сума грошових коштів в розмірі 14 169,00 грн з ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на відшкодування моральної шкоди є достатньою та такою, що відповідає принципу розумності та справедливості.

Доводи касаційної скарги в частині вирішення вимог про відшкодування моральної шкоди з ОСОБА_5 не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Щодо вимог про стягнення з ОСОБА_5 на користь малолітнього ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_1 , шкоди, завданої смертю потерпілого

Згідно з частиною першою статті 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується, зокрема, дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років).

Особам, визначеним у частині першій цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував (частина друга статті 1200 ЦК України).

Частиною першою статті 1202 ЦК України передбачено, що відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами. За наявності обставин, які мають істотне значення, та з урахуванням матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоди, сума відшкодування може бути виплачена одноразово, але не більш як за три роки наперед.

Частково задовольняючи вимоги ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди, завданої смертю батька, та зменшуючи розмір такого відшкодування з огляду на майнове становище відповідача, апеляційний суд не врахував, що статтею 1202 ЦК України, яка визначає порядок відшкодування шкоди, не передбачена можливість зменшення її розміру.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу, що відносини в сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів врегульовані Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 19610-IV), який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

У разі якщо деліктні відносини поєдналися з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Такий страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди.

Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом № 19610-IV у страховика не виникло обов`язку з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених статтею 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. У такому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Згідно з пунктом 23.1 статті 23 Закону № 1961-IV шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок ДТП, є, зокрема, шкода, пов`язана зі смертю потерпілого.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну в результаті дії джерела підвищеної небезпеки настає без вини її заподіювача. Тому страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом № 1961-IV порядку.

Пунктом 27.2 статті 27 Закону № 1961-IV передбачено, що страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18).

Таким чином, шкода, завдана смертю потерпілого, підлягає відшкодуванню страховиком на підставі пункту 27.2 статті 27 Закону № 1961-IV в межах ліміту страхового відшкодування.

З урахуванням наведеного, вирішуючи спір в частині відшкодування на користь ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 , шкоди, завданої смертю батька, апеляційний суд дійшов передчасного висновку про її стягнення з ОСОБА_5 у визначеному розмірі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин третьої і четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази і при цьому застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржувану постанову апеляційного суду в частині вирішення вимог ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 , про відшкодування ОСОБА_5 шкоди, завданої смертю потерпілого, скасувати і передати справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В частині вирішення вимог про відшкодування ОСОБА_5 моральної шкоди постанова Київського апеляційного суду від 16 листопада 2021 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 400 409 410 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах та в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 16 листопада 2021 року в частині вирішення вимог ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 , про стягнення з ОСОБА_5 шкоди, завданої смертю потерпілого, скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанову Київського апеляційного суду від 16 листопада 2021 року в частині вирішення вимог ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах та в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення з ОСОБА_5 моральної шкоди залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська СуддіА. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов